ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" квітня 2026 р. справа № 300/674/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Тинів Ігор Дмитрович до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів від 21.10.2025 за № 1980 в частині, від 21.10.2025 за № 532 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Тинів Ігор Дмитрович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів від 21.10.2025 за № 1980 в частині, від 21.10.2025 за № 532 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для звільнення його зі служби в поліції були висновки службового розслідування, в яких відповідач констатував допущення позивачем дисциплінарного проступку та жодним чином не врахував надані позивачем пояснення. Вказує на те, що висновок службового розслідування не відповідає вимогам Порядку проведення службових розслідувань, оскільки не містить обґрунтувань щодо того в чому саме виразилось допущене позивачем порушення. Вказує, що в ході службового розслідування не було повно та всебічно досліджено обставини невиконання наказу, що ставить під сумнів правомірність висновків на підставі яких прийнято наказ про звільнення. Крім того, зазначає, що застосування відповідачем такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення, не є обґрунтованим. Також, звертає увагу суду на ту обставину, що оскаржувані накази винесено в період перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису заяву від 18.02.2026 про залишення позовної заяви без розгляду, в задоволенні якого відмовлено судом згідно ухвали від 13.03.2026.
Відповідач, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 повторно витребувано у відповідача письмові докази.
08.04.2026 на адресу суду відповідачем подано витребувані судом письмові докази разом із письмовими поясненнями.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді заступника начальника - начальника слідчого відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 21.10.2025 за №1980 до підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а.с.13, 14).
Згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 21.10.2025 за №532 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника слідчого відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області згідно з частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.15).
Прийняттю вказаних наказів слугував висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни та законності окремими поліцейськими відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 21.10.2025 (а.с.112-135).
В ході службового розслідування встановлено такі обставини.
Заступник начальника відділення поліції № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області начальник слідчого відділення підполковник поліції ОСОБА_1 (0111002) та начальник сектору кримінальної поліції ВП № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції Калинчук Микола Васильович отримали інформацію про можливе вчинення гр. ОСОБА_2 кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності. При цьому не здійснили дій, передбачених чинним законодавством та відомчими нормативно-правовими актами в частині що стосуються виявлення, реєстрації та розслідування кримінальних правопорушень.
Переслідуючи мету отримання неправомірної винагороди, маючи у розпорядженні фотографічні зображення інтимного характеру гр. ОСОБА_2 , 10.09.2025, близько 11:00 прибули у АДРЕСА_1 , де вводячи в оману гр. ОСОБА_2 , яка фактично перебувала в уразливому стані (наявність претензійних вимог щодо сплати податку, та наявність у поліцейських фотографічних зображень ОСОБА_2 інтимного характеру) про ніби то здійснення досудового розслідування за фактом вчинення нею кримінального правопорушення, запропонували останній надати їм неправомірну винагороду за невчинення дій із викриття злочинної діяльності та подальше притягнення її до відповідальності. У свою чергу, гр. ОСОБА_2 , діючи з метою викриття протиправної діяльності поліцейських, здійснила аудіозапис їхнього спілкування, який надала для публікації у засоби масової інформації.
Комісія вказала, що саме протиправні дії поліцейських, які діяли всупереч закону, не зареєстрували відомості про виявлене кримінальне правопорушення у визначеному законом порядку та не організували проведення досудового розслідування, тобто не забезпечили право особі на дотримання належної процедури розслідування, з метою встановлення наявності/відсутності складу кримінального правопорушення, ступеня її винуватості, спонукали ОСОБА_2 здійснити аудіозапиис їхньої розмови та у подальшому звернутися до засобів масової інформації, щодо висвітлення ганебних дій поліцейських відносно неї.
Починаючи з 8:00 годин 20.10.2025 у засобах масової інформації здійснено критичні публікації із демонстрацією аудіозапису спілкування ОСОБА_2 із заступником начальника ВП № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області начальником слідчого відділення підполковником поліції ОСОБА_1 та начальником сектору кримінальної поліції ВП № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції ОСОБА_3 , що підірвало авторитет Національної поліції України.
Як наслідок, комісія зі службового розслідування констатувала, що дії підполковника поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_3 , які виразилася у невжитті заходів, передбачених чинним законодавством в частині виявлення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, в спілкуванні з особою, яка можливо вчинила кримінальне правопорушення, з метою отримання неправомірної винагороди, є у прямому причинному зв'язку із настанням негативного наслідку, що підірвав авторитет Національної поліції України та виразився у критичній публікації засобів масової інформації та засудженням населенням діяльності поліції. Відтак, вчинок окремих поліцейських, сформував негативну думку у суспільства про Національну поліцію, як орган державної влади в цілому.
Окрім того, в ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи керівну посаду - заступник начальника відділення поліції начальника слідчого відділення ВП №2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, був визначений відповідальним за організацію взаємодії з підрозділом запобігання корупції та забезпечення виконання антикорупційних заходів у підпорядкованому підрозділі.
