Справа № 129/499/26
Провадження №11-кп/801/466/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першої статті 115, частиною п'ятої статті 407 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першої статті 115, частиною п'ятої статті 407 КК України на 60 днів, - з 08.04.2026 12-10 год. до 06.06.2026 р. 12-10 год. без визначення застави
Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання процесуальних рішень.
Водночас вирішуючи питання про визначення застави суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з посиланням на положення частиною третьою, четвертою статті 183 КК України дійшов висновку про недоцільність визначення застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року. Просить винести рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження, або визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконна та необґрунтована, винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, прокурором до клопотання не долучено письмових доказів на підтвердження ризиків, в судовому засіданні не доведено обставин для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, клопотання подано прокурором із грубим порушенням вимог статей 184, 199, 315 КПК України. Суд залишив поза увагою особу обвинуваченого, який утримується під вартою 5 місяців, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки та не визначив йому розмір застави.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з ухвали суду, прокурором в судовому засіданні доведено наявність обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених частиною першої статті 115, частиною п'ятої статті 407 КК України, які становлять значну суспільну небезпеку.
Ризики, що були враховані при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та продовженні її строку, на даний час не зменшились, зокрема обвинувачений з огляду на санкцію статей обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Таким чином, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, їх наслідків, тяжкості імовірного покарання за вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, рішення суду щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, так як у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника в частині альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд зазначає, що відповідно до вимог пункту другого частини четвертої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 цього кодексу, має право не визначити розмір застави, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. А тому, суд першої інстанції у відповідності до вимог закону не визначив обвинуваченому ОСОБА_8 розмір застави, оскільки інкримінований останньому злочин, спричинив загибель людини та з урахуванням установлених ризиків визначення застави на даному етапі судового провадження є недоцільним.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першої статті 115, частиною п'ятої статті 407 КК України - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: