Справа №950/117/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/223/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
24 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 02.02.2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 42024202540000016 від 25.01.2024 року,
Ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 02.02.2026, клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 28.01.2026 у ході обшуку іншого володіння особи за місцем реєстрації ТОВ «Нагляд Інжиніринг проект», за адресою: м. Суми, вул. Героїв Небесної Сотні, 7, а саме: мобільний телефон Xiaomi imei 1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 з сім-карткою НОМЕР_4 .
Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, відповідно якої просить ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 02.02.2026 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно та зобов'язати слідчого негайно повернути власнику вилучений під час обшуку мобільний телефон.
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт вказує на те, що ФОП ОСОБА_9 ніколи не здійснювала господарську діяльність у приміщенні ТОВ «НІП», очолюваному ОСОБА_8 , а також, що ТОВ «НІП» не має жодного відношення до будівництва у 2023 році глибоководної свердловини. Слідчому було повідомлено, що документи, вказані в ухвалі слідчого судді, в офісному приміщенні відсутні і їх дійсно не було знайдено. Коли обшук практично завершився, співробітник СБУ сказав слідчому про вилучення мобільного телефону ОСОБА_8 , і не дивлячись на те, що ОСОБА_8 категорично заперечував проти вилучення його особистого телефону, оскільки він не має відношення до кримінального провадження і ці заперечення викладені в протоколі обшуку. У цьому ж протоколі вказано, що в телефоні виявлено переписку з абонентом « ОСОБА_10 », саме того його слід вилучити.Також представник власника майна вказує, що ні слідчим, ні прокурором не було доведено жодної з підстав для тимчасового вилучення майна.
Заслухавши пояснення представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 який підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 яка заперечила щодо її задоволення, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, ч. 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення про накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначених вимог закону слідчим суддею дотримано в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими СВ ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженні № 42024202540000016 від 25.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
16.01.2026 ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області в межах даного провадження надано дозвіл на проведення обшуку іншого володіння особи, за місцем реєстрації ТОВ «Нагляд Інжиніринг проект», за адресою: м. Суми, вул. Героїв Небесної Сотні, 7, в ході якого виявлено та вилучено належний директору ТОВ «НІП» ОСОБА_8 мобільний телефон Хіоті imei 1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 з сім-карткою НОМЕР_4 , який визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
При прийнятті рішення суд також зазначає, що місцем проведення обшуку було саме те місце, яке визначено в ухвалі слідчого судді - місце реєстрації ТОВ «Нагляд Інжиніринг проект» (ТОВ «НІП»), а вилучене майно входить до переліку майна, дозвіл на вилучення якого надав суд, зокрема мобільні телефони, на яких можуть бути відомості про злочинну діяльність.
Слідча зазначає, що вилучений у ОСОБА_8 мобільний телефон містить переписку з абонентом « ОСОБА_11 », який користується абонентським номером НОМЕР_5 . В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_12 використовує номер мобільного телефону НОМЕР_6 .
Тому колегія судів не погоджується з доводами апелянта та вважає, що вилучене у ОСОБА_8 майно може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, не встановлено. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 170, 173, 404, 405, 407, 412, 419, 422 КПК України,
Ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 02.02.2026 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 42024202540000016 від 25.01.2024 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 на цю ухвалу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4