Провадження №2-а/748/8/26
Єдиний унікальний № 748/492/26
17 квітня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Хоменко Л.В.,
секретаря Базарної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить визнати зупинку транспортного засобу «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 здійснену 14 лютого 2026 року поліцейськими протиправною,скасувати постанову серії ЕНА № 6665330 від 14 лютого 2026 року, винесену інспектором поліції 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Деденко В'ячеславом Івановичем за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивував тим, що 14 лютого 2026 року близько 11:47 год. ОСОБА_1 було зупинено інспекторами поліції. Причину зупинки співробітник поліції не повідомили, у процесі спілкування інспектор повідомив про те, що за вказаним транспортним засобом відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що відносно ОСОБА_1 буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивач через певні вади зору не зміг ознайомитись з текстом складеної постанови та своїми законними правами, підписав її там, де вказав поліцейський. Крім того, ОСОБА_1 мав намір написати пояснення та зауваження щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, однак поліцейський не дозволив. Зазначає, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності складено з порушенням встановленого порядку оформлення, а тому вона є незаконною, не обґрунтованою та безпідставною. На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 11 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
26 березня 2026 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, у якому вона просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та такою, що винесена відповідно до норм чинного законодавства, на підставі відповідних доказів та уповноваженою на те особою.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (ст.7 КУпАП).
Як встановлено судом 14 лютого 2026 року інспектором поліції 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Деденко В'ячеславом Івановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі серії ЕНА № 6665330 від 14 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 лютого 2026 року об 11:47 год. керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Інструментальна, 13 у м. Чернігові без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ґ ПДР відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.24).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 скористався альтернативним способом оскарження постанови, а саме звернувся 19 лютого 2026 року до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції зі скаргою на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6665330 від 14 лютого 2026 року.
У процесі розгляду скаргу проведено службову перевірку, в ході якої були перевірені матеріали справи та відеозаписи з місця події, в котрих підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КупАП. Тому, на підставі ст. 293 КУпАП скарга позивача ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6665330 від 14 лютого 2026 року без змін.
Зміст п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Отже, звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
До таких правових висновків дійшов Верховний суд у Постанові від 05 жовтня 2023 року справа № 750/8462/22 адміністративне провадження № К/990/15192/23.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення. При цьому поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено повноваження працівника поліції щодо перевірки документів.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відповідно до п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
На підтвердження правомірності оскаржуваного рішення представник відповідача надав суду відеозапис з п/в №473406 та відеозапис з автомобільного відеореєстратора Aspiring, на яких зафіксовано обставни справи.
З дослідженого відеозапису вбачається, що під час патрулювання в м. Чернігові по вул. Інструментальній, 12, працівниками поліції було виявлено автомобіль марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 , без чинного полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, згідно інформації з єдиної централізованої бази даних. В подальшому, водій ОСОБА_1 був зупинений інспектором поліції та надав для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, щодо наявності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ водій повідомляє, що такий відсутній, оскільки забув його оформити. Поліцейськими було проінформовано водія ОСОБА_1 , що за керування транспортним засобом без чинного страхового полісу, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Під час спілкування з поліцейськими фактично визнав свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення та просив обмежитись попередженням та обіцяв зробити страховий поліс в найближчий час.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували обставини, викладені в оскаржуваній постанові.
Суд зауважує, що в матеріалах справи наявний витяг від 14 лютого 2026 року з загальнодоступного сайту МТСБУ щодо наявності полісу на ТЗ д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до якого на момент винесення оскаржуваної постанови поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ТЗ д.н.з. НОМЕР_2 був відсутній.
Доводи позивача щодо неправомірності зупинки транспортного засобу спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом із нагрудного відеореєстратора поліцейського, яким зафіксовано, що поліцейський повідомив водію про причину зупинки та суть скоєного ним адміністративного правопорушення. Надалі, під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , працівник поліції ознайомив його зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Відповідно до положень ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В силу положень ст. 77 КАС України обов'язок доказування, у цьому випадку, покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, оскільки суду надані докази, які визнані судом як такі, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Таким чином постанова серії ЕНА №6665330 від 14 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є законною, а тому позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 7, 121, 126, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6665330 від 14 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 425 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Суддя Хоменко Л.В.