17 квітня 2026 рокусправа № 380/20592/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, за участю третьої особи Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; код ЄДРПОУ 45870769) з вимогами:
- скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 22.02.2024 № 26011500091321 про скасування посвідки на тимчасове проживання від 10.06.2021 № НОМЕР_2 ОСОБА_2 / ОСОБА_3 ;
- зобов'язати відповідача поновити дію посвідки на тимчасове проживання від 10.06.2021 № НОМЕР_2 ОСОБА_2 / ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 є громадянином Ісламської Республіки Іран. 04.06.2019 між Алаві Сейед Мегді та гр. України ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. 10.06.2021 ОСОБА_1 була видана посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , підстава видачі 04/14, терміном дії до 08.04.2022. З інформації на веб-сайті ДМС стало відомо, що його посвідка на тимчасове проживання вважається недійсною. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним не вчинялося жодних протиправних дій на території України або на території інших держав з метою створення загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а також тим, що він жодним чином не порушував прав і законних інтересів громадян України, а відтак у відповідача не було законних підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну задля охорони здоров'я громадян України. Позивач також вказує, що відповідачем не виконано вимоги пункту 23 Порядку формування квоти імміграції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 року, та прийнято протиправне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну без законних на те підстав, а також за відсутності будь-якої додаткової інформації, яка б свідчила про наявність підстав, передбачених підпунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Ухвалою від 16.10.2025 суддя Кисильова О.Й. відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.10.2025 за вх.№86434 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що 19.12.2022 за вх. № 6847/1/2601-22 до УДМС в Івано-Франківській області надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне/тимчасове проживання та про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 . Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України ініціював прийняття УДМС в Івано-Франківській області рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні та заборону в'їзду в Україну Позивачу. В отриманому УДМС в Івано-Франківській області поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вказано на вчинення Позивачем дій, які відповідно до законодавства України є підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну та у взаємозв'язку скасування посвідки на постійне проживання та заборони в'їзду в Україну. З огляду на надходження подання в умовах воєнного часу та складного безпекового середовища в Україні та з врахуванням даних відносно загрози національної безпеки України, УДМС в Івано-Франківській області було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну 22.12.2022. 26.12.2022 за № 2601.5.2-5891/26.3-22 УДМС в Івано-Франківській області було направлено Доручення до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Відповідно до пункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (в редакції станом на 16.09.2023), зазначено, посвідка скасовується ДМС або її територіальним органом/підрозділом ДМС, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну. Рішенням УДМС в Івано-Франківській області від 22.02.2024 № 26011500091321 громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 скасовано посвідку на тимчасове проживання.
Оскільки, УДМС в Івано-Франківській області було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну 22.12.2022 року, відповідно 22.02.2024 було прийняте рішення УДМС в Івано-Франківській області від 22.02.2024 № 26011500091321 громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 скасовано посвідку на тимчасове проживання. Наголошує, що від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 19.12.2022 за вх. № 6847/1/2601-22 надійшло подання про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне/тимчасове проживання та про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що даний громадянин має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з рф та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Тобто, підставою для прийняття оскаржуваного рішення органом міграційної служби про скасування посвідки на тимчасове проживання є дії останнього, що становлять загрозу національної безпеки України, інформація про можливість вчинення яких наведена у вищевказаному поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. При отриманні обґрунтованого подання спеціального правоохоронного органу, УДМС в Івано-Франківській області не наділений повноваженнями проведення перевірок зазначеної у листі оперативної інформації, оскільки не має доступу до належних Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України матеріалів справ і не є відповідним учасником відносно сфери забезпечення державної безпеки. Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, класифікуючи, на етапі збору інформації, встановивши дії позивача як такі, що становлять загрозу національній безпеці України і одночасно звертаючись з поданням до органу міграційної служби, діяв в межах визначених Законом №2229-XII функцій і завдань, з метою забезпечення виникнення загроз національної безпеки України. Відповідно, УДМС в Івано-Франківській області позбавлений можливості мати обґрунтовані сумніви щодо достовірності встановлених обставин, а тому при винесенні оскаржуваних рішень діяв у спосіб визначений законодавством та в межах наявних повноважень. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 12.12.2025 суддя Кисильова О.Й. прийняла до провадження заяву Алаві Сайед Мегді про збільшення розміру позовних вимог.
Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби вирішено здійснювати за такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення УДМС в Івано-Франківській області від 22.12.2022 про заборону в'їзду в Україну Алаві Сейеду Мегді строком на 3 роки;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 22.02.2024 №26011500091321 про скасування посвідки на тимчасове проживання від 10.06.2021 № НОМЕР_2 Алаві Сейеда Мегді / ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби поновити дію посвідки на тимчасове проживання від 10.06.2021 № НОМЕР_2 Алаві Сейеду Мегді/ ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи (звільнення судді з посади) справа розподілена до провадження судді Сподарик Н.І.
Ухвалою від 02.02.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №380/20592/25, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.02.2026 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.02.2026 за вх.№8573 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
03.02.2026 за вх.№8580 від представника відповідача надійшла заява.
04.02.2026 за вх.№9024 від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі подання ДСР УСР у Івано-Франківській області.
09.02.2026 за вх.№10075 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, долучено квитанцію про сплату судового збору.
11.02.2026 за вх.№10914 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. На думку представника позивача, оскаржувані рішення є протиправними, оскільки прийняті за відсутності інформації, яка б свідчила про наявність підстав, передбачених статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Вважає, що належним способом захисту є не створення для Позивача необхідності повторно набувати той самий статус через нові адміністративні процедури, а усунення протиправних рішень та їхніх наслідків, включно з відновленням дії. Просить позов задовольнити.
11.02.2026 за вх.№10915 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення до участі у справі третьої особи. Зазначив, що судове рішення у цій справі не встановлює і не змінює жодних прав чи обов'язків Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області. Просить у задоволенні поданого клопотання відмовити.
11.02.2026 за вх.№11039 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Вказав, що оскаржувані рішення було прийнято на підставі подання Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області (далі - УСР) від 19.12.2022 № 6847/1/2601-22 про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки та рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, оскільки перебування останнього становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні Наголошує, що органи і підрозділи ДМС України не наділенні повноваженнями перевірки наданої спеціальними правоохоронними органами інформації отриманої в результаті виконання завдань у сфері забезпечення державної безпеки. Крім того, інформація щодо причетності громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_2 до протиправної діяльності, становить службову інформацію і не може бути розголошена. При отриманні обґрунтованого подання спеціального правоохоронного органу, УДМС в Івано-Франківській області не наділений повноваженнями проведення перевірок зазначеної у листі оперативної інформації, оскільки не має доступу до належних Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України матеріалів справ і не є відповідним учасником відносно сфери забезпечення державної безпеки. Просить у задоволенні позову відмовити.
16.02.2026 за вх.№ 12114 від представника відповідача надійшли письмові заперечення.
Ухвалою суду від 19.02.2026 продовжено розгляд справи № 380/20592/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.03.2026 за вх.№21608 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 18.03.2026 залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Б.Лепкого, 28; код ЄДРПОУ 43305056) до участі у адміністративній справі №380/20592/25.
07.04.2026 за вх.№28443 від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що рішення про заборону в'їзду на територію України має превентивний характер, відповідно, прийняттю такого рішення не обов'язково має передувати факт вчинення особою певних дій з порушення законодавства України та наявність будь-яких кримінальних проваджень. Вказав, що у травні 2022 року працівниками УСР в Івано-Франківській області було отримано оперативну інформацію відносно позивача, згідно з якою, останній перебуваючи за межами території України мав намір прибути на території України, з метою здійснення протиправною діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, що могли б привести до підриву державності та повалення державного ладу в Україні. У зв'язку з чим було скеровано обґрунтоване звернення «Про заборону в'їзду в Україну» до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області відносно позивача. У результаті проведення детальної перевірки отриманої оперативної інформації, 29.11.2024 третьою особою направлено обґрунтоване звернення до відповідача «Про скасування заборони в'їзду в Україну» громадяниу Ісламської Республіки - ОСОБА_1 . Повідомив, що станом на сьогодні в Управлінні стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відсутні підстави щодо заборони в'їзду на територію України позивачу.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
04.06.2019 між громадянином Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_4 було укладено шлюб актовий запис №955.
