Іменем України
17 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/303/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Сидоренка Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
13 лютого 2026 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Сидоренка Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зарахування 05 травня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку.
В обгрунтування позову зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з військовим квитком серія НОМЕР_1 , 29 листопада 1987 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил СРСР. Після звільнення з військової служби 15 лютого 1990 року взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 , має військове звання сержант запасу Військово-Морських Сил.
19 грудня 2012 року ОСОБА_1 виповнилося 45 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 05 грудня 2012 року, встановлено, що військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком, при цьому для сержантського і старшинського складу граничний вік перебування у відповідному розряді становить до 45 років.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 37 виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Таким чином, станом на 19 грудня 2012 року позивач досяг граничного віку перебування в запасі, що відповідно до вимог вказаного Закону створювало правові підстави для його виключення з військового обліку в мирний час.
14 січня 2026 року на адресу Міністерства оборони України надіслано адвокатський запит, відповідно до якого адвокат Сидоренко В.В., який діяв в інтересах позивача, просив підтвердити факт виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з досягненням ним граничного віку перебування в запасі - 45 років, відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, чинній станом на 05 грудня 2012 року.
Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 лютого 2026 року № 939 повідомляється, що по суті порушеного питання з метою повного охоплення військовим обліком громадян України, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях України, відповідно до Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, шляхом автоматичної верифікації, гр. ОСОБА_1 було зараховано на військовий облік 05 травня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Сторона позивача не згодна із позицією відповідача та вважає незаконним зарахування його на військовий облік.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 року № 1951-VШ (далі - Закон № 1951-VШ) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є органами адміністрування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) в межах своїх повноважень.
Згідно з ч.6 ст. 5 Закону № 1951-VШ органи адміністрування Реєстру:
1) здійснюють аналітичну обробку даних;
2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру;
3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.
А відповідно до п.8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Отже, до повноважень обласних ТЦК та СП, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_6 , не входить внесення відомостей (змін) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Щодо вимог позивача про внесення даних про виключення з військового обліку до Реєстру повідомляємо, що з метою повного охоплення військовим обліком громадян України, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях України, відповідно до Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, шляхом автоматичної верифікації, гр. ОСОБА_1 автоматично було зараховано на військовий облік з 05.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 не вчиняли дій по зарахуванню на військовий облік гр. ОСОБА_1 . Законами №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604- VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» були внесені зміни, відповідно до яких з 27.03.2014 граничний вік перебування в запасі для військовослужбовців збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 - з 50 років до 60 років. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути призвані для доукомплектування Збройних Сил України.
В теперішній час відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування в запасі військовозобов'язаних, які мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, становить 60 років. А підставою для виключення, відповідно до п.4 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», є досягнення граничного віку перебування в запасі.
З огляду на викладене, у розумінні приписів п. 4 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відсутні.
Крім того, у наданому ОСОБА_1 військовому квитку НОМЕР_1 не міститься жодних свідчень прийняття ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення про виключення його з військового обліку, відмітки про виключення з військового обліку відсутні.
У зв'язку з тим, що процедура виключення з військового обліку входить до правової та технічної компетенції районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні законні підстави для внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку.
На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що відповідно до положень Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки визначені органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень. Функції адміністрування Реєстру передбачають забезпечення взаємодії щодо його ведення, контроль за повнотою, достовірністю та своєчасністю внесення інформації, а також контроль за дотриманням вимог законодавства під час роботи з відповідними даними. За таких обставин твердження відповідача про повну відсутність у нього будь-яких повноважень щодо усунення або виправлення інформації, внесеної до Реєстру, не узгоджується зі змістом зазначеного закону, оскільки орган адміністрування Реєстру наділений функціями контролю та координації процесу ведення відповідної інформаційної системи.
Крім того, у відзиві Відповідача наявна очевидна внутрішня суперечність щодо обставин взяття Позивача на військовий облік. З одного боку Відповідач зазначає, що Позивача було автоматично зараховано на військовий облік унаслідок проведення автоматичної верифікації даних на підставі відповідної постанови Уряду України, а з іншого боку Відповідач стверджує, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_7 не вчиняли жодних дій щодо зарахування позивача на військовий облік.
Відповідач обґрунтовує відсутність підстав для виключення позивача з військового обліку посиланням на положення стаття 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до яких граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі для осіб рядового, сержантського та старшинського складу становить 60 років. Проте наведені положення закону визначають лише максимальний строк перебування військовозобов'язаних у запасі та не встановлюють автоматичного обов'язку повторного включення до військового обліку особи, яка раніше була виключена з нього на законних підставах. Таким чином саме по собі посилання на граничний вік перебування у запасі не може розглядатися як достатня правова підстава для відмови у внесенні до Реєстру відомостей про виключення особи з військового обліку.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням наведеного правового висновку Конституційного Суду України вбачається, що при досягненні ОСОБА_1 граничного віку перебування у запасі - 45 років, відповідно до пункт 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 05 грудня 2012 року, закон прямо передбачав обов'язок виключення такої особи з військового обліку.
Зазначеною нормою було встановлено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах, а для військовозобов'язаних Служба безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах цієї служби, підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування у запасі.
Отже, в 2012 році на момент досягнення ОСОБА_1 45-річного віку законодавство України прямо встановлювало юридичний обов'язок відповідного військового комісаріату здійснити процедуру його виключення з військового обліку, що є правовим наслідком досягнення встановленого законом граничного віку перебування у запасі.
Станом на 2012 рік жодна норма законодавства України не покладала на ОСОБА_1 обов'язку самостійно забезпечувати внесення до військового квитка відмітки про виключення з військового обліку.
Відповідно до положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на той час, організація та ведення військового обліку військовозобов'язаних, формування їх облікових справ, оформлення військово-облікових документів, а також внесення до них відповідних записів належали виключно до компетенції військових комісаріатів як уповноважених органів державної влади у сфері військового обліку.
Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 05 грудня 2012 року, громадяни України, які досягли граничного віку перебування у запасі, підлягали виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах.
Зазначена норма прямо визначає, що прийняття відповідного рішення, а також здійснення всіх пов'язаних із цим облікових дій належало до компетенції саме військового комісаріату.
Крім того, відповідно до підзаконних нормативно-правових актів, що регулювали порядок ведення військового обліку у відповідний період, ведення облікових справ військовозобов'язаних, оформлення та актуалізація військово-облікових документів, а також внесення відповідних записів до військових квитків здійснювалися посадовими особами військових комісаріатів у межах покладених на них повноважень.
Таким чином, на момент досягнення Позивачем 45-річного віку законодавство України не встановлювало для ОСОБА_1 будь-якого юридичного обов'язку особисто забезпечувати внесення відповідної відмітки до військового квитка. Вчинення таких дій належало виключно до компетенції відповідного військового комісаріату як органу, на який державою було покладено функції організації та ведення військового обліку громадян.
Отже, посилання Відповідача виключно на відсутність відповідної відмітки у військовому квитку Позивача як на підставу для заперечення факту його виключення з військового обліку є юридично необґрунтованим, оскільки така відмітка є лише одним з елементів системи військового обліку і сама по собі не може розглядатися як єдиний або визначальний доказ наявності чи відсутності відповідного облікового рішення уповноваженого органу.
На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України.
Відповідно до військового квитка позивача серії НОМЕР_1 29 листопада 1987 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил СРСР. Після звільнення з військової служби 15 лютого 1990 року взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 , має військове звання сержант запасу Військово-Морських Сил, відмітка щодо зняття з обліку відсутня.
Згідно з обліковою карткою, ОСОБА_1 стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , взятий на облік відповідно до ПКМУ №932, порушник ВО з 04.03.2026.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05.02.2026 № 939 на адвокатський запит від 14.01.2026 повідомлено, що з метою повного охоплення військовим обліком громадян України, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях України, відповідно до Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, шляхом автоматичної верифікації, гр. ОСОБА_1 було зараховано на військовий облік 05.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Алгоритму Генерального штабу ЗСУ, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Луганської області та їх відділи, уточнення даних громадян не здійснюють, а у разі звернення громадян до Р(М)ТЦК та СП, території який окуповані - направляють їх до Р(М)ТЦК та СП за фактичним місцем проживання ('перебування) для взяття на військовий облік та уточнення даних.
Відповідно до пункту 2 частини 2 та частини 4 статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі до 60 років. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання. Тому, на підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 необхідно прибути до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання (перебування) для взяття на військовий облік та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487)
Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів (пункт 20 Порядку № 1487).
Також підпунктом 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) установлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Також за змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 559) та форму військово-облікового документа.
При цьому, пунктом 2 вказаної постанови обумовлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
У пункті 8 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (підпункт 7); відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (підпункт 12).
З метою оптимізації та ідентифікації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в цілях національної безпеки та оборони України 16 серпня 2024 року Кабінетом Міністрів України було ухвалено постанову № 932, якою було затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 932).
Пунктом 1 Порядку №932 унормовано, що цей Порядок визначає, зокрема,: механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон; механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.
Як встановлено судом, у відомостях, що містяться у військово-обліковому документі, зазначено, серед іншого, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , взятий на військовий облік відповідно до постанови КМУ №932.
Щодо органу, який має внести такі зміни, та, відповідно, позовних вимог звернутих до ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд зазначає таке.
З аналізу наведених вище в цьому рішенні положень Закону № 1951, зокрема, частин восьмої та дев'ятої статті 5 цього Закону вбачається, що законодавством покладено повноваження щодо ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема, на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не визначені законодавством як органи ведення згаданого реєстру.
До того ж, доказів перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , до матеріалів справи позивачем не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даних спірних правовідносинах органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі, щодо позивача, є саме ІНФОРМАЦІЯ_11 , де позивач перебуває на обліку.
Також суд зазначає, що позивач не надав доказів звернення із заявою про внесення змін до облікових документів військовозобов'язаного до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Порядку № 1487, а тому у суду відсутні підстави для заміни відповідача у справі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2700,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.02.2026 № 2.525020163.1.
Разом з тим суд зазначає, що позовну заяву подано в електронній формі через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему “Електронний суд».
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем завлено дві позовні вимоги, одна з яких є похідною позовною вимогою.
Отже, з урахуванням наведеного, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1064,96 грн.
Тобто, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж необхідно було сплатити, а тому питання про розподіл судових витрат вирішується виходячи з суми, що позивач мав сплатити - 1064,96 грн.
Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Щодо решти надміру сплаченого судового збору, суд роз'яснює позивачу право звернутися до суду із відповідною заявою про повернення надміру сплаченого ним судового збору в сумі 1635,04 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог адвоката Сидоренка Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова