Справа № 604/1291/25
Провадження № 2/604/98/26
заочне
08 квітня 2026 року cелище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі
головуючого судді - Федорович І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ілик Г.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за позовом Фермерського господарства “Калина - 2008»
до ОСОБА_1
про визнання поновленим (укладеним на новий строк) договору оренди землі у викладеній редакції договору,
Стислий виклад позовної заяви.
У позовній заяві Фермерське господарство “Калина - 2008» просить визнати поновленим (укладеним на новий строк) договір оренди землі №2/003 від 01 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ФГ “Калина - 2008», виклавши Додаткову угоду №1 до Договору у запропонованій редакції.
Позивач покликається на те, що 01.08.2018 між сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки на сім років (далі - Договір). Державна реєстрація речового права - права оренди ФГ “Калина - 2008» щодо земельної ділянки - проведена 19.10.2018. Позивач почав користуватися земельною ділянкою, жодних претензій зі сторони орендодавця з приводу неналежного виконання орендарем своїх обов'язків не надходило протягом усього строку перебування земельної ділянки в оренді.
Відповідно до п.8 Договору у випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку Договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.
Позивач зазначає, що Позивач після закінчення строку договору продовжує користуватися земельною ділянкою, з метою доведення до відома орендодавця свого наміру щодо продовження орендних відносин 10 травня 2025 року, тобто не пізніше ніж за місяць до закінчення договору, засобами поштового зв'язку надіслав Відповідачу відповідні листи - повідомлення від 25.04.2025 про намір продовжити договори оренди землі, до яких додав по два примірники проекту Додаткової угоди та проекти нових договорів. Вказані листи були направлені за відомою позивачу адресою відповідача. Позивач при цьому продовжував користуватися земельними ділянками після закінчення строку договорів оренди і заперечення від орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору не отримував.
Позивач при цьому покликається на норми ст. 33 Закону України “Про оренду землі». Позивач вважає, що належним способом захисту прав Позивача як орендаря є вимога про визнання поновленим договору оренди землі на новий строк, з викладенням відповідних умов у Додатковій угоді.
Процесуальні дії та рішення суду.
Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У судове засідання представник Позивача адвокат Покотило Ю.В. не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі Позивача, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не прибула.
Позивач у позовній заяві зазначив, що Відповідачка перебуває на тимчасово окупованій території (Старобешівський район, Донецька область, днр). Останнє відоме Позивачу її місце проживання на території України - село Остап'є, Тернопільський район.
Відповідно до Указу Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 “Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» Старобешівський район у Донецькій області відноситься до тимчасово окупованих територій.
Відомості про місцезнаходження ОСОБА_1 відсутні у Єдиному державному демографічному реєстрі.
На запит суду Скалатська міська рада надала відповідь про те, що інформація про громадянку ОСОБА_1 в реєстрі територіальної громади відсутня.
Позивачем також було надано номер мобільного телефону, який не належить Відповідачці. Зі слів особи, яка представилася по телефону, він є сином Відповідачки, повідомив, що зв'язок з Відповідачкою відсутній, та у нього відсутні правові підстави для представлення інтересів Відповідачки.
Відповідно до ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Суд повідомляв Відповідачку про дату та час судових засідань шляхом опублікування оголошень на офіційному вебсайті судової влади України. Крім того, про відкриття провадження у справі та про перше судове засідання було повідомлено на номер телефону, вказаний у позовній заяві.
За існуючих обставин суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення Відповідачки та для забезпечення її обізнаності про час та місце розгляду справи.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності учасників справи.
Суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних доказів та ухвалює повне рішення у відсутності сторін, без проголошення.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження.
01 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ФГ “Калина - 2008», в особі Дацків О.В., уклали Договір оренди землі №2/003 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Остапївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 2,2794 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0154.
Договір оренди землі зареєстрований 19.10.2018, строк дії - до 01.08.2025, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права.
Відповідно до пунктів 7 та 8 Договору, Договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до п.п. 9, 11, 12, 14 Договору орендна плата вноситься орендарем виключно в розмірі не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 2300,00 грн в рік або в натуральній формі (1200 кг зерна, 150 кг цукру, 10 кг гречаних круп) до 30 грудня кожного року, передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. У разі невнесення орендної плати у визначені строки справляється пеня.
Відповідно до п. 26 Договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 28 Договору орендар зобов'язаний в місячний термін після підписання договору оренди землі подати до уповноваженого органу документи для реєстрації права оренди.
Відповідно до Договору адреса Відповідачки - Донецька область, Старобешівський район, с. Новобешево.
Сторони також підписали Акт здачі-приймання земельної ділянки в оренду від 01.08.2018.
10 травня 2025 року орендар ФГ «Калина -2008» на імя ОСОБА_1 на адресу - село Остап»є Тернопільського району (місцезнаходження земельної ділянки) направив лист-повідомлення від 25 квітня 2025 року про намір скористатися переважним правом на продовження орендних відносин та додав проєкти Додаткової угоди №1 до Договору та два проєкти Договору оренди землі №О-0154, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком відправлення, копії яких долучені до позовної заяви. Поштове відправлення повернуто відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Позивач вказує, що він як орендар належно виконав обов'язки за договором та вимоги Закону України «Про оренду землі», а орендодавець ухилився від підписання примірника додаткової угоди чи договору оренди, проєкти яких йому було направлено орендарем. Позивач також звертає увагу, що він продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і він не отримував заперечення проти поновлення договору оренди протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди.
Норми законодавства, які застосовуються судом.
Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку з передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до абзацу 4 Перехідних положень Закону України “Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16 січня 2020 року.
Тобто, усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності цього Закону поновлюються на умовах, визначених в цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх укладення.
Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша-п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Отже, у Законі України «Про оренду землі» ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою -п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність (постанова Верховного Суду від 28.11.2025 у справі №604/773/24).
У постанові від 19 грудня 2024 року у справі №604/424/23 (провадження №61-14060св24) Верховний Суд дійшов висновку, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
У постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у справі №527/2222/23 Верховний Суд виснував, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону №161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах №313/350/16-ц і № 159/5756/18).
Мотивація та висновки суду.
Зміст прав та обов'язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Норми статті 33 Закону України “Про оренду землі» (у редакції станом на момент укладення договору оренди землі) пов'язали процедуру поновлення договору оренди землі з обміном сторонами повідомленнями, листами, запереченнями, тобто з активною взаємодією сторін, коли орендар повинен заявити про свої інтереси щодо наміру продовження користування земельною ділянкою, а орендодавець - погодити чи заперечити проти такого.
У цій справі орендодавець - Відповідачка є власником землі, яка передана в оренду Позивачу.
Відповідно до ч.2 ст. 317, 319 ЦК України на зміст права власності не впливає місце проживання власника. Власність зобов'язує.
Вказана земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення. Земля повинна використовуватися відповідно до її цільового призначення.
Суд бере до уваги те, що Відповідачка перебуває на окупованій території, що значно ускладнює або унеможливлює взаємодію з нею в будь - яких формах, про що їй відомо. Суд не може надавати оцінку можливості чи неможливості Відповідачки надати відповідь у будь -якій формі для висловлення власної волі щодо договору оренди землі.
Разом з тим, Відповідачці як власнику землі відомо про укладення з нею договору оренди землі у 2018 році на сім років та перебування такої землі в оренді.
Тому саме Відповідачка у разі наявності заперечень проти поновлення договору оренди, у разі небажання продовжувати договір оренди повинна вжити всіх від неї залежних заходів для повідомлення орендаря, зокрема, але не виключно, уповноважити інших осіб (близьких родичів) на представництво її інтересів.
Орендар зі свого боку, не маючи можливості поштового (та іншого) зв'язку з Відповідачкою за адресою на окупованій території, надіслав лист за останньою відомою йому адресою Відповідачки та за місцем розташування земельної ділянки, тобто вживав доступних йому заходів для дотримання процедури поновлення договору оренди землі на підставі закону.
Порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (провадження № 14-72цс21).
Отже, враховуючи, що Позивач за відсутності будь-яких заперечень зі сторони Відповідачки, продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та вчинив дії, спрямовані на поновлення договору оренди, то у нього виникли правомірні очікування щодо продовження користування земельною ділянкою на праві оренди.
Відповідно до ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (Постанова ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).
Зважаючи на принцип добросовісності в площині оцінки поведінки сторін договору оренди землі та беручи до уваги принцип розумності щодо необхідності ефективного використання землі сільськогосподарського призначення за її призначенням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та про визнання договору оренди землі укладеним на той самий строк ( сім років) строк на тих самих умовах.
На підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», тобто в силу вимог закону, суд вважає за можливе визнати поновленим договір оренди землі лише на тих самих умовах і на той самий строк, виклавши Додаткову угоду до Договору у відповідній редакції суду, виключивши інші запропоновані Позивачем умови договору.
Тому позов підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у звязку з задоволенням позову з Відповідачки підлягає до стягнення судовий збір.
Крім цього, Позивач просить стягнути з Відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Вказаний розмір витрат було заявлено в позовній заяві як попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України). Зокрема, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав такі докази: договір про надання правничої допомоги від 17 травня 2021 року, укладений з адвокатом Покотило Ю.В., за умовами якого клієнт доручає адвокату захист та представництво інтересів ФГ «Калина - 2008» в судах, Додаток №24/04/-0154 до Договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року, відповідно до якого клієнт доручає адвокату представництво ФГ «Калина - 2008» в суді у справі про визнання поновленим договору оренди землі за кадастровим номером 6124685700:01:001:0154, сторони погодили гонорар в розмірі 10000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 24 квітня 2025 року на суму 10000,00 грн, акт виконаних робіт від 09.03.2026 на суму 10000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункти 134,135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справа № 922/1964/21).
Зокрема, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК:
1) складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціна позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, для того щоб суд визнав судові витрати підлягаючими відшкодуванню, вони повинні відповідати обом критеріям: бути реальними (фактично понесеними) та розумними (пропорційними). Суд, застосовуючи ці критерії, забезпечує справедливий розподіл судових витрат між сторонами і запобігає зловживанням з боку однієї зі сторін.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 185 Великої Палати Верховного Суду постанови від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, пункт 141 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).
Зокрема, у частині третій статті 141 ЦПК визначені такі критерії. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися
У справі, що розглядається, суд врахував, що Відповідач не з'явився в судове засідання, не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (тому що Відповідач перебуває на ТОТ).
Наданими представником Позивача доказами на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу та матеріалами справи підтверджується складання та звернення адвоката з позовною заявою у справі, подання заяв з процесуальних питань, участь у судовому засіданні.
Суд, враховуючи обставини місця перебування Відповідачки, враховуючи рівень складності справи, невеликий обсяг матеріалів позову та доказів, що складення таких позовів є стандартизованим для Позивача при наявності подібних (аналогічних) судових спорів за участю Позивача, відсутність необхідності пошуку та глибокого аналізу судової практики, оскільки така є сформована в даній категорії справ, виходячи з урахування розумності розміру витрат, співмірності розміру судових витрат, вважає, що до стягнення з Відповідачки підлягає 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
1.Позов задоволити частково.
2.Визнати поновленим Договір оренди землі №2/003 від 01 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та Фермерським господарством «Калина - 2008», виклавши Додаткову угоду №1 до Договору в наступній редакції:
«ДОДАТКОВА УГОДА №1
до Договору оренди землі № 2/003 від 01 серпня 2018 року
село Остап'є ________________ 2025 року
Орендодавець, ОСОБА_1 , та Орендар, Фермерське господарство «Калина - 2008» в особі Дацків Оксани Василівни, що діє на підставі Статуту господарства, надалі - разом Сторони, домовились внести зміни до Договору оренди землі № 2/003, укладеного 01 серпня 2018 року між Орендодавцем та Орендарем, які полягають у наступному:
1.Сторони домовились продовжити дію Договору оренди землі №2/003 від 01 серпня 2018 року на 7 (сім) років.
2.Всі інші умови Договору залишаються без змін.
3.Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди землі №2/003 від 01 серпня 2018 року.
4.Додаткова угода № 1 до Договору оренди землі №2/003 від 01 серпня 2018 року укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря.
Реквізити Сторін:
Орендодавець : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Орендар: Фермерське господарство «Калина - 2008», 47854, Тернопільський район, с.Городниця, вул. Сонячна, 18, ЄДРПОУ 35969937.»
3.В іншій частині в позові відмовити.
4.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства «Калина - 2008» (Тернопільський район, с.Городниця, вул. Сонячна, 18, ЄДРПОУ 35969937) - 2422, 4 грн судового збору.
5.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Калина - 2008» - 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено у відсутності сторін відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, без проголошення- 17.04.2026.
Суддя І.В. Федорович