Справа № 522/2832/26
Провадження по справі № 3-зв/522/12/26
17 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Тетьковій В.М., розглянувши заяву судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленко В.М. про самовідвід,
В провадження судді надійшла заява судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленко В.М. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В обґрунтування заяви про самовідвід суддя зазначив, що учасниками справи є ОСОБА_2 , яка працювала в Приморському районному суді м. Одеси, а також ОСОБА_3 , який був суддею Приморського районного суду м. Одеси та з якими суддя Коваленко В.М. працював в одному суді.
У судове засідання учасники провадження не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час ті місце судового засідання.
Суддя Коваленко В.М. у судове засідання щодо розгляду заяви про самовідвід не з'явився.
Дослідивши заяву про відвід судді, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Оскільки питання відводу чи самовідводу судді не врегульовано нормами КУпАП, з метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії права, найбільш близької галузі права - кримінального-процесуального права, а саме - статті 75 КПК України, та керуванні нею при вирішенні питання про відвід судді.
За змістом цієї норми суддя не може брати участь у провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Так, згідно п. 4 рішення Ради суддів України № 34 від 08 червня 2017 року судам роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Відповідно до п.п. 2.5., 4.4. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі.
Зважаючи на те, що учасниками справи є ОСОБА_2 , яка працювала в Приморському районному суді м. Одеси, а також ОСОБА_3 , який був суддею Приморського районного суду м. Одеси та з якими суддя Коваленко В.М. працював в одному суді, вказана обставина може викликати сумніви в неупередженості судді, а тому заява про самовідвід судді підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року № 34, ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 7, 33, 130 ч.1, 221, 245, 266, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
Заяву судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленко В.М. про самовідвід, - задовольнити.
Відвести суддю Коваленко В.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Справу передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для перерозподілу між іншими суддями.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