16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 466/7810/23
провадження № 61-4692ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського некомерційного підприємства «Львівтеплоенерго», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського міського некомерційного підприємства «Львівтеплоенерго» (далі -
ЛМКП «Львівтеплоенерго»), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» (далі - ЛМКП «Львівводоканал»), в якому просив:
- визнати протиправними дії ЛМКП «Львівтеплоенерго» по донарахуванню позивачу вартості необлікованого (донарахованого) обсягу спожитої послуги
з постачання гарячої води за період з 01 вересня 2022 року по 01 листопада 2022 року в обсязі 94 м.куб. за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що
в гривневому еквіваленті становить 8 954, 44 грн;
- зобов'язати ЛМКП «Львівтеплоенерго» провести перерахунок за особовим рахунком № НОМЕР_1 розміру платежів за послуги з постачання гарячої води шляхом виключення донарахування за необлікований (фактично не спожитий) обсяг поставки гарячої води в розмірі 8 954, 44 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії
ЛМКП «Львівтеплоенерго» по донарахуванню позивачу ОСОБА_1 вартості необлікованого (донарахованого) обсягу спожитої послуги постачання гарячої води за період з 01 вересня 2022 року по 01 листопада
2022 року в обсязі 94 м. куб., за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що
в гривневому еквіваленті становить 8 954, 44 грн. Зобов'язано
ЛМКП «Львівтеплоенерго» провести перерахунок ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 розміру платежів за послуги з постачання гарячої води шляхом виключення донарахування за необлікований (фактично не спожитий) обсяг поставки гарячої води в розмірі 8 954, 44 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року апеляційну скаргу ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 13 січня 2025 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
08 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року у справі № 466/7810/23.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення у справі про захист прав споживачів з ціною позову у розмірі 8 954, 44 грн, що не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328, 00 грн х 60 = 199 680, 00 грн, де 3 328, 00 грн - розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01 січня 2026 року).
Отже, справа № 466/7810/23 є малозначною в силу закону, а її належність до категорії малозначних в силу імперативних приписів пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для учасників справи була передбачуваною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі, підлягає касаційному оскарженню, який обґрунтований тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова
від 18 березня 2024 року зупинено провадження у справі № 466/11539/23 до вирішення справи № 466/7810/23, у зв'язку з тим, що справи стосуються одного і того ж спірного нарахування заборгованості по лічильнику гарячої води.
Заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини четвертої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 7,10 розділу ІІ Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого Наказом Мінрегіону від 12 жовтня 2018 року № 270 та пункту 36 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 у подібних правовідносинах. Втім, Верховний Суд приходить до висновку, що зазначені доводи не заслуговують на увагу, оскількиє виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчать про належне обґрунтування підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відтак, сама по собі незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги категорію справи, ціну та предмет позову, значення справи для сторін і суспільства, а також оцінивши доводи касаційної скаргита не встановлено випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі; належність справи до категорії малозначних була передбачуваною; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського некомерційного підприємства «Львівтеплоенерго», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк