Справа № 182/856/26
Провадження № 1-кс/0182/291/2026
Іменем України
13.04.2026 року м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Нікопольського міськрайонного суду клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 яке погоджено прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2025 року за №62025140120000132 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді стрільця номера обслуги десантно-штурмового відділення десантно - штурмового взводу десантно - штормової роти десантно - штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 05.08.2010 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 15.02.2012 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднаний невідбутий строк 1 рік 3 місяці та призначено остаточне покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі;
- 01.10.2012 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України дане покарання поглинуто покаранням за вироком від 15.02.2012 року та призначено покарання у вигляді 2 років 3 місяці позбавлення волі;
- 01.10.2015 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі. Звільнений 07.07.2021 року по відбуттю строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
Слідчий СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що в провадженні СВ Нікопольського РУП ГУНП знаходиться кримінальне провадження №62025140120000132 за фактом самовільного залишення військової часини військовослужбовцем ОСОБА_5 тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , будучи на посаді стрільця номера обслуги десантно - штурмового відділення десантно - штурмового взводу десантно - штурмової роти десантно - штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 перебуваючи у розпорядженні командира, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст. б, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 12.12.2024 не прибув у військову частину НОМЕР_1 після відпустки за станом здоров?я, командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , тобто поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі до 13.04.2026.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.
13.04.2026 року о 10.40 год. на підставі ч.1 п.1 ст.208 КПК України ОСОБА_5 затримано. Підстави і обставини затримання сторона захисту не оспорює.
13 квітня 2026 року ОСОБА_5 в присутності захисника оголошено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання і просив обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою. При цьому прокурор посилався на те, що вина ОСОБА_5 повністю підтверджується, зібраними ВСП у ЗСУ матеріалами перевірки за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Прокурор вважає, що існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки у разі доведеності його вини йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. Він є раніше судимою особою за вчинення тяжких кримінальних правопорушень. Крім того, він не має родичів, які можуть забезпечити його процесуальну поведінку, що виключає можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував обґрунтованість оголошеної йому підозри, але повідомив, що отримав травму спини у вигляді міжхребтових гриж. Йому зробили операцію і надали відпустку. Його стан здоров'я погіршився і він вирішив залишитися вдома. При цьому звертався в місцевий РТЦК з проханням надати йому направлення для проходження ВЛК, щоб встановити діагноз і визначити придатність до служби, але йому відмовили. До частини він не повернувся, а проживав дома. Офіційно не працює, йому допомагає мама фінансово і дружина працює. Він не має наміру повернутися на службу, бо не бажає вбивати. На його думку, він незаконно був мобілізований, але дій РТЦК не оспорював. Заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вважав його необґрунтованим.
Захисник ОСОБА_6 підтримала позицію підозрюваного ОСОБА_5 та просила відмовити в клопотанні прокурора, оскільки воно необґрунтовано. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має хворобу хребта, у нього є неповнолітня донька і ще виховує двох дітей дружини від попереднього шлюбу.
Вислухавши прокурора, підозрюваного, його захисника, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, як це зазначено у ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я;
4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію;
7) майновий стан;
8) наявність судимостей;
9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як убачається з наданих слідчому судді копій матеріалів кримінального провадження, 13 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у зазначеному кримінальному провадженні за ч.5 ст. 407 КК України. Обставини, викладені в оголошеній підозрі ОСОБА_5 фактично визнав. До того ж , підозра обґрунтована наступними доказами.
Заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України від 08.01.2025 року, згідно якого військова частина НОМЕР_1 звернулась до ТУ ДБР у м. Львові за фактом того, що 12.12.2024 року військовослужбовець ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув на військову службу у військову частину НОМЕР_1 після завершення відпустки та відсутній на військовій службі по час звернення з заявою до ТУ ДБР у м. Львові (а.п.9).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2024 року №4756 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення 12.12.2024 року військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_5 (а.п.9 на звороті, 10).
Актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , яким було встановлено факт вчинення солдатом ОСОБА_5 кримінального правопорушення. передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та зверненням з заявою і копіями матеріалів до ТУ ДБР у м. Львові (а.п.10 на звороті - 13).
Витягом із наказу від 12.07.2024 року №198, згідно якого солдата ОСОБА_5 було призвано по мобілізації на посаду стрільця-номера обслуги десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.п.14 на звороті).
Витягом із наказу від 13.11.2024 року №330, згідно якого солдата ОСОБА_5 вважати таким, що вибув 13 листопада 2024 року у відпустку за станом здоров'я по 11 грудня 2024 року (а.п.15 на звороті).
Поясненнями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , згідно яких вони повідомили, що солдат ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 (а.п.23-25).
Показами ОСОБА_9 , згідно яких вона повідомила, що ОСОБА_5 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 разом з дружиною та чотирма дітьми. Вона бачила через вікно, як він приходить додому (а.п.26).
З огляду на викладене, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, підозра, оголошена ОСОБА_5 є обґрунтованою на початковому рівні.
Слідчий суддя вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик, переховування від органів досудового розслідування або суду об'єктивно існує, оскільки у разі доведеності вини, підозрюваному може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, що є свідомим для підозрюваного і в подальшому з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватися. Крім того, після попереднього спілкування з працівниками поліції стосовно самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 намагався втекти і працівники військової служби правопорядку розшукували його та затримали під час переслідування.
При обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги відомості про репутацію ОСОБА_5 , який є раніше судимою особою, інкримінований злочин ОСОБА_5 вчинив під час дії воєнного стану, що було свідомим для нього. ОСОБА_5 немає протипоказань щодо його утримання під вартою. Жодних медичних документів про стан здоров'я підозрюваного суду не надано стороною захисту. ОСОБА_5 перебуває у шлюбі і має малолітню доньку та виховує ще двох дітей дружини від першого шлюбу, що вказує на міцні соціальні зв'язки, але останній офіційно не працевлаштований та не має стабільних джерел прибутку, самовільно залишив місце служби. До тепер жодна особа не виявила намір його утримувати та контролювати його процесуальну поведінку.
З огляду на відомі обставини правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , які останні не заперечував в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 і саме такий запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України на які послався прокурор і які доведені в судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання його захисника ОСОБА_6 щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою, слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_5 вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, який полягає у самовільному залишенні військової частини, що зменшує обороноздатність держави під час дії воєнного стану. Крім того, прокурором доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування, а тому клопотання захисника є необґрунтованим.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов'язаний визначити підозрюваному розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, майновий стан підозрюваного, його соціальне положення у суспільстві, вважаю за можливе обрати мінімальний розмір застави стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , а саме у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560 гривень.
На переконання слідчого судді такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання процесуальних обов'язків, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені під час судового розгляду.
Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194,196 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк не більше шести десяти днів, тобто до 11 червня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави для підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560,00 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави у розмірі визначеному ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дня внесення застави вважати особою стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді застави і відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України на нього покладаються наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора та суду у визначений час,
повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи,
здати на зберігання до відповідних органів державної влади документ, який дає право на його виїзд із України або для в їзду в Україну.
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 .
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному.
Повний текст ухвали проголошено о 09.20 год. 14.04.2026 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1