Справа № 201/10155/25
Провадження № 2/201/906/2026
09 квітня 2026 року м Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
з секретарем судового засідання Терновою А.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про встановлення спільної опіки з почерговим проживанням,-
Стислий виклад позиції позивача та відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом
До Соборного районного суду міста Дніпра 18 серпня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, в якому позивач просила суд:
- Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти у розмірі частки від усіх видів доходів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні якої знаходиться дитини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те що вона з відповідачем проживали разом в період з жовтня 2018 року по жовтень 2022 рік. У сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з самого народження проживала з нею. На сьогодні проживають за адресою АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 21 липня 2025 року, складеним представниками управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району, підтверджено факт проживання дитини з нею, де дитині створені належні умови для нормального розвитку та проживання, донька забезпечена всім необхідним.
Наразі ОСОБА_4 не має зареєстрованого місця проживання, оскільки батько, ОСОБА_2 не надає на це відповідної згоди.
За вказаною адресою також з ними проживає її син від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У 2022 році вона прихистила родину ВПО з Донецької області, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які тимчасово проживають разом з ними та допомагають їй забирати ОСОБА_4 з дитячого садочку коли вона перебуває на роботі.
Донька з чотирьох років відвідує дитячий садок.
Вона жодним чином не перешкоджає батьку у спілкуванні з дитиною, який регулярно проводить час з донькою за місцем свого проживання, беручи ОСОБА_4 з ночівлею. Коли донька знаходиться у батька, вона не завжди має змогу з нею спілкуватися, її не ставлять до відома де саме перебуває дитина та коли її батько поверне додому.
Важливим є факт, що ОСОБА_2 має також сина від попереднього шлюбу, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який разом з батьком має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлення факту про визначення місце проживання необхідне для недопущення порушень прав дитини, належного утримання, виховання та розвитку. Також встановлення даного факту необхідно з метою оформлення відповідних документів.
Окрім того просила суд стягувати з батька аліменти на утримання доньки в розмірі частини від усіх видів його заробітку.
Наполягала на задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 1-8).
15 вересня 2025 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якій просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки їх задоволення порушить принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини.
Фактично дитина проживає почергово з обома батьками та він бере активну участь у її житті, надає матеріальну підтримку та створює належні умови для розвитку.
Твердження позивачки про те що дитина постійно проживає з нею не відповідають дійсності. Весь свій вільний час він витрачає на спілкування з дітьми, проте позивачка створює йому у цьому перешкоди. (т . 1 а.с. 39-44)
24 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив ОСОБА_2 в якій підтвердила що дитина проживає саме з нею, а батько бере доньку до себе, проте не повідомляє коли саме поверне, жодним чином вона не перешкоджає у спілкуванні дитини з батьком (т. 1 а. 227-230).
03 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 в якому наполягав що ОСОБА_4 регулярно перебуває у нього, а наявність чи відсутність звернень до Соборної адміністрації не є підтвердженням перешкоди у спілкуванні з дитиною (т. 2 а.с. 2-4).
16 вересня 2025 року ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення спільної опіки з почерговим проживанням, в якому просив суд:
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків:
- один тиждень з матір?ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- один тиждень з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Тижневий період починається з 19:00 неділі та завершується о 19:00 наступної неділі. Перший тиждень з 28 вересня 2025 року - з матір?ю. Батько, з яким дитина провела тиждень, зобов?язаний супроводити її до місця проживання іншого батька.
- ???Встановити, що кожен з батьків під час проживання дитини з ним самостійно забезпечує її потреби.
- ???Відмовити у стягненні аліментів, оскільки дитина утримується обома батьками пропорційно часу проживання.
- ???Зобов?язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні дитини з батьком, своєчасно повідомляти про стан здоров?я та місце перебування дитини.
- Визнати недопустимим залучення сторонніх осіб до обмеження рухів чи створення перешкод у спілкуванні батька з донькою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що після народження дитини вона проживала в родині у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 (його син від попереднього шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ОСОБА_5 (син ОСОБА_1 від попереднього шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 ). В той час, оскільки тільки він працював і мав дохід, тому він єдиний забезпечував родину.
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 переїхала з дитиною спочатку до своєї квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає її мати ОСОБА_10 .
Розлучення з донькою для нього та його сина ОСОБА_11 було великою травмою. Тому вони з ОСОБА_11 , щонеділі їздили до села Могилів для спілкування з ОСОБА_4 . При цьому він продовжував забезпечувати ОСОБА_12 та ОСОБА_3 всім необхідним.
