16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14053/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,
та представників:
позивача - Трясов Д. А.
відповідача - не з'явився
третя особа 1 - Просенюк С. М.
третя особа 2 - не з'явився
третя особа 3 - Бабіч О. І.
третя особа 4 - Бабіч О. І.
третя особа 5 - Бабіч О. І.
третя особа 6 - Бабіч О. І.
третя особа 7 - Бабіч О. І.
третя особа 8 - не з'явився
третя особа 9 - Дубняк Н. К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Служби безпеки України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 (головуючий - Сітайло Л. Г., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 (суддя - Плотницька Н. Б.)
у справі № 910/14053/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД (Smart Investments (CY) LTD), 2) нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнова Алла Сергіївна, 3) ОСОБА_1 , 4) ОСОБА_2 , 5) ОСОБА_3 , 6) ОСОБА_4 , 7) ОСОБА_5 , 8) ОСОБА_6
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба безпеки України
про визнання протиправним та скасування наказу в частині
Товариство з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" (далі - ТОВ "Урбан Актівіті") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) про визнання незаконним та скасування наказу Мін'юсту від 02.05.2023 №1562/5 "Про задоволення скарги", в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 05.01.2023 №1000701070009075414 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо ТОВ "Урбан Актівіті" проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною та пункту 6, в частині виконання вказаного пункту 2 наказу, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 02.05.2023 №1000701070009075414 "Скасування реєстраційної дії" проведеної ОСОБА_7 , Мін'юстом щодо ТОВ "Урбан Актівіті", а також зобов'язання Мін'юсту поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 05.01.2023 №1000701070009075414 "Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)" щодо ТОВ "Урбан Актівіті" проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А.С.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, в структурі власності якого відбулася зміна кінцевих бенефіціарних власників. Крім того, наказ прийнято відповідачем з істотним порушенням процедури його прийняття, він суперечить нормам матеріального та процесуального права, а викладені фактичні обставини, які покладені в основу висновків колегії відповідача, є такими, що не відповідають дійсності, а тому наказ від 02.05.2023 №1562/5 є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що хоч позивач і оскаржує рішення та дію у сфері державної реєстрації щодо нього, однак позовні вимоги зумовлені необхідністю захисту саме корпоративних прав одноосібного учасника позивача - Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД і його акціонерів - довірчих власників трастів "Smart Trust", "Step Trust", якими є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Отже, позивач звернувся з позовними вимогами, які фактично впливають на корпоративні права учасника, а рішення і дія, які оспорюються, випливають з таких прав безпосередньо третіх осіб, які не заявляли будь-яких самостійних вимог у даній справі щодо предмета спору. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Служба безпеки України (скаржник 1) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025.
У касаційній скарзі скаржник 1 не погоджується з мотивами судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування приписів Закону України "Про санкції" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", викладених у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 06.11.2023 у справі № 922/3339/20, від 18.12.2024 у справі № 824/107/23, від 14.05.2025 у справі № 320/14459/24, від 06.02.2025 у справі № 320/22375/23, від 22.12.2022 у справі № 824/138/21, від 13.02.2020 у справі № 824/100/19.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник 1, стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 910/15462/23.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник 1 зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" (скаржник 2) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У касаційній скарзі скаржник 2 не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 910/5996/24, від 07.07.2022 у справі № 280/2030/211, від 23.04.2024 у справі № 910/713/23, від 29.11.2023 у справі № 440/7773/22, від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, від 14.11.2018 у справі № 814/2229/17, від 17.07.2019 у справі № 420/5711/18, від 08.08.2019 у справі № 813/2632/18, від 12.12.2018 у справі № 540/15/19, від 30.04.2020 у справі № 820/5458/17, від 08.07.2021 у справі № 640/25601/19, від 16.12.2021 у справі № 460/2927/20, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, від 19.06.2019 у справі № 826/9614/17, від 01.09.2022 у справі № 910/14346/21, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, від 14.11.2018 у справі № 814/2229/17.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник 1, стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 910/15462/23.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник 2 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:
- щодо можливості / неможливості звернення Служби безпеки України зі скаргою до Міністерства юстиції України на реєстраційні дії щодо зміни даних про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з твердженнями про порушення вимог санкційного законодавства та наявності у Міністерства юстиції України повноважень щодо її розгляду по суті з урахуванням приписів частин 3, 4 та 6 статті 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин та з огляду на прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав" від 03.05.2023 № 3103-IX, який набув чинності 22.07.2023, яким були внесені зміни до частини 3 статті 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
- щодо застосування пункту 11 Розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5, який суперечив положенням статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на момент виникнення спірних правовідносин та не міг бути застосований до спірних правовідносин;
- щодо застосування роз'яснень Міністерства юстиції України № 23983/8.4.3/32-22 від 28.02.2022 про підстави для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції";
- щодо застосування пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", пунктів 1 та 25 частини 1 статті 4, частини 3 статті 5 Закону України "Про санкції", частин 4 та 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", частини 2 статті 106 Конституції України.
Ухвалами Верховного Суду від 03.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Служби безпеки України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2025 зупинено касаційне провадження у справі № 910/14053/23, відкрите за касаційними скаргами Служби безпеки України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 910/10897/24, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2026 поновлено касаційне провадження у справі № 910/14053/23, відкрите за касаційними скаргами Служби безпеки України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
06.03.2026 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" надійшла заява про відмову від позову, підписана представником позивача - адвокатом Лещенком Олександром Вікторовичем. У вказаній заяві представник позивача просить суд прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" від позову, визнати нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025, постановити ухвалу про прийняття відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" від позову, якою закрити провадження у справі № 910/14053/23.
У зв'язку із запланованим відрядженням суддів Баранця О. М. і Кондратової І. Д. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026.
Так, з приводу поданої представником позивача заяви про відмову від позову та закриття провадження у справі Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Відповідно до статті 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
Згідно зі статтею 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Верховний Суд констатує, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.
З огляду на зазначене вище, підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 925/2151/14, від 08.10.2020 у справі № 910/5084/16.
Згідно зі статтею 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб'єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.
Отже, право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у судах апеляційної та касаційної інстанцій, гарантується, тому позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді касаційної інстанції, і така заява повинна відповідати вимогами статті 191 ГПК України.
Суд встановив, що заява позивача про відмову від позову підписана електронним цифровим підписом адвоката - Лещенка Олександра Вікторовича, який є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті", згідно ордеру серії АА №1684010 від 02.03.2026.
Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Отже, правилами зазначених норм визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Відповідно до ордеру серії АА №1684010 від 02.03.2026 адвокат Лещенко О. В. надає правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" у Верховному Суді.
З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що ордер серії АА №1684010 від 02.03.2026, виданий на ім'я адвоката Лещенка Олександра Вікторовича є належним доказом підтвердження повноважень представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" у Верховному Суді.
При цьому Верховний Суд зазначає, що за змістом підпункту 12.8 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (у редакції, чинній на момент подання заяви про відмову від позову), ордер повинен містити обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги.
Оскільки в ордері на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" серії АА №1684010 від 02.03.2026, який виданий Лещенку О. В., зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються, то Верховний Суд вважає, що представнику позивача надано повноваження на вчинення відповідної процесуальної дії - подання заяви про відмову від позову.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Суд роз'яснює правові наслідки відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 231 ГПК України, згідно з якими повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до частини третьої статті 191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
З огляду на зазначене вище, враховуючи, що заява про відмову від позову підписана та подана представником позивача, повноваження якого на подання такої заяви не обмежуються, Суд роз'яснив наслідки відповідної процесуальної дії, а зазначена відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого положеннями статтею 14 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
У зв'язку із прийняттям Судом відмови позивача від позову, Верховний Суд визнає нечинними судові рішення першої та апеляційної інстанцій та закриває провадження у цій справі.
Керуючись статтями 191, 231, 234, 235, 307, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" про відмову від позову у справі № 910/14053/23 задовольнити.
2. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" від позову у справі № 910/14053/23.
3. Визнати нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі № 910/14053/23.
4. Закрити провадження у справі № 910/14053/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. О. Мамалуй
В. І. Студенець