17 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/1354/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" (вх. № 2171/2026)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026
та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.12.2025
у справі № 918/1354/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
08.12.2025 ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі №918/1354/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 - відмовлено. У задоволенні клопотання зборів кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого Даніліна Сергія Володимировича від виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 та про призначення керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича - відмовлено.
02.03.2026 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 06.03.2026) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.12.2025 у справі № 918/1354/23 залишено без змін.
30.03.2026 (через підсистему "Електронний суд") Товариством з обмеженою відповідальністю "Глянс" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.12.2025 у справі № 918/1354/23; постановити судове рішення, яким закрити провадження у справі №918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
31.03.2026 зазначену касаційну передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Частиною першою статті 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повна постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 918/1354/23 складено 06.03.2026. Таким чином, останнім днем встановленого частиною першою статті 288 ГПК України строку на подання касаційної скарги було 26.03.2026.
Колегією суддів встановлено, що касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі №918/1354/23 Товариством з обмеженою відповідальністю "Глянс" подано 30.03.2026, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин другої, третьої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Водночас, звертаючись з касаційної скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глянс" не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження
Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів господарського судочинства.
Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначати конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Глянс" у касаційній скарзі чітко не зазначено, які саме норми матеріального та/або норми процесуального права були неправильно застосовані та/або порушені судами першої та апеляційної інстанцій, та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також не вказано підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Наведені скаржником доводи щодо відсутності ознак неплатоспроможності ОСОБА_1 не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Отже, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 328 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору
Отже, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.12.2025 у справі № 918/1354/23 Товариству з обмеженою відповідальністю "Глянс" належало сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3 328 х 0,8).
Водночас скаржником до касаційної скарги не додано ні документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, ні документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" підлягає залишенню без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:
1) подати заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 08.12.2025 у справі №918/1354/23 з обґрунтуванням причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів;
2) вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та належно її (їх) обґрунтувати.
3) надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Разом з цим, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Однак, скаржником не додано до касаційної скарги жодних доказів надсилання копії скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи №918/1354/23.
Верховний Суд акцентує, що неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 ГПК України. Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.
Відтак, Товариству з обмеженою відповідальністю "Глянс" необхідно надати Суду докази надіслання учасникам справи № 918/1354/23 копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
При цьому Верховний Суд зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно надіслати учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.12.2025 у справі №918/1354/23 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Глянс" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали визначені статтею 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Пєсков