Справа № 569/11257/25
20 лютого 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., з участю представника Рівненської митниці Державної митної служби України Ярмолюка І.М., розглянувши матеріали про порушення митних правил, які надійшли з Рівненської митниці Державної митної служби України відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - за ст. 485 МК України,
З протоколу про порушення митних правил № 0098/UA204000/2025 від 16.05.2025 встановлено, що 02.01.2025 року в Рівненську митницю надійшов лист Полтавської митниці №7.23-1/19/7/35, яким направлено матеріали документальної невиїзної перевірки дотримання громадянкою ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи (Акт про результати документальної невиїзної перевірки №0015/24/7.23-19/3291115767).
У ході проведення документальної невиїзної перевірки встановлено, що 08.06.2022 Рівненською митницею Держмитслужби за митною декларацією (далі МД) типу ІМ40ДЕ №UA204020/2022/222272 здійснено митне оформлення товару «легковий автомобіль, швидка медична допомога, бувший у використанні, марка «VOLKSWAGEN», модель- TRANSPORTER, календарний рік виготовлення - 2006, модельний рік виготовлення - 2007, призначення - пасажирський, № кузова - НОМЕР_2 ».
В ході перевірки оформленої Рівненською митницею митної декларації типу ІМ40ДЕ від 08.06.2022 №UA204020/2022/222272, встановлено факт ввезення ОСОБА_1 на митну територію України та здійснення митного оформлення із застосуванням пільг зі сплати ввізного мита, акцизу та ПДВ за кодом «311» товару під назвою «Легковий автомобіль, швидка медична допомога, бувший у використанні, марка VOLKSWAGEN; модель TRANSPORTER... категорія ТЗ за документами виробника - М1, колісна формула 4x2. З демонтованим медичним обладнанням».
Перевіркою встановлено, що ввезений ОСОБА_1 на територію України за МД транспортний засіб під час митного оформлення (при декларуванні) заявлено до товарної під категорії 8703329030 згідно з УКТЗЕД та за своїм типом є швидкою медичною допомогою, категорії «М1».
При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08.06.2022 №UА204020/2022/222272 встановлено наявність пільги (преференції) за кодом «311», яка, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (зі змінами та доповненнями), передбачає звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та ПДВ для товарів:
«Автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, що ввозяться на митну територію України громадянами».
Звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та ПДВ при ввезенні зазначених товарів передбачалось нормами пункту 911 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), чинними на момент митного оформлення товару.
Зокрема, вищезазначена пільга визначена Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2142-ІХ), що набув чинності 06.04.2022, яким внесені зміни до норм ПК України (пункт 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення») та встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.
Цим же Законом № 2142-ІХ внесені зміни до норм МК України, відповідно до яких, тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом, але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей, зокрема, звільняються від оподаткування ввізним митом автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.
Згідно положень пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та пункту 911 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України (діючих, станом на дату оформлення МД) пільга за кодом «311» застосовується при ввезенні громадянами на територію України для вільного обігу різних за видами транспортних засобів, а саме:
- автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів;
- мотоциклів;
- транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше;
- транспортних засобів для перевезення вантажів.
В положеннях Закону № 2142-ІХ не йдеться про надання пільги в залежності від категорії чи підкатегорії колісного транспортного засобу, а підставою для надання пільги є виключно опис, характеристика та призначення колісного транспортного засобу.
Пільги за кодом «311» застосовуються виключно до товарів, що відносяться до товарів, що відносяться до автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів,
транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше та транспортних засобів для перевезення вантажів, що підтверджується листом Департаменту митного аудиту та обліку осіб Державної митної служби України від 19.08.2022 №19-19/19-01-01/7/1732.
З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТЗЕД використовуються Пояснення до УКТЗЕД, розроблені відповідно до статті 68 МК України та Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428.
У Передмові до Пояснень зазначено, що Пояснення до УКТЗЕД є одним з допоміжних робочих матеріалів, що запроваджуються в Україні з метою забезпечення однакової інтерпретації і застосування УКТЗЕД. Пояснення до УКТЗЕД містять тлумачення змісту позицій УКТЗЕД, терміни, короткі описи товарів і галузі можливого застосування цих товарів, класифікаційні ознаки та конкретні переліки товарів, що включені або виключені з тих чи інших товарних позицій, методи визначення різних характеристик товарів та іншу інформацію, яка є необхідною для однозначного віднесення конкретного товару до певної товарної позиції УКТЗЕД.
Відповідно до Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, побудованих на основі Пояснень до шостого видання Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2017 року та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, затверджених наказом Держмитслужби від 14.07.2020 № 256 (далі - Пояснення до УКТЗЕД), такі товари, як легковий автомобіль і спеціалізований автомобіль різняться за описом.
Згідно Пояснень до УКТЗЕД до товарної підкатегорії «8703329030» відносяться:
8703 - «Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі;
8703 32 - «інші транспортні засоби тільки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1 500 смЗ, але не більш як 2 500 смЗ»;
8703 32 90 - «що використовувалися»;
8703 32 9030 - «понад 5 років».
Крім того, відповідно до статті 19 Закону № 2344-ІІІ, транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:
-транспортні засоби загального призначення;
-транспортні засоби спеціалізованого призначення;
-транспортні засоби спеціального призначення.
Отже, автомобілі легкові, щодо яких застосовуються пільги за кодом «311» мають за своєю конструкцією та обладнанням бути призначеними для перевезення пасажирів, а товар, ввезений за МД призначений для перевезення певних категорій пасажирів, про що свідчить назва демонтованого обладнання («медичне»), ввезеного разом з транспортним засобом на територію України (зазначено в графі 31 МД).
У Державному стандарті України «ДСТУ 2984-95 Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення», затвердженому наказом Держстандарту України № 31 від 25.01.1995, надано визначення наступним термінам:
легковий автомобіль - пасажирський автомобіль з числом місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем для водія включно;
спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів або вантажів певних категорій.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1166 «Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються» (зі змінами та доповненнями), автомобілі легкові, колісні засоби спеціального або спеціалізованого призначення відносяться до різних категорій/підкатегорій колісних транспортних засобів.
Згідно з Класифікацією колісних транспортних засобів, наведеною в Додатку до Єдиних загальних вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1166 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.2021 № 7), колісні засоби спеціального або спеціалізованого призначення - це колісні засоби категорій М, N або О, призначені для перевезення пасажирів певних категорій та/або вантажів (спеціалізовані колісні засоби), або для виконання спеціальних робочих функцій (спеціальні колісні засоби), для чого необхідно встановлення спеціального кузова та/або устаткування, а також колісні засоби, обладнані виключно для пересування осіб з інвалідністю та осіб, які їх супроводжують.
У графі 31 МД зазначено «…категорія ТЗ за документами виробника - М1».
Отже, ввезений колісний транспортний засіб марки VOLKSWAGEN моделі TRANSPORTER № кузова - НОМЕР_2 є спеціалізованим автомобілем швидкої допомоги сконструйованим на базі легкового автомобіля ( М?).
Також, в Примітці №1 до Класифікації колісних транспортних засобів зазначено - документами, що засвідчують відповідність класифікації колісного засобу, є сертифікат типу, сертифікат відповідності, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження, які видані відповідно до законодавства, або інший документ про підтвердження відповідності, що визначає, якій категорії відповідає колісний засіб, виданий уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства.
Належність, ввезеного транспортного засобу до спеціалізованого, зокрема до такого як «швидка медична допомога» свідчать наступні, подані декларантом до митного оформлення, документи та інформація зафіксована в них.
Розділ «D» Тимчасового дозволу транспортного засобу (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) № НОМЕР_3 від 12.05.2022, наданого до митного оформлення, містить інформацію щодо марки VOLKSWAGEN моделі TRANSPORTER № кузова - НОМЕР_2 та типу авто - SAMOCHOD SPECJALNY SANITARNY, що означає - «Спеціальний санітарний автомобіль» (додаток № 1 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною).
Додані до МД фотоматеріали ввезеного на територію України транспортного засобу (додаток № 2 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною), свідчать про його належність до спеціалізованого транспортного засобу, призначеного для надання медичної допомоги.
Зокрема, ввезений транспортний засіб обладнаний шкафчиками, має спеціальні смуги по периметру кузова. Відсік для пацієнта містить робочі сидіння, пульт управління та контролю параметрів обігріву, вентиляції, освітлення салону.
Транспортний засіб сконструйовано з високим дахом, що відповідає технічним вимогам національного стандарту України ДСТУ УТ 1789:2019.
Також, опис товару, що наведений у 31 графі митної декларації типу ІМ40 ДЕ від 08.06.2022 №UA204020/2022/222272 характеризує ввезений колісний транспортний засіб як «спеціалізований», зокрема, конкретно зазначено «швидка медична допомога» та ввезене демонтоване медичне обладнання.
Крім того, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС), листом від 01.10.2024 №31/32/08-8403-2024, надано відомості в Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо державної реєстрації ОСОБА_1 транспортного засобу, оформленого за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08.06.2022 №UA204020/2022/222272, а також, щодо його типу та призначення.
Зокрема, в реєстраційній картці, отриманій від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС) зазначено про тип кузова транспортного засобу - «Меддопомога», категорія ТЗ - «В».
Технічні вимоги національного стандарту України ДСТУ EN 1789:2019, затверджені наказом Держспоживстандарту України від 17.12.2019 № 431 визначає типи автомобілів швидкої допомоги, відповідно до підпункту 3.3.2 яких під типом «В» розуміється «Автомобіль екстреної швидкої допомоги» - це автомобіль швидкої допомоги, який розроблений та обладнаний для транспортування, здійснення основного медичного догляду та спостереження за пацієнтами.
Вищенаведена інформація свідчить про те, що ввезений спеціалізований транспортний засіб пристосований для розміщення різних пристроїв та обладнання, які не дають можливості надавати послуги з перевезення пасажирів або вантажів із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.
На відміну від легкового автомобіля автомобіль швидкої допомоги - це автомобіль для перевезення до медичного закладу людей, що потребують швидкої медичної допомоги. Виїжджаючи за викликом, автомобіль швидкої допомоги має ряд переваг перед іншими учасниками дорожнього руху, закріплених Правилами дорожнього руху.
Отже, за своєю конструкцією та призначенням спеціалізовані транспортні засоби не відносяться до легкових автомобілів, призначенням яких є перевезення пасажирів щодо яких Законом № 2142-ІХ передбачено надання пільг зі сплати мита та податків.
На підставі викладеного, перевіркою встановлено, що оформлений за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08.06.2022 №UA204020/2022/222272 та ввезений на митну територію України транспортний засіб - «Легковий автомобіль, швидка медична допомога, бувший у використанні, марка VOLKSWAGEN; модель TRANSPORTER, календарний рік виготовлення - 2007; призначення - пасажирський; № кузова - НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизель; об'єм двигуна 2461 см3; потужність двигуна - 96 кВт; тип кузова - універсал; кількість місць включаючи водія - 4; категорія ТЗ за документами виробника - М1, колісна формула - 4x2. З демонтованим медичним обладнанням» відноситься до товарної підкатегорії 8703329030 згідно з УКТЗЕД, як «інший транспортний засіб», та не відповідає товару щодо якого Законом № 2142-ІХ встановлене звільнення від оподаткуванням митними платежами (пільга за кодом «311»).
Відповідно до положень частини 2 статті 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно положень пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пунктом 1 частинні статті 266 МК України встановлено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку встановленого Митним кодексом України.
Згідно з частиною 8 статті 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Частиною 2 статті 293 МК України визначено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 під час декларування товару за митною декларацією типу ІМ40 ДЕ 08.06.2022 №UA204020/2022/222272:
- частин 1 та 8 статті 257 МК України, згідно з якою декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення;
- пункту 911 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України (діючого на дату оформлення МД), в частині застосування пільги з оподаткування при ввезенні на митну територію України товару, що не відноситься до переліку товарів, визначених цією нормою (Законом №2142-ІХ) щодо яких встановлене звільнення від оподаткування ввізним митом; безпідставне застосування пільги з ввізного мита;
- пункту 69.24 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (діючого на дату оформлення МД), в частині застосування пільги з оподаткування при ввезенні на митну територію України товару, що не відноситься до переліку товарів, визначених цією нормою (Законом № 2142-ІХ) щодо яких встановлене звільнення від оподаткування; безпідставне застосування пільги з акцизного податку та податку на додану вартість.
За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням встановлених та викладених в акті перевірки обставин щодо необгрунтованого віднесення ввезеного за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08.06.2022 № UA204020/2022/222272 транспортного засобу до категорії «автомобілі легкові», а також, згідно інформації, що міститься в доданих до МД товаросупровідних документах, відповідно до частини 14 статті 354 МК України, під час перевірки підстав для звільнення від оподаткування встановлено неправомірність зазначених підстав для звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість із застосування пільги за кодом «311».
Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.
Пунктом 190.1 статті 190 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Підпунктом 194.1 статті 194 ПК України визначено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу (20 %), яка є основною.
Як визначено підпунктом 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 ПК України, об'єктами оподаткування є операції з ввезення підакцизних товарів (продукцїї) на митну територію України.
Ставка акцизного податку підакцизних товарів, до яких відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), визначається у відповідності та за формулою, зазначеною в підпункті 215.3.51 пункту 215.3 статті 215 ПК України.
Встановлені у ході проведення перевірки порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 140249,52 грн, в тому числі: по ввізному миту на суму 11445,34 грн, акцизному податку на суму 86353,69 грн, по податку на додану вартість на суму 42450,49 гривень.
Розрахунок заниження податкового зобов'язання по товару заявленому за митною декларацією типу ІМ40 ДЕ від 08.06.2022 №UА204020/2022/222272 наведено у додатку №3 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною.
При цьому, ОСОБА_1 мала можливість, але не вжила достатніх заходів щодо забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення товару на митну територію України, чим порушила принцип належної обачності.
Виходячи зі встановлених в ході перевірки обставин щодо неправомірного віднесення ввезеного на територію України транспортного засобу «швидка допомога» до категорії «автомобілі легкові», встановлено, що особа володіла інформацією, що міститься в доданих до МД товаросупровідних документах щодо типу, виду, категорії та призначення придбаного транспортного засобу.
Також, ОСОБА_1 була обізнана про умови та підстави надання (отримання) пільги за кодом «311» згідно з положеннями Закону № 2142-ІХ, зокрема, щодо обов'язковості відповідності ввезеного на територію України товару тому виду транспортного засобу, що визначений положеннями пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та пункту 911 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України (діючих, станом на дату оформлення МД).
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог, є винною поведінкою, що призвела до невиконання обов'язку платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податків відповідно до вимог митного та податкового законодавства.
В ході проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 не надано документи, що б підтверджували обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачені статтею 112 ІІК України або обставин, які пом'якшують відповідальність особи, відповідно до статті) 1121 ПК України.
Документи та інформація від ОСОБА_1 , які б підтверджували (спростовували) встановлені перевіркою порушення та дотримання платником податків вимог законодавства України з питань митної справи під час митного оформлення товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08.06.2022 №UА204020/2022/222272 із застосуванням пільг «311», на дату складання акта перевірки до Полтавської митниці не надходили.
Таким чином, громадянкою ОСОБА_1 через декларанта ОСОБА_2 в МД типу ІМ40ДЕ від 08.06.2022 №UА204020/2022/222272 заявлено з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів, безпідставні відомості щодо пільги зі сплати ввізного мита, акцизного податку та ПДВ за кодом «311» при митному оформленні товару «швидка медична допомога», що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 140249,52 гривень (в тому числі: мито - 11445,34 грн., ПДВ -42450,49 грн., акциз - 86353,69 грн.)
Представник Рівненської митниці Ярмолюк І.М. в судовому засіданні підтримав протокол про порушення митних правил № 0098/UA204000/2025 від 16.05.2025, просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та застосувати стягнення, передбачене санкцією ст. 485 МК України, а саме штраф в розмірі 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.
ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи, повідомлялась належним чином, що стверджується рекомендованими листами з повідомленнями «Укрпошта», причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань не подала.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Суд, заслухавши думку представника митниці, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил, суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відповідно до п. 3.2. Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. №651, відомості, заявлені у митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Підпунктом г, п. 1, ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (із змінами і доповненнями) визнано, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
За положеннями ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у їх вчиненні, які встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до них, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами.
Відповідно до положень ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП, ст. 494 МК України, протокол про адміністративне правопорушення (протокол про порушення митних правил) - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП (МК України), є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення (про порушення митних правил). У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до відповідальності; місце, час вчинення і суть правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясували інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що обов'язком суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є встановлення факту вчинення особою щодо якої розглядаються матеріали діяння, що підпадає під кваліфікацію адміністративного правопорушення та встановлення вини в діях даної особи.
Вказані в сукупності зібрані матеріали свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі, зокрема протоколом про порушення митних правил № 0098/UA204000/2025 від 16.05.2025, службовою запискою головного державного інспектора оперативного відділу Управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил, матеріалами документальної невиїзної перевірки дотримання громадянкою ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи (Акт про результати документальної невиїзної перевірки №0015/24/7.23-19/3291115767) Полтавської митниці ДМС та іншими матеріалами справи.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно санкції ст. 485 МК України за вчинення даного правопорушення, передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Враховуючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст. 485 МК України у виді штрафу в розмірі 150% несплаченої суми митних платежів, що становить 210374,28 (двісті десять тисяч триста сімдесят чотири) грн., (двадцять вісім) коп.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" до стягнення з порушника підлягає судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 467, 485 МК України, ст.ст. 33, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винною в порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накласти на неї штраф в розмірі 150 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 210374,28 (двісті десять тисяч триста сімдесят чотири) грн., (двадцять вісім) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для оплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у Рівн. Обл./ Рівнен.міс.тг/22030101. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 38012494. Рахунок отримувача: UA458999980313191206000017527. Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов