17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/50861/25-к
провадження № 51 - 55 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року задоволено заяву слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 про самовідвід від розгляду скарги № 757/50861/25-к за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінальних правопорушень від 09 жовтня 2025 року.
Відведено слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від розгляду скарги № 757/50861/25-к за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінальних правопорушень від 09 жовтня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року відмовлено
у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначену ухвалу місцевого суду на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України, оскільки судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи його апеляційної скарги та обмежив особі доступ до правосуддя.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України з таких підстав.
Відповідно до ст. 19 ч. 2, ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого
та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників
для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження окремих судових рішень, якими не завершується розгляд кримінального провадження по суті, має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Положеннями ст. 82 КПКУкраїни, окрім іншого, передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді, визначеному у порядку, встановленому ст. 35 ч. 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 392 ч. 1 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва, якою задоволено заяву слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 про самовідвід від розгляду скарги № 757/50861/25-к за скаргою ОСОБА_4 , оскарження якої в апеляційному порядку не передбачено положеннями КПК України, зокрема ст. 82 цього Кодексу.
Суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ст. 399 ч. 4 цього Кодексу обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
Саме цими нормами процесуального закону керувався апеляційний суд, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказану вище ухвалу місцевого суду.
Отже, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України.
При прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 апеляційний суд дотримався вимог кримінального процесуального закону, положень Конституції України, норм міжнародного права та практики ЄСПЛ. Крім того, ухвала суду про задоволення заяви про самовідвід слідчого судді не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо істотних порушень апеляційним судом вимог КПК України та доступу до правосуддя є безпідставними.
Відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу
про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданої до неї копії судового рішення та інших документів убачається,
що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та копії судового рішення колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3