Справа № 357/1756/26
Провадження № 2-а/357/196/26
17 квітня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. , розглянувши у порядку письмового провадження, в м.Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк на оскарження постанови № БЦРТЦК/1966 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн., скасувати дану постанову та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування заяви про поновлення строку на оскарження позивач посилається на те, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо 15.10.2025, та вперше він звернувся до суду з оскарженням постанови № БЦРТЦК/1966 - 22.10.2025 року, тобто з дотриманням процесуального строку - 10 днів. Однак, судом 12.11.2025 було винесено ухвалу про залишення позову без руху, а 18.12.2025 судом було винесено постанову про повернення позову на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС. Але станом на 05.01.2026 р. копія цієї постанови йому не надійшла, впродовж цього часу позивач намагався дізнатися про рух справи в суді, та позивач знову подав аналогічний позов 26.01.2026, який було зареєстровано 04.02.2026 р.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , заперечуючи позовні вимоги, направив суду відзив з додатками. Зокрема, щодо строків звернення до суду, відповідач зазначає, що позивач був особисто під підпис ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення від 09.08.2025. Отже позивач був обізнаний про факт притягнення до адміністративної відповідальності та мав можливість своєчасно реалізувати право на оскарження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я. .
Ухвалою судді від 06.02.2026 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
09.03.2026 року позивач ОСОБА_1 подав суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та витребувано докази по справі.
03.04.2026 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 направив суду відзив на позовну заяву.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позивач в позовній заяві зазначає, що 22.10.2025 він вперше звернувся до суду за оскарженням постанови № БЦРТЦК/1966 від 29.08.2025, але в подальшому йому було повернуто позовну заяву і тому він повторно подав позов вже 04.02.2026 року.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене та положення ст. 121, 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд вважає, що у позивача відсутні поважні причини пропуску 10-денного строку звернення до суду з даним позовом, оскільки в справі наявні докази ознайомлення позивача з протоколом БЦ РТКЦ № 1966 про адміністративне правопорушення від 09.08.2025 року де ОСОБА_1 було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, норми ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 11:00год. 29.08.2025 року.
В даному протоколі позивач власноруч написав свої пояснення, якими окрім не визнання своєї вини, він ще й підтвердив факт вручення йому другого примірника цього протоколу.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В даному випадку, є голослівними твердження позивача про те, що він лише 15.10.2025 року дізнався про існування оскаржуваної постанови, оскільки матеріали справи містять докази обізнаності позивача про виклик його в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 на 29.08.2025 11:00. Тобто, позивач знав, що 29.08.2025 року буде розглядатися питання щодо порушення ним Правил військового обліку призовників, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 286 КАС України, строк на оскарження постанови № БЦРТЦК/1966 від 29.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності сплив 08.09.2025. А позивач, з даним позовом звернувся до суду вперше 22.10.2025 та повторно подав позов 04.02.2025.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на вищезазначене, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 було подано до суду після закінчення встановленого ч. 2 ст. 286 КАС України 10-денного строку, та причини пропуску цього строку, які навів позивач в позовній заяві, необгрунтовані та не визнаються судом поважними. Надана позивачем копія квитанції про сплату штрафу 8500 грн. не пов'язана з оскаржуваною постановою і обставинами, які відображені в матеріалах справи.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у спарві «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» №11681/85).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Керуючись ст.ст.9, 123, 240, 286, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено і підписано 17.04.2026 року.
СуддяО. Я. Ярмола