Справа № 536/2543/25
Провадження № 2/536/303/26
13 квітня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач, Акціонерне товариство «Сенс Банк», в жовтні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись, що 16.04.2021 року між АТ «Альфа Банк», яке згідно протоколу позачергових загальних зборів акціонерів №2/2022 від 12.08.2022 змінило найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту № 501312840, відповідно до умов якої позивач зобов'язується надати відповідачу Кредит, а відповідач зобов'язується в поряду та на умовах, що визначені Договором, повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом у строки та на умовах, що передбачені Договором. Свої зобов'язання за Договором позивач виконав надавши відповідачці кредитні кошти. Однак відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, порушив умови Договору в результаті чого станом на 25.08.2025 має заборгованість у розмірі 87 288 грн 29 коп, з яких: 50 123 грн 61 коп -тіло кредиту, 14 477 грн 48 коп -відсотки за користування кредитом, 22 687 грн 20 коп комісії, що і просили стягнути та судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп.
Ухвалою судді від 25 грудня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачкою не подано.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, встановив такі обставини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Установлено, що 16.04.2021 року між АТ «Альфа Банк», яке згідно протоколу позачергових загальних зборів акціонерів №2/2022 від 12.08.2022 змінило найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк» та ОСОБА_1 підписана угода про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якої АТ «Сенс-Банк» зобов'язався надати відповідачці кредит в сумі 55 200 грн строком 48 місяців зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами. Кредит надається для : власних потреб в розмірі 19 725 грн 22 коп шляхом переказу коштів на рахунок позичальника відкритий в банку та для повернення заборгованості за кредитним договором №501240372 від 26.02.2020 в розмірі 35 474 грн 78 коп переказом коштів на рахунок позичальника відкритий в банку. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів стверджується копією меморiального ордера № 197950399 вiд 16.04.2021.
З виписки по особовому рахунку відповідачки, яка є первинним бухгалтерським документом, за період з 16.04.2021 по 25.08.2025 слідує надання кредиту, його часткове погашення, наявність простроченої заборгованості за кредитним договором.
Отже, банк виконав взяті на себе зобов'язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов.
Відповідачка ОСОБА_1 користувалася вказаними грошовими коштами та частково здійснював їх погашення.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 25.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 87 288 грн 29 коп, з яких: 50 123 грн 61 коп -тіло кредиту, 14 477 грн 48 коп -відсотки за користування кредитом, 22 687 грн 20 коп комісії.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Відповідачка ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, покладені на неї обов'язки щодо своєчасного погашення кредиту та процентів належним чином не виконувала, тому наявні підстави для стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту в сумі 50 123 грн 61 коп та заборгованості за відсотками в сумі 14 477 грн 48 коп, а всього 64 601 грн 09 коп. Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині стягнення кредиту та відсотків, їх розрахунку, судом не встановлено.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 22 687 грн 20 коп суд зазначає таке.
Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 16.04.2021, укладеного між сторонами, банк надав позичальнику кредит для власних потреб, тобто на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зроблений наступний висновок:
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладений в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право для банка встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Суд виснував, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та / або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.
З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково - касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не міститься переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов'язаних із отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу по справі та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
З урахуванням того, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні зазначеного кредитного договору, положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.
З огляду на викладене, у задоволенні позову про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 22 687 грн 20 коп суд відмовляє.
Так як позов задоволено частково, в відповідності до ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 792 грн 79 коп.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Керуючись ст.13, 81, ч. 2 ст.141, 259, 263-265,279 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526 ЦК України, суд
Задовольнити частково позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» ( 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №501312840 від 16.04.2021 року в сумі 64 601 (шістдесят чотири тисячі шістсот одна) грн 09 коп, з яких: 50 123 (п'ятдесят тисяч сто двадцять три) грн 61 коп тіло кредиту та 14 477 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 48 коп відсотки, судовий збір в розмірі 1 792 (одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн 79 коп.
Відмовити в решті позовних вимог.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко