КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
17 квітня 2026 року № 380/12054/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., секретаря судового засідання Драголи В.Я, за участю:
представника позивача - Урбанської Т.В.,
представника відповідача - Костюка В.В..
розглянувши у приміщенні Київського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративного позову Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 64, ЄДРПОУ 03348471) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта в частині,
Суть спору.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» (далі - позивач, ЛМКП «Львівводоканал») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить суд (з урахуванням зміни предмету позову):
-визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в частині обмежень дії тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2025 рік для населення, встановлених Львівському міському комунальному підприємству Львівводоканал згідно постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2305 Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Львівському міському комунальному підприємству Львівводоканал;
-визнати протиправним та нечинним пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2024 № 2305 Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Львівському міському комунальному підприємству Львівводоканал.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року адміністративну справу №380/12054/25 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
30.09.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємство "Львівводоканал" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 463/3345/25 залишити без змін.
Таким чином, супровідним листом Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 21.10.2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 54092).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року прийнято адміністративну справу № 380/12054/25 до провадження та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі, встановлено строк для подання відзиву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року задоволено клопотання представника позивача про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 задоволено клопотання представника позивача про зміну предмету позову.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 ухвалено перейти до стадії ухвалення рішення.
Правові позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обмеження щодо тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для населення , які встановлені в пункті 2 постанови НКРЕКП від 24.12.2024 р. № 2305 суперечать Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про природні монополії», Процедурі встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302
07.11.2025 року від уповноваженого представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних та зазначив, що відповідно до положень статті 8 Закону України № 1682-III предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, зокрема, є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій. Водночас, акцентує увагу суду на тому, що частиною третьою статті 2 Закону України № 1682-III визначено, що дія положень розділу III цього Закону не поширюється на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Також зазначає, що встановлення Ліцензіатам НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та їх зміна належить до виключних повноважень регулятора. Вказує, що розмір тарифів, які зазначені в пункті 2 Постанови № 2305 був, встановлений для Позивача на рівні Постанови від 22.12.2021 № 2881, яка набрала чинності 01.01.2022 з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану». Наголошує, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», пунктом 1 Постанови КМУ № 502 рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 . Ураховуючи зазначене, пунктом 2 Постанови № 2305 установлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022.
12.11.2025 від уповноваженого представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на письмовий відзив, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.
Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» (щодо ієрархії нормативно-правових актів) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України. Так, позивач вказує, що Постанова Кабінету Міністрів України № 502 від 29.04.2022 року «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану» не відповідає законам України «Про питну воду та питне водопостачання», ««Про житлово-комунальні послуги»», «Про водовідведення та очистку стічних вод», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» в частині формування економічно обґрунтованих тарифів на послуги з централізованого водовідведення та централізованого водопостачання. ЛМКП "Львівводоканал" переконане, що Відповідач при прийнятті оскаржуваної Постанови № 2305 повинен був керуватись нормами чинних законів, а не положенням Постанови, яка на думку позивача має рекомендаційний характер. Щодо покликання відповідача на принцип справедливості та соціального захисту при прийнятті Постанови 2305 позивач вказує, що цей принцип регулятор застосовує вибірково, оскільки цей принцип не застосовується регулятором при збільшенні тарифів на електричну енергію. Вважає посилання відповідача на положення частини 2 статті 49 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 року», як на обґрунтування своєї позиції, недоречними оскільки законодавець чітко визначив, на розрахунки за що мають бути скеровані ці кошти (електрична та теплова енергія, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, тобто визначив вичерпний перелік. Також указане повинно бути співставлено з можливостями місцевого бюджету щодо виконання цього обов'язку, а також оскільки за 4 відсотки загального фонду місцевого бюджету орган місцевого самоврядування повинен фінансувати не лише одне підприємство, а декілька, серед яких природні монополісти: ЛМКП "Львівводоканал" та ЛМКП "Львівтеплоенерго".
13.11.2025 від уповноваженого представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з урахуванням наступного.
