15 квітня 2026 року м. ЧернівціСправа № 910/16505/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 13, код ЄДРПОУ 34794089)
до фізичної особи-підприємця Плюти Галини Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення штрафних санкцій в сумі 34759,68 грн
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Головне управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Плюти Галини Василівни про стягнення штрафних санкцій в сумі 34759,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти №190 від 19.09.2025 в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивач відповідно до пунктів 7.3. та 7.4 розділу 7 Договору нарахував штраф у розмірі 20% від ціни Договору у сумі 31744,00 грн та пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожен день прострочення у сумі 3015,68 грн.
Відповідач наданим правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень на предмет спору не надав.
2. Рух справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 справу №910/16505/25 за позовом Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до фізичної особи-підприємця Плюти Галини Василівни про стягнення штрафних санкцій в сумі 34759,68 грн передано за підсудністю до Господарського суду Чернівецької області.
30.01.2026 матеріали справи №910/16505/25 надійшли до Господарського суду Чернівецької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.02.2026.
13.02.2026 через підсистему “Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від позивача отримано клопотання (вх.№689) про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.02.2026 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 19.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 15.04.2026.
На призначений день розгляду справи сторони у судове засідання не з'явились, про причини неявки своїх представників в суд не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Судом встановлено, що копії ухвал суду направлялась відповідачці на адресу, яка міститься у позовній заяві і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, ухвали були повернуті до суду без вручення адресату із довідкою відділення поштового зв'язку (ф.20) з посилання на підставу невручення такої: «за закінченням терміну зберігання».
За приписами ч.3 та ч.7 ст. 120 та ч.11 ст. 242 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
При цьому, суд враховує, що згідно ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвали для вчинення відповідних дій, та які повернулися до суду, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто має суб'єктивний характер.
Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулась в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони.
Відтак, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
04.09.2025 за результатами процедури відкритих торгів Фізичну особу-підприємця Плюту Галину Василівну було визнано переможцем процедури закупівлі за предметом «Мобільні 4G/5G Wi-Fi роутери спеціального призначення» унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі: UA-2025-08-26-002828-a та забезпечено оприлюднення в електронній системі закупівель рішення про визнання переможця процедури закупівлі.
19.09.2025 між Головним управлінням урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Позивач, ГУУЗ Держспецзв'язку) та Фізичною особою-підприємцем Плютою Галиною Василівною (далі - Відповідач) укладено Договір від 19.09.2025 №190 про закупівлю товару за державні кошти (далі - Договір), згідно з яким ФОП Плюта Гатина Василівна зобов'язується поставити ГУУЗ Держспецзв'язку Мобільні 4G/5G Wi-Fi роутери спеціального призначення у строки, які визначені Сторонами у Договорі у період дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцю «Мобільні 4G/5G Wi-Fi роутери спеціального призначення» (далі-Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар належної якості на умовах, визначених цим Договором.
Згідно пунктів 3.1, 4.1, 4.4 Договору, ціною договору є загальна сума цін на Товар (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Розрахунки за товар здійснюються покупцем відповідно до накладної, шляхом оплати 100% суми за фактично отриманий Товар, у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі видаткової накладної пред'явленої продавцем.
У відповідно до п. 3.1. Договору, його ціна становить 158720,00 грн.
Пунктом 5.4. договору визначено, що Продавець зобов'язується поставити Товар Покупцю протягом 20 календарних днів з дня підписання цього Договору. Місце доставки Товару знаходиться у центральній частині міста Києва. Точне місце доставки буде