07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 132/4253/18
провадження № 51 - 3570 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
та в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_10 ,
його захисника адвоката ОСОБА_11 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020000000228
від 13 червня 2018 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пиків Калинівського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України,
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мізяків Калинівського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше
не судимого,
за ст. 115 ч. 2 п. 12, ст. 263 ч. 1 КК України,
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Єнакієво Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_12 , захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , кожного окремо, засуджено за ст. 118
КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 49 ч. 1 п. 3, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6
і ОСОБА_10 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_8 засуджено:
- за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки
та на підставі ст. 49 ч. 1 п. 3, ст. 74 ч. 5 КК України його звільнено від покарання
у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ст. 263 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
Вироком суду ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 визнано винуватими і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
12 червня 2018 року ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6
приїхали до будинку за місцем проживання останнього на АДРЕСА_1 для того, щоб поговорити з сусідом ОСОБА_13 щодо недопустимості висловлювання погроз і заподіяння шкоди майну та здоров'ю родині ОСОБА_14 . При цьому ОСОБА_10 , з метою нанесення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, заздалегідь заготовив і взяв із собою металеву трубу, а ОСОБА_8 - пістолет Stalker 914-S, калібру 9 мм Р.А., споряджений набоями, який до цих подій він
за невстановлених обставин придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Того ж дня близько 17 години 00 хвилин на вказаній вище вулиці ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_13 і між ним виникла сварка, яка переросла у бійку.
Під час бійки ОСОБА_13 дістав ніж та наніс ним ОСОБА_6 удари
по руках, ногах і тулубу, спричинивши проникаюче поранення грудної клітки, колото-різані рани кистей рук та лівого стегна.
Після чого ОСОБА_13 почав тікати в напрямку свого домогосподарства АДРЕСА_4
на тій же вулиці, а ОСОБА_8 дістав з кобури пістолет та здійснив у напрямку ОСОБА_13 п'ять пострілів, спричинивши йому вогнепальні поранення тулуба. ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 наздогнали ОСОБА_13 та, діючи з перевищенням меж необхідної оборони, ОСОБА_10
з використанням металевої труби, а ОСОБА_6 - господарської лопати, нанесли ОСОБА_13 численні удари по голові, руках та ногах, від яких останній помер. ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , діючи за вказівкою ОСОБА_6 , покинули місце злочину, поїхали в м. Вінницю на вул. Липовецьку, 1, де на території ГБК «Зірка» заховали пістолет та в приміщенні гаража № НОМЕР_1 спалили верхній одяг.
Суд першої інстанції зазначені дії ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_10 щодо ОСОБА_13 кваліфікував за ст. 118 КК України
як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони,
не погодившись з кваліфікацією органом досудового розслідування вказаного злочину за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України як умисного вбивства, вчиненого
за попередньою змовою групою осіб.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2025 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_12 задоволено частково.
Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 за ст. 118 КК України скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , кожного окремо, засуджено за ст. 121 ч. 2
КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_8 остаточне покарання
за сукупністю кримінальних правопорушень визначено шляхом часткового складання призначених покарань, які йомупризначено за вироком суду першої інстанції за ст. 263 ч. 1 КК України, та новим вироком за ст. 121 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, а в решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Апеляційний суд зазначені вище дії ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 щодо ОСОБА_13 кваліфікував за ст. 121 ч. 2 КК України
як тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засуджених внаслідок м'якості, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 404 КПК України, безпосередньо не дослідив показань потерпілої ОСОБА_15 , свідка
ОСОБА_16 , обвинувачених, котрі у вироку місцевого суду були викладені неповно
й викривлено та дійшов інших висновків ніж суд першої інстанції, кваліфікувавши дії ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 за ст. 121 ч. 2 КК України.
При цьому, порушуючи вимоги статей 374, 420 КПК України, апеляційний суд не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та залишив поза увагою доводи прокурора щодо необхідності кваліфікації злочинних дій обвинувачених щодо ОСОБА_13 за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України.
