ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"16" квітня 2026 р. справа №300/1651/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду: - копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; - документів, з яких можна буде визначити сукупний розмір доходу позивача за попередній рік (зокрема, довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік (2025 рік)), або документа про сплату судового збору, у встановленому законом порядку і розмірі.
01.04.2026 ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.03.2026, що підтверджується підписом останнього на розписці про отримання судового рішення у справі №300/1651/26.
На адресу суду від ОСОБА_1 03.04.2026 надійшла заява про роз'яснення судового рішення та про відвід судді.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.03.2026 та про відвід судді Скільського І.І. - повернуто заявнику без розгляду.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки.
На виконання вимог ухвали суду від 30.03.2026 про залишення позовної заяви без руху, 03.04.2026 та 06.04.2026 ОСОБА_1 подано суду заяви від 03.04.2026 та від 06.04.2026.
Так, із змісту заяви від 03.04.2026, позивач вказує на те, що до позовної заяви ним долучено оригінали документів, а також вказує на відсутність коштів для виготовлення копій доданих до позовної зави документів для відповідача, що позбавляє його можливості зробити їх копії. Вказав про те, що про вказані обставини повідомляв суд у позові та клопотав суд направити додані до позовної заяви документи через електронний суд. Крім того, зазначив про те, що на виконання ухвали суду від 30.03.2026 надано дані пенсійного фонду по доходах в податкову інспекцію - відомості за 2025 рік.
Так, із змісту заяви від 06.04.2026, позивач вказує на те, що на виконання ухвали суду від 30.03.2026 надано оновлену довідку про доходи з податкової інспекції з розділом «Пенсійний фонд України». Також позивач зазначає, що надає суду чеки про витрати на ліки та продукти. Крім того вказав на те, що не може виконати вимоги ухвали суду в частині надання копій доданих до позову документів відповідно до кількості учасників справи, оскільки до позовної заяви ним долучено оригінали документів, а також вказує на відсутність коштів для виготовлення копій доданих до позовної зави документів для відповідача, що позбавляє його можливості зробити їх копії. При цьому, позивач посилається на частину 9 статті 79 КАС України, згідно якої, копії доказів заздалегідь направляються учасникам справи крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи.
Розглянувши заяви позивача від 03.04.2026 та від 06.04.2026, подані на виконання ухвали суду від 30.03.2026, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд, у межах процесуальних вимог Кодексу адміністративного судочинства України, оцінюючи позовну заяву на предмет її відповідності положенням статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, серед іншого, вирішив питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви з урахуванням вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства та статті 8 Закону України "Про судовий збір" та дійшов висновку про відсутність підстав для такого звільнення, оскільки наданих позивачем доказів недостатньо для висновку щодо наявності обставин, встановлених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, суд надав позивачу можливість звернутися до суду та надати інші докази на підтвердження свого скрутного матеріального становища, зокрема довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік.
Проте, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.03.2026, позивачем не подано документів, які запропоновано йому надати для підтвердження його важкого майнового стану та відсутності доходів, а саме довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік (2025).
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. «е» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми пенсій, отримані з Пенсійного фонду України.
Згідно зі ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є виключно доходи, що підлягають оподаткуванню, склад яких визначено ст. 164 цього Кодексу з урахуванням положень ст. 165 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України податкові агенти подають податковий розрахунок сум доходу (форма 4ДФ) лише щодо доходів, які нараховані (виплачені) платникам податків та підлягають оподаткуванню.
Таким чином, суми пенсійних виплат, які не є об'єктом оподаткування, не підлягають відображенню у податковій звітності та, відповідно, відсутні у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332, з 1 листопада 2023 р, допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Згідно пунктів 25, 26 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332, відомості про особу, яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, відображаються шляхом інформаційного обміну між Єдиною системою (за технічної можливості). Орган Пенсійного фонду України подає до ДПС звітність про нараховану (сплачену) допомогу відповідно до законодавства.
Відтак, у поданих відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.04.2026 за 2025 рік відсутня інформація про суми нарахованої та виплаченої пенсії позивачу за 2025 рік. При цьому, у вищевказаних відомостях міститься інформація про нарахування та виплату позивачу соціальної допомоги як внутрішньо переміщеній особі у розмірі 2000 грн, щомісячно (за кодом « 128-соціальні виплати з відповідних бюджетів»), яка у період з січня 2025 року по червень 2025 року (включно) виплачувалася Департаментом соціальної політики виконкому міської ради (код ЄДРПОУ 36733431), а у період з липня по грудень 2025 року (включно) - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088).
Суд зазначає, що за усталеною позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 03.03.2025 у справі №120/3228/24, від 30.04.2024 у справі №520/497/23, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
У Рішенні від 28 листопада 2013 № 12-рп/2013 у справі № 1-17/2013 Конституційний Суд України вказав, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Разом з цим, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак воно є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, яка як одну із засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №916/1220/23, від 04.08.2021 у справі №904/424/21 та ухвала Верховного Суду від 29.12.2022 у справі №522/15127/18).
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.03.2026 позивачем не виконані в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не подано документа, з якого можна буде визначити сукупний розмір доходу позивача за попередній рік (зокрема, довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік), або документа про сплату судового збору, у встановленому законом порядку та розмірі, а додані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних оссіб-платників податків про джерелап/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.04.2026 за період з січень 2025 по грудень 2025, не містять даних щодо розміру нарахованої та виплаченої органом пенсійного забезпечення пенсії ОСОБА_1 за попередній календарний рік (2025).
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.