16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 295/4544/22
провадження № 51- 1411 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2026 року стосовно засудженого ОСОБА_5 ,
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 6 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 152 КК на строк
11 років, за ч. 6 ст. 152 КК на строк 15 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, у невстановлений день червня 2014 року, в денний час, знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої падчерки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, незалежно від її добровільної згоди.Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , завів малолітню ОСОБА_6 у приміщення сіновалу, яке розташоване за вищевказаною адресою, де, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з малолітством, внаслідок якого вона не могла розуміти характер та значення вчинюваних відносно неї дій та чинити опір, роздягнув останню, взявши її за волосся та знявши з неї нижню білизну, при цьому застосовуючи фізичне насильство, поклав її на бік тулуба, а сам ліг позаду неї та вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло останньої з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Крім цього, 28 липня 2015 року, у ранковий час, ОСОБА_5 , перебував за вищезазначеною адресою, де у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої падчерки ОСОБА_6 , з використанням геніталій, незалежно від її добровільної згоди. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , підійшов до малолітньої ОСОБА_6 , яка в цей час лежала на ліжку в одній з кімнат будинку, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що остання є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з малолітством, внаслідок якого вона не могла розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій та чинити опір, знявши одяг з малолітньої ОСОБА_6 , поклав останню на бік тулуба, а сам ліг позаду неї та повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло останньої з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Крім цього, у невстановлений день січня 2021 року, в денний час, ОСОБА_5 перебував за вищезазначеою адресою, де у останнього виник злочинний умисел, направлений на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло малолітньої падчерки ОСОБА_6 , реалізуючи який, ОСОБА_5 , зайшов в одну з кімнат будинку, де в цей час на ліжку лежала малолітня ОСОБА_6 , ліг поряд, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що остання є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з малолітством, внаслідок якого вона не могла розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій та чинити опір, знявши одяг з малолітньої ОСОБА_6 , поклав останню на бік тулуба, а сам ліг позаду неї та повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло останньої з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційні скарги обвинуваченого
ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 задоволено частково -
вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2025 року змінено в частині зарахування попереднього ув'язнення. Постановлено зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 05 квітня 2022 року по
21 січня 2026 року на підставі ч.5 ст.72 КК в редакції Закону №838-VІІІ з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд ухвали суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_5 у касаційному порядку. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду. Вважає, що вина його підзахисного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 6 ст. 152 КК не доведена, а висновки суду грунтуються на припущеннях, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази його винуватості. Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів сторони захисту та формально розглянув апеляційні скарги сторони захисту.
Колегія суддів Верховного Суду, перевіривши касаційну скаргу та наявні у Суді копії судових рішень, дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги захисника в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду, оскільки перевірка цих обставин відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Як убачається з наявної у Суді копії вироку, місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, зокрема, на підставі:
- показань малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , яка підтвердила, що починаючи з 2014 року її вітчим ОСОБА_5 неодноразово вчиняв стосовно неї дії сексуального характеру з вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій, про що вона повідомила матір, а згодом подругу та знайомого;
- показань свідка ОСОБА_7 , проте, що потерпіла говорила їй про те, що її домагався вітчим;
- показань свідка ОСОБА_8 - директора ліцею, де навчалась ОСОБА_6 , який підтвердив, що потерпіла повідомила психологу ліцею про сексуальне домагання з боку ОСОБА_5 ;
- показань свідка ОСОБА_9 про те, що він був свідком розмови потерпілої з матір'ю, в ході якої потерпіла скаржилась, що вітчим її гвалтував;
- показань свідка ОСОБА_10 - класного керівника ОСОБА_6 , про те, що на її запитання, чому потерпіла ночує у подруг або дідуся, ОСОБА_6 відповіла, що не хоче ночувати вдома, оскільки з 6 років її гвалтує вітчим й мати про це знає;
- показань свідка ОСОБА_11 - психолога ліцею, якій потерпіла повідомила, що батьки не приділяють їй уваги, вживають алкоголь, а вітчим домагається її приблизно з 5 років, про що вона повідомляла матері, проте, остання їй не повірила;
- листа начальника служби у справах дітей Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18 січня 2022 року, адресованого начальнику Житомирського РВ ВП ГУНП в Житомирській області, згідно якого, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 недобросовісно виконують батьківські обов'язки відносно двох малолітніх доньок, не створили для них належних умов проживання, виховання та навчання, недбало здійснюють догляд та утримання, в результаті чого, діти постійно голодні та недоглянуті. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходяться на обліку дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах з 16 червня 2016 року. З батьками проводилась постійна профілактична, роз'яснювальна робота щодо виконання батьківських обов'язків, вони неодноразово були під соціальним супроводом фахівців центру надання соціальних послуг, їм надавався випробовуваний термін для виправлення, проте, вони закриваються в будинку і не впускають соціальних працівників;
- листа директора Денишівського ліцею ім. В.Г. Бондарчука № 12 від 18 січня 2022 року, адресованого начальнику відділу у справах дітей Тетерівської ОТГ, згідно якого, учениця 6-Б класу ОСОБА_6 , звернулась із заявою до директора ліцею з проханням про допомогу у зв'язку з неможливістю проживати разом зі своїми батьками, оскільки останні зловживають алкогольними напоями, виганяють її з дому, до того ж, вона боїться залишатись зі своїм вітчимом наодинці через його домагання;
- висновку експерта № 104 від 21 січня 2022 року, згідно якого, при освідуванні ОСОБА_6 , виявлено порушення цілісності дівочої перетинки відповідно цифрам «3» та «8» циферблату годинника, края яких потовщені, рубцево змінені. Вказані розриви виникли в термін, який перевищує 3 тижні до часу освідування, не виключено, що вони виникли в терміни та при обставинах, вказаних потерпілою під час бесіди з нею;
- висновку судово-психіатричного експерта № 25-2022 від 25 січня 2022 року, відповідно до якого, потерпіла ОСОБА_6 на будь-які психічні розлади на даний час не страждає, має збережений інтелект, здатна правильно сприймати та відтворювати події, виявляє елементи психологічних наслідків вчинення зазначених насильницьких дій щодо неї, які відобразилися на її психоемоційному стані (з'явилася замкнутість, закритість), ознак схильності до вираженого фантазування не виявляє;
- протоколу слідчого експерименту від 03 лютого 2022 року, під час якого потерпіла ОСОБА_6 детально розповіла обставини вчинення стосовно неї сексуального насильства з боку ОСОБА_5 ;
- висновку судово-психіатричного експерта № 87-2022 від 12 квітня 2022 року, відповідно до якого, ОСОБА_5 , на даний час психічними захворюваннями не страждає, в період часу до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждав та в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними не перебував.
Проаналізувавши всі досліджені у кримінальному провадженні докази та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв'язку, дотримуючись вимог
статей 86, 87, 94 КПК, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 6 ст. 152 КК.
Не погоджуючись з постановленим вироком, сторона захисту оскаржила його до апеляційного суду.
Зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону та позиції ЄСПЛ в аспекті оцінки аргументів учасників справи щодо мотивування судових рішень, викладені, зокрема, у справі «Салов проти України» (рішення від 06 вересня
2005 року, § 89), суд апеляційної інстанції належним чином перевірив під час апеляційного перегляду доводи апеляційних скарг, вмотивовано погодившись з рішенням суду першої інстанції.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Під час перегляду вироку місцевого суду за вказаними апеляційними скаргами, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному
ст. 405 цього Кодексу, належним чином перевірив викладені у них доводи та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі, відповідно до вимог ст. 419 КПК, докладні мотиви на спростування доводів апеляційних скарг.
Так, спростовуючи доводи, наведені в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведене
не грунтується на матеріалах кримінального провадження, оскільки судом першої інстанції безпосередньо допитано потерпілу ОСОБА_6 , яка на час подій була малолітньою, показання докладно викладені у вироку, яким надано належну оцінку. Потерпіла послідовно описала обставини подій, викладених у обвинуваченні, її пояснення повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами у їх сукупності, зокрема, з даними, отриманими в результаті проведення слідчого експерименту за її участі, показаннями свідків та висновками експертів.
Також апеляційний суд зазначив, що посилання ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_6 дає такі показання з мотивів помсти за змушення до виконання домашньої роботи, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судами, зокрема, з огляду на висновки судово-медичної та судово-психіатричної експертиз.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачення грунтується лише на припущеннях, фантазії дитини, суд апеляційної інстанції також визнав необгрунтованими зважаючи, зокрема, на висновоксудово-психіатричного експерта №25-2022 від 25 січня 2022 року, згідно якого,
ОСОБА_6 ознак схильності до вираженого фантазування не виявляє, здатна правильно сприймати та відтворювати події.
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень статей 370, 419 КПК із зазначенням короткого змісту вимог апеляційних скарг,рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів учасників судового провадження, встановлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, і положень закону, якими він керувався.
Посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону касаційна скарга не містить.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки ухвали за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись ч. 2 статті 428 КПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2026 року стосовно засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3