Зокрема, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 раптово напали на ОСОБА_13 , повалили його на землю
та нанесли ряд ударів. Коли ОСОБА_13 почав тікати, ОСОБА_8 здійснив в нього п'ять пострілів, після чого засуджені наздогнали ОСОБА_13 та, використовуючи металеву трубу й лопату, нанесли останньому численні удари,
від яких він помер. При цьому засуджені ретельно спланували умисне вбивство, оскільки тривалий час очікували ОСОБА_13 на місці нападу,
що підтверджується відомостями операторів мобільного зв'язку, та свідчить про
їх попередню змову.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат
ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду
і, за змістом скарги, залишити в силі вирок суду першої інстанції.
Посилається на неврахування апеляційним судом того, що в день злочину ОСОБА_13 погрожував ОСОБА_6 розправою, у зв'язку із чим він хотів поговорити з ОСОБА_13 , однак останній накинувся на ОСОБА_6
з ножем, від чого він був змушений захищатися. Зазначає, що ОСОБА_13 заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи. З огляду на це суд першої інстанції встановив, що обвинувачені діяли в стані необхідної оборони, оскільки конфлікт виник раптово і супроводжувався насильством з боку ОСОБА_13 ,
та правильно кваліфікував дії обвинувачених за ст. 118 КК України.
Вказує, що суд апеляційної інстанції не встановив конкретної ролі ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого діяння, необґрунтовано кваліфікував його дії
за ст. 121 ч. 2 КК України та призначив ОСОБА_6 занадто суворе покарання,
не врахувавши обставин, які пом'якшують покарання, відсутність обставин,
що обтяжують покарання, а також відомостей про особу ОСОБА_6 ,
який активно співпрацював з органом досудового розслідування, не переховувався
і не уникав покарання.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду
і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку щодо перекваліфікації дій ОСОБА_10 зі ст. 118 КК на ст. 121 ч. 2 КК України,
не вмотивувавши свого рішення у цій частині. Зокрема, апеляційний суд не звернув увагу на дії саме ОСОБА_10 , який знайшов металеву трубу на місці злочину
та оборонявся від дій ОСОБА_13 , котрий тримав у руці ножа. Цим ножем
ОСОБА_13 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження, у зв'язку із чим обвинувачені перебували в стані необхідної оборони, а у ОСОБА_10 не було умислу на спричинення ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень.
Заперечень на касаційні скарги прокурора та захисників від учасників судового провадження не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , не заперечувати проти касаційної скарги захисника ОСОБА_11 , а касаційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_10 та його захисник підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 , не заперечувати проти касаційної скарги захисника ОСОБА_7 , а касаційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 не заперечувала проти касаційних скарг захисників, а касаційну скаргу прокурора вважала необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою
і просив її задовольнити, а доводи касаційних скарг захисників вважав безпідставними.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно ст. 94 цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 420 ч. 2 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора не виконав зазначені вимоги кримінального процесуального закону, виходячи з такого.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що вирок суду першої інстанції оскаржувався прокурором, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, зокрема й з підстави невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Суть апеляційної скарги державного обвинувача зводилася
до необґрунтованості висновків місцевого суду про вчинення обвинуваченими умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони та необхідності кваліфікації їх дій як умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб,
у зв'язку із чим прокурор просив апеляційний суд ухвалити новий вирок.
Також в апеляційній скарзі і окремому клопотанні від 17 січня 2025 року прокурор просив апеляційний суд повторно дослідити ряд письмових доказів і звукозаписи показань потерпілої ОСОБА_15 , обвинувачених, свідка ОСОБА_16 , наданих ними в суді першої інстанції (т. 10, а.к.п. 4-20, 222-224).
Суд апеляційної інстанції зазначене клопотання задовольнив частково, погодився дослідити письмові докази, а в дослідженні звукозаписів показань потерпілої, обвинувачених, свідка відмовив (т. 10, а.к.п. 226).
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дослідив ряд письмових доказів, частково погодився з доводами апеляційної скарги прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині засудження обвинувачених за ст. 118
КК України, ухвалив в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_10 визнав винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 121 ч. 2 КК України, та призначив кожному
з них відповідне покарання.
Разом з тим, відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах,
які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб,
які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону
про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити
і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України,
і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Стаття 95 КПК України передбачає, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання
або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода
в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
(пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання
її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду,
не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним
і обґрунтованим і, згідно з частиною першою статті 412 КПК України, підлягає скасуванню.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що апеляційний суд
є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому саме цьому суду необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту, у тому числі шляхом повторного дослідження таких доказів. Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо ухвалення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених
у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження
та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, питання повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, набуває особливого значення для постановлення законного
і обґрунтованого рішення. Така позиція узгоджується з висновком
про застосування норами права, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суд від 03 квітня 2023 року в справі
№ 537/984/20.
У цій справі апеляційний суд надав свою оцінку ряду доказів у кримінальному провадженні, проте всупереч наведеним вимогам процесуального закону
та усталеній судовій практиці, у вироку послався на показання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_16 , яких щодо обставин вчиненого злочину безпосередньо не допитував, їх показання
не сприймав під час судового засідання, в тому числі і шляхом дослідження звукозаписів їх показань, про що просив прокурор.
Разом з тим, за підсумками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність в обвинувачених прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , що підтверджується наведеними у вироку місцевого суду показаннями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та свідка
ОСОБА_16 . У своєму вироку апеляційний суд навів показання зазначених осіб,
які ними безпосередньо апеляційному суду не надавалися. Вказані у вироку суду апеляційної інстанції їх показання обвинуваченими та свідком були надані під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та з урахуванням вимог статей 23, 94 КПК України не могли без їх безпосереднього сприйняття бути покладені в основу обвинувального вироку апеляційного суду.
Таким чином, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, вимоги апеляційної скарги прокурора щодо ухвалення нового вироку та конкретні його доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, зокрема й показань обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_16 , у цьому кримінальному провадженні було обґрунтованим в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України.
Крім того, необхідність повторного дослідження показань обвинувачених та свідка прокурор обґрунтовував ще й тим, що їхні показання у вироку суду першої інстанції були викладені неповно й викривлено.
Однак апеляційний суд у порушення вимог статей 370, 374, 420 КПК України залишив
без належної перевірки зазначені доводи апеляційної скарги прокурора, не надав
на них конкретних відповідей та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить
під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності
з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Слушними є і доводи прокурора щодо необхідності ретельного дослідження
та оцінки відомостей, наданих мобільними операторами, щодо місця та часу перебування ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 в с. Мізяків
12 червня 2018 року.
Також відповідно до ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України встановлено, що у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення й наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність,
що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним
у вчиненні якого визнається обвинувачений.
У вироку апеляційного суду зазначено, що злочин вчинено 12 червня 2018 року близько 17 години поблизу будинку АДРЕСА_5 , де проживав ОСОБА_6 . Разом з тим, в обвинувальному акті зазначено,
що події відбувалися близько 21 години неподалік від будинку НОМЕР_2 на вказаній вулиці. Ці обставини необхідно перевірити і з'ясувати під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Доводи касаційних скарг захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_11 щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_6 , ОСОБА_10 за іншою статтею кримінального закону, з огляду на встановлене під час касаційного розгляду істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, наслідком якого є скасування вироку апеляційного суду, підлягають перевірці
і з'ясуванню під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції та оцінці
в залежності від встановлених фактичних обставин кримінального провадження.
За таких обставин, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурора, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_11 - задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог статей 22, 23, 94, 95
КПК України, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, а також доводи інших касаційних скарг захисників, з врахуванням вимог ст. 404 КПК України встановити обставини кримінального провадження, і, керуючись законом, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність -
з точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне
й обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 433 ч. 3 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Враховуючи вимоги ст. 433 ч. 3 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення у контексті даного кримінального провадження і не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , враховуючи наявність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, з метою попередження ризику їх переховування від суду, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6
і ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Водночас, оскільки відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2025 року ОСОБА_8 на підставі ст. 81-1 КК України звільнений від відбування покарання для проходження військової служби
за контрактом, колегія суддів не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 433 ч. 3 КПК України.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_12 , захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Обрати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3