Справа № 947/46154/25
Провадження № 1-кс/947/4302/26
02.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025160000000415 від 28.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,-
Сторона обвинувачення, в рамках кримінального провадження № 12025160000000415 від 28.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України звернулась до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту з метою збереження речових доказів на майно, яке було виявлено та вилучено 17.03.2026 під час санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone 12Pro» у корпусі білого сірого кольору IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 .
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились. Від адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , надійшла заява про розгляд клопотання без її участі, проти задоволення клопотання заперечує.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Приймаючи до уваги заяву прокурора, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Одеській області на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12025160000000415 від 28.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 1, 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу», абз. 1 п. 1, абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 953 від 05.09.2023 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану», 04.01.2026 приблизно о 11 годині 18 хвилин, з метою отримання незаконного прибутку, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 (територія військового містечка військової частини НОМЕР_4 ), здійснив укладення правочинів спрямованих на передачу прав користування та володіння щодо товарів (предметів) гуманітарної допомоги, а саме: Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_5 , що ввезений 21.10.2025 на територію України для потреб Благодійної організації «Родина Турбота» код ЄДРПОУ 40534584; Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_6 , що був завезений 20.10.2025 на територію України для потреб Благодійної організації «Родина Турбота» код ЄДРПОУ 40534584; Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_7 , що був завезений 14.07.2025 на територію України для потреб Благодійної організації «Родина Турбота» код ЄДРПОУ 40534584 громадянину ОСОБА_8 за грошові кошти на загальну суму 17 800 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 04.01.2026 складало 750 627, 78 грн., що згідно з п. 2 примітки до ст. 201-2 КК України у триста п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить значний розмір,
17.03.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси в ході проведеного санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone 12Pro» у корпусі білого сірого кольору IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 .
18.03.2026 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Слідчий суддя, на підставі долучених до клопотання матеріалів, прийшов до висновку, що вилучений під час обшуку мобільний телефон, на який просить накласти арешт сідчий, може містити у собі інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, зокрема, листування про факти продажу предметів гуманітарної допомоги, у зв'язку із чим імовірно є речовим доказом в рамках кримінального провадження.
Вилучений мобільний телефон може містити у собі інформацію, яка може мати важливе значення у кримінальному провадженні та у подальшому після його дослідження така інформація може або підтвердити злочинні дії або спростувати обставини, які підлягають доказуванню.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що вилучений під час обшуку мобільний телефон було визнано слідчим речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого та потребує додаткового дослідження та огляду з метою встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.
Інформація, яка міститься на вилученому мобільному телефоні потребує детального аналізу для чого потрібен певний час.
Отже, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження.
Оскільки вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик знищення інформації, яка на ньому міститься, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власниця майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 17.03.2026 під час санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone 12Pro» у корпусі білого сірого кольору IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1