Згідно заяви-анкети №100129817 від 01.06.2021 було оформлено посвідку на тимчасове проживання строком до 08.04.2022.
19.12.2022 за вх. № 6847/1/2601-22 до УДМС в Івано-Франківській області надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне/тимчасове проживання та про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 .
Як зазначено в поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з рф та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що громадянин Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, керуючись Інструкцією «Про порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства», затвердженої Наказом МВС від 17.12.2023 №1235 МВС від 17.12.2013 №1235 та відповідно до вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», клопотали про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне/тимчасове проживання та про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 , строком на 3 роки.
УДМС в Івано-Франківській області було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну 22.12.2022, відповідно до якого на підставі п. 1,2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства вирішено заборонити позивачу в'їзд в Україну строком на 3 роки до 22.12.2025.
Рішенням УДМС в Івано-Франківській області від 22.02.2024 № 26011500091321 громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 скасовано посвідку на тимчасове проживання на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.
29.11.2024 Управлінням стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, за результатами проведення детальної перевірки отриманої оперативної інформації відносно ОСОБА_2 , направлено обґрунтоване звернення до УДМС в Івано-Франківській області «Про скасування заборони в'їзду в Україну» гр. Ісламської Республіки Іран - Алаві Сайед Мегді.
04.12.2024 УДМС в Івано-Франківській області прийнято висновок щодо скасування заборони в'їзду в Україну громадянину Ірану ОСОБА_2 , відповідно до якого вирішено рішення про заборону в'їзду в Україну стосовно позивача скасувати.
Вважаючи протиправним рішення УДМС в Івано-Франківській області від 22.12.2022 про заборону в'їзду в Україну та рішення від 22.02.2024 №26011500091321 про скасування посвідки на тимчасове проживання від 10.06.2021 № НОМЕР_2 , позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 року (далі - Закон №3773-VI).
Положення статті 1 Закону №3773-VI визначають, серед інших, такі терміни: іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Частиною тринадцятою статті 4 Закону №3773-VI, визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
За приписами частини третьої статті 5 Закону №3773-VІ іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій і двадцять четвертій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу (частина 13 статті 5 цього Закону).
Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - вісімнадцятою і двадцять третьою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для оформлення посвідки на тимчасове проживання такі документи: паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою (довгострокова віза не вимагається у іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частині дев'ятнадцятій статті 4 цього Закону, а також у іноземців та осіб без громадянства, які не зобов'язані отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України) та копію сторінки паспортного документа з такою візою. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій або двадцять четвертій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262; копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; документ, що підтверджує сплату адміністративного збору. Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про оформлення посвідки (абз. 7 ч. 19, п.п. 2-4 ч. 19 ст. 5 Закону).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5-1 Закону України №3773, строк дії посвідки на тимчасове проживання у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 1 Порядку №322).
Відповідно до пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну;
6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;
6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;
6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;
7) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 64 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Відповідно до пункту 77 Порядку №322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
Як встановлено судом, спірне рішення прийняте відповідачем відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322, а саме, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направлено до відповідача подання від 19.12.2022 №6847/1/2601-22 про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне/тимчасове проживання та про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 .
Як зазначено в поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з рф та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що громадянин Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, керуючись Інструкцією «Про порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства», затвердженої Наказом МВС від 17.12.2023 №1235 МВС від 17.12.2013 №1235 та відповідно до вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», клопотали про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне/тимчасове проживання та про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_2 , строком на 3 роки.
Отже, за результатами розгляду вказаного подання, відповідач, як уповноважений орган державної влади, дійшов висновку про наявність у діях позивача загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, й ухвалив спірне рішення.
Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі по тексту - Закон №2469-VIII):
громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Частиною 3 статті 3 Закону № 2469-VIII, визначено, що фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
На виконання приписів ч.1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.
Підпунктами 1-4 частини 1 статті 23 Закону України Про Національну поліцію встановлено, що Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Тобто, суд вважає, що подання Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 19.12.2022 №6847/1/2601-22, про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне/тимчасове проживання та заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_2 , підготовлено органами поліції в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію».
