Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 295/12394/25
Номер провадження2/173/426/2026
іменем України
17 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору,
До суду за підсудністю надійшла вказана цивільна справа.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 14.06.2007 уклали кредитний договір № МІ-82-07.
Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 25000,00 доларів США по програмі «Мікрокредит» на споживчі потреби.
Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється згідно графіка.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором.
28.05.2015 року Богунським районним судом міста Житомира по справі № 295/2514/15-ц винесено заочне рішення на користь АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 38761,10 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.02.2015 року складає 629480,26 грн. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 38761,10 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.02.2015 року складає 629480,26 грн. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір по 1218,00 грн. з кожного.
Позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 3 % річних від простроченої суми за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 3491,68 доларів США та витрати пов'язані з оплатою судового збору.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 14.06.2007 уклали кредитний договір № МІ-82-07.
Згідно договору позичальнику було надано кредит у розмірі 25000,00 дол. США на термін до 11.06.2010 року. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.
Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється згідно Графіка.
ОСОБА_1 зі свого боку порушила грошове зобов'язання передбачене Кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту.
Вказані обставини встановленні 28.05.2015 року рішенням Богунського районного суду міста Житомира по справі № 295/2514/15-ц та, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
У забезпечення виконання позичальником зобов'язань між кредитором ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 14.06.2007 року укладено два договори поруки (№ МІ-82/1-07 та № МІ-82/2-07), згідно яких поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором за належне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань, що виникають з указаного кредитного договору.
28.05.2015 року Богунським районним судом міста Житомира по справі № 295/2514/15-ц винесено заочне рішення на користь АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 38761,10 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.02.2015 року складає 629480,26 грн. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 38761,10 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.02.2015 року складає 629480,26 грн. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір по 1218,00 грн. з кожного.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира у справі № 295/2514/15-ц набрало законної сили 04.08.2015 року.
Представник позивача звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, оскільки після 03.02.2015 року (кінцева дата розрахунку) по рішенню Богунського районного суду міста Житомира від 28.05.2015 року № 295/2514/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № МІ-82-07 від 14.06.2007 року в сумі 38761,10 дол. США на рахунки для погашення заборгованості кошти не надходили.
Згідно з наданим банком розрахунком, дана заборгованість становить 3491,68 доларів США.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення Богунського районного суду міста Житомира від 28.05.2015 у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виникло зобов'язання перед АТ «КБ «ПриватБанк» сплатити грошові кошти за кредитним договором.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року (справа № 916/190/18) зазначено, що «чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.»
Судом встановлено, що заборгованість, стягнута з відповідачів за рішенням суду від 28 травня 2015 року, ним не погашена, протилежного останніми не доведено, відтак їх боргове зобов'язання перед позивачем, продовжує існувати.
Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виступили поручителями, однак відповідачі кошти не повернули, тому з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача 3 % річних від простроченої суми за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 відповідно до наданого представником позивача розрахунку.
При цьому, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом, не надали суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ КБ "Приватбанк", не довели відсутність заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення 3% річних за невиконання зобов'язання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Тому прохання представника позивача про стягнення судових витрат з відповідачів у солідарному порядку задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № МІ-82-07 від 14.06.2007, що складається з 3 % річних від простроченої суми за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 3491 (три тисячі чотириста дев'яносто один) доларів США 68 центів.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 807 (вісімсот сім) грн. 46 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.
Суддя: Є.В. Челюбєєв