Справа № 947/10513/26
Провадження № 1-кс/947/4312/26
01.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000001162 від 11.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000001162 від 11.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів, та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання - просить накласти арешт на майно, яке було вилучене 20.03.2026 у ході обшуку «Toyota RAW 4» з номерним знаком НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001162, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Одеса, у невстановлений час, але не пізніше листопада 2025 року, більш точне місце, дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, при невстановлених обставинах, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішив зайнятися злочинною діяльністю спрямованою на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, з метою незаконного збагачення та безперервного протиправного отримання матеріальних благ протягом тривалого часу внаслідок вчинення корисливих умисних кримінальних правопорушень проти власності на постійній основі, діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розробили злочинну схему спрямовану на незаконне збагачення та безперервне протиправне отримання матеріальних благ, шляхом викладання на онлайн-платформу «OLX» повідомлень про продаж автомобілів з-за кордону за заниженою ціною, з поміткою про те, що автомобіль продається під «Пригін», тим самим приваблювати покупців до перегляду своїх оголошень на вищевказаній онлайн-платформі.
Суть злочинної схеми, яку розробили ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , полягає у тому, що зловмисники під час бесіди у різних месенджерах таких як, «Вайбер», «Телеграм», представляються даними іншої особи, а саме надаючи ідентифікаційні документи на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не має відношення до кримінального провадження.
Також, для більш глибокого проникнення в довіру покупця зловмисники відправляють відео-огляди транспортних засобів виставлених на онлайн-платформі на продаж, завіряючи покупця, що авто в справному стані, та догляду не потребує.
Таким чином, основним умислом розробленої злочинної схеми є входження в довіру покупця, шляхом надання ідентифікаційних документів особи, яка до кримінального провадження не має відношення, надаючи для ознайомлення зацікавленим у купівлі автомобіля особам відео-матеріали автомобіля в якому зацікавлений покупець, надаючи впевненість в тому, що авто в справному стані та готове до транспортування.
В подальшому увійшовши в довіру, надавши впевненість у серйозності своїх намірів зловмисниками зазначалось, що для виконання перевезення транспортного засобу, покривання всіх розходів покупцю необхідно перерахувати грошові кошти у розмірі від 500 доларів США до 1000 доларів США, на банківську картку яка в подальшому направляється покупцеві.
Після отримання грошових коштів на банківську картку яку вказували зловмисники, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діє за попередньою змовою з ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 , проводив обговтівкування грошових коштів через банківські термінали, та в подальшому здійснював розподіл грошових коштів набутих кримінально - протиправними діяннями, чим унеможливлювали відстеження руху грошових коштів, які були отримані від потерпілих осіб.
Надалі, група зловмисників свої зобов'язання перед покупцями не виконували, та змінювали контактні номери телефонів, паралельно блокуючи покупця чим унеможливлювали подальший зв'язок з ними.
Кінцевим результатом вчинених кримінальних правопорушень є отримання незаконного доходу за рахунок протиправного заволодіння шляхом шахрайських дій, та подальшого привласнення грошових коштів потерпілих шляхом їх переведення на підконтрольні зловмисникам банківські рахунки.
Так, 25.02.2026 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка залучена органом досудового розслідування під час проведення контролю за вчиненням злочину, переглядаючи торгівельний майданчик (майданчик оголошень OLX), де виявила оголошення з приводу продажу автомобіля марки «BMW» Х5, в корпусі сірого кольору за 213 868 грн яке було викладено особами, причетними до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
В подальшому, в цей же день, приблизно о 13:21, ОСОБА_9 , зв'язалась з продавцем за номером телефону « НОМЕР_2 ». В ході розмови ОСОБА_9 , з ОСОБА_7 , останнім було зазначено, що необхідно перерахувати грошові кошти у сумі 500 доларів США, як аванс для виконання робіт з перевезення авто до місця призначення, а решту суми передати вже при отримані автомобіля.
Надалі, ОСОБА_9 , в мобільному застосунку «Телеграм», з невідомого контаку « ОСОБА_10 », з номером мобільного телефону НОМЕР_2 , надіслали відео огляд на автомобіль марки «BMW» Х5, в кузові сірого кольору, та документи на ім'я громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В ході розмови між ОСОБА_9 було зазначено, що грошові кошти у розмірі 500 доларів США необхідно перечислити на банківську картку за № НОМЕР_3 , де в подальшому домовились, що це буде в гривневому еквіваленті, у сумі 22 000 гривень.
Так, ОСОБА_9 , 25.02.2026 у мобільному додатку «Monobank», о 14:14 з особистої банківської картки перерахувала грошові кошти на банківську картку, яку було зазначено в переписці з користувачем « ОСОБА_10 », у розмірі 22000 гривень.
В подальшому, ОСОБА_9 , неодноразово здійснювала телефонні дзвінки на номер телефону, по якому раніше тримала зв'язок з продавцем, але номер вже знаходився поза зоною досяжності, на дзвінки ніхто не відповів, ОСОБА_9 , автомобіль не отримала.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, реалізуючи свій прямий умисел на заволодіння чужим майном, переконавши ОСОБА_9 , у достеменності своїх намірів отримали від останньої грошові кошти, але своїх зобов'язань з доставки транспортного засобу не виконали, завдавши останній матеріального збитку в сумі 22000 гривень.
Крім того, ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою, розмістили на торгівельній платформі «ОЛХ» оголошення з приводу продажу автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», в корпусі чорного кольору за 6000 доларів США.
Так, 17.03.2026 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , переглядаючи торгівельний майданчик (майданчик оголошень OLX), де виявив оголошення з приводу продажу автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», в корпусі чорного кольору за 6000 доларів США, яке було викладено особами, причетними до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
ОСОБА_11 , визначивши предметом своєї покупки вищевказаний транспортний засіб, вирішив зателефонувати за номером телефону НОМЕР_4 , який був вказаний в оголошенні, на який відповів ОСОБА_7 , та в ході подальшої розмови представився як ОСОБА_12 .
Так в ході телефонної розмови ОСОБА_11 , з'ясував у продавця всі необхідні для нього характеристики автомобіля, та вирішив його придбати.
В подальшому у месенджері «Телеграм» ОСОБА_7 , надіслав ряд повідомлень у яких містились фото-відео матеріали щодо самого транспортного засобу, а також фото особистих документів, згідно яких він нібито являється ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, в ході розмови 18.03.2026 між ОСОБА_11 , та ОСОБА_7 останній зазначив, що для виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_11 , необхідно перерахувати на банківську картку № НОМЕР_5 грошові кошти у сумі 66000 гривень однак зазначив, що перерахування грошових коштів необхідно здійснювати в три етапи по 22000 гривень.
Надалі, 19.03.2026 о 10:58 ОСОБА_11 за допомогою мобільного застосунку «monobank», зі своєї банківської картки № НОМЕР_6 на картку яку йому надав ОСОБА_7 № НОМЕР_5 , зарахував грошові кошти у сумі 21000 гривень, після перерахування грошових коштів на рахунок який попередньо ОСОБА_7 підтвердив їх надходження в ході телефонної розмови з ОСОБА_11 .
В подальшому ОСОБА_11 , намагався дізнатись строки та місце доставки транспортного засобу, але ОСОБА_7 деякий час ухилявся від відповіді та вводив ОСОБА_11 в оману, після чого 19.03.2026 о 13:52 ОСОБА_7 видалив всю переписку та заблокував ОСОБА_11 , у всіх месенджерах.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , повторно, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій прямий умисел на заволодіння чужим майном, переконавши ОСОБА_11 , у достеменності своїх намірів отримали від останнього грошові кошти, але своїх зобов'язань з доставки транспортного засобу не виконали, завдавши останньому матеріального збитку в сумі 21000 гривень.
Крім того, ОСОБА_5 , в ході реалізації вищезазначеного злочинного плану, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , розпочавши свою злочинну діяльність у невстановлений час, але не пізніше листопада 2025 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, діючи умисно, спільно та узгоджено, направленого на отримання незаконного прибутку шляхом обману, під приводом продажу автомобілей під «пригін» через онлайн-платформу «ОЛХ», тобто займались злочинною діяльністю спрямованою на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, з метою незаконного збагачення та безперервного протиправного отримання матеріальних благ протягом тривалого часу внаслідок вчинення корисливих умисних злочинів проти власності на постійній основі.
Під час реалізації вказаного злочинного плану, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , вчиняли протиправні дії, спрямовані на легалізацію майна, одержаного за рахунок вчинення шахрайства та діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність отримання грошових коштів, вчинили протиправні дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та передбачені статтею 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме дії, пов'язані із вчиненням фінансових операцій з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких доходів, володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання доходів, одержаних злочинним шляхом.
Так, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , під час заволодіння в ході своєї вказаної незаконної діяльності, шахрайським шляхом, грошовими коштами які попередньо було незаконно здобуто, обготівковував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в банківському терміналі який належить АБ «Укргазбанк».
Отже, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , під час заволодіння в ході своєї незаконної діяльності, шахрайським шляхом, грошовими коштами, вчинили всі дії, спрямовані на легалізацію (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, - на володіння, використання, розпорядження грошовими коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, у тому числі фінансові операції, вчинення правочину з такими коштами з метою приховування, маскування джерел їх походження, вчинили дії для маскування джерел отримання грошових коштів, достовірно знаючи, що такі кошти прямо та повністю отримано злочинним шляхом.
За підозрою у вчинені вищезазначених кримінальних правопорушень 20.03.2026 у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, 20.03.2026 в автомобілі яким користувався ОСОБА_5 , «Toyota RAW 4» з номерним знаком НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Moto 606 Power», IMEI 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 . транспортний засіб Toyota Raw 4, з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Поставною слідчого від 20.03.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Долученими до клопотання матеріалами в сукупності в повній мірі підтверджується наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення в рамках кримінального провадження № 120251600000001162 від 11.11.2025 кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, за фактом здійснення шахрайських дій, які полягають у розміщенні на платформі «ОЛХ» оголошень з автомобілями, цінова планка яких перебуває нижче ринкової, з обов'язковою поміткою «Під пригін».
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаного злочину може бути причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який користується автомобілем марки «Toyota RAW 4» з номерним знаком НОМЕР_1 .
Імовірна причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується, зокрема: рапортами старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го відділення управління протидії кіберзлочинам в Одеській області ДКП НА України; довідкою УКП в Одеській області ДКП НП України; протоколами огляду; протоколами допиту свідків; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.
20 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 2 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також повторно;
-ч. 2 ст. 209 КК України за кваліфікуючими ознаками: набуття володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом,у тому числі здійснення фінансової операції, зміна форми (перетворення) такого майна, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Слід звернути увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
В даному випадку слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням дій щодо здійснення шахрайських дій ) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний телефон використовувався при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, він може містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження його вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання призначення судових комп'ютерно-технічних експертиз за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів», для встановлення більш детальних відомостей, щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення, які можуть бути приховані користувачем вказаних пристроїв, шляхом встановлення логічного захисту, у зв'язку з чим виникне необхідність у залучення спеціалістів, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Враховуючи викладене, арешт на вилучене майно є необхідним, з метою подальшого детального огляду, використання в ході проведення необхідних судових експертних досліджень, в тому числі комп'ютерно-технічних експертиз, з метою виявлення та вилучення інформації (в тому числі видаленої), що зберігається в пам'яті мобільного телефону.
Що стосується транспортного засобу, то слідчий суддя враховує ту обставину, що відповідно до реєстраційної картки т.з. власником автомобілю марки «Toyota RAW 4» з номерним знаком НОМЕР_1 є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В ході проведення оперативно-розшукових заходів, органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 користувався вказаним автомобілем
Отже в даному випадку слідчий суддя не виключає тих обставин, що автомобіль марки «Toyota RAW 4» з номерним знаком НОМЕР_1 використовувався для реалізації злочинної схеми, зокрема при здійсненні діяльності пов'язаної з заволодінням шахрайським шляхом грошовими коштами, та легалізацію (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, у зв'язку з чим зазначений транспортний засіб може відповідати знаряддям злочину та відповідає категорії речових доказів.
Зогляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу, оскільки за наявності достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, а вилучене в автомобілі майно (посвідчення, технічні пристрої) ймовірно містить відомості, що можуть мати значення для цього провадження, а тому є вагомі підстави вважати, що існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, на яке слідчий просить накласти арешт.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим
Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.
Враховуючи наявний та встановлений ризик можливого відчуження майна, слідчий суддя погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині заборони відчуження та розпорядження може призвести до можливості його передачі, відчуження на користь третіх осіб або до настання інших наслідків, які унеможливлять виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваного, якщо таке рішення буде постановлене за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 діяння.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт (із забороною відчуження. розпорядження та користування будь-якими особами) на речі, вилучені 20.03.2026 у ході обшуку «Toyota RAW 4» з номерним знаком НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- мобільний телефон «Moto 606 Power», IMEI 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 .
- транспортний засіб Toyota Raw 4, з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1