про забезпечення позову
17 квітня 2026 року № 320/13612/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГГБЕТ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГГБЕТ» до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправним та скасування рішення,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “ГГБЕТ» звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії Державного агентства України ПлейСіті щодо складання Акта перевірки від 11.03.2026 №04/1/2026 в частині встановлення порушень ТОВ “ГГБЕТ», а викладені в ньому висновки - необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, та скасувати Розпорядження Державного агентства України ПлейСіті № 2-РП від 18.03.2026 “Про усунення ТОВ “ГГБЕТ» порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор»;
- Визнати протиправним та скасувати рішення Державного агентства України ПлейСіті № 70-Р від 18.03.2026 в частині визнання вчинення ТОВ “ГГБЕТ» порушень наступних вимог під час провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет на підставі ліцензії, виданої відповідно до рішення КРАІЛ від 08.08.2023 №129:
- у 2025 році - пункту 1 частини першої статті 15 ЗУ №768; частини другої статті 2 ЗУ №768, зокрема щодо забезпечення організатором азартних ігор обов'язку стосовно використання у сфері організації та проведення азартних ігор програмного забезпечення від особи, яка отримала ліцензію з надання послуг у сфері азартних ігор;
- у 2026 році - пункту 1 частини першої статті 15 ЗУ №768; частини третьої статті 30 ЗУ №768, зокрема щодо проведення діяльності з організації та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет без отримання ліцензії на організацію та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет;
- пункту 1 частини першої статті 15 ЗУ №768; пункту 12 частини другої статті 16 ЗУ №768; частини дванадцятої статті 24 ЗУ №768, зокрема щодо забезпечення організатором азартних ігор обов'язку стосовно розміщення інформації про реальний час на кожній сторінці вебсайту, а також обов'язку стосовно мінімізації негативного впливу азартних ігор;
-пункту 1 частини першої статті 15 ЗУ №768; абзацу першого частини другої статті 22 ЗУ №768; частини четвертої статті 23 ЗУ №768, підпункту 19 пункту 22, пункт 36 Ліцензійних умов провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет, затверджених постановою КМУ від 21 грудня 2020 року №1341, зокрема щодо забезпечення організатором азартних ігор обов'язку стосовно інспектування грального обладнання.
Та в частині визнання вчинення ТОВ “ГГБЕТ» порушень наступних вимог під час провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності на підставі ліцензії, виданої відповідно до рішення КРАІЛ від 08.08.2023 №128:
-у 2025 році - пункту 1 частини першої статті 15 ЗУ №768; частини другої статті 2 ЗУ №768, зокрема щодо забезпечення організатором азартних ігор обов'язку стосовно використання у сфері організації та проведення азартних ігор програмного забезпечення від особи, яка отримала ліцензію з надання послуг у сфері азартних ігор;
-у 2026 році - пункту 1 частини першої статті 15 ЗУ №768; абзацу першого частини другої статті 22 ЗУ №768; частини четвертої статті 23 ЗУ №768, пункту 4 частини першої статті 32 ЗУ №768; частини другої статті 35 ЗУ №768; частини першої та пункту 6 частини третьої статті 37 ЗУ №768; підпункту 23 пункту 25, пункту 46 Ліцензійних умов провадження діяльності у сфері організації та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет, затверджених постановою КМУ від 21 грудня 2020 року №1341, зокрема щодо забезпечення організатором азартних ігор обов'язку стосовно інспектування грального обладнання.
-Скасувати застосування Рішенням про результати планової перевірки та застосування фінансових санкцій (штрафів) до ТОВ “ГГБЕТ» №70-Р від 18.03.2026 до ТОВ “ГГБЕТ» (код ЄДРПОУ 44912194; місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 17, офіс 601) штрафу у розмірі 4 323 500 (чотири мільйони триста двадцять три тисячі п'ятсот) грн, відповідно до пункту 1 частини першої статті 58 ЗУ №768 та штрафу у розмірі 432 350 (чотириста тридцять дві тисячі триста п'ятдесят) грн, відповідно до пункту 7 частини першої статті 58 ЗУ №768.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
09.04.2026 через підсистему "Електронний суд" представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом.
Вказана заява згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 09.04.2026 передано 09.04.2026 для розгляду судді Вісьтак М.Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
14.04.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про забезпечення позову, яке відповідно до Акту від 15.04.2026 передано судді Вісьтак М.Я. 15.04.2026 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії Розпорядження Державного агентства України ПлейСіті № 2-РП від 18.03.2026 “Про усунення ТОВ “ГГБЕТ» порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що необхідність забезпечення позову зумовлена тим, що невиконання позивачем оскаржуваного розпорядження № 2-РП від 18.03.2026 становитиме нове порушення в розумінні Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 № 768-IX (далі Закону України №768-IX ).
Позивач трактує невиконання розпорядження відповідача, як підставу для припинення дії ліцензії відповідно до статті 51 Закону України № 768-IX, разом з тим вказує, що провадження щодо припинення ліцензії позивача, розпочате за результатами проведеної в березні 2026 року перевірки та ухвалених за наслідками такої перевірки рішень суб'єкта владних повноважень, зупинене на підставі клопотання позивача за вих. № 31.03.2026/01 від 31.03.2026 року.
Позивач також наголошує, що листом від 09.04.2026 № 4-10/1982 відповідачем повідомлено позивача про розгляд його клопотання від 03.04.2026 про зупинення дії розпорядження від Державного агентства України ПлейСіті від 18.03.2026 № 2-РП та вказано, що чинними нормативними правовими актами не передбачено повноважень органу державного нагляду (контролю) приймати рішення про зупинення дії адміністративного акту з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за клопотанням суб'єкта господарювання.
15.04.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли заперечення відповідача на клопотання позивача про забезпечення позову. Зокрема, відповідач вказує, що провадження щодо припинення ліцензії позивача зупинене на підставі клопотання позивача за вих. № 31.03.2026/01 від 31.03.2026 року до ухвалення рішення по суті та набрання ним законної сили. Вказано, що відповідачем проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГГБЕТ» відповідно до наказів Агентства ПлейСіті від 28.11.2025 № 101-ОД та від 24.02.2026 № 22-ОД, за результатами якої встановлені відповідні порушення, визначені в оскаржуваному Розпорядженні від 18.03.2026.
17.04.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшло доповнення до забезпечення позову подане представником позивача, у якому представником вказується, що ним враховано висновки суду викладені в Ухвалі суду про відмову в забезпеченні позову від 10.04.2026, а тому предметом заяви про забезпечення позову від 14.04.2026 визначено виключно зупинення дії Розпорядження Державного агентства України ПлейСіті №2-РП від 18.03.2026.
Представник позивача вказує, що розпорядження створює самостійні правові наслідки та породжує безпосередній ризик виникнення нового порушення. З урахуванням того, що процедура анулювання ліцензії за рішенням вже була зупинена самим відповідачем, єдиним актуальним джерелом невідворотних негативних наслідків залишалося саме розпорядження, яке є обов'язковим до виконання та невиконання якого тягне самостійні юридичні наслідки.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При розгляді та вирішенні такого клопотання суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб в тому числі й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так, судом з'ясовано, що за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю), щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства про азартні ігри від 11 березня 2026 року № 04/1/2026 уповноваженими посадовими особами Агентства ПлейСіті прийнято Розпорядження Державного агентства України ПлейСіті № 2-РП від 18.03.2026 “Про усунення ТОВ “ГГБЕТ» порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор» та Рішення Державного агентства України ПлейСіті № 70-Р від 18.03.2026. Указані індивідуальні адміністративні акти є окремими самостійними рішеннями суб'єкта владних повноважень, які оскаржуються в адміністративній справі № 320/13612/26.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 8 Закону України № 768-IX уповноважений орган у разі виявлення порушень вимог цього Закону та/або ліцензійних умов складає та надсилає організаторам азартних ігор розпорядження про усунення таких порушень, що є обов'язковим до виконання.
За приписами пункту другого частини третьої статті 10 Закону України № 768-IX позапланові перевірки проводяться за рішенням Уповноваженого органу, оформленим наказом, з питань, зазначених у такому наказі. Рішення про проведення позапланової перевірки приймається за наявності хоча б однієї з таких підстав:… «з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор, виявлених під час проведення попередньої планової або позапланової перевірки».
Таким чином, невиконання Розпорядження № 2-РП від 18.03.2026 є самостійною підставою для проведення позапланової перевірки, безвідносно до його оскарження в судовому порядку.
Суд приймає до уваги те, що листом від 09.04.2026 № 4-10/1982 відповідачем повідомлено позивача про розгляд його клопотання від 03.04.2026 про зупинення дії розпорядження від Державного агентства України ПлейСіті від 18.03.2026 № 2-РП та вказано, що чинними нормативними правовими актами не передбачено повноважень органу державного нагляду (контролю) приймати рішення про зупинення дії адміністративного акту з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за клопотанням суб'єкта господарювання.
Також, суд враховує те, що відповідно до пункту першого частини першої зобов'язальної частини Розпорядження № 2-РП від 18.03.2026 ТОВ «ГГБЕТ» зобов'язано усунути порушення не пізніше одного місяця з дня отримання ТОВ «ГГБЕТ» цього розпорядження, відповідно пункту другого частини першої зобов'язальної частини вказаного розпорядження ТОВ «ГГБЕТ» зобов'язано усунути порушення з дня отримання ТОВ «ГГБЕТ» цього розпорядження.
Таким чином, розпорядження передбачає чіткі строки його виконання, незалежно від його оскарження в суді, а чинними нормативними правовими актами не передбачено повноважень органу державного нагляду (контролю) приймати рішення про зупинення дії адміністративного акту з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 58 Закону України № 768-IX також визначено фінансову відповідальність за порушення вимог цього Закону. Зокрема, пунктом п'ятим частини першої вказаної статті передбачено, що невиконання в повному обсязі та у встановлений строк розпорядження Уповноваженого органу про усунення порушень цього Закону та/або ліцензійних умов, виявлених під час перевірки тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 мінімальних заробітних плат.
Крім цього, невиконання розпорядження саме по собі становитиме порушення вимог Закону України № 768-IX після спливу строку на його виконання.
Суд погоджується з доводами позивача, що очевидним є те, що розгляд справи по суті об'єктивно відбудеться після спливу встановленого оскаржуваним розпорядженням строку його виконання.
Відповідно, невиконання оскаржуваного Розпорядження № 2-РП від 18.03.2026 є порушенням в розумінні вимог Закону України № 768-IX, що у подальшому створює самостійну та додаткову підставу для анулювання ліцензії вже з урахуванням факту такого невиконання. Водночас виконання цього розпорядження не усуває негативних наслідків, а навпаки призводить до фактичного підтвердження обставин, які оскаржуються, що, у свою чергу, нівелює сам зміст судового спору та позбавляє позивача права на ефективний судовий захист.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивач не просить зупинити дію Рішення Державного агентства України ПлейСіті № 70-Р від 18.03.2026, яким вже визначено штрафну санкцію застосовану до позивача у розмірі 4 323 500 (чотири мільйони триста двадцять три тисячі п'ятсот) грн, відповідно до пункту 1 частини першої статті 58 ЗУ №768 та штрафу у розмірі 432 350 (чотириста тридцять дві тисячі триста п'ятдесят) грн, відповідно до пункту 7 частини першої статті 58 Закону України №768.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження Державного агентства України ПлейСіті № 2-РП від 18.03.2026 “Про усунення ТОВ “ГГБЕТ» порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор» до набрання законної сили судовим рішенням у справі відповідатиме сутності та призначення інституту забезпечення позову, а саме запобіганню настанню незворотних наслідків та гарантування реального й ефективного судового захисту, в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГГБЕТ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГГБЕТ» до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Вжити захід забезпечення адміністративного позову, а саме: зупинити дію Розпорядження Державного агентства України ПлейСіті № 2-РП від 18.03.2026 «Про усунення ТОВ «ГГБЕТ» порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор» до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 320/13612/26.
Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю “ГГБЕТ» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, б. 17, офіс 601, код ЄДРПОУ: 44912194).
Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Державне агентство України ПлейСіті (01001, М. Київ, вул. Б. Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 45883055).
Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 17.07.2026.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 17.04.2026.
Суддя Вісьтак М.Я.