про повернення позовної заяви
17 квітня 2026 року справа № 320/16150/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування постанови та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області стосовно прийняття рішень про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та відкликання виданої йому посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вчинити наступні дії:
1) скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 30.12.2025 №8010110500002213 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );
2) відкликати доручення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області виданого 31.12.2025 за №8010.8.2-64292/80.3-25 щодо контролю виконання рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30.12.2025 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), та повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби про дострокове зняття з контролю доручення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області виданого 31.12.2025 за №8010.8.2-64292/80.3-25 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );
3) скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.01.2026 №801112000006383 про відкликання посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), та зобов'язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відновити дію посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 28.07.2025 строком дії до 25.07.2026 року, шляхом внесення відомостей про скасування рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання та відомостей про дійсність посвідки на тимчасове проживання до Єдиного державного демографічного реєстру;
4) у разі якщо на момент прийняття та набрання чинності судовим рішенням строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 28.07.2025, сплив, або набрання чинності судовим рішенням відбулось в останній день дії посвідки № НОМЕР_1 , зобов'язати Державну міграційну службу у м. Києві та Київській області оформити та видати громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову посвідку на тимчасове проживання на підставі раніше поданих документів;
5) стягнути суму сплаченого судового збору на користь позивача.
Як третіх осіб у позовні визначено: Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області; Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби.
При цьому, до позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.01.2026 року №801112000006383 про відкликання посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );
- заборонити Державній міграційній службі України, Державній міграційній службі у м. Києві та Київській області, іншим уповноваженим державним органам вчиняти дії щодо:
- примусового повернення/видворення позивача;
- притягнення до відповідальності за порушення правил перебування, пов'язаних із відкликанням посвідки та забороною в?їзду до України.
- вважати позивача таким, що тимчасово перебуває в Україні на законних підставах до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Позовну заяву з доданими документами сформовано в підсистемі "Електронний суд" та підписано електронно-цифровим підписом представника - Любочки Наталії Борисівни.
Позовну заяву зареєстровано канцелярією суду в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 16.04.2026, заяву про забезпечення позову - 17.04.2026, та за результатом автоматизованого розподілу позовну заяву та заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Кушновій А.О. 17.04.2026.
Відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, зокрема, якщо відсутні підстави для її повернення.
Вивчивши зміст адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку про те, що цей адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві, виходячи з наступного.
За змістом абзацу другого частини восьмої статті 18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Згідно з частинами сьомою, восьмою, десятою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви разом із заявою про забезпечення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України Про безоплатну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
Згідно із пунктами 7, 9 частини першої статті 17 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" центр з надання безоплатної правничої допомоги: забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги.
Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.
Відповідно до підпункту 7 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.07.2012 №967/5, регіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) (далі - регіональні центри) та міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, юрисдикція яких поширюється на територію двох областей та більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя (далі - міжрегіональні центри) відповідно до покладених на них завдань: видають доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб'єктам відповідного права, визначеним у пунктах 3-9 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" (далі - Закон), у разі необхідності скасовують їх в установленому порядку.
Згідно з підпунктом 12 пункту 12 вказаного Положення директор регіонального/міжрегіонального центру: уповноважує працівників міжрегіонального центру, юрисдикція якого поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, видавати від імені регіонального/міжрегіонального центру доручення черговим адвокатам, а також виконання інших завдань для надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб'єктам відповідного права, визначеним пунктами 3-9 частини першої статті 14 Закону.
Згідно з підпунктом 1-3 пункту 16 вказаного Положення директор здійснює керівництво діяльністю місцевого центру, забезпечує виконання покладених на нього завдань, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, звітує перед відповідним регіональним центром; представляє інтереси місцевого центру у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами, укладає договори, видає довіреності на представництво інтересів місцевого центру; видає в межах компетенції накази організаційно-розпорядчого характеру, контролює їх виконання.
Правовий аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що належними доказами на підтвердження повноважень адвоката на надання безоплатної вторинної правової допомоги фізичній особі (в тому числі представництва її інтересів у суді, права підпису та подачі процесуальних документів тощо) є оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія доручення Центру з надання безоплатної правничої допомоги, який прийняв рішення про надання зазначеній особі безоплатної вторинної правничої допомоги, та оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія довіреності на представництво інтересів фізичної особи адвокатом, визначеним у дорученні, посвідчена нотаріально або посадовою особою зазначеного Центру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/886/18, ухвалі від 26.10.2018 у справі № 404/7906/17, ухвалі від 19.04.2021 у справі № 420/10255/20.
Варто зауважити, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, позовна заява від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) подана та підписана представником Любочкою Наталією Борисівною.
На підтвердження повноважень представник Любочка Н.Б. надала доручення від 06.03.2026 №4-10-2026-002039 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", виданого провідним юристом відділу організації надання безоплатної вторинної правничої допомоги у цивільних та адміністративних справах Управління організації надання безплатної вторинної правничої допомоги та проведення медіації Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги Фурдецькою Анною Іванівною, яка діє на підставі наказу Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 23.06.2025 №426/аг.
Проте, наказу Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 23.06.2025 №426/аг, яким уповноважено Фурдецьку Анну Іванівну видавати від імені Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги доручення адвокатам для надання безоплатної правничої допомоги суб'єкта відповідного права, визначеним у пунктах 1-2, 9-23, 26-29 частини першої та частиною другою статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", до позовної заяви не долучено.
Більше того, пунктом 2 цього доручення визначено, що у випадку складення документів процесуального характеру як виду правничої допомоги, воно діє до моменту передання клієнту відповідних складених документів.
Відповідні обставини додатково підтверджують те, що доручення №4-10-2026-002039, видане 06.03.2026, жодним чином не підтверджує наявність у адвоката повноважень на підписання та подання до суду позовної заяви від імені Вардосанідзе Бондо ( ОСОБА_2 ).
З огляду на наведене, позовна заява разом із заявою про забезпечення позову підписана особою, повноваження якої не підтверджені.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позивачу позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами, у тому числі заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд повідомляє, що відповідно до вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Центрального Міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, разом із заявою про забезпечення позову, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Кушнова А.О.