Справа №461/384/26
17 квітня 2026 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Чорнія Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Пилата Тараса Івановича
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 101741 грн 00 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.02.2025 року, згідно з умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (в редакції яка діяла у цей період), між банком та ОСОБА_1 було укладено угоду №3442607394 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Укладаючи кредитний договір, сторони погодились, що клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням банку за електронною адресою: www.ideabank.ua.
Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 під процентну ставку 36% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн, ліміт доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 74900 грн.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, однак відповідач не повернув отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані платежі за кредитним договором. Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 12.12.2025 становить 101741 грн 54 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, у тому числі проценти за кредитним договором, позивач просить заявлені вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 21.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.02.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», відповідачем подано додаткові пояснення, відповідно до яких останній визнав факт укладення кредитного договору. Вказав, що внаслідок об'єктивних фінансових труднощів, пов'язаних із втратою стабільного джерела доходу, виник період прострочення виконання зобов'язань, а запропонована позивачем реструктуризація боргу не є реструктуризацією у правовому розумінні, а є новим кредитуванням, що погіршує становище боржника та суперечить ст. 509, 627 ЦК України. Вказує, що здійснював регулярні платежі за кредитом та подання позову за наявності регулярних платежів та фактичного виконання зобов'язання свідчить про його формальний характер та ознаки зловживання правом, що прямо заборонено ст. 13 ЦК України.
11.02.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», відповідачем подано додаткові пояснення, відповідно до яких останній вказав, що тимчасові фінансові труднощі, що мали місце у період прострочення виконання кредитного зобов'язання, виникли, зокрема, в умовах дії воєнного стану в Україні, що об'єктивно вплинуло на стабільність доходів, умови праці та можливість безперебійного отримання заробітку та незважаючи на вищезазначені обставини, після відновлення фінансової стабільності він добровільно та системно здійснює платежі за кредитним договором.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.03.2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 8500 грн 00 коп. за кредитним договором залишено без розгляду.
11.02.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», представником позивача подано заперечення на додаткові пояснення відповідача. Так, представник позивача вказує, що відповідач почав порушувати умови кредитного договору вже з початку укладення такого, адже перепрострочення платежу виникло вже 18.09.2022, і в майбутньому систематично порушував умови кредитного договору та відповідач жодним чином не повідомляв Банк про настання подій/змін у його житті, пов'язаних з втратою роботи та зі виникненням фінансових труднощів та з втратою стабільного джерела доходу, які безпосередньо перешкоджали йому у своєчасному здійсненні погашення боргу за Кредитним договором.
Також, представником позивача не заперечується факт часткової сплати клієнтом заборгованості, в тому числі і після подачі позовної заяви.
Окрім цього вказує, що 05.09.2024 відповідач здійснив сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 5500,00 грн., наступний платіж було здійснено аж 08.05.2025, відповідач прострочив виконання кредитних зобов'язань більше ніж на 6 місяців. Отже, користуючись п.15 кредитного договору банк цілком закономірно звернувся із вимогою про усунення порушення кредитних зобов'язань до відповідача. У зв'язку із невиконанням умов Кредитного договору, на адресу Відповідача Банком було направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 04.11.2025.
11.02.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», відповідачем подано додаткові пояснення, відповідно до яких останній серед іншого просив у разі задоволення позову надати розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців відповідно до ст. 433 ЦПК України.
У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за її відсутності відповідач не скористалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з'являлась у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 18.02.2022 між сторонами укладено угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки №С-401-012529-22-980.
Згідно даної угоди, відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 під процентну ставку 36% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн, ліміт доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 74900 грн. Строк кредитування 12 місяців (п. 2.1., 2.2., 2.3. угоди про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки №С-401-012529-22-980 від 18.02.2022).
Позивач повністю виконав свої зобов'язання, згідно кредитного договору, що підтверджується випискою рахунку клієнта. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатила нараховані платежі за кредитним договором.
Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 23.02.2026, за розрахунком позивача, становить 93241 грн 54 коп. та включає у себе: прострочений борг ? 66636 грн 54 коп.; прострочені проценти - 26605 грн 00 коп.
Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по рахунку клієнта № НОМЕР_2 , довідкою-розрахунком заборгованості станом на 23.02.2026 року та детальним розрахунком заборгованості по кредиту №С-401-012529-22980 від 18.02.2022 року.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 07.11.2025 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо заперечень сторони відповідача стосовно нарахування відсотків за кредитним договором, суд зазначає, що позивачем надано наявні у нього документи, які досліджено судом, стосовно розміру такого боргу в частині відсотків, сторони домовились про всі істотні умови договору, в свою чергу контррозрахунку на противагу наявному розрахунку відповідачем суду не надано, як і не надано доказів які ставлять під сумнів заявлений позивачем розмір боргу в цій частині. Крім того, умови договору щодо порядку та сплати відсотків вимогам чинного законодавства не суперечать, а тому зазначені доводи сторони відповідача судом відхиляються.
Крім того, з огляду на встановлені факти неналежного виконання умов договору з боку відповідача, суд відхиляє його доводи щодо зловживання процесуальними правами стороною позивача.
Щодо доводів відповідача щодо про відстрочку виконання рішення, суд звертає увагу відповідача на наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За змістом ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: (1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; (2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; (3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому, а підстави для відстрочки виконання рішення повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.
Водночас, відповідач взагалі не наводить та не посилається на належні обставини для задоволення відповідного клопотання у своїх заявах поданих суду. У свою чергу, питання реструктуризації заборгованості повинно погоджуватись сторонами договору і з моменту пред'явлення позову - 13.01.2026 у відповідача, який був обізнаний у факті невиконання взятих на себе зобов'язань було достатньо часу для врегулювання даного питання з банком. Натомість, жодних даних про досягнення врегулювання сторонами з цього питання суду не надано. У свою чергу, суд неодноразово відкладав розгляд справи саме з причин неявки відповідача у судове засідання, чим очевидно сприяв останньому у можливості реалізувати відповідне право надаючи додатковий час для цього.
Доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, потребу у розстроченні виконання рішення суду, відповідачем на надано та в ході розгляду справи не здобуто.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Згідно висновку Верховного Суду, висловленому в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Окремо, в контексті стосовно відстрочки виконання зобов'язання, суд звертає увагу на те, що навіть у випадку набрання рішенням про стягнення заборгованості законної сили, відповідач вправі звернутись до товариства з клопотанням не пред'являти до примусового виконання відповідний виконавчий документ, а узгодити порядок добровільного виконання рішення суду.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 3028 грн 00 коп.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).
Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 93241 гривня 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк»,
представник позивача - Пилат Тарас Іванович
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
відповідач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький