Справа № 2/5275/11
Провадження № 4-с/712/5/26
19 березня 2026 року Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси у складі:
головуючого судді Токової С.Є.
за участю секретаря судових засідань Білик О.Ю.
з участю представника скаржника Гайдай Т.О.
представника суб"єкта оскарження ОСОБА_1
представника стягувача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, -
ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою на бездіяльність органу примусового виконання, в якій просила суд визнати дії Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині відмови у знятті арешту та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників незаконним. Зобов"язати Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт № 29126939 зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника № 55568820 виданої 27.07.2021 року Соснівським відділом ДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ ( м. Київ), державним виконавцем Онищенко Н.С. на автомобіль легковий , 24770070708259 номер об"єкта Y6D1103770120487транспорртний засіб НОМЕР_1 , колір Касабланка біла, номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , виготовлений 22 жовтня 2007 року ЗАТ з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод», вартістю 24583,63 грн. Зобов"язати Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити з єдиного реєстру боржниківі відомості щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як боржника у виконавчому провадженні № 55568820.
В обґрунтування скарги зазначала, що 05.10.2011 року Головне управління праці та соціального захисту населення звернулись до Соснівського районного суду міста Черкаси із позовом до ОСОБА_3 про вилучення та повернення транспортного засобу, забезпеченого на пільгових умовах.
13.06.2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси ухвалено рішення по справі № 2-5275/2011, яким позовні вимоги задоволено та вирішено вилучити у ОСОБА_3 транспортний засіб М1ЗАЗ 110307-42, колір Касабланка біла, номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , виготовлений 22 жовтня 2007 року ЗАТ з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод», вартістю 24583,63 грн., та передати його Головному управлінню праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації.
На підставі зазначеного рішення Головному управлінню праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністраці 20.09.2012 року видано виконавчий лист. Строк пред"явлення виконавчого листа до виконання до 18.08.2015 року.
Боржником у вказаному виконавчому листі вказана вона ОСОБА_3 .
Стягувач Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації лише у грудні 2017 року пред"явило виконавчий лист до виконання. 08.12.2017 року державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження та винесено повідомлення про повернення виконавчого документа. В подальшому, у січні 2018 року Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації повторно пред"явило виконавчий лист до виконання і постановою державного виконавця від 18.01.2018 року виконавче провадження було відкрито, не дивлячись на закінчення строків для пред"явлення виконавчого листа до виконання. 03.03.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника із забезпечення реального виконання рішення в межах суми звернення стягнення 24584,63 грн., а 12.03.2018 року - постанову про про розшук майна боржника. Даною постановою було оголошено в розшук тарнспортний засіб М1ЗАЗ 110307-42, колір Касабланка біла, номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .
20.01.2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки транспортний засіб боржника не виявлений протягом року з дня оголошення його у розшук.
Вподальшому, Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації у квітні та травні 2019 року зверталось до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду, однак у відкритті виконавчого провадження було відмовлено.
У жовтні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до Територіальногго сервісного центру з метою отримання інформації та отримала витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 29126939 від 07.10.2025 року, згідно якого внесено реєстраційний запис - арешт рухомого майна, зареєстрований 27.07.2021 року за № 29126939 реєстратором Онищенко Н.С. на підставі постанови про арешт майна боржника за № 55568820 виданої 27.07.21 року, об"єкт обтяження транспортний засіб М1ЗАЗ 110307-42, колір Касабланка біла, номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .
Звернувшись до Першого відділу державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту майна та вилучення запису про про неї як боржника із реєстру боржників - отримала відмову, у зв"язку з чим звертається до суду.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.01.2026 року відкрито провадження у даній скарзі та призначено її до розгляду (а.с. 29).
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 вимоги скарги підтримала з підстав в ній викладених.
Представник Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Анісімов О.О. проти вимог скарги щодо скасування арешту з майна та оголошення його в розшук заперечував, з мотивів невиконання рішення суду. В частині скарги щодо виключення ОСОБА_3 з реєстру боржників посилався на розсуд суду.
Представник стягувача Соловей А.О. проти вимог скарги щодо виключення ОСОБА_3 з реєстру боржників не заперечувала.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.06.2012 року задоволено позовні вимоги Головного управлінню праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації до ОСОБА_3 задоволено та вирішено вилучити у ОСОБА_3 транспорртний засіб 1ЗАЗ 110307-42, колір Касабланка біла, номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , виготовлений 22 жовтня 2007 року ЗАТ з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод», вартістю 24583,63 грн., та передати його Головного управлінню праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації .
На виконання рішення суду Соснівськийм районним судом м. Черкаси було видано виконавчий лист. У січні 2018 року стягувач Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністраці пред"явило виконавчий лист до виконання і постановою державного виконавця від 18.01.2018 року виконавче провадження було відкрито.
03.03.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника , якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_3 із забезпечення реального виконання рішення в межах суми звернення стягнення 24584,63 грн. , а 12.03.2018 року винесено постанову про про розшук майна боржника. Даною постановою було оголошено в розшук транспортний засіб М1ЗАЗ 110307-42, колір Касабланка біла, номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .
25.11.2025 року на адресу Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України представником скаржника було направлено заяву про припинення всіх заходів примусового виконання щодо ОСОБА_3 , скасувати арешт та в иключити боржника з реєстру боржників.
27.11.2025 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено. ( а.с. 23-24).
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язки і права виконавців встановлені статтею 18 Закону, частиною другою якої передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно із ч.ч.1, 2, 5, 6 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (ч.1). Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення (ч.2). Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.5). Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо) (ч.6).
Відповідно до ч.7 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У свою чергу, пунктами 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (п.1); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (п.3); запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (п.11).
Аналогічні норми передбачені і Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 (далі - Положення № 2432/5), відповідно до п.2 розділу І якого, єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Так, згідно п. 6, 7 розділу Х Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: 1) про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.
З аналізу вищевикладених приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Положення №2432/5 вбачається, що дійсно чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.
Так, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси 13.06.2012 року вирішено вилучити у ОСОБА_3 транспорртний засіб М1ЗАЗ 110307-42, колір Касабланка біла, номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , виготовлений 22 жовтня 2007 року ЗАТ з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод», вартістю 24583,63 грн., та передати його Головному управлінню праці та соціального захисту населення Черкаської облдежржадміністрації.
Вказане рішення суду перебувало на примусовому виконанні у Першому відділі ДВС у м. Черкаси Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до 21.01.2019 року. 21.01.2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 Закону України " Про виконавче провадження.
З 21.01.2019 року по дату розгляду скарги березень 2026 року виконавчий лист повторно до стягнення не пред"являвся.
Як пояснив під час розгляду справи державний виконавець, скасувати арешт із транспортного засобу, який перебуває у розшуку не можливо, оскільтки рішення суду фактично не виконано Одночасно, заперечував відсутність у ОСОБА_3 будь- яких майнових зобов'язань перед стягувачем та виконавчою службою.
З огляду на викладене, суд не вбачає бездіяльність державного виконавця в частині скасування арешту з майна.
Що стосується вимог скарги щодо невиключення відомостей про боржника ОСОБА_3 з Єдиного реєстру боржників суд, суд вважає за можливе вказану вимогу задоволити , з огляду на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, а також приписи Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за відсутності відкритого виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі статтею 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
У Доповіді Верховенство права, яка схвалена Європейською Комісією За демократію через право (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття законних очікувань) (пункт 48).
Судом встановлено, що виконавчий лист на виконання рішення суду від 13.06.2012 року повторно до виконання не пред"явлений протягом семи років( з 2019 року), строки для такого пред"явлення сплили, із заявами про поновлення строку для пред"явлення виконавчого листа за вказаний період стягувач до суду не звертався, у зв"язку з чим суд вважає, що ОСОБА_3 не може бути боржником в контексті ч. 2 ст. 15 Закону 1404-VIII.
Отже, наявність інформації щодо ОСОБА_3 в Єдиному реєстрі боржників при відсутності положень законодавства, що передбачають можливість її виключення у зв'язку з тривалим непред"явленням виконавчого листа , виданого на виконання судового рішення, до виконання не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.
З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи, що органом ДВС вжито заходів щодо розшуку майна - транспортного засобу ( оголошення його в розшук) та накладення арешту на нього, при відсутності відкритого виконавчого провадження протягом семи років, права ОСОБА_3 не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про неї в Єдиному реєстрі боржників.
Враховуючи, що сама мета Положення №2432/5 ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна, а таке майно не перебуває у боржника, суд приходить до висновку, що виключення ОСОБА_3 з Єдиного реєстру боржників буде відповідати принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права та відновленню прав скаржника.
При цьому, можливість виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення прямо передбачена п. 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1ст. 2 ЦПК України).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4ст. 10 ЦПК України).
У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При таких обставинах,суд приходить до висновку, про часткове задоволення скарги.
На підставі ст.ст. 10-13, 259, 260, 261, 268, 353, 354, 447, 450 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу задовольнити частково.
Зобов"язати Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як боржника у виконавчому провадженні № 55568820 .
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя : С.Є. Токова
Повний текст ухвали складено 27.03.2026 року
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud2316/.