справа № 380/22355/24
про встановлення судового контролю
17 квітня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2023 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20760-суд від 07.08.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20760-суд від 07.08.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/22355/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у непроведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки від 07.08.2024 №11/20760-суд, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2023, виходячи з розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2024 №11/20760-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2023, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 р у справі № 380/22355/24 - без змін.
09.04.2026 представник позивача подав заяву про встановлення судового контрою за виконанням судового рішення, у якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/22355/24. Свою позицію мотивує тим, що ГУ ПФУ у Львівській області листом від 17.02.2026 № 1300-0902-8/24689 повідомило, що здійснило перерахунок пенсії позивача та надало відповідний протокол про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026, згідно з яким підсумок його пенсії склав 18557,42 грн. Водночас, наголошує, що у березні 2026 року позивачу надійшла пенсійна виплата у розмірі 10597,03 грн, що не відповідає інформації, відображеній у протоколі. Зважаючи на ці обставини, просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, так як воно не виконано в повному обсязі. Крім того, покликаючись на приписи п. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України, вказує, що ця норма є імперативною, тобто не передбачає право суду діяти на власний розсуд.
14.04.2026 представниця відповідача подала заперечення на заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №380/22355/24, у якому зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/22355/24 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки від 07.08.2024 №11/20760-суд.
Вирішуючи заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №812/333/17 (адміністративне провадження № К/9901/12313/19).
Відповідно до ч. 3 ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Крім цього, в рішенні від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Крім того суд зазначає, що аналіз положень абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України вказує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Проте, зважаючи на приписи абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України та з огляду на те, що ця справа стосується перерахунку пенсійної виплати, суд не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд. Адже вказана норма безальтернативно передбачає за наслідком звернення особи, на користь якої ухвалене судове рішення, із заявою в порядку ст. 382 КАС України встановлення суб'єкту владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Щодо заперечень представниці відповідача проти встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 380/22355/24 та з огляду на те, що судове рішення у цій справі, на її думку, виконане, то обставини, викладені у цих запереченнях, можуть бути перевірені та оцінені судом лише за наслідками розгляду поданого звіту про виконання судового рішення у цій справі та, зважаючи на імперативні приписи абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю на стадії вирішення питання щодо його встановлення.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За таких обставин суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строк для подання звіту протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання цієї ухвали.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Керуючись ст. 241, 248, 382, 382-1 КАС України, суд
1. Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/22355/24.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 КАС України.
СуддяАндрусів Уляна Богданівна