Отже, подання Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування посвідки на тимчасове проживання, підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію», та направлене відповідачу у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Враховуючи те, що підставою подання є інформація Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, суд вважає що у відповідача були достатні підстави для прийняття оспорюваного рішення.
Крім того, оскільки необхідність скасування посвідки позивачу визначена компетентним органом, то у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви у його недостовірності, та підстави для проведення перевірки відсутні.
Позивачем фактично не зазначено в чому протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а його протиправність зводиться за твердженнями позивача до необґрунтованості подання та відсутності доказів на підтвердження інформації, викладеної в поданні.
Разом з цим, позивач не оскаржує дії Національної поліції, не зазначає про оскарження подання, наявність відповідних звернень до органів МВС щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно позивача.
Також, суд зазначає, що оскільки на території України з 24.02.2022 триває військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тому здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 522/5683/22.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулювали спірні правовідносини на час винесення спірного рішення і вчинення дій уповноваженими особами відповідача, суд дійшов висновку про правомірність дій суб'єкта владних повноважень, щодо скасування посвідки на тимчасове проживання позивача.
Окрім того, посвідка на тимчасове проживання видна строком до 08.04.2022.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення УДМС в Івано-Франківській області від 22.12.2022 про заборону в'їзду в Україну Алаві Сейеду Мегді строком на 3 роки, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
У свою чергу Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлено порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, відповідно до частини 3 статті З цього Закону, згідно якого іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Так, не дозволяється в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що за наявності підстав, зазначених в абзацах 2, 7 і 8 частини 1 цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Частиною 3 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 1 Положення про ДМС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 (далі - Положення), ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначається Інструкцією про порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах 2,3 та 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно з пунктом 4 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Таким чином, вирішення питання про заборону в'їзду в Україну віднесене до дискреційних повноважень органів ДМС. Тобто, названому суб'єкту владних повноважень надається свобода дій, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень на підставі інформації, отриманої від уповноваженого органу.
У свою чергу, статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію України» визначено основні завдання поліції, поміж яких, забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидія злочинності.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями, які базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок чинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події'.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 затверджено Інструкцію про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.
За правилами пунктів 3, 4, 5, 6 цієї Інструкції (у редакції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Дія цієї Інструкції не поширюється на рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну особам, яке приймається територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС, органами охорони державного кордону, органами Служби безпеки України згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою:
а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;
б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;
в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;
г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;
ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу:
а) громадянство (підданство);
б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею);
в) дата народження (день, місяць, рік);
г) стать;
ґ) місце проживання;
д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий;
е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну;
є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
Ураховуючи викладені вище приписи законодавства, Департамент стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області належить до числа суб'єктів, які мають право звертатися до органів ДМС щодо заборони в'їзду в Україну окремим особам за наявності для того відповідних підстав. При цьому таке звернення, окрім того що має відповідати встановленим формальним вимогам, має ґрунтуватися на об'єктивних відомостях про особу, стосовно якої пропонується встановити заборону в'їзду в Україну.
Подання Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області про встановлення заборони позивачу в'їзду в Україну, обґрунтоване необхідністю захисту прав і законних інтересів громадян України відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки наявна інформація про те, що позивач причетний до сприяння нелегальній міграції на територію України.
Як зазначено в поданні, згідно статті 23 Закону України «Про Національну поліцію України» Департамент стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Отже, зважаючи на наявну щодо позивача інформацію, в інтересах забезпечення охорони громадського порядку та з метою захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань у Івано-Франківській області на реалізацію своїх повноважень, визначених статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію України», здійснюючи превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, зокрема з метою забезпечення належних умов для гарантування безпеки та охорони дітей, обґрунтовано звернулася до ДМС з поданням про заборону позивачу в'їзду на територію України строком на 3 (три) роки.
Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.12.2022 про заборону в'їзду в Україну позивачу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Більше того, судом встановлено, що 04.12.2024 висновком УДМС в Івано-Франківській області було скасовано заборону в'їзду в Україні Алаві Сейеду Мегді. Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду, вказане рішення скасоване.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна