Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/8820/25
Провадження № 2/552/589/26
15.04.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи та їх представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Левошко Людмила Сергіївна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики.
У позовній заяві посилалася на те, що 05 грудня 2024 року позивач надала ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 68000 грн 00 коп. Даний факт підтверджується розпискою, в якій зазначено, що відповідач зобов'язався повернути кошти до 01 жовтня 2025 року.
Борг до даного часу відповідачем не повернуто.
Тому позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму боргу у розмірі 68000,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач ОСОБА_2 відзив не надав.
Інші заяви по суті справи або клопотання сторони суду не подавали.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, уповноваживши адвоката Левошко Л.С. представляти її інтереси в суді.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала в повному обсязі. При цьому посилалася на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився повторно, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, судом постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05 грудня 2024 року між ОСОБА_1 , що в договорі діє як позикодавець, та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 68000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути надані кошти у повному обсязі до 01 жовтня 2025 року.
Вказана обставина підтверджується розпискою позичальника ОСОБА_2 (а.с. 9).
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із заявою-вимогою від 02.10.2025 року про повернення коштів. Відповідач дану заяву отримав 03.10.2025 року, про що свідчить його особистий підпис, однак борг до даного часу не повернув (а.с. 8).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з статтями 526, 530, 610, частини другої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, сторони в належній формі уклали договір, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кошти в розмірі 68000,00 грн в строк до 01 жовтня 2025 року.
Приписами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Будь-яких заперечень щодо передачі йому позивачем коштів в позику та встановлених судом обставин справи відповідачем не надано.
Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 у визначений строк не виконав взятого на себе зобов'язання та не повернув грошові кошти, отримані в борг за договором позики, позовні вимоги щодо стягнення з нього 68000,00 грн в рахунок погашення боргу є обґрунтованими.
Таким чином позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Оскільки позов судом задоволено в повному обсязі, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05 грудня 2024 року у розмірі 68000 грн. 00 коп., на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору - 1211 грн. 20 коп., судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, а всього стягнути 82211,20 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 16.04.2026 року.
Головуючий О.А.Самсонова