Після переїзду ОСОБА_12 в свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в нього з?явилося більше можливостей щодо спілкування з дитиною і дитина почала в нього ночувати, залишатися на 2-4 дні.
08 липня 2024 року працівники управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради склали акт обстеження умов проживання, де зафіксовано перебування ОСОБА_4 за його адресою.
На сьогоднішній час він проживає у власній квартирі у АДРЕСА_2 . Регулярно з ним проживає донька ОСОБА_4 , також разом з ним проживає його син ОСОБА_9 та мати ОСОБА_13 . Для проживання дітей в квартирі створенні належні умови, діти між собою добре ладять.
Він займається вихованням дітей та відвідував з ОСОБА_4 басейн в період з грудня 2023 року по березень 2024 року та з жовтня 2024 року по травень 2025 рік.
Має постійний стабільний дохід, протипоказань до опіки немає.
З 2023 року ОСОБА_12 періодично створює йому перешкоди у спілкуванні з донькою, він жодним чином не перешкоджав матері у спілкуванні з дитиною.
11 вересня 2025 року він хотів привітати доньку з днем народження та неодноразово телефонував їй на телефон проте він був вимкнений. Згодом йому зателефонувала ОСОБА_14 та повідомила, що ОСОБА_4 наразі в селі та приїде ввечері. В 12-10 він приїхав за адресою АДРЕСА_4 , та побачив що донька гуляє з ОСОБА_6 , остання побачивши його взяла дитину та понесла ОСОБА_4 додому. Після чого ним було викликано поліцію та приїхала ОСОБА_12 проте йому так і не дали побачитися з донькою.
Тому наполягав на встановленні спільної опіки та на почерговому проживанні доньки з кожним із батьків. (т. 1 а.с. 148-155)
24 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву в якому просила суд відмовити в її задоволенні з наступних підстав. Так батько дитини брав дитину по домовленості на день, а повертав через декілька днів, коли забажав, при цьому не відповідав на телефонні дзвінки матері дитини, а тому вона не знала де її дитина та коли батько поверне її. Жодним чином вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною (т. 1 а.с. 224-226).
03 жовтня 2025 року ОСОБА_2 надано відповідь на відзив ОСОБА_1 в якому зазначив що дитина регулярно перебуває у нього, а повертає він її матері тоді коли ОСОБА_4 захоче. З 01 вересня 2025 року він неодноразово телефонував та приїздив до ОСОБА_12 , проте йому повідомляли або ОСОБА_4 зайнята або ж просто не відчиняли двері (т. 2 а.с. 6-8).
07 листопада 2025 року ОСОБА_12 надала заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_2 в яких підтвердила що вона ніколи не перешкоджала батьку у спілкуванні з дитиною про що свідчать численні фото які сам же й надав ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 22-27).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 серпня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 1, а.с. 32).
Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до ч. 8 ст.187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
19 серпня 2025 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с. 34-35).
19 серпня 2025 року надійшла відповідь про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с. 34-35).
Ухвалою судді від 22 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів (т. 1 а.с. 36-37).
12 вересня 2025 року позивачем за первісним позовом подано клопотання про забезпечення позову (т. 1 а.с. 125 - 140), яке протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано 12 вересня 2025 року судді Демидовій С.О. (т. 1 а.с. 141).
Ухвалою судді від 15 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_12 про забезпечення позову залишено без задоволення (т. 1 а.с. 142-143).
16 вересня 2025 року ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву (т. 1 а.с. 148 - 155).
При подачі відзиву на первісну позовну заяву ОСОБА_2 заявляв клопотання про допит свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_6 , яке 24 вересня 2025 року в судовому засіданні було задоволено (т. 1 а.с. 218).
Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року прийнято до спільного розгляду з первісним зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про встановлення спільної опіки з почерговим проживанням (т. 1 а.с. 220-221).
10 листопада 2025 року ОСОБА_2 надано заперечення на висновок адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради та просив суд не брати його до уваги (т. 2 а.с. 74-77).
19 листопада 2025 року представником органу опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради долучено висновок від 21 жовтня 2025 року № 5/6 -158 Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 96-99).
Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 153-154).
Допитані в судовому засіданні свідки пояснили
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживає у ОСОБА_12 та допомагає їй з доглядом ОСОБА_4 , а саме забирає її з дитячого садка та проводить з нею час доки ОСОБА_16 не прийде з роботи. Коли батько приїздить забирати ОСОБА_4 вона повідомляє ОСОБА_16 і після того як ОСОБА_16 їй дозволяє вона віддає ОСОБА_4 батькові. Вона не пам'ятає що б ОСОБА_16 забороняла батьку у спілкування з донькою. Батько кожного дня телефонує ОСОБА_4 та вони з нею спілкуються телефоном.
Свідок ОСОБА_17 зазначила, що вона є бабусею ОСОБА_4 , яка з задоволенням приходить до них та проводить час. Батько приділяє достатньо часу на виховання дитини, водив її на плавання та інші гуртки. ОСОБА_4 бажає більше часу проводити з батьком та своїм братом. В квартирі є всі необхідні речі для її комфортного проживання. Бабуся з матір'ю дитини не спілкується. Батько надає фінансову допомогу матері дитини. З вересня дитину півтора місяця не пускали до нас, по телефону спілкувалися. Коли батько на роботі за ОСОБА_4 доглядає вона.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 пояснила, що після того як сторони перестали проживати разом їх донька залишилася проживати з нею, батько постійно брав доньку до себе на вихідні та вона в нього залишалася на декілька днів. Комунікації між ними стосовно коли батько буде брати доньку та коли поверне не було, оскільки вони між собою не спілкувалися. Батько приїздив забирав дитину , вона йому не перешкоджала, та повертав коли він вважав за потрібне. Також вона не заперечувала що батько водив ОСОБА_4 до басейну на плавання, також вони відвідували інші гуртки. Батько майже кожного ранку телефоную доньці та спілкується з нею. Коли батько приїздить щоб забрати доньку до себе, а її дома немає їй телефонує ОСОБА_18 та запитує чи можна батьку дати ОСОБА_4 на що вона завжди дозволяє. Стосовно 11 вересня 2025 року на яке посилається ОСОБА_19 коли вона не дала йому доньку це було день народження ОСОБА_4 , яке вона бажала провести з донькою, оскільки була її черга, так як вони кожного року почергово проводять час на день народження доньки. Батько надавав кошти на утримання ОСОБА_4 проте наразі припинив надавати кошти взагалі. Вона підтверджує що донька любить батька та бажає з ним проводити час та спілкуватися на що вона жодним чином не заперечує та не перешкоджає, оскільки вважає що батько також має право на спілкування з дитиною. Заперечувала проти спільної опіки з почерговим проживанням доньки, оскільки вона дуже маленька та в неї повинно бути одне місце проживання. В свою чергу наголосила в судовому засіданні що не буде перешкоджати в їх спілкуванні. Коли вона звернулася з позовом до суду батько перестав їздити до доньки. Батько кожного дня телефонує ОСОБА_4 та спілкується з нею телефоном. При зустрічах вони з радістю йде до батька. На мої неодноразові прохання зареєструвати доньку він відповідає що наразі немає потреби. До її звернення в суд з позовом батько жодного разу не пропонував почергового проживання доньки, графік спілкувань тата з дитиною мною виконувався, проте батько не завжди повертав доньку після вихідних а міг її залишити в себе на довше та мене про це не попереджав. Не заперечувала щоб батько спілкувався з донькою проте хотіла б щоб він її повідомляв коли бажає взяти та коли поверне.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, зазначивши що права батьків по вихованню дітей є рівні та він також бажає приймати участь у вихованні своєї доньки. Коли позивач виїхала з донькою за межі міста йому доводилася приїздити до позивача та спілкувався з донькою. Між ними було узгоджено графік на побачення дитини з батьком. Після того як позивач повернулася до міста він став частіше брати доньку до себе. З вересня по травень вони по черзі водили доньку на гуртки. Влітку він жив за городом та мав можливість дитину частіше забирати до себе, а тому дитина більше часу проживала з ним. Вдома для доньки є належні умови для проживання вона добре спілкується зі своїм братом та весело проводять час. В вересні два тижні він не міг бачити свою дитину. Коли приїхав забрати її на день народження йому ОСОБА_4 не дали після чого він звернувся до органу опіки. Їм було встановлено графік проте він не завжди виконувався. Також звертався до органу опіки та піклування щоб вони перевірили умови проживання його доньки. Зазначив що мати неналежним чином піклується про здоров'я дитини не завжди дотримується дієти. Наполягав на почерговому проживанні, так як донька повинна в рівній мірі спілкуватися і з татом і з мамою.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок адміністрації Соборного району про визначення місця проживання дитини з матір'ю, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.
Фактичні обставини встановленні судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до паспорта громадянина України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_9 у сторін народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 12).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про місце реєстрації відсутні станом на 04 серпня 2025 рік (т. 1 а.с. 13).
06 червня 2023 року ОСОБА_1 уклала Декларацію № 0001-1М81-0ТА0 з лікарем ОСОБА_20 для ОСОБА_3 (т .1 а.с. 17).
Надано медичні документи стану здоров'я ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 207-208).
ОСОБА_1 працює в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та отримує заробітну плату на підтвердження чого надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (т. 1 а.с. 19-20).
ОСОБА_2 працює в Пенсійному фонді України в Дніпропетровській області та отримує заробітну плату, на підтвердження чого надано довідку начальника управління та довідку про доходи (т. 1 а.с. 47-48)
Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 7 від 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 для виконання функцій держави або місцевого самоврядування протипоказань нема (т .1 а.с. 18).
Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 03795 від 03 вересня 2025 року ОСОБА_2 протипоказань для виконання опіки над дитиною відсутні (т. 1 а.с. 49)
Згідно характеристики наданої директором Комунального закладу дошкільної освіти № 47 Дніпровської міської ради «Білий лебідь» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує дитячий садок з 4-х років, виховується не в повній сім'ї. Мама відповідально ставиться до виховання доньки, активно цікавиться її успіхами та досягненнями в садочку. ОСОБА_4 відкрита та дружелюбна, любить спілкуватися з однолітками, не конфліктує через іграшки. Виявляє доброзичливість, не замкнена, легко й охоче вступає в контакт з дорослими (т. 1 а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 16).
Відповідно до довідки № 9692 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні, виданої 12 грудня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 - уповноважений власник, ОСОБА_5 - син (т .14 а.с. 21)
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , санітарно та житловий стан квартири задовільний. Дитина має окреме ліжко для відпочинку, дитячий одяг, взуття, розвиваючі ігри, велосипед, самокат, місце для заняття та ігр. Дитина має багато іграшок. За адресою також проживають: ОСОБА_12 -мати, ОСОБА_21 -син, ОСОБА_22 - ВПО, ОСОБА_23 - ВПО, ОСОБА_24 - ВПО. З 2022 року у ОСОБА_12 проживає родина ВПО з Донецької області, які допомагають дивитися за дітьми. Сусідами родина характеризується позитивно. Під час виходу ОСОБА_4 мала охайний вигляд, легко йшла на контакт, активна. Для дитини створено належні умови для проживання та розвитку (т .1 а.с. 15).
Згідно довідки № 24317 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні, виданої 01 вересня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_13 - співвласник, ОСОБА_2 - син співвласника, ОСОБА_9 - онук (т. 1 а.с. 50).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло кв. АДРЕСА_6 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_13 ОСОБА_9 , ОСОБА_27 (т. 1 а.с. 58- 59). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_13 успадкувала після смерті ОСОБА_25 та ОСОБА_26 частки вказаної квартири (т .1 а.с. 60-61)
Згідно акту обстеження умов проживання від 08 липня 2024 року обстеження умов проживання дитини ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 санітарно - житловий стан приміщення задовільний, наявні всі комунікації та необхідна побутова техніка. За вказаною адресою проживають ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_9 - син, ОСОБА_13 - мати, на час виходу спеціалістів за адресою перебувала дочка ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 62).
Відповідно акту обстеження умов проживання від 11 вересня 2025 року обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 санітарно - житловий стан приміщення задовільний, наявні всі комунікації та необхідна побутова техніка. За вказаною адресою проживають ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_9 - син, ОСОБА_13 - мати. Батько не схильний до вживання алкогольних та наркотичних речовин, виховує сина від першого шлюбу. Для проживання та виховання дітей створено належні умови(т. 1 а.с. 63).
Згідно довідки від 09 вересня 2025 року виданої директором Комунальним закладом позашкільної освіти «Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради Стеблянку В.Є. в тім що його донька ОСОБА_4 , займається у Народному художньому колективі ансамблі танцю. Водить на заняття тільки батько (т. 1 а.с. 64)
Позивачем за зустрічним позовом надано медичні документи про стан здоров'я його матері ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 55-57)
ОСОБА_2 надано докази перерахування грошових коштів ОСОБА_1 на утримання їх доньки (т .1 а.с. 75-100,199-204).
Окрім того ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено фотокартки з ОСОБА_4 (т .1 а.с. 105-122, 170-174)
Позивачем та відповідачем до позовних заяв були долученні письмові пояснення осіб які не були допитані в судовому засіданні як свідки (т. 1 а.с. 22-31, 65-74).
01 липня 2024 року ОСОБА_2 звертався з заявою до Голови адміністрації та просив провести обстеження умов проживання його доньки в с. Могилів та сприяти у встановленні спілкуванні з дитиною, оскільки мати йому в цьому перешкоджає (т 2 а.с .32).
09 липня 2024 року надано відповідь на вказане звернення та рекомендовано звернутися до відповідно органу за місцем перебування дитини, оскільки працівники адміністрації Соборного району обстежують умови проживання дітей які проживаю на території Соборного району (т. 2 а.с. 33).
21 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Голови адміністрації Соборного району стосовно обстеження умов проживання його дитини ОСОБА_11 (т .2 а.с. 34)
25 вересня 2024 року ОСОБА_2 подано скаргу на неправильно складений акт (т .2 а.с 35-36).
01 жовтня 2024 року надано відповідь на скаргу (т. 2 а.с. 37-38).
23 жовтня 2024 року ОСОБА_2 знову подано скаргу на неправильність складення акту обстеження умов проживання (т .2 а.с. 39).
12 вересня 2025 року ОСОБА_2 звертався до Голови адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради стосовно створення перешкод ОСОБА_1 11 вересня 2025 року у його спілкуванні з донькою (т. 1 а.с. 197-198).
19 вересня 2025 року Дніпровським міським центром соціальних служб начальнику управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради надано відповідь, що за результатами спільного виходу 17 вересня 2025 року підтверджено наявність складних життєвих обставин у родині у зв'язку з конфліктами між матір'ю та біологічним батьком ОСОБА_4 , щодо порядку участі у вихованні. Інформація стосовно факту вчинення психологічного та фізичного насильства щодо дитини з боку її няні ОСОБА_28 не підтверджено (т. 2 а.с. 60)
24 та 30 вересня 2025 року Головою адміністрації надано відповідь на звернення ОСОБА_2 в якому зазначили, що мати дитини повідомила, що вона не чинить перешкод у спілкуванні доньки з батьком, що у вихідні та свята ОСОБА_4 систематично перебуває за місцем проживання батька та проводить з ним час. Окрім того роз'яснено право на звернення з заявою щодо визначення порядку спілкування з дитиною (т. 2 а.с. 10-11).
01 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до адміністрації з заявою про складання акту обстеження проживання ОСОБА_29 за його адресою (т. 2 а.с. 40)
01 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Голови адміністрації з заявою щодо визначення порядку спілкування з дитиною (т .2 а.с. 87).
03 жовтня 2025 року начальник управління служби звернулася до Дніпровського міського центру соціальних служб про здійснення психологічної консультації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для вирішення питання про визначення місцяі проживання дитини (т. 2 а.с .63)
08 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звертався з заявою до Голови адміністрації стосовно надання роз'яснень у його спілкуванні з дитиною, оскільки з 01 вересня 2025 року він не має можливості спілкуватися з донькою (т. 2 а.с. 88).
15 жовтня 2025 року директором Дніпровського міського центру соціальних служб надано інформацію управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району стосовно проведення 08 жовтня 2025 року психологічної консультації з ОСОБА_1 та її малолітньою донькою ОСОБА_30 . В ході проведення консультації ОСОБА_4 повідомила що їй подобається проводити час як з мамою та к із папою. Повідомила що хотіла проживати з мамою та приїздити в гості до тата. 14 жовтня 2025 року було проведено психологічну консультацію зі ОСОБА_2 в ході якої чоловік повідомив що вони з донькою прив'язання один до одного, по декілька разів на день вони спілкуються одне з одним по телефону. Чоловік володіє актуальною інформацією щодо актуального стану здоров'я ОСОБА_4 , та з його слів раніше часто вказував матері на наявність у дитини певних проблем. Чоловік повідомив що хоче стабільності у взаємовідносинах з донькою , націлений на її всебічний розвиток , хоче піклуватися про неї та проводити більше часу. Враховуючи неузгодженість інформації отриманої від батьків вважали за доцільне враховувати думку дитини при вирішенні комісії з питань захисту дітей. (т. 2 а.с .61-62)
16 жовтня 2025 року розпорядженням № 195-р Голови адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради визначено ОСОБА_2 спосіб у часті у вихованні доньки ОСОБА_4 кожної першої та третьої п'ятниці місяця з 19.00 до неділі 20.00 терміном до 01 лютого 2026 року (т. 2 а.с. 81)
17 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звертався з запитом до Голови адміністрації стосовно надання публічної інформації , 21 жовтня 2025 головою надано відповідь (т. 2 а.с. 89)
21 жовтня 2025 року адміністрацією Соборного району Дніпровської міської ради надано висновок про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважали за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю (т. 2 а.с 97-98).