Так, відповідач зазначає, що встановлення Ліцензіатам НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та їх зміна належить до виключних повноважень Регулятора, відповідно, НКРЕКП, приймаючи Постанову № 2305, діяла виключно в межах повноважень передбачених законом, з чим повністю погоджується Позивач, враховуючи подану ним позовну заяву та відповідь на відзив. Вказує, що НКРЕКП, під час реалізації тарифної політики у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, керується положеннями Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про водовідведення та очищення стічних вод» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» та, з метою недопущення під час воєнного стану зростання соціальної напруги, здійснює державне регулювання із забезпеченням збалансування інтересів суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, споживачів та держави, зокрема шляхом встановлення тарифів з урахуванням економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг та досягнутого рівня соціально-економічного розвитку. Вказує, що постанова Кабінету Міністрів України не суперечить нормам закону, як намагається стверджувати позивач, а відповідає їм, розширюючи та доповнюючи у відповідних сферах. Додатково звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 502 не була оскаржена в судовому порядку та була чинною на момент прийняття постанови НКРЕКП № 2305. Вважає оскаржуваний пункт Постанови № 2305 відповідає соціально-економічним реаліям та законодавчим принципам державного регулювання. Також, представник відповідача зазначає, що окрім фінансової допомоги передбаченої частиною другою статті 49 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», ліцензіати, які належать до комунальної форми власності , не обмежені в отриманні з місцевих бюджетів додаткової фінансової допомоги за відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до статті 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статті 12 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» та статей 26, 30 і 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно з пунктом 1.15 глави 1 Порядку № 302, при формуванні тарифів планованого періоду враховується компенсація або зменшення складових, у тому числі, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту) та були враховані в тарифах, які діяли до планованого періоду, з урахуванням фактичного строку їх дії. Пунктами 10 та 12 Методики перевірки дотримання ліцензіатами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення структур відповідних тарифів та виконання інвестиційних програм, що є додатком 30 до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі Порядок № 428), передбачено, що підсумкова сума надлишково отриманого або недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності у звітному році визначається як різниця між сумою, розрахованою відповідно до пункту 8 цієї Методики, та розміром об'єктивних чинників недофінансування ліцензованої діяльності, зазначених у пункті 9 цієї Методики. Від'ємна сума, визначена згідно з пунктом 10 цієї Методики, підлягає компенсації при встановленні тарифів на наступний планований рік.
Позиція сторін по справі, висловлена у судових засіданнях
Представник позивача у судовому засіданні висловила усні пояснення та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просила суд у задоволенні позовної заяви відмовити.
Встановлені судом фактичні обставини.
Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал» має право на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що підтверджується ліцензією від 30.12.2014 № 1083, копія якої наявна в матеріалах справи.
Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал» листом від 29.07.2024 № ДВ-10998 подало на розгляд до НКРЕКП заяву про встановлення тарифів Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал» на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на плановий 2025 рік.
Листом від 30.07.2024 № ДВ-11042 Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал» повідомило НКРЕКП про подачу на розгляд до відповідача заяви про встановлення тарифів для позивача на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на плановий 2025 рік та додано Пояснюючу записку до розрахунку економічно обгрунтованих витрат на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по ЛМКП «Львівводоканал» на 2025 рік, копія якої наявна в матеріалах справи.
НКРЕКП оприлюднено Проєкт постанови «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал» з додатком «Структура тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал».
Листом від 16.12.2024 № ДВ-18366 Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал» скерувало НКРЕКП зауваження та пропозиції до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення ЛМКП «ЛЬВІВВОДОКАНАЛ»" на 2025 рік.
Листом НКРЕКП від 15.01.2025 № 427/19.1.1/7-25 позивача було повідомлено про про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2025 рік.
Постановою НКРЕКП від 24.12.2024 р. № 2305 установлено Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал» тарифи на 2025 рік, пунктом 1 якої підприємству встановлено тарифи:
1) споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:
на централізоване водопостачання - 9,57 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
на централізоване водовідведення - 3,23 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
2) споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:
на централізоване водопостачання - 21,45 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
на централізоване водовідведення - 12,24 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Пунктом 2 Постанови № 2305 установлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, а саме:
на централізоване водопостачання - 14,41 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
на централізоване водовідведення - 7,16 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Судом також досліджено зміст наданого позивачем листа Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводканалекологія» від 19.05.2025 № 579, який надано додатком на 5 арк. відповідь Міністерства розвитку громад та територій України від 17.04.2025 Nє 9277/25/10-25 на звернення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України щодо проблем у сфері тарифної політики водопровідно-каналізаційного господарства, а саме законодавчих обмежень на підвищення тарифів, ролі НКРЕКП та органів місцевого самоврядування у тарифоутворенні, фінансових труднощів підприємств через фіксовані тарифи для населення, критики запропонованих змін до законодавства, необхідності пошуку збалансованих рішень щодо фінансової підтримки підприємств галузі.
Оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі № 380/12054/25 опубліковано відповідачем 22.12.2025, надано докази відповідного опублікування та скеровано стороні позивача.
Релевантні джерела права
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1540-VIII, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: 1) у сфері енергетики; 2) у сфері комунальних послуг та 3) діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також Законів України Про природні монополії, ;Про ринок електричної енергії, ;Про ринок природного газу, ;Про трубопровідний транспорт, ;Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу, ;Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, ;Про теплопостачання, ;Про питну воду й питне водопостачання, ;Про енергетичну ефективність, інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює регулювання шляхом: ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, державного контролю та застосування заходів впливу.
Також, основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, шляхом забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах, енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами та реалізації цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 6 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Закон України № 2479-VІ) передбачено, що НКРЕКП здійснює: встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Відповідно до абз. 3 ст. 32 Закону України Про питну воду та питне водопостачання, тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України № 2479-VI тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону. Поряд з цим, при встановленні або перегляді тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення НКРЕКП застосовує Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затверджений постановою НКРЕКП від 10.03.2016 №302, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.04.2016 за № 593/28723 (далі Порядок №302), та Процедуру встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджену постановою НКРЕКП від 24.03.2016 №364, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.04.2016 за № 643/28613 (далі Процедура № 364).
З наведеного слідує, що встановлення ліцензіатам НКРЕКП тарифів, зокрема, як у даному випадку, на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та їх зміна належить до виключних повноважень Регулятора, що не заперечується позивачем.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал» має право на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що підтверджується ліцензією від 30.12.2014 та є суб'єктом природних монополій з надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Так, судом встановлено, що позивач не погоджується з п.2 постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2305 з огляду на те, що жоден нормативно-правовий акт, на підставі якого було прийнято постанову НКРЕКП від 24.12.2024 р. № 2305 не зобов'язував НКРЕКП ввести обмеження щодо тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для населення, відтак прийняте НКРЕКП обмеження в п.2 постанови від 24.12.2024 р. № 2305 суперечить нормативно-правовим актам, що регулюють відповідну галузь.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 6 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, абзацу п'ятого підпункту 5 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову від 10.03.2016 № 302 Про затвердження Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, який визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб'єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, ліцензування якої здійснюється НКРЕКП. Цей Порядок застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб'єктів природних монополій, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на цих суб'єктів під час розрахунку таких тарифів.
За визначеннями, наданими у вказаній постанові, споживачі, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - ліцензіати, які придбавають в іншого ліцензіата питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подають стічні води для централізованого водовідведення іншому ліцензіату за тарифами, розрахованими відповідно до глав 4 та 5 цього Порядку; споживачі, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - фізичні чи юридичні особи, які отримують або мають намір отримувати централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення; тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення - вартість одиниці (1 куб. м) централізованого водопостачання чи централізованого водовідведення відповідної якості як грошовий вираз суми планованих економічно обґрунтованих витрат, планованого прибутку, коригування витрат (компенсація або зменшення витрат) та зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту).
Заява про встановлення тарифів шляхом коригування окремих їх складових, відповідні розрахунки та підтверджуючі документи подаються до НКРЕКП відповідно до Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 березня 2016 року № 364, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2016 року за № 643/28773.
Постановою НКРЕКП від 24.12.2024 р. № 2305 установлено Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал» тарифи на 2025 рік, пунктом 1 якої підприємству встановлено тарифи:
1) споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:
на централізоване водопостачання - 9,57 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
на централізоване водовідведення - 3,23 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
2) споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:
на централізоване водопостачання - 21,45 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
на централізоване водовідведення - 12,24 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Пунктом 2 Постанови № 2305 установлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, а саме:
на централізоване водопостачання - 14,41 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
на централізоване водовідведення - 7,16 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Пунктом 4 Постанови № 2305 передбачено визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 травня 2024 року № 1010 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал».
Водночас, розмір тарифів, які зазначені в пункті 2 Постанови № 2305 був, встановлений для позивача на рівні Постанови від 22.12.2021 № 2881 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал», (далі - Постанова № 2881) яка набрала чинності 01.01.2022.
При цьому, у пункті 2 Постанови № 2305 ураховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 502), пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні не підвищувати тарифи, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення і застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022.
Отже, тарифи для населення позивачу були затверджені на рівні відповідної постанови НКРЕКП.
Щодо доводів позивача про те, що пункт 2 Постанови №2305 є протиправним, оскільки: «Постанова КМУ від 29.04.2022 № 502 носить лише рекомендаційний характер і тому не є обов'язковою до виконання», суд зазначає таке.
Відповідно до статті 117 Конституції України та статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» на дату прийняття оскаржуваного пункту постанови НКРЕКП була чинною та обов'язковою до виконання.
При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 не була предметом оскарження в суді, є чинною та підлягає застосуванню. Протилежного сторонами суду не доведено. У цьому контексті, суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що відповідач не має повноважень надавати оцінку законності рішень Кабінету Міністрів України, або до повноважень якого віднесено вирішення того, які з постанов Кабінету Міністрів України підлягають виконанню, а які ні, через рекомендаційний характер.
Суд враховує доводи відповідача, наданими в судовому засіданні, що приймаючи постанову в оскаржуваній частині, Регулятор (НКРЕКП), виходив з необхідності досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, в умовах правового режиму воєнного стану. Протилежного судом не встановлено.
Отже, доводи позивача про те, що «дана постанова носить суто рекомендаційний характер для органів, уповноважених на встановлення тарифів, тобто не є обов'язковою», суд визнає безпідставними.
Так, пункт 1 Постанови № 2305, яким встановлені тарифи позивачу, не передбачає поділу споживачів на групи чи категорії, оскільки тарифи сформовані за єдиним механізмом, визначеним Порядком № 302, з урахуванням вимог статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», статті 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон України № 2918-ІІІ) та статті 6 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» (далі - Закон України №2887-ІХ).
Водночас, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», пунктом 1 Постанови КМУ № 502 рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02,2022.
Ураховуючи зазначене, пунктом 2 Постанови № 2305 установлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022, які у свою чергу не оскаржувалися позивачем.
Таким чином, тарифи для населення визначені в пункті 2 Постанови № 2305 встановлені з врахуванням положень Постанови КМУ № 502, та відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, суд звертає увагу, що частиною першою та другою статті 49 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон України № 4059-IX) встановлено, що у 2025 році, як виняток з положень пункту 1 частини другої статті 29 та пункту 1 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України, та податку від оподаткування доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя), зараховується до загального фонду державного бюджету у розмірі 21 відсоток, до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад - у розмірі 64 відсотки.
З метою сталого проходження опалювального періоду 2024/2025 років та забезпечення своєчасних розрахунків за комунальні послуги та енергоносії у 2025 році додаткові надходження до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, визначені частиною першою цієї статті, у розмірі 4 відсотки спрямовуються на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, які використовуються в процесі виробництва теплоенергії або іншого виду енергії, на підтримку підприємств з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Ураховуючи вищевикладене, вбачається, що законом встановлений обов'язок органів місцевого самоврядування надавати суб'єктам господарювання у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з місцевих бюджетів фінансову підтримку для здійснення їх операційної діяльності.
Зауваження позивача, що окрім нього є інші підприємства, що потребуватимуть підтримки з місцевого бюджету, не беруться судом до уваги, оскільки указаний розподіл коштів не входить до компетенції відповідача.
Відповідно до пункту 1.12 глави 1 Порядку № 302 за результатами здійснення заходів контролю НКРЕКП може прийняти рішення щодо включення до структури тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення компенсації витрат або зменшення складових тарифів у разі використання коштів не за цільовим призначенням, економії або перевитрат коштів за статтями витрат, що призводить до невідповідності фактичних складових затвердженій структурі тарифів.
Згідно з пунктом 1.15 глави 1 Порядку № 302 при формуванні тарифів планованого періоду враховується компенсація або зменшення складових, у тому числі, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту) та були враховані в тарифах, які діяли до планованого періоду, з урахуванням фактичного строку їх дії.
Пунктами 10 та 12 Методики перевірки дотримання ліцензіатами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення структур відповідних тарифів та виконання інвестиційних програм (далі - Методика), що є додатком ЗО до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок № 428), передбачено, що підсумкова сума надлишково отриманого або недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності у звітному році визначається як різниця між сумою, розрахованою відповідно до пункту 8 цієї Методики, та розміром об'єктивних чинників недофінансування ліцензованої діяльності, зазначених у пункті 9 цієї Методики.
Від'ємна сума, визначена згідно з пунктом 10 цієї Методики, підлягає компенсації при встановленні тарифів на наступний планований рік.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України у випадку недофінансування економічно обґрунтованих витрат ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення у плановому році за рахунок тарифів, НКРЕКП за результатами здійснення заходів контролю враховує (компенсує) ці суми недофінансування при встановленні тарифів на наступний планований період.
Також, суд вказує, шо окрім фінансової допомоги передбаченої частиною другою статті 49 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», ліцензіати, які належать до комунальної форми власності , не обмежені в отриманні з місцевих бюджетів додаткової фінансової допомоги за відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до статті 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статті 12 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» та статей 26, 30 і 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Щодо покликання позивача про невідповідність оскаржуваної Постанови № 2305 нормам чинних законів, суд зазначає, що НКРЕКП, під час реалізації тарифної політики у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, керується положеннями Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про водовідведення та очищення стічних вод» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 502) та, з метою недопущення під час воєнного стану зростання соціальної напруги, здійснює державне регулювання із забезпеченням збалансування інтересів суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, споживачів та держави, зокрема шляхом встановлення тарифів з урахуванням економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг та досягнутого рівня соціально-економічного розвитку.
Щодо твердження позивача про дотримання НКРЕКП принципу соціального захисту.
Суд погоджується з покликаннями відповідача про те, що у випадку постанови №2305, цей принцип реалізується через встановлення тарифів на ЦВВ на рівні, що діяв станом на 24.02.2022, оскільки держава несе зобов'язання щодо забезпечення доступності базових житлово комунальних послуг для населення.
Так, суттєве підвищення тарифів без урахування реальної платоспроможності громадян, могло б спричинити масову заборгованість населення за комунальні послуги, що негативно вплинуло б на фінансову стійкість підприємств водопостачання та водовідведення, зростання соціального напруження через неможливість населення сплачувати комунальні рахунки, необхідність додаткових державних субсидій, що створило б навантаження на бюджет.
Принцип соціального захисту передбачає зважений підхід, який враховує як інтереси споживачів, так і фінансові потреби комунальних підприємств що в повній мірі кореспондується з основними принципами діяльності регулятора в частині досягнення балансу інтересів.
У даному випадку рішення про фіксацію тарифів на рівні 24.02.2022, в свою чергу дає можливість підприємствам працювати в умовах державного регулювання та отримувати компенсацію з держави та місцевого самоврядування, дозволяє населенню уникнути різкого зростання витрат на комунальні послуги, а також передбачає можливість перегляду тарифів у майбутньому залежно від економічної ситуації.
Таким чином, на переконання суду, рішення НКРЕКП про збереження тарифів на ЦВВ на рівні 24.02.2022 є проявом принципу соціального захисту.
Щодо покликань позивача на інформацію щодо встановлення тарифу на розподіл електроенергії для ПрАТ «Львівобленерго», суд звертає увагу, що вказані твердження не стосуються предмету спору в даній справі та відповідно не беруться судом до уваги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний пункт постанови відповідає законодавчим принципам державного регулювання, а як вже зазначалось судом вище, встановлення тарифів належить до компетенції НКРЕКП і здійснюється на основі аналізу економічних та інших факторів у кожному конкретному випадку.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Рішення надіслати учасникам справи (їх представникам).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.
Повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року.