06 квітня 2026 року м. Київ № 320/21919/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Кушнір С.Л.,
від відповідача - Дубаневич О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства з питань запобігання корупції
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить суд:
- визнати протиправним та нечинним «Порядок проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затверджений наказом № 553/21 Національного агентства з питань запобігання корупції 31.08.2021, з дня його прийняття, а саме: з 31.08.2021;
- визнати протиправними дії НАЗК щодо проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік;
- визнати протиправним та скасувати Акт № 3/24 від 13.03.2024 щодо проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Світловодської міської ради Кіровоградської області;
- зобов'язати НАЗК відкликати довідку надіслану до органів прокуратури, щодо внесення відомостей в ЄРДР про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого статтею 366-2 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач є суб'єктом декларування та особою, відносно якої проведено перевірку відповідно до Порядку проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 31.08.2021 за № 553/21, який суперечить вимогам ст. ст. 51-1, 51-3 Закону, а, отже, є незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Відповідач оскаржуваним Порядком, який суперечить правовому акту вищої дії - Закону, фактично провів контроль у незаконний спосіб та не у передбачений Законом та протиправно направив
довідку до органів внутрішніх справ для внесення відомостей відносно позивача про вчинення кримінального правопорушення, що порушує права позивача.
Позивач наголошує на тому, що ст. 51-1 Закону України «Про запобігання корупції» не містить поняття проведення контролю щодо повноти заповнення, а тому, дії відповідача стосовно проведення контролю щодо повноти заповнення є протиправними, викладені висновки в акті є незаконними, а сам акт є нечинним. До того ж, НАЗК незаконно провело оцінку майна, оскільки вартість майна визначена в рішенні Єдиного учасника № 2 ТОВ «КЛЕВЄР-ГРУП» та акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «КЛЕВЄР-ГРУП», які надавались разом поясненнями НАЗК, проте, були ним проігноровані, натомість проведена незаконна оцінка майна, яка не ґрунтується на нормах законодавства та не може виступати доказом у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 07.11.2024. Зобов'язано відповідача відповідно до вимог статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, опублікувати оголошення про оскарження "Порядку проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
До суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що викладені в позовній заяві підстави, є такими, що не ґрунтуються на вимогах матеріального права та з огляду на вимоги ст. 2 КАС України, підстави для прийняття рішення про задоволення позову відсутні, адже Порядок проведення передбачених ст. ст. 51 та 51 Закону України «Про запобігання корупції» видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством, яке з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 51 Закону, здійснює контроль щодо правильності заповнення декларацій за допомогою технічних засобів Реєстру та контроль щодо повноти заповнення декларації, який відбувається після подання декларації та полягає у звірці відомостей декларації з відомостями реєстрів та інших баз даних. Відповідач стверджує, що такі види контролю повністю узгоджуться із положеннями Закону, а Національне агенство, приймаючи відповідні порядки діяло у чіткій відповідності до приписів Закону, якими не встановлено вичерпного переліку декларацій, щодо яких може бути проведено повну перевірку, відтак, результати здійснення того чи іншого виду контролю можуть бути джерелом інформації про ознаки відображення у декларації недостовірних відомостей.
На переконання сторони відповідача, фактично незгода позивача з проведенням контролю щодо поданої ним декларації та його результатами призвела до оскарження останнім Порядку № 553/21, однак вказане не може бути правовою підставою для визнання його протиправним, при цьому, у позовній заяві, крім загальних посилань на протиправність Порядку, позивач не навів належних та достатніх обґрунтувань, які б могли бути підставою для задоволення пред'явлених ним позовних вимог. Тому, доводи позивача є лише його суб'єктивною думкою та зводяться до трактування положень Закону виключно на свою користь.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку для подачі відповіді на відзив відмовлено. Клопотання представника Національного агентства з питань запобігання корупції про залишення відповіді на відзив без розгляду задоволено. Залишено відповідь на відзив без розгляду.
До суду від сторони позивача 06.06.2025 надійшли додаткові пояснення у справі.
09.06.2025 на підставі клопотань представників сторін, судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та особою, відносно якої проведено перевірку відповідно до Порядку проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 31.08.2021 за № 553/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2021 за № 1208/36830.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення вторинного контролю щодо повноти заповнення декларації від 26.01.2024, уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції було проведено вторинний контроль декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, унікальний ідентифікатор документа - 6аbf75b8-3е0d-4277-9а65-аd9аа7384с0а, поданої ОСОБА_1 , депутатом Світловодської міської ради Кіровоградської області до Єдиного державного реєетру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 22.03.2023.
Контроль проводився Національним агентством з питань запобігання корупції на підставі ст. 51№ Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 31.08.2021 № 553/21.
Вторинний контроль проведено відповідачем у період з 29.01.2024 по 13.03.2024 та складено акт № 3/24 про результати проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Світловодської міської ради Кіровоградської області, зі змісту якого вбачається, що суб'єкт декларування при складенні та поданні відповідної декларації за 2022 рік вказав недостовірні відомості.
Не погоджуючись зі здійсненням відповідачем вторинного контролю та змістом акта, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі по тексту також Закон - № 1700-VII).
Відповідно до норм ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції (далі також - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до положень ст. 51-1 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Зазначені в частині першій цієї статті види контролю щодо декларацій, поданих особами, які за посадами, що вони займають, належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або займають посади, перебування на яких пов'язане з державною таємницею у зв'язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, а також особами, які претендують на зайняття таких посад, та особами, які припинили діяльність, проводять уповноважені підрозділи (уповноважені особи) відповідних державних органів чи військових формувань у порядку, що визначається Національним агентством.
Особливості проведення повної перевірки декларацій, поданих суддями, суддями Конституційного Суду України, встановлюються статтею 52-2 цього Закону.
За змістом ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.
Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб'єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.
У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб'єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.
Суб'єкт декларування має право ознайомитися з усіма матеріалами повної перевірки щодо себе за результатами її проведення. Копії матеріалів повної перевірки надаються Національним агентством на письмовий запит суб'єкта декларування протягом семи робочих днів з дня його отримання.
Повна перевірка декларації проводиться в частині об'єктів декларування, не охоплених повною перевіркою декларацій відповідного суб'єкта декларування за попередні періоди, крім випадків, коли Національне агентство отримало нову інформацію про об'єкт, який перевірявся, або коли наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні Національному агентству під час проведення попередньої повної перевірки.
Наказом Національного агенства з питань запобігання корупції від 31.08.2021 № 553/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2021 р. за № 1208/36830, затверджнгл Порядок проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який визначає процедуру проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю щодо повноти заповнення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Дія цього Порядку не поширюється на проведення контролю щодо повноти заповнення декларацій, поданих особами, які за посадами, що вони займають, належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або займають посади, перебування на яких пов'язане з державною таємницею у зв'язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, а також особами, які претендують на зайняття таких посад, та особами, які припинили діяльність, що проводиться у порядку, що визначається Національним агентством відповідно до статті 52-1 Закону України «Про запобігання корупції».
За Розділом ІІ Порядку, складовими контролю щодо повноти заповнення декларації є: 1) первинний контроль щодо повноти заповнення декларації, що проводиться Національним агентством за допомогою програмних засобів Реєстру щодо всіх декларацій; 2) вторинний контроль щодо повноти заповнення декларації, що проводиться Національним агентством через уповноважених осіб щодо декларацій, включених до переліку, передбаченого пунктом 4 цього розділу.
Первинний контроль щодо повноти заповнення декларації проводиться шляхом порівняння відображених у декларації відомостей з відомостями інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, інших джерел інформації.
Вторинний контроль проводиться шляхом підтвердження або спростування уповноваженими особами результатів первинного контролю щодо повноти заповнення декларації.
На підставі результатів порівняння, передбаченого абзацом першим пункту 2 цього розділу, Реєстр в автоматичному режимі розраховує показник ступеня повноти відомостей у декларації.
За показником ступеня повноти відомостей у декларації формується перелік декларацій від декларації з найвищим показником ступеня повноти відомостей у декларації до декларації з найнижчим показником ступеня повноти відомостей у декларації.
До переліку, передбаченого пунктом 4 цього розділу, не включається декларація: щодо якої проводиться повна перевірка; щодо якої складено у встановленому порядку довідку про результати проведення повної перевірки декларації; щодо якої проводиться вторинний контроль; щодо якої проведено контроль і складено відповідний акт; яка подана за інший період, ніж два останні звітні роки; яка не є останньою поданою декларацією за той самий звітний рік.
Вторинний контроль проводиться, починаючи від декларацій, що мають найвищий показник ступеня повноти відомостей у декларації.
Обов'язки з проведення вторинного контролю автоматизовано розподіляються між уповноваженими особами.
Проведення контролю не є перешкодою для проведення повної перевірки відповідної декларації.
Під час проведення контролю Національне агентство використовує такі джерела інформації: 1) інформаційно-телекомунікаційні і довідкові системи, реєстри, банки даних, у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відкриті бази даних, реєстри іноземних держав, судові рішення, які набрали законної сили, індивідуальні правові акти, інші джерела, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації; 2) документи та/або інформація, надані суб'єктом декларування, стосовно декларації якого проводиться контроль, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства; 3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав; 4) всі наявні в Національному агентстві відомості; 5) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
З метою проведення вторинного контролю уповноважена особа має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.
У разі неможливості одержання у межах строку проведення вторинного контролю необхідних відомостей Національне агентство проводить вторинний контроль відповідно до наявних у нього відомостей, про що зазначається в акті про результати проведення контролю щодо повноти заповнення декларації.
З метою проведення вторинного контролю уповноважена особа може направити відповідному суб'єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей, із пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб'єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного чи поштового зв'язку.
Суб'єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов'язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв'язку копії запитуваних документів (за їх наявності), а також має право надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.
Надані суб'єктом декларування у передбачені цим пунктом строки письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов'язковими для розгляду Національним агентством під час проведення вторинного контролю.
У разі ненадання суб'єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить вторинний контроль на підставі наявних відомостей.
Днем початку строку вторинного контролю вважається наступний робочий день за днем автоматизованого розподілу обов'язку щодо його проведення на уповноважену особу.
Тож, з наведеного слідує, що передбачений ст. 51-1 Закону України «Про запобігання корупції», вид контролю щодо правильності та повноти заповнення, розкритий та деталізований оскаржуваним Порядком, зокрема, первинний та вторинний контроль щодо повноти заповнення декларації, що проводиться Національним агентством, охоплюється вказаними приписами Закону та передбачений у повноваженнях відповідача.
Судом досліджено, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення вторинного контролю щодо повноти заповнення декларації від 26.01.2024, уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції було проведено вторинний контроль декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Світловодської міської ради Кіровоградської області до Єдиного державного реєетру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 22.03.2023.
Такий контроль проводився Національним агентством з питань запобігання корупції на підставі ст. 51 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 31.08.2021 № 553/21.
Вторинний контроль проведено відповідачем у період з 29.01.2024 по 13.03.2024 та складено акт № 3/24 про результати проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Світловодеької міської ради Кіровоградської області, зі змісту якого вбачається, що суб'єкт декларування при складенні та поданні відповідної декларації за 2022 рік вказав недостовірні відомості.
Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що Порядок проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 31.08.2021 за № 553/21, суперечить вимогам ст. ст. 51-1, 51-3 Закону, а, отже, є незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, оскільки вказаними положеннями встановлено повноваження Національного агентства здійснювати контроль щодо правильності та повноти заповнення декларацій, поданих суб'єктами декларування, а оскаржуваний Порядок стосується лише проведення контролю щодо повноти заповнення декларації.
Слід звернути увагу на те, що ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», визначено повноваження Національного агентства, за п. 7 ч. 1 якої, закріплено повноваження Національного агентства здійснювати в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя-суб'єктів декларування, з огляду на що, Закон наділає відповідача правом здійснювати як види контролю щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, так і повні перевірки таких декларацій. При цьому, за приписами Закону, порядок проведення видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається самим Національним агентством.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою покладених на нього повноважень має право, з-поміж іншого, приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Так, на виконання вказаної норми Закону, Націоцальне агентство прийняло оскаржуваний позивачем Порядок № 553/21.
При цьому, наказом Національного агентства від 23.07.2021 № 448/21, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або міецевого самоврядування, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 986/36608.
Водночас, відповідно до Порядку № 553/21, контроль щодо повноти заповнення декларації - порівняння обсягу і змісту відображених у декларації відомостей з відомостями інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, інших джерел інформації з метою виявлення недостовірних відомостей у декларації.
Отже, відповідач, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 51 Закону, здійснює контроль щодо правильності заповнення декларацій за допомогою технічних засобів Реєстру та контроль щодо повноти заповнення декларації, який відбувається після подання декларації та полягає у звірці відомостей декларації з відомостями реєстрів та інших баз даних, що, на переконання суду, узгоджуться із положеннями ст. 51 Закону, а Національне агенство, приймаючи відповідний порядкок діяло у відповідності та на виконання приписів Закону.
У свою чергу, за висновком суду, положення Порядку № 553/21 не суперечать вимогам ст. 51 Закону, адже зазначеними приписами Закону не встановлено вичерпного переліку декларацій, щодо яких може бути проведено повну перевірку, відтак, і результати здійснення того чи іншого виду контролю можуть бути джерелом інформації про ознаки відображення у декларації недостовірних відомостей.
За висновком суду, сама по собі незгода позивача з проведенням контролю щодо поданої ним декларації та його результатами, не є підставою для визнання протиправним та скасування Порядку № 553/21, позаяк, останній прийнятий у відповідності до приписів Закону, при цьому, у позовній заяві, крім загальних посилань на протиправність Порядку № 553/21, не наведено належних та достатніх обґрунтувань, які б могли бути підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним Порядку, затвердженого наказом № 553/21 Національного агентства з питань запобігання корупції 31.08.2021, та про визнання протиправними дій НАЗК щодо проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, оскільки відповідач проводить контроль щодо правильності та повноти заповнення декларації, не встановлюючи при цьому обмежень щодо реалізації таких інструментів фінансового контролю та застережень, що вони мають проводитися одночасно. Відповідно, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Національного агенства щодо проведення контролю щодо повноти заповнення декларації є похідними від вимоги щодо скасування Порядку № 553/21, позаяк, інших підстав, що унепожливлювали провести перевірку декларації позивача, позовна заява не містить.
У частині доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення контролю щодо його декларації та зазначення у акті недоведеної інформації, слід зазначити, що позивач в цій частині стверджує про те, що зазначені в акті висновки є необгунтованими, оскільки відповідачем не було належним чином перевірено всі обставини та не враховано пояснення надані позивачем в рамках процедури здійснення контролю.
У відповідності до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 553/21, за результатами проведення контролю уповноважена особа складає та підписує акт про результати проведення контролю щодо повноти заповнення декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту з цього розділу надсилається суб'єкту декларування.
У п. 2 розділу III Порядку № 553/21, визначено вичерпний перелік інформації, яку повинен містити акт, а саме: підстави для проведення контролю; дату початку та завершення строку проведення вторинного контролю; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення контролю; виявлені порушення з наведенням відповідного обґрунтування (за наявності); висновок за результатами контролю.
Слід зауважити, що позивач вказує на те, що акт був складений з порушеннями, оскільки відповідачем не було враховано його пояснення та проігноровано їх при викладенні висновків, натомість, суд звертає увагу на те, що в акті щодо кожного, викладеного у ній висновку зазначено про пояснення, які були надані позивачем у відповідь на запит, однак, з урахуванням того, що надані письмові пояснення не узгоджувались з положеннями законодавства та зводились до того, що декларація подана не безпосередньо позивачем, а бухгалтером, а не відображення у декларації відомостей, які мають бути там відображені зумовлено відсутністю умислу, вони не спростовують встановлених обставин за результатами контролю щодо повноти заповнення декларації, відповідно, такі пояснення не могли вплинути на зміст складеного за наслідками здійснення контролю акту.
Відповідачем було встановлено, що суб'єкт декларування не зазначив відомостей про комплекс будівель магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 156 м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2084887835109, що належить йому на праві власності та підтверджується відомостями з Державного реєетру речових прав.
Національне агентство на виконання вимог Порядку № 553/21, в рамках здійснення контролю, надсилало позивачу запит з метою отримання пояснень щодо незазначення вказаних відомостей.
У своїй відповіді (вх. № 20702/0/09-24 від 20.02.2024) на запит Національного агенства, позивач фактично не надав пояснень щодо вказаного об'єкту, коротко зазначивши, що стосовно п. 1, 2, 3 (стосується комплексу будівель магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 156 м), 6, 7 надаю копії підтверджуючих документів.
Крім того, слід врахувати, що загальні пояснення позивача щодо не зазначення у декларації, належних йому, активів зводяться до того, що у зв'язку із тим, що останній отримав поранення під час захисту Батьківщини та перебував на лікуванні з 16.01.2023 по 20.05.2023, декларацію від його імені фактично подала інша особа - головний бухгалтер, яка зазначила у декларації відомості, які їй були відомі на момент подання декларації та виявилися неточними.
При цьому, відповідно до норм ч. 1 ст. 45 Закону, особи, зазначені у п. 1, п. п. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Наказом Національного агентства від 23.07.2021 № 449/21 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 987/36609, зокрема затверджено Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з п. 3 розділу II Порядку, подання декларації суб'єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки.
У п. 4 розділу II Порядку подання декларації визначено, що після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб'єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації. Перед підписанням декларації суб'єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.
Також, у п. 5 розділу II Порядку, визначено, що суб'єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
Тобто, декларація повинна бути подана особисто суб'єктом декларування, а не іншою особою, а тому, доводи про подання декларації іншою особою в інтересах суб'єкта декларування, не може спростовувати виявлених відповідачем порушень.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону, суб'єкт декларування упродовж 30 днів після подання декларації має право подати виправлену декларацію.
У разі самостійного виявлення суб'єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб'єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб'єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.
Слід зауважити, що позивач до своєї відповіді на запит Національного агентства долучив Рішення єдиного учасника № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Клєвер-груп» (ЄДРПОУ 43827677) від 06.10.2020, відповідно до якого, присутні учасники вирішили, у зв'язку з виходом зі складу учасників товариства, передати ОСОБА_1 нерухоме майно зі статутного капіталу товариства, що відповідає 33,3%, яке в грошовому еквіваленті становить 1000,00 грн і складається з комплексу будівель магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною плошею 156 мІ. Позивачем також було долучено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Клєвер-груп» від 22.09.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв вказаний об'єкт нежитлової нерухомості.
Тобто, сторони спочатку здійснили передачу об'єкта нежитлової нерухомості, а потім товариством було прийнято рішення про передачу такого майна.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
У ч. 7 вказаної статті Закону, вказано, що товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов'язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов'язанням із передачі іншого майна.
Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника (ч. ч. 8, 9, 10 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Тобто, надані позивачем документи, у хронологічній послідовності не узгоджуються з положеннями законодавства, що регулює вихід учасника з товариства, а вартість нерухомого майна не узгоджувалась з розміром частки в розмірі 1000,00 гривень.
Крім того, відповідно до положень п. 9 розділу II Порядку № 553/21, під час проведення контролю Національне агентство в якості джерела інформації використовує, зокрема інформаційно-телекомунікаційні і довідкові системи, реєстри, банки даних, у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відкриті бази даних, реєстри іноземних держав, судові рішення, які набрали законної сили, індивідуальні правові акти, інші джерела, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації.
Так, Фондом державного майна України запроваджено Єдину базу даних звітів про оцінку. Наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658, затверджено Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.02.2021 за № 239/35861.
Відповідно до вказаного порядку, функціонал Єдиної бази даних звітів про оцінку забезпечує також формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості. Зазначений порядок також визначає, що електрона довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості - документ, еформований на запит фізичної або юридичної оеоби на підставі даних про об'єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об'єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості.
Так, Національне агентство за допомогою Єдиної бази даних звітів про оцінку отримало довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 28.02.2024 № 201-20240228-0007413432, відповідно до якої вартість комплексу будівель магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » становить 3724194,95 грн, відтак, вказана вартість майна і була відобрежена Національним агентством в акті, складеному за результатами здійснення контролю, що узгоджується з повноваженнями відповідача.
За результатами проведення контролю повноти заповнення декларації було встановлено, що позивач при поданні декларації зазначив недостовірні відомості, чим не дотримався вимог п. п. 2, 3, 7 ч. 1 ст. 46 Закону. Так, у декларації позивача недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 7740071,67 грн, що становить розмір понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Окрім зазначеного вище, Національним агенством були встановлені і інші недостовірні відомості, однак, суд констатує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не ставить під сумнів ці висновки відповідача, викладені в акті по кожному з цих виявлених порушень та не спростовує висновки Національного агентства щодо інформації яка мала бути зазначена в декларації, зазначаючи, що через отримані поранення, 22.03.2024 декларацію за 2022 рік подано в його інтересах бухгалтером за наявними відомостями.
Суд наголошує на тому, що за приписами ч. 13 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єкти декларування, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби чи інших службових повноважень, перебувають на стаціонарному лікуванні (у тому числі за кордоном) або у відпустці для лікування та/або реабілітації, зобов'язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 днів з дня завершення відповідного стаціонарного лікування чи відпустки.
Тобто, вказаними нормами передбачено обставини, які можуть ускладнити подання декларацій окремими суб'єктами, які внаслідок війської служби отримали поранення, та надано таким особам додатковий час після завершення лікування для подання відповідних декларацій.
Позивач також звертає увагу на те, що незадекларовані ним відомості містяться у відкритих реєстрах, що в свою чергу, свідчить про відсутність у нього умислу на декларування недостовірних відомостей, водночас, відповідач при складанні акту не має обов'язку враховувати причини, наслідки та наявність умислу у діях суб'єкта декларування, адже Національне агентcтво, на виконання покладених на нього повноважень, проводить контроль щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або міcцевого самоврядування шляхом співставлення задекларованих відомостей із відомостями наявними в офіційних джерелах інформації, фіксуючи результати такого співставлення у відповідному акті, та не має повноважень встановлювати наявність чи відсутність умислу.
Суд вважає, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження викладених в позовній заяві доводів, зокрема, щодо протиправності дій та рішень відповідача, які були здійснені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про запобігання корупції».
Так, за результатами проведення контролю щодо повноти заповнення декларації було встановлено, що у діях позивача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 Кримінального кодексу України.
Відповідно до приписів п. 6 Порядку № 553/21, у разі виявлення за результатами проведення контролю ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила вторинний контроль, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження акта, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.
Затверджений обґрунтований висновок разом із відповідними матеріалами надсилається органу досудового розслідування або прокурору з урахуванням положень статей 216, 480, 480-1, 482-2 Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, Національне агентство склало висновок та відповідно до ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України скерувало його до Національної поліції України для прийняття подальшого рішення шодо встановлених Національним агентством ознак вищевказаного кримінального правопорушення та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З огляду на вказане, оскарження у судовому порядку акта за результатами проведення контролю декларації не впливає на виконання Національним агентством обов'язку щодо направлення обгрунтованих висновків компетентним правоохоронним органам та не зумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта № 3/24 від 13.03.2024 відносно проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Світловодської міської ради Кіровоградської області та зобов'язання НАЗК відкликати довідку надіслану до органів прокуратури, щодо внесення відомостей в ЄРДР про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого статтею 366-2 Кримінального кодексу України.
Позивачем під час розгляду спору не було наведено доводів та обставин, які б давали підстави для висновку про порушення відповідачем процедури проведення контролю та не спростовано належними та допустимими доказами встановлені у висновку порушення за результатами проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , в частині встановлення відповідачем недостовірних відомостей, про що зазначено у п.п. 1-3 розділу 3.2 акта.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
У свою чергу, посилання сторони позивача на відсутність будь-якого умислу у декларуванні недостовірних відомостей, та на те, що ст. 3662 КК України, передбачає відповідальність саме за умисне внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації, не беруться судом до уваги та не мають вирішального значення для розгляду даного спору, позаяк, не охоплюються його предметом, адже питання наявності/відсутності складу злочину чи наявність/відсутність умислу в діях особи, встановлюється не під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, а під час здійснення та досудового розслідування та за результатами кримінального провадження, що не охоплюється компетенцією адміністративного суду.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, за наслідком розгляду цього спору, суд дійшов висновку про те, що дії/рішення відповідача, які є предметом даного позову, були вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, щовизначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це цовноваження надано, обґрунтовано, з дотриманням принципу рівності перед законом, та пропорційно, а тому, в силу вимог ст. 2 КАС України підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому, задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 16 квітня 2026 р.