11 листопада 2025 року Комунальним закладом соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради надано висновок психолога. Так в ході психологічного діагностування психоемоційного стану дівчинки стало відомо , що ОСОБА_4 має відповідний рівень розвитку психічних процесів до свого віку, має достатній словниковий запас, доброзичлива та кмітлива, психолог легко встановив з нею. Контакт. Зі слів ОСОБА_4 , вона хотіла б проживати з мамою, а до тата ходити в гості. Проте треба зазначити, зо через особливості вікового розвитку, ОСОБА_4 напевно в повній мірі не усвідомлює різницю між «проживати постійно» та «ходити в гості». Психологу очевидно, що дівчинка має однаковий рівень прихильності як до матері, так і до батька це підтверджується роботою в «Пісочниці» та з метафоричними картами (т. 2 а.с. 129-130).
31 грудня 2025 року ОСОБА_2 звертався з заявою до Голови адміністрації стосовно перевірки факту невиконання медичних рекомендацій лікування дитини (т. 2 а.с. 209).
15 січня 2026 року на звернення ОСОБА_2 надано відповідь та запитуванні документи (т. 2 а.с. 210-214).
За час слухання справи сторони зареєстрували місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 про що надано Витяг з реєстру територіальних громад (т. 2 а.с. 216).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У частинах першій, другій статті 161 СК України зазначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах».
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів».
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Судом встановлено, що з моменту припинення проживання сторін разом їх малолітня дитина залишалася проживати разом із матір'ю, яка, у свою чергу, не перешкоджала зустрічам відповідача з нею.
Надавши належну оцінку усім обставинам справи, взявши до уваги вік дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, суд доходить висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір'ю.
Виходячи з обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає, що визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з матір'ю, буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.
На час ухвалення рішення не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання малолітньої доньки з матір'ю.
При вирішенні спору суд враховує висновок адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради , за змістом якого орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини разом із її матір'ю.
Отже суд, врахувавши наведені положення міжнародного права та національного законодавства, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її малолітній вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в інтересах дитини, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Суд, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), вважає за необхідно зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.
Водночас визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , з матір'ю не позбавляє батька дитини батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21), від 15 березня 2023 року у справі № 759/5336/19 (провадження № 61-9819св22).
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів
Відповідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст. 181 СК України обов'язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які окремо проживають від дитини.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує положення ст. 183 СК України, а також майновий стан позивача, яка виховує доньку, а батько припинив надавати фінансову допомогу на утримання доньки, що у кожного з батьків окрім ОСОБА_4 є ще не утриманні сини, тому суд приходить до висновку про можливість відповідача сплачувати позивачу щомісячно аліменти на утримання дитини, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Ураховуючи вимоги ст. 191 СК України суд вважає необхідним стягувати аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дитини з 18 серпня 2025 року.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 почергово з кожним із батьків суд вважає за необхідне відмовити, так як було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визначено місце проживання ОСОБА_4 з матір'ю.
З приводу зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні дитини з батьком суд виходить з наступного.
У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статей 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Отже, із системного тлумачення частини 1статті 3 Конвенції «Про права дитини», ст. ст.7,141,159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності з урахуванням положень статей 76-80, 89 ЦПК України.
Суд вважає, що жодних об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 чинить ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні із донькою суду не надано. Так, сторони визнають, що між ними тривалий час відсутнє порозуміння щодо побачень батька із донькою. Разом з тим, жодних об'єктивних даних про те, що мати вчиняє будь які активні дії чи допускає бездіяльність, які б надали суду можливість констатувати факт спричинення перешкод батьку справа не містить. ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні що він майже кожні вихідні бере доньку до себе та вона залишається в нього до поки сама бажає, ОСОБА_1 неодноразово в судовому засіданні пояснювала, що вона не заперечує проти спілкування доньки з батьком та жодним чином не перешкоджає йому у цьому. А тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18 серпня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про встановлення спільної опіки з почерговим проживанням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року
Суддя С.О. Демидова