ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" квітня 2026 р. справа № 300/543/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в нього наявне тяжке хронічне неврологічне автоімунне захворювання - розсіяний склероз (МКХ-10: G35), ремітуючо-рецидивний перебіг, яке підтверджено клінічно результатами нейровізуалізаційних досліджень (КТ, МРТ) та підтверджується медичною документацією за тривалий період спостереження, у тому числі з фіксацією загострень. Усі медичні документи (виписки зі стаціонару, консультативні висновки, інструментальні дослідження КТ/МРТ, амбулаторні записи, документи щодо лікування та реабілітації, а також перекладені матеріали NHS (Велика Британія)) були подані відповідачу для проведення первісного оцінювання. За результатами оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою було прийнято рішення від 23.09.2025 № 78/25/5504/Р, яким відмовлено у встановленні інвалідності. ОСОБА_1 вказав, що при прийнятті вказаного рішення відповідачем не здійснено повного та індивідуалізованого аналізу всіх поданих медичних документів у їх сукупності та застосовано формальний підхід, за якого за наявності тяжкого хронічного діагнозу (розсіяного склерозу) зроблено висновок про відсутність або недостатність стійких порушень життєдіяльності. Вважав, що наявність такого захворювання та його документально підтверджених проявів об'єктивно формує підстави для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та вирішення питання щодо встановлення інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024, оскільки порушення функцій організму є стійкими та тривалими; порушення мають функціональні наслідки, які проявляються у вигляді обмежень життєдіяльності; існує постійна потреба в лікуванні, реабілітації, соціальному захисті та адаптації умов життя і праці. Вказав, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №78/25/5504/Р від 23.09.2025 фактично позбавляє позивача можливості реалізувати право на соціальний захист, включно з доступом до соціальних виплат, реабілітаційних заходів та державної підтримки. Оскільки таке рішення прийняте з істотними процедурними та змістовними порушеннями, тому просив суд визнати його протиправним і скасувати. Як наслідок, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та вирішення питання щодо встановлення йому інвалідності, з обов'язковим дотриманням вимог законодавства, а саме з урахуванням: усіх наявних та поданих медичних документів у їх сукупності; фактичного функціонального стану позивача, з оцінкою реального впливу захворювання на повсякденну життєдіяльність, працездатність, самообслуговування, витривалість та потребу в лікуванні і реабілітації; всіх істотних обставин, які мають значення для справи, без формального або вибіркового підходу; правової позиції суду, викладеної у рішенні за результатами розгляду адміністративної справи; Порядку та критеріїв оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року; дотримання належної процедури оцінювання, з фіксацією дати, етапів, форми розгляду та мотивованого індивідуального адміністративного акта.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів, що стали підставою для прийняття рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 №78/25/5504/Р від 23.09.2025.
Відповідач 20.03.2026 надав копії медичної документації ОСОБА_1 (а.с.126-140).
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У підсумку, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Згідно з витягом з рішення експертної команди Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради з оцінювання повсякденного функціонування особи №78/25/5504/Р від 23.09.2025 за результатами оцінювання функціонального стану особи встановлено, що на момент дистанційного огляду ОСОБА_1 захворювання та його ускладнення призводять до порушення функціонування особи легкого ступеню та не дають підстав встановити групу інвалідності. Водночас, у пункті 13 зазначено, що форма розгляду експертною командою відбувалася очно, в закладі охорони здоров?я. Як основний діагноз зазначено: G35 - розсіяний склероз; супутні діагнози: К81.1 - хронічний холецистит, L40.0 - псоріаз звичайний, S29.0 - травма м?яза та сухожилка у ділянці грудної клітки, H35.0 - фонова ретинопатія та ретинальні судинні зміни, L91.09 - гіпертрофічний рубець, зумовлений іншою уточненою причиною (а.с.21).
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №2507/25/536 від 30.12.2025 команда експертів дійшла висновку, що документальні дані, які містяться в справі, підтверджують наявність у пацієнта ремітуючого розсіяного склерозу (останнє загострення в кінці липня 2025 року, на момент госпіталізації в стаціонар з приводу вказаного загострення в неврологічному статусі визначалися лише порушення чутливості в правій половині обличчя, лівій гомілці медіально та правій частині спини нерівномірно, інших патологічних змін в неврологічному статусі не зазначено (виписка з відділення екстреної медичної допомоги від 01.08.2025). Наявні порушення не можна вважати такими, які у помірному, вираженому чи значному ступені обмежують життєдіяльність особи, що не надає підстави для встановлення групи інвалідності згідно Постанови КМУ №1338. За результатами аналізу представленої в справі медичної документації командою експертів не виявлено підтвердження наявності у особи стійких порушень життєдіяльності, обумовлених основним захворюванням та супутньою патологією, які б надавали підгрунтя для встановлення групи інвалідності згідно з Постановою КМУ №1338. Як наслідок, команда експертів сформувала рішення про підтвердження рішення експертної команди Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради з оцінювання повсякденного функціонування особи №78/25/5504/Р від 23.09.2025 (а.с.22-23).
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача від 23.09.2025 № 78/25/5504/Р, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд застосовує нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення таких правовідносин.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 №875-XII (далі - Закон №875-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 Закону №875-XII встановлено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини 1 статті 1 Закону №2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Приписами статті 7 Закону №2961-IV залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (ст. 7 Закону №2961-IV).
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов'язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» за №1338 від 15.11.2024 затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності (далі - Постанова КМУ №1338).
Відповідно до частини 2 пункту 2 Постанови КМУ №1338 з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування (п. 3 Постанови КМУ №1338).
Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Положення про експертні команди).
Згідно з пунктом 2 Положення про експертні команди такі формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров'я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я).
Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (п. 3 Положення про експертні команди).
Пунктом 4 Положення про експертні команди експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 6 Положення оцінювання проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров'я.
Пунктом 9 Положення про експертні команди встановлено, що експертні команди:
1) у разі недостатності необхідної для прийняття рішення про оцінювання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров'я та яка була додана до електронного направлення на проведення оцінювання, особу направляють на додаткове обстеження структури та функцій організму. На додаткові обстеження особа може бути направлена одноразово, крім випадків коли за результатами такого обстеження було виявлено нові, не зазначені в доданій до направлення медичній документації, стани, діагнози або порушення структури та функцій організму, що потребують додаткового обстеження;
2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров'я особи, зокрема обов'язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров'я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;
3) визначають компенсатори обмежень повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання);
4) планують та проводять повторні оцінювання;
5) визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії;
6) встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;
7) встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;
8) вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку;
9) встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді;
10) встановлюють причину смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати професійної працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
11) визначають медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним;
12) встановлюють потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі;
13) встановлюють ступінь стійкого обмеження життєдіяльності осіб для направлення їх до територіального центру соціального обслуговування або будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;
14) визначають ступінь втрати здоров'я, групи і часу настання інвалідності та її причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою;
15) встановлюють причинний зв'язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;
16) визначають необхідність продовження тимчасової непрацездатності.
Лікарі, що входять до складу експертних команд, мають право з метою уточнення діагнозу формувати електронні направлення в Реєстрі медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого МОЗ (п. 10 Положення про експертні команди).
Згідно із пунктами 17 та 18 Положення про експертні команди основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров'я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Порядок проведення оцінювання).
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення оцінювання направлення на оцінювання у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.
Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров'я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд (п. 7 Порядку проведення оцінювання).
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку проведення оцінювання).
Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку проведення оцінювання).
Відповідно до пункту 14 Порядку проведення оцінювання, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров'я. У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про яку оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, розгляд справ здійснюється із застосуванням паперового документообігу з урахуванням таких особливостей: направлення на оцінювання, протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди оформлюються в паперовій формі. Форми зазначених документів затверджуються МОЗ; направлення на оцінювання власноручно підписується лікарем, який направив на оцінювання, та скріплюється печаткою закладу охорони здоров'я (за наявності), в якому працює такий лікар; протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди власноручно підписуються усіма членами експертної команди та скріплюються печаткою закладу охорони здоров'я (за наявності), на базі якого функціонує відповідна експертна команда; рішення експертної команди та зазначені документи підлягають внесенню до електронної системи не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після появи технічної можливості.
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого МОЗ. Строк, протягом якого експертній команді подаються результати такого обстеження, не може перевищувати 60 календарних днів з моменту направлення на додаткове медичне обстеження (пункти 31-32 Порядку проведення оцінювання).
Згідно з пунктами 34-36 Порядку проведення оцінювання експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров'я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.
Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Пунктом 40 Порядку проведення оцінювання передбачено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено; наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.
Відповідно до п. 52 Порядку проведення оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров'я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов'язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття цієї особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Суд зазначає, що Постановою КМУ №1338 також визначені Критерії встановлення інвалідності. Ці критерії застосовуються для встановлення груп інвалідності. Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов'язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.
Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:
перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).
За Класифікацією основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх враженості затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об'єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.
Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:
легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;
помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;
виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;
значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування
До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Порядком проведення оцінювання також встановлений порядок оскарження результатів оцінювання.
Так, пунктами 57-59 Порядку проведення оцінювання визначено, що Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку. Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості). Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Відповідно до пункту 68 Порядку проведення оцінювання експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.
Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме для проведення оцінювання не були враховані медичні документи, що підтверджують основний та супутні діагнози, а також формальний підхід аналізу таких документів.
При цьому, позивач наполягає на тому, що під час огляду та розгляду його питання членами експертної команди не взято до уваги та не розглянуто висновки його медичних документів, тим самим, він не погоджується з висновком відповідача щодо відсутності підстав для встановлення йому групи інвалідності.
Як судом уже встановлено, 23.09.2025 експертною командою Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради ухвалено рішення №78/25/5504/Р про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю.
Суд звертає увагу, що з витягу №78/25/5504/В від 23.09.2025 вбачається наявність розбіжностей між формою огляду позивача. Так, у пункті 13 вказаного рішення визначено очну форму розгляду експертною командою в закладі охорони здоров?я, тоді як у пункті 16 зазначено про дистанційний огляд позивача.
Пояснень щодо наявних розбіжностей відповідачем не надано.
Крім цього, подані відповідачем медичні документи стосовно позивача не повністю узгоджуються з медичними даними, відображеними у медичній документації, що міститься у матеріалах справи, що свідчить про наявність відмінностей у медичній оцінці стану здоров'я позивача.
З огляду на викладене суд вважає, що вказане рішення відповідача не можна визнати вмотивованим та обґрунтованим, оскільки зі змісту наведеного неможливо зрозуміти причини, підстави та обставини, виходячи з яких відповідачем останнє було прийняте.
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 по справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 по справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Суд зазначає, що на спірні правовідносини, в тому числі, поширюється дія Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону №2073-IX одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості.
Статтею 8 цього ж Закону визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов'язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
У контексті спірних відносин належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення, оскільки за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що рішення експертної команди Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради з оцінювання повсякденного функціонування особи №78/25/5504/Р від 23.09.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю не можна вважати обгрунтованим, оскільки наявні розбіжності щодо форми проведення медичного огляду позивача та неврахування експертною командою всіх наданих позивачем медичних документів щодо наявності у нього захворювань, проведеного лікування.
Вказані вище порушення відповідачем чинного законодавства стосуються саме недотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень, що є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення №78/25/5504/Р від 23.09.2025.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, а також відсутності заперечень відповідача проти позову, суд дійшов висновку, що рішення №78/25/5504/Р від 23.09.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі, а тому воно підлягає скасуванню.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 по справі № 817/820/16, від 17.12.2018 по справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 по справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 по справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 по справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, суд вправі перевірити законність їх висновку лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Вирішення питання щодо надання оцінки діагнозу позивача, суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.
Враховуючи вищенаведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради повторно розглянути питання щодо оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та вирішення питання щодо встановлення інвалідності, з урахуванням поданих медичних документів та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Одночасно суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача під час повторного оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 дотримуватися вимог законодавства, а саме з урахуванням: фактичного функціонального стану позивача, з оцінкою реального впливу захворювання на повсякденну життєдіяльність, працездатність, самообслуговування, витривалість та потребу в лікуванні і реабілітації; всіх істотних обставин, які мають значення для справи, без формального або вибіркового підходу; Порядку та критеріїв оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року; дотримання належної процедури оцінювання, з фіксацією дати, етапів, форми розгляду та мотивованого індивідуального адміністративного акта, охоплюються вимогами про повторний розгляд питання щодо оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та вирішення питання щодо встановлення інвалідності, з урахуванням поданих медичних документів та з урахуванням висновків суду, оскільки все вище перераховане входить до обов'язків експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи під час здійснення огляду особи.
Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає до задоволення.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради на користь ОСОБА_1 1064,96 грн. сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №78/25/5504/Р від 23.09.2025 (витяг №78/25/5504/В) експертної команди Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради з оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 .
Зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 25596594, вул.Гетьмана Івана Мазепи, буд.134, м.Коломия, Івано-Франківська область) повторно розглянути питання щодо оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та вирішення питання щодо встановлення інвалідності з урахуванням усіх поданих медичних документів, а також з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 25596594, вул.Гетьмана Івана Мазепи, буд.134, м.Коломия, Івано-Франківська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.