17 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/646/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Чигиринської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 у справі
за позовом Чигиринської міської ради
до Фермерського господарства "Гетьман-2015"
про визнання недійсним договору,
03.04.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Чигиринської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 (повний текст складено 06.04.2026) та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 у справі № 925/646/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Чигиринської міської ради, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Чигиринська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.
Водночас, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак Чигиринська міська рада в касаційній скарзі хоч і посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, проте не у всіх випадках зазначає норму права, висновок щодо якої не враховано судами попередніх інстанцій. Крім того, скаржник у касаційній скарзі наводить деякі висновки Верховного Суду, проте не посилається на їх неврахування судами попередніх інстанцій.
Чигиринська міська рада, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287, пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, обґрунтовуючи це недослідженням доказів у справі. Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що в разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. Крім того, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен не лише зазначити, яке процесуальне порушення призвело до прийняття незаконного судового рішення, а й вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України недослідження зібраних у справі доказів може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже касаційна скарга Чигиринської міської ради оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не обґрунтовано передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Чигиринській міській раді необхідно подати до суду касаційної інстанції касаційну скаргу в новій редакції, в якій слід обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали).
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Чигиринської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 у справі № 925/646/25 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Багай