Справа № 473/5370/14-ц
"17" квітня 2026 р.Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Булкат М.С., дослідивши скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 07 квітня 2026 року,
16 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, поданою в її інтересах адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, на постанову державного виконавця від 07 квітня 2026 року.
Справа підсудна Вознесенському міськрайонному суду.
Скарга за формою та змістом відповідає вимогам ст.ст. 447- 448 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, виконання судового рішення має розглядатися, як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції та статті 1 протоколу 1 Конвенції.
Суд звертає увагу, що обов'язковість судового рішення виступає невід'ємним елементом сучасної демократичної держави. Виконання судового рішення, з одного боку, є проявом реального рівня захисту прав свобод та інтересів особи, який може забезпечити держава, а з іншого обов'язком особи щодо якої постановлений такий акт судової влади.
Предметом аналізу в межах скарги є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а саме - в межах постанови від 07 квітня 2026 року. Зокрема, під час розгляду даної скарги суд перевіряє дотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Разом зі скаргою представницею скаржниці подано клопотання про витребування від Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області матеріалів виконавчого провадження № 46717520 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права),корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності ,у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».)
Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Обмеження у праві керуванням транспортними засобами має ґрунтуватися на законі і переслідувати легітимну мету такого обмеження (виконання судового рішення, яке в добровільному порядку не виконується), таке законне обмеження має бути справедливим і пропорційним до мети, заради якої воно застосовано, а саме захист прав стягувача шляхом примусового виконання рішення суду, ухваленого на його користь.
Водночас, ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 1 ст. 76, ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази має право подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане у строки, визначені процесуальним законом. У разі подання клопотання з пропуском встановленого строку суд залишає його без задоволення, якщо особа не обґрунтує неможливість його подання з причин, що не залежали від неї.
Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зміст клопотання, суд дійшов висновку, що запитувані матеріали виконавчого провадження мають безпосереднє значення для правильного вирішення скарги, оскільки містять відомості щодо дій державного виконавця, які є предметом оскарження у даній справі.
Разом зі скаргою представницею скаржниці, подано клопотання про витребування від Державної податкової служби України відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків боржника, суд зазначає наступне.
Скарга надійшла на дії/бездіяльність органу примусового виконання, а саме на постанову державного виконавця від 07 квітня 2026 року, якою скасовано тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами.
Відповідно до ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Предметом вивчення в межах скарги є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а саме - в межах постанови від 07 квітня 2026 року. Зокрема, під час розгляду даної скарги суд перевіряє дотримання державним виконавцем вимог ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на підставі яких даних, наданих боржником, виконавець прийняв рішення про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами.
Заявлене ж клопотання фактично стосується сфери діяльності Державної податкової служби України, а також інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми отриманих доходів та утриманих податків боржника. В межах заявленого предмету оскарження, вивчення обставин скарги на постанову державного виконавця, суд не перевіряє правомірність діяльності Державної податкової служби України щодо підстав реєстрації особи фізичною особою-платником податків та/або утримання Державною податковою службою України податків.
Крім того, інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми отриманих доходів та утриманих податків боржника відповідно до вимог законодавства України є інформацією з обмеженим доступом, зокрема податковою таємницею.
Відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 ПК України визначено право платників податків на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.
Згідно зі статтею 17 та статтею 70 Податкового кодексу України, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, у тому числі дані про доходи та сплачені податки, є конфіденційною інформацією, доступ до якої обмежується законом та надається виключно у випадках і порядку, прямо передбачених законодавством.
Відповідно до положень Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу, у тому числі щодо її майнового стану та доходів, належить до конфіденційної та підлягає захисту.
Отже, заявником не доведено суду належності та допустимості запитуваних доказів у розумінні процесуального закону, а також їх зв'язку з предметом доказування у цій справі.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що витребування зазначеної інформації є недоцільним і таким, що не впливає на вирішення скарги по суті, що є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання.
Керуючись ст. ст. 258-260, 448-449 ЦПК України, суд
1. Призначити скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 07 квітня 2026 року до судового розгляду в Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області на 22 квітня 2026 року о 12 год. 30 хв.
2. Викликати в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.
3. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою https://vs.mk.court.gov.ua/sud1407/.
4.Витребувати від Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 46717520 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.
5. У задоволенні клопотання про витребування від Державної податкової служби України відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2026 - 01.03.2026р., відмовити.
5.В разі неможливості особистої явки в засідання, учасники справи мають право брати участь в режимі відеоконференції за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на дату засідання та подання відповідного клопотання згідно положень ст.212 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. С. Булкат