Рішення від 06.04.2026 по справі 379/11/24

Єдиний унікальний номер: 379/11/24

Провадження № 2/379/229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Разгуляєвої О.В.,

при секретарі Мовчан М.С.,

прокурора Бузинного В.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Коляди М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс», ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки,

УС Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації, відповідно до останньої зміни предмета позову, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс», ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру в Київській області № 10-508/15-19 СГ від 22.01.2019 року затверджено документацію із землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 2,00 га. На підставі вказаного наказу 28.02.2019 державним реєстратором Ставищенської районної державної адміністрації здійснено реєстрацію прав власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 (номер запису про право власності 30583676; рішення про державну реєстрацію 45837564).

У подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 08.04.2019 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, серія та номер 280. На підставі вказаного договору приватним нотаріусом зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 за ОСОБА_2 .

Водночас, передача вказаної земельної ділянки площею 2 га у приватну власність ОСОБА_3 відбулася з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України.

Відповідно до картографічних матеріалів, наданих Українським державним проектним Лісовпорядним виробничим об' єднанням BO «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» (вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією) спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 розміщена в кварталі 83 виділі НОМЕР_1 Улашівського лісництва ДП «Богуславське лісове господарство».

Таким чином, надана у приватну власність ОСОБА_3 спірна земельна ділянка мала лісогосподарське призначення та після її надання у власність з Державного лісового фонду своє цільове призначення не змінила.

З огляду на викладене, відведення наказом ГУ Держгеокадастру в Київській області ради від 22.01.2019 у приватну власність земельної ділянки для цілей, не пов'язаних з веденням лісового господарства, а саме для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст.ст. 56, 84, 116, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 16 Лісового кодексу України.

Також наказ ГУ Держтеокадастру в Київській області ради від 22.01.2019 про передачу у власність земельної ділянки порушено порядок зміни цільового призначення земель.

Із листа № 04-48/1117 від 24.05.2019 Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства вбачається, що на момент прийняття оспорюваного рішення згода на зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3224483200:03:060:0018 не надавалась.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру в Київській області передано у власність спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення без погодження відповідного державного органу лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення.

У подальшому згідно інформаційної довідки від 08.02.2024, державним реєстратором Рокитнянської селищної ради Скорик B.O. 14.11.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 об'єднана із земельною ділянкою 3224483200:03:006:0017 площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022 площею 4 га., яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Водночас, рішенням Таращанського районного суду від 15.09.2022 №379/185/20 земельну ділянку 3224483200:03:006:0017 площе 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 витребувано на користь держави із чужого незаконного володіння. Постановою Київського апеляційного суду від 6.04.2023 (апеляційне провадження №22-ц

824/1269/2023) рішення Таращанського районного суду від 15.09.2022 № 379/185/20 залишено без змін.

Зазначив, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. В силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка е лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Так, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, тому в такому випадку має бути заявлена вимога саме про витребування майна з чужого незаконного володіння, інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Також, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження М 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 №12-97тс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № (провадження 922/614/19 (провадження №12-157гс19)).

Враховуючи викладене, прокурор в позовних вимогах просив, витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022 площею 4 га, з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Таращанського районного суду Київської області від 03.01.2024 справу № 379/11/24 розподілено судді Разгуляєвій О.В.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 15.01.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 05 лютого 2024 року о 10:00 год.

06.02.2024 від представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшов відзив на позовну заяву, з додатками.

07.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання про заміну неналежної третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору від ДСГП « Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство»

09.02.2024 від заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, у якій просив розглядати позовні вимоги в наступній редакції: - усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, яка розташована на території Лісовицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, шляхом визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 №10-508/15-19-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду площею 4 га, яка розташована на території Лісовицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65452590 від 14.11.2022 із скасуванням державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4 га з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду шляхом повернення Київській обласній державній адміністрації віл ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022.

12.02.2024 від заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області на адресу суду надійшла відповідь на відзив, з додатками.

15.02.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Іллінського О.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

20.02.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Іллінського О.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

14.03.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Іллінського О.В. надійшла заява про проведення судового засідання 14.03.2024 за його відсутності та вирішити його клопотання про доручення доказів, яке надійшло до суду 14.03.2024

Ухвалою суду від 14.03.2024 клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство» про заміну третьої особи його правонаступником, задоволено. Залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство» як правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Богуславське лісове господарство» до участі у справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Богуславське лісове господарство», ОСОБА_3 про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, повернення земельної ділянки.

03.04.2024 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. про ознайомлення з матеріалами справи.

18.04.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. надійшли пояснення до позову з додатками та заперечення проти заяви зміну предмета позову від 08.02.2024.

У судовому засіданні 18.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача Микитенка І.О. про доручення доказів від 14.03.2024 та клопотання про долучення письмових пояснень з додатками від 18.04.2024.

Ухвалою суду від 18.04.2024, заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про зміну предмета позову, задоволено. Прийнято заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про зміну предмета позову та розглядати цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство», ОСОБА_3 про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, повернення земельної ділянки, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09.02.2024.

10.05.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання та заява про проведення розгляду заяви за відсутності відповідача ОСОБА_2

28.05.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву, відзив на позову заяву та клопотання про витребування доказів судом.

28.05.2024 від заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, у якій просив розглядати позовні вимоги в наступній редакції: витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022 площею 4 га, з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації. З огляду на відсутність позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, виключити їх зі складу відповідачів.

28.05.2024 суд протокольно в судовому засіданні задовольнив клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. про продовження процесуального строку на подання відзиву та долучив відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.05.2024, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Потапенка Сергія Анатолійовича про витребування доказів, задоволено. Витребувано у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України завірену належним чином копію листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26.07.2019 року № 5/4.1-15/8289-19 «Щодо погодження проектів організації та розвитку лісового господарства». Витребувано у Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства завірену належним чином копію наказу Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 року № 92 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства». Витребувано у Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України в особі філії «Богуславське лісове господарство» завірену належним чином копію Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Улашівське лісництво, Ірпінь 2015 рік, (з пояснювальною запискою).

Ухвалою суду від 28.05.2024, заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про зміну предмета позову, задоволено. Прийнято до розгляду заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про зміну предмета позову ( №50/5.5119 вих.24 від 24.05.2024). У подальшому розглядати справу з урахуванням зміни предмета позову, а саме позовні вимоги наступна редакція: витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022 площею 4 га, з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації. Виключено Головне управління Держгеокадастру у Київській області зі складу відповідачів.

12.06.2024 від представника третьої особи ДСГП «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство» надійшло клопотання про долучення доказів.

13.06.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. надійшов відзив на зміну предмета позову, у якому просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначає, що ОСОБА_2 став власником земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, що розташована на території Лісовицької сільської ради Білоцерківського (колишнього Таращанського) району Київської області (далі також - спірна земельна ділянка) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 08.04.2019 року між мною та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є, зареєстрованим у реєстрі за №280.

Також ОСОБА_2 став власником земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 3224483200:03:006:0017, що розташована на території Лісовицької сільської ради Білоцерківського (колишнього Таращанського) району Київської області (далі також - спірна земельна ділянка) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 08.04.2019 року між мною та ОСОБА_6 (відповідачем по справі №379/185/20), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С., зареєстрованим у реєстрі за № 278.

ОСОБА_5 , реалізуючи своє право на отримання безкоштовно у власність земельної ділянки площею 2,00 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення звернувся до законного розпорядника на той час - Головного управління Держгеокадастру в Київській області і 19.06.2018 року на підставі наказу №10-5373/15-18-сг отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 року № 10-508/15-19 проект землеустрою, розроблений Приватним підприємством «кадастр» у 2018 році, був затверджений та ОСОБА_5 була передана у власність дана земельна ділянка.

28.02.2019 первинний набувач земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 зареєстрував своє право власності на земельну ділянку.

Заява про зміну предмету позову у справі № 379/11/24 містить положення про заміну первісно заявленого негаторного позову у даній справі на віндикаційний, а також виключення у зв'язку з цим відповідача - Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. В інших частинах заява про зміну предмету позову у справі № 379/11/24 не змінює підстав первісного позову прокуратури.

У спростування аргументів Білоцерківської окружної прокуратури стосовно приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, зазначає, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури стверджує що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності оскільки дана земельна ділянка входить до кварталу 83 виділів 3, 14, 12 Улашівського лісництва ДП «Богуславське лісове господарство» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Богуславське лісове господарство». До позову прокуратури доданий лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «УКРДЕРЖСЛПРОЕКТ» від 03.06.2019 року №460, адресований прокурору Таращанського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури О. Борсуку, про надання прокуратурі фрагментів кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та таксаційних виділів Улашнівського лісництва ДП «Богуславський лісгосп» згідно лісовпорядкування 2014 року з межами земельних ділянок згідно з переліком кадастрових номерів (відповідно до листа прокуратури). Також до позову прокуратури доданий лист Державного підприємства «Богуславське лісове господарство» від 05.06.2019 року №211, адресований процесуальному керівнику-прокурору Таращанського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури О. Борсуку, про надання прокуратурі завірених копій матеріалів лісовпорядкування та картографічних матеріалів, а саме Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Улашівське лісництво, Ірпінь 2015 рік, де відбулося накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 3224483200:03:006:0018 та 3224483200:03:006:0017 на землі лісогосподарського призначення ДП «Богуславський лісгосп».

Зазначає, що з наведених листів слідує, що основним письмовим документом, доказом, що обґрунтовує позовні вимоги прокуратури за заявою про зміну позову в справі є проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Улашівське лісництво, Ірпінь 2015 рік.

Звертає увагу суду на те, що матеріали лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, до складу яких також входить Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Богуславське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, були погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 року №15/8289-19 та затверджені наказом Київського обласного та по м. Києву управління та мисливського господарства від 26.07.2019 №92.

Отже, положення Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Улашівське лісництво, Ірпінь 2015 рік, набрали чинності лише 26.07.2019 року, тобто після видання наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 року №10-508/15-19 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 землеустрою у власність ОСОБА_5 ..

Тож, посилання прокуратури на даний проект, як доказ порушення земельного та лісового законодавства при відведенні у власність ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 є безпідставними.

Стосовно правового режиму земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, зазначає, що згідно довідки Головного управління Держгеокадасгру у Київській області від 06.09.2018 року № 525/178-18 земельна ділянка з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 відводилась ОСОБА_5 за рахунок земель запасу, за угіддями - пасовища.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства містить Висновок Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 20.09.2018 року № 9930/82-18 про погодження даного проекту.

З наданих прокуратуро до позову копій трьох аркушів з протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2004 року з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Богуславського лісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, які містять лише загальні відомості по лісництвам, в тому числи по Улашівському, а також наданих ДП «Богуславське лісове господарство» картографічних матеріалів 2014 року не вбачається входження земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 до даних матеріалів лісовпорядкування. Тож, при розробленні Проекту організації та розвитку лісового господарства мають враховуватися також приписи земельного законодавства, зокрема відомості Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення. обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Натомість, як вбачається з позову заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури та доданих до них документів при розроблені Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого у липні 2019 року, відомості з ДЗК про спірну земельну ділянку взагалі не бралися до уваги.

З огляду на вищевикладене, доводи прокуратури, викладені у заяві про зміну предмету позову у справі №379/11/24, про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, є безпідставними, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 року №10-508/15-19, який згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України був належним розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, прийнятий в межах повноважень.

12.08.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. до суду надійшли письмові пояснення на пояснювальну записку до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства , Ірпінь 2015. Представник зазначає, що наявний у матеріалах проекту організації та розвитку лісового господарства

Акт узгодження площі лісових земель ДП «Богуславський лісгосп» з земельним балансом Тарашанського району від 21.10.2014 складений в тому, що станом на 01.10.2014 року по земельному балансу Таращанського району Київської області плоша лісових земель ДП «Богуславський лісгосп» в межах територій району складає 8858,0 га (арк. 255). Тобто даним Актом узгоджені лише облікові дані лісових земель в межах території Таращанського району Київської області без перевірки їх фактичного розташування, що жодним чином не може а ні підтверджувати, а ні спростовувати входження земельної ділянки площе 4,00 га з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022 до виділів 10, 11, 12. 13, 16, 20 кварталу 83 Улашівського лісництва.

З вищенаведених положень проекті організації та розвитку лісового господарства та законодавства, що регулює порядок його, розроблення, погодження та затвердження слідує наступне.

По-перше, наявні у проекті організації та розвитку лісового господарства протоколи лісовпорядних та координаційно-технічних нарад за підсумками польових робіт фіксують лише вимоги до розробки даного проекту, його змісту та подання на затвердження уповноваженому органу. Але рішення у даних протоколах юридично не призвели до набрання чинності проекті організації та розвитку лісового господарства у 2015 році.

По-друге, у проекті організації та розвитку лісового господарства взагалі відсутні документи, що підтверджують погодження кварталів лісогосподарських підприємств з сільськими, селищними та міськими радами, та зокрема погодження кварталу № 83 Улашівського лісництва розташованого з Лісовицькою сільською радою колишнього Таращанського району Київської області. Це свідчить про недотримання встановленої процедури при розробленні даного проекту.

По-третє, матеріали лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, до складу яких також входить проект організації та розвитку лісового господарства були погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 року №15/8289-19 та затверджені наказом Київського обласного та по м. Києву управління та мисливського господарства від 26.07.2019 року № 92.

Отже, положення проекту організації та розвитку лісового господарства набрали чинності лише з 26.07.2019 року, тобто після видання наказу Головного Управління Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 року № 10-508/15-19 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 землеустрою у власність ОСОБА_3 О. Тож, посилання прокуратури на даний проект, як доказ порушення земельного та лісового законодавства при відведенні у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200.03:006:0018 є безпідставними.

Разом з тим, звертаю увагу суду на те, що у поданому державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство» ДП «Ліси України» сканованому проекті організації та розвитку лісового господарства відсутні картографічні матеріали, а з наявних у даному проекті карт-схем не можливо чітко зрозуміти/ розташування виділів 10, 11, 12, 13, 16, 20 кварталу 83 Улашівського лісництва по відношенню до земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022

05.09.2024 протокольно в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А., долучена відповідь на адвокатський запит з Міністерства енергетики України від 03.09.2024.

30.09.2024 ухвалою суду, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Потапенка Сергія Анатолійовича про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, задоволено частково. Тимчасово вилучено у Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства завірену належним чином копію наказу Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 року № 92 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства», для дослідження судом. У іншій частині клопотання, відмовлено.

24.10.2024 на адресу суду надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.100.2024 з примусового виконання ухвали №379/11/24 від 03.10.2024 Таращанського районного суду Київської області, оскільки Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства ліквідовано.

12.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

23.12.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. надійшло клопотання про долучення доказів

23.12.2024 протокольно в судовому засідання задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. про доручення доказів.

Ухвалою від 23.12.2024 визнано обов'язковою явку представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Державного спеціалізованого господарська підприємство «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство» в судове засідання.

Ухвалою суду від 27.01.2025 заяви подані 24.01.2025 представником Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Я.Демидовим про перенесення судового засідання та заміну третьої сторони у цивільній справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство», ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, не взяті до уваги та повернуті представнику Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс».

Ухвалою від 27.01.2025 заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний Лісовий Офіс» від 27.01.2025 про заміну третьої особи його правонаступником, залишено без задоволення.

10.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. надійшла заява про проведення судового засідання 10.02.2025 за його відсутності.

10.02.2025 від представника третьої особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство» на адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання 10.02.2025 для ознайомлення з матеріалами справи

Ухвалою суду від 10.02.2025, на підставі п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України, зупинено провадження в справі №379/11/24 за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство», ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в справі №369/11062/17, за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.

Ухвалою суду від 24.03.2025 поновлено провадження у справі на призначено судове засідання на 14.04.2025 о 13.30год..

Ухвалою від 27.03.2025, заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Антонюка Д. про забезпечення позову від 26.03.2025, повернуто заявнику.

Ухвалою від 11.04.2025, заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Антонюка Д. про забезпечення позову від 09.04.2025, задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3224483200:03:006:0022 площею 4 га, яка розташована на території Лісовицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658113932020, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заборонено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії по розпорядженню, зміні цільового призначення, здійсненні поділу та об'єднанню земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022 площею 4 га, яка розташована на території Лісовицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658113932020.

10.06.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Потапенка С.А. надійшло клопотання про залишення без руху позовної заяви, оскільки згідно приписів ч.4 ст.177 ЦПК України та п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292-ІХ, з дати набрання чинності Законом №4292-ІХ, а саме з 09.04.2025, Білоцерківська окружна прокуратура або Київська ОДА зобов'язана внести на депозитний рахунок Таращанського районного суду Київської області грошові кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), яка здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.06.2025 клопотання прокурора про заміну третьої особи його правонаступником, задоволено. Залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» як правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного спеціалізованого господарства підприємства "Ліси України" в особі філії "Богуславське лісове господарство" до участі у справі.

30.06.2025 від заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури надійшло заперечення на заяву про залишення позову без руху.

30.06.2025 постановлено ухвалу, якою позовну заяву залишено без руху.

04.07.2025 від заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 30.06.2025 про залишення без руху.

25.07.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду, скасовано забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2025, апеляційну скаргу заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, задоволено. Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 25.07.2025, скасовано, справу направлено для продовження судового розгляду до суду першої інстанції.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2025, справу 379/11/14 розподілено судді Разгуляєвій О.В.

09.02.2026 протокольною ухвалою в задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Коляди М.Ю., про долучення додаткових матеріалів, відмовлено.

Ухвалами від 03.03.3026 та 02.04.2026 задоволено заяви представника філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Коляди М.Ю. від 03.03.2026 та 01.04.2026, про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволені.

06.04.2026 ухвалою суду заяву представника третьої особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Коляди Мар'яни Юріївни про долучення доказів, залишити без розгляду.

Аргументи учасників справи.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Потапенко С.А. в суді позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у поясненнях та відзивах на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Коляди Мар'яни Юріївни в судовому засідання наполягала на задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що

29.05.2018 ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до ст.123 ЗК України, про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ орієнтовною площею 2.0га, яка розташована в адміністративних межах Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області (т.1 а.с.66).

Згідно довідки ГУ Держгеокадастру у Київській області від 06.09.2018 виданої ОСОБА_3 , земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000га, яка розташована за межами населеного пункту с. Лісовичі на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, що відводиться у власність громадянину Бахшієву ОСОБА_7 , відносить до земель: 12.1 «Землі запасу», 12 2пасовище»( т.1 а.с.67).

Наказом від 22.01.2019 ГУ Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т.1 а.с.58-89). Надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 3224483200:03:006:0018) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області. Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3224483200:03:006:0018) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». (т.1 а.с.50)

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 08.04.2019 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, зареєстровано в реєстрі за № 280. На підставі вказаного договору приватним нотаріусом зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 за ОСОБА_2 (а.с.36-37, 38-41 т.1).

Протоколом другої лісовпорядної наради від 14 квітня 2004 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Богуславського лісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, ухвалено: пропонувати до затвердження слідуючі основні положення і заходи проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період: поділ території лісгоспу на лісництва, їх площа в межах адміністративних районів, зміна площі за між обліковий період в порівнянні з земельним балансом і державним обліком лісів; групи і категорії зависності лісів, їх динаміка за між обліковий період (а.с.33-35 т.1).

Згідно листа від 24.05.2019 №04-48, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224483200:03:006:0018 та 3224483200:03:006:0017 (а.с.32 т.1).

Згідно листа ДП «Богуславський лісгосп» від 05.06.2029 №211, земельні ділянки 3224483200:03:006:0018 та 3224483200:03:006:0017 накладаються на землі державного лісового фонду ДП «Богуславський лісгосп» у кварталі 83 виділ 10,11,12,13,16,20 Улашівського лісництва. ДП «Богуславський лісгосп» не надавало погодження на вилучення земельних ділянок з вищезгаданими кадастровими номерами. Надали копії матеріалів лісовпорядкування та картографічних матеріалів (т.1 а.с.42, 43,44,45,46).

Згідно долученого прокурором витягу проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Улашівське лісництво, Ірпінь -2015, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, аркуш 227,228 квартал 83 Улашівське лісництво Байрачні та інші захисні ліси, виділи 9-26, де зазначається характеристика деревостанів, підросту, підліску,не вкритих лісовою рослинністю і нелісових земель, додаткові відомості(т. 1 а.с 47-49).

Згідно Наказу №92 від 26.07.2029 Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства, затверджено матеріали лісовпорядкування 2014-2015 років державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, згідно Переліків, що додаються (Додатки 1-15) ( т.2 а.с.44, т.5 а.с. 194-225).

Також судом досліджено копію проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Богуславське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства, Ірпінь 2015, пояснювальною запискою та CD-диск на якому міститься належним чином завірена копія зазначеного проекту, надана ДСГП «Ліси України» в особі філії «Богуславське лісове господарство на виконання ухвали суду про витребування доказів (т.2 а.с.201-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-246, т.5 а.с.33)

Білоцерківською окружною прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено повідомлення в порядку ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» від 29.06.2023, де запропоновано Київській обласній державній адміністрації самостійно пред'явити відповідний позов, про що поінформувати окружну прокуратуру в строк до 10.07.2023, надавши копію позовної заяви та додані до неї матеріали (т.1 а.с.51-55).

Київською обласною державною адміністрацією на адресу Білоцерківської окружної прокуратури 06.07.2023 направлена відповідь, згідно якої, Київська ОДА не вживалися заходи цивільно-правового характеру стосовно звернення з позовною заявою до суду про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, площею 2 га,розташованою на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, у зв'язку з відсутністю фінансування та неможливістю сплати судового збору (т.1 а.с.56-57).

Білоцерківська окружна прокуратура листом від 28.12.2023 повідомила Київську ОДА відповідно до вимог ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» буде подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської ОДА до ГУ Держгеокадастру Київської області та ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності , повернення земельної ділянки (т.1 а.с.90).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №363361938 від 26.01.2024, речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, площею 2га, припинено, речове право погашено 07.11.2022, на підставі об'єднання об'єктів нерухомого майна заява про об'єднання земельних ділянок, серія та номер:783, виданий 05.12.2019 ( т.1 а.с.130).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №365056160 від 08.02.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022, площею 4 га, зареєстрована 07.11.2022 за ОСОБА_2 , на підставі заяви про об'єднання земельних ділянок, серія та номер 783, виданий 05.12.2019 (т.1 а.с.192-193).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 15.09.2022, справа № 379/185/20, яке набрало законної сили та залишено без змін Київським апеляційним судом, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, цивільний позов виконуючого обов'язки керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_6 , про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області та витребування землі з чужого незаконного володіння- задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 № 10-509/15-19-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства площею 2.0000 га (кадастровий номер 3224483200:03:006:0017), розташовану на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області. Витребувано на користь держави з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224483200:03:006:0017, яка розташована в адміністративних межах Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області (т.1 а.с.213-217).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia),заява № 42454/02, §35).

За змістом частини другої статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81)).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 82-83)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 45)). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (речення третє абзацу третього статті 45 ЦПК України у вказаній редакції).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів(пункт 3 частини першої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у редакції, чинній на час звернення до суду).

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (пункт 5 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення до суду, бо Київська обласна державна адміністрація цього не зробила. Прокурор долучив до позовної заяви долучено лист Білоцерківської окружної прокуратури на адресу Київської обласної державної адміністрації в порядку ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» від 29.06.2023, де запропоновано Київській обласній державній адміністрації самостійно пред'явити відповідний позов, про що поінформувати окружну прокуратуру в строк до 10.07.2023, надавши копію позовної заяви та додані до неї матеріали (т.1 а.с.51-55).

Київською обласною державною адміністрацією на адресу Білоцерківської окружної прокуратури 06.07.2023 направлена відповідь, згідно якої, Київська ОДА не вживалися заходи цивільно-правового характеру стосовно звернення з позовною заявою до суду про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, площею 2 га, розташованою на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, у зв'язку з відсутністю фінансування та неможливістю сплати судового збору (т.1 а.с.56-57).

Тобто Київська ОДА виявила бездіяльність. Це дозволило прокурору звернутися до суду у порядку представництва інтересів держави в особі цієї адміністрації. Остання наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила. З огляду на вказане прокурор обґрунтував неналежне здійснення Київською ОДА захисту інтересів держави у спірних правовідносинах і наявність підстави для їхнього представництва ним самим.

Прокурор у позовній заяві вказав, що, на його думку, порушення інтересів держави полягало у незаконному відведенні спірної земельної ділянки лісового фонду приватній особі, внаслідок чого постраждали інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів; обґрунтував необхідність захисту цих інтересів політикою держави щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання зазначених ресурсів із урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Щодо статусу спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ для всіх потреб. Отже розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення в межах сіл, селищ Вишгородського району на даний час покладено на Вишгородську районну адміністрацію, у відповідності до вимог ст. 122 ЗК України. Тож прокурор доводячи у своєму позові, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, правомірно звернувся з вказаним позовом в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 та 9 ст. 149 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 7 ст. 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно зі ст. 55 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. ст. 56,57 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташовування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим, заявляючи певні позовні вимоги особа повинна нести тягар їх доказування.

Положеннями статей 77, 78 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, водночас, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з п. 3 ст.12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України(див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224 цс 14).

Зокрема, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Положення ст. 48 ЛК України визначають, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Прикінцевих положень ЛК України.

Водночас відповідно до судової практики для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з'ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та / або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

В розрізі викладеного суд висновує, що під «раніше наданими» слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п. 5 Перехідних положень ЛКУкраїни, тобто до 28.03.2006 включно. Відповідно щоб застосувати цей пункт і підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 включно.

Ураховуючи викладене суд наголошує, що умовою застосування положень п. 5 Прикінцевих положень ЛК України до спірних правовідносин є підтвердження факту надання спірних земельних ділянок у постійне користування Козинському лісництву Державного підприємства «Київське лісове господарство» (нині філія «Київське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України») саме до 28.03.2006 включно.

Натомість прокурор на підтвердження належності спірної земельної ділянки, до земель лісогосподарського призначення, розташованих у кварталі 83 виділ НОМЕР_3 Улашівського лісництва ДП «Богуславський лісгосп» посилається на лист ДП «Богуславське лісове господарство» від 05.06.2019 №211 з додатками: копії матеріалів лісовпорядкування та картографічних матеріалів, витяг з проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Богуславське лісове господарство», Ірпінь 2015, аркуші 227,228, квартал 83; протокол другої лісовпорядної наради від 14.04.2004 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Богуславського лісгоспу Київської області на 2004-2013роки; лист ВО «Укрдержліспроект», згідно якого, останній надає фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частинами квартала 7 Улашівського лісництва ДП «Богуславський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014.

Враховуючи викладене, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2014 року не можуть підтвердити віднесення спірної земельної ділянки, до раніше наданих земель, що посвідчують право лісогосподарського підприємства на них, оскільки ці матеріали були складені після визначеного законодавством граничного терміну, а тому такі матеріали лісовпорядкування судом до уваги не беруться.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22.

У постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14 Верховний Суд України, виснував: Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України

Згідно Наказу №92 від 26.07.2019 Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства, затверджено матеріали лісовпорядкування 2014-2015 років державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, згідно Переліків, що додаються (Додатки 1-15) ( т.2 а.с.44, т.5 а.с. 194-225).

Як вбачається з листа ВО «Укрдержліспроект» від 03.06.2019 № 460, надані фрагменти кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та таксаційних виділів Улашівського лісництва ДП «Богуславський лісгосп, лісовпорядкування 2014 року.

Тобто, матеріали лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, до складу яких також входить проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Богуславське лісове господарство», Ірпінь-2015, були погоджені лише 26.07.2019, після винесення наказу ГУ Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 №10-508/15-19 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018 у власність ОСОБА_3 .

Крім того, згідно наданих ДП «Богуславське лісове господарство» матеріалів лісовпорядкування та картографічних матеріалів (т. 1 а.с.42-49), неможливо встановити розташування виділів 10,11,12.13,16,20 кварталу 83 Улашівського лісництва по відношенню до земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022.

Таким чином, матеріали справи не містять належні докази, а саме актуальні матеріали лісовпорядкування ДП «Богуславське лісове господарства» на момент винесення наказу ГУ Держгеокадастру в Київській області від 22.01.2019 №10-508/15-19 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3224483200:03:006:0018, у власність ОСОБА_3

Лісовпорядкувальні планшети складаються по матеріалам топографо-геодезичних робіт. При опрацюванні польових матеріалів топографо-геодезичної зйомки вираховуються координати точок кутів поворотів теодолітних ходів і заносяться до координатної відомості.

Тобто, планшети лісовпорядкувальні, як картографічні матеріали, місцевості при умові, якщо планшети завірені в органах землеустрою того зокрема, визначають місце розташування земельних ділянок в натурі (на геодезичну мережу з зазначенням геодезичної інформації, зокрема номери району, де проводяться лісовпорядні роботи та відображають відповідну точок кутів повороту інструментально знятих кордонів, румби і довжини ліній.

Отже, схеми, які знаходяться в матеріалах справи на яких зображено квартал 83 виділ 10,11,12,13,16,20 (т.1 а.с. 43,44,45,46), не містять інформацію про систему координат, відсутня геодезична інформація, отримана за результатами проведених польових робіт, зокрема, картографічна основа, координатна сітка, номери точок кутів повороту інструментально знятих кордонів, румби і довжини ліній та ін.

Надані планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не містять інформацію про систему координат за допомогою яких можливо встановити місце розташування земельної ділянки.

Натомість, в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2022 року у справі №619/2766/19, викладено висновок, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, або висновки експерта у земельно-технічній експертизі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 17.09.2024 у справі №686/27476/21.

Посилання прокурора, що земельну ділянку з кадастровим номером 3224483200:03:006:0022, площею 4га., утворено в результаті об'єднання земельних ділянок 3224483200:03:006:0018, площею 2 га та 3224483200:03:006:0017, площею 2 га., є необґрунтованими. Оскільки долучена прокурором інформаційна довідка від 08.02.2024, не містить в собі відомостей, які саме земельні ділянки були об'єднані, з яким кадастровим номером, про що зазначав представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Потапенко С.А.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а також незаконність їх вибуття з державної власності, що свідчить про недоведеність обставин, на які посилається прокурор, а отже, про необґрунтованість позовних вимог. Відповідно, суд відмовляє у задоволенні позову з цих підстав.

Також суд зазначає, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23, земельна ділянка, яка була об'єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об'єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об'єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий.

Щодо інших доводів учасників справи, викладених в обґрунтування своїх правових позицій, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах цього спору, оскільки наведені вище аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.94, серія A, № 303-A, п. 29).

Суд також ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006, зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс», ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.04.2026.

Головуючий:О. В. Разгуляєва