При цьому матеріали службового розслідування містять належні та допустимі докази, що підтверджують обізнаність ОСОБА_1 з вимогами антикорупційного законодавства, а також доведення до нього відповідних нормативно-правових актів, наказів, доручень та роз'яснень у сфері запобігання корупції, у тому числі шляхом ознайомлення під підпис та проведення відповідних інструктажів.
За таких обставин, ОСОБА_1 , маючи спеціальні знання, службовий досвід та виконуючи функції, пов'язані з організацією контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, був зобов'язаний не лише неухильно дотримуватися вимог закону, але й бути прикладом правомірної поведінки для підлеглого особового складу. Натомість його дії свідчать про свідоме ігнорування зазначених вимог, що об'єктивно зумовлює підвищений ступінь відповідальності та підтверджує обґрунтованість висновків дисциплінарної комісії щодо тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.
А тому, надаючи оцінку діям ОСОБА_1 дисциплінарна комісія врахувала, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків.
Вказане порушення службової дисципліни з боку працівників поліції викликало значний суспільний резонанс та завдало суттєвої шкоди авторитету та іміджу Національної поліції України, що підтвердилося кількістю переглядів на інтернет ресурсах, де були розміщені публікації, а також коментарями, у яких користувачі по даному вчинку, засуджують Національну поліцію, як орган державної влади, що систематично порушує права громадян, а працівники найбільше вчиняють кримінальних правопорушень.
В ході проведення службового розслідування, комісією встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні службової дисципліни, невиконанні та неналежному виконанні обов'язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, тобто вчинення майором поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Обставин, які відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України пом'якшують відповідальність підполковника поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_3 , не встановлено.
Обставин, які відповідно до частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України обтяжують відповідальність підполковника поліції ОСОБА_1 це настання тяжких наслідків у вигляді дискредитації Національної поліції України, як правоохоронного органу, внаслідок чого у громадськості формується негативна думка щодо роботи поліцейських у період дії правового режиму воєнного стану.
У зв'язку з наведеним, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що підполковник поліції ОСОБА_1 , заступник начальника - начальник слідчого відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області допустив порушення вимог пп. 1, 2, 3 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 37, 38, 39 розділу VI Закону України "Про запобігання корупції", пп. 1, 2, 3, 5, 6, 7, 11, 13 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 2 п. 1, п. 2 розділу І, пп. 1, 2 п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, пп. 2 п. 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та законності в діяльності поліції" та пп. 6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, який затверджено Наказом МВС України від 08.02.2019 №100.
За результатами проведеного службового розслідування, комісія дійшла висновку за доцільне застосувати до підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника слідчого відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Як наслідок, відповідачем винесено оскаржувані накази.
Вважаючи дані накази протиправними, представник позивача звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).
Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону №580-VIII визначено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України» (частина перша).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).
У преамбулі Закону України №2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).
У відповідності до положень частин 1-3 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).
Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення, що стосуються обставин вчинення порушення, згідно яких позивач відмовився від дачі будь-яких пояснень, користуючись правом передбаченим ст. 63 Конституції України, про що складено акт від 20.10.2025 (а.с.145, 147).
Відтак, дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача щодо права на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту.
Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За припасами статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (стаття 22 Дисциплінарного статуту).
Суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов'язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179).
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції, їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Відтак, дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
В той же час, згідно з матеріалами службового розслідування, ОСОБА_1 , будучи працівником поліції, займаючи керівну посаду у правоохоронному органі, повинен був бути взірцем законослухнянності та високих морально-етичних якостей для підлеглих, натомість діяв всупереч закону, чим створював передумови до вчинення протиправних дій та враження у громадянки щодо своєї безкарності та вседозволеності.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки службового розслідування, проведеного відносно позивача, під час розгляду справи не надано.
Більше того, суд зазначає, що позивач, як працівник поліції, у випадку отримання інформації про протиправні дії, зобов'язаний був вчинити дії спрямовані на припинення вчинення такого правопорушення, доповісти керівництву відділу поліції та Головному управлінню про факт виявлення можливого вчинення кримінального правопорушення, організувати проведення слідчих (розшукових) дій, за результатами досудового розслідування прийняти законне та обґрунтоване рішення. Натомість, як встановлено службовим розслідуванням, позивач здійснив спробу використати отриману інформацію про можливо допущене правопорушення, для отримання власної вигоди.
Як наслідок, на думку суду, є обґрунтованими висновки службового розслідування щодо того, що дії позивача свідчать про свідоме нехтування правопорушенням, антикорупційним законодавством, зловживання службовими повноваженнями та підвищений ступінь вини.
Відтак, враховуючи встановлені обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачеві, суд погоджується із висновком службового розслідування, яким встановлені достатні підстави для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції.
За приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії позивача, які виразилися в допущенні поведінки, яка несумісна із званням поліцейського, невиконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.
Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що своїми діями позивач грубо порушив правила етичної поведінки, що покладені в основу інституту підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, а відтак підірвав авторитет до Національної поліції України, викликаючи негативне ставлення громадськості до поліцейських.
Отже, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов'язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов'язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі №819/736/18 (адміністративне провадження №К/9901/69758/18).
Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 січня 2012 року в справі "Горовенки та Бугара проти України" (заяви №№ 36146/05 та 42418/05 пункт 28) зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.
Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського.
При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.
Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.
При цьому, суд зауважує, що своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв'язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.
Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 №21-2440а15 та №21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі №815/3636/15 (адміністративне провадження №К/9901/7668/18).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржуваних наказів, відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Стосовно доводів позивача щодо його звільнення під час тимчасової непрацездатності, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення і його виконання (реалізація) здійснюються різними наказами. При цьому, за змістом наведених норм права застосування дисциплінарного стягнення під час перебування особи на лікарняному дозволяється, проте реалізація дисциплінарного стягнення здійснюється виключно після закінчення лікарняного та виходу особи на службу, про що імперативно зазначено у частині 4 статті 22 Дисциплінарного статуту.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно пункту 1 наказу ГУНП в Івано-Франківській області за №1980 від 21.10.2025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ВП №2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області", який реалізовано наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 21.10.2025 за №532 о/с "По особовому складу".
Водночас, судом встановлено, що позивач тривалий час знаходився на лікуванні, а його тимчасова непрацездатність у період з 21.10.2025 по 23.01.2026 була безперервною, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого за № 6410 за період з 21.10.2025 по 23.10.2025 та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за № 6817 від 14.11.2025 за період з 08.11.2025 по 14.11.2025, медичними висновками за № 1111-2Р9Х-4РАР-7458 від 21.10.2025 за період з 21.10.2025 по 23.10.2025, за № 1111-ВТВХ-Т7Р7-4ЕРВ від 24.10.2025 за період з 24.10.2025 по 27.10.2025, за № 1111-А7С2-ТК87-6СВВ від 27.10.2025 за період з 27.10.2025 по 31.10.2025, за № 1111-ССЕН-66АТ-КТА6 від 31.10.2025 за період з 31.10.2025 по 03.11.2025, за № 1111-ВРРХ-РВ8К-В4РА від 03.11.2025 за період з 03.11.2025 по 07.11.2025, за № 1111-7РНС-ВВМН-СТР2 від 08.11.2025 за період з 08.11.2025 по 17.11.2025, за № 1111-3М9А-ВМ8С-Т779 від 18.11.2025 за період з 18.11.2025 по 21.11.2025, за № 1111-63К9-82Н4-57Х4 від 21.11.2025 за період з 21.11.2025 по 28.11.2025, за № 1111-ВМВ3-А8С8-Е99М від 28.11.2025 за період з 28.11.2025 по 05.12.2025, за № 1111-3КМТ-Н55А-98СТ від 06.12.2026 за період з 06.12.2025 по 15.12.2025, за № 1111-2СН2-9К5А-Н439 від 16.12.2025 за період з 16.12.2025 по 25.12.2025, за № 1111-4Н89-МККВ-5АХЕ від 29.12.2025 за період з 26.12.2025 по 05.01.2026, за № 1111-К556-2НРМ-Е859 від 06.01.2026 за період з 06.01.2026 по 13.01.2026, за № 1111-КТАМ-2355-69ХХ від 14.01.2026 за період з 14.01.2026 по 23.01.2026 (а.с.17-31), ОСОБА_1 з 21.10.2025 по 23.01.2026 перебував на стаціонарному лікуванні та проходив лікування в амбулаторних умовах (а.с.17-31).
Наведене свідчить про реалізацію дисциплінарного стягнення під час тимчасової непрацездатності позивача і суперечить положенням частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту.
Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 205/4196/18 від 15.09.2020, який підлягає застосуванню судами відповідно до пункту 5 статті 242 КАС України, зазначено, що сам факт звільнення працівника під час перебування на лікування не є достатньою підставою для його поновлення на роботі, у такому випадку потрібно змінити дату звільнення працівника, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
Оскільки останнім днем перебування позивача на листку непрацездатності є 23.01.2026, то дисциплінарне стягнення до позивача могло бути реалізовано з 24.01.2026, у зв'язку з чим наказ ГУНП в Івано-Франківській області від 21.10.2025 за №532 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника слідчого відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області згідно з частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) підлягає зміні в частині дати припинення трудових відносин.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Виходячи зі змісту частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України), оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.
Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов'язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Отже, у трудовому праві існує підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені договором.
Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов'язується із певними діяннями роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.
Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.
Отже, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов'язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
Однак, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
У даній справі причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов'язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Отже, у разі зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.12.2020 у справі № 461/7292/17, від 08.09.2021 у справі № 265/5327/20, від 13.10.2021 у справі № 1.380.2019.004407 та від 19.05.2022 у справі № 200/473/19-а.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку про часткове задоволення позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування наказів від 21.10.2025 за № 1980 в частині, від 21.10.2025 за № 532 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Наказ Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 21.10.2025 за № 532 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника слідчого відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області згідно з частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) змінити та вважати ОСОБА_1 звільненим зі служби в поліції 24.01.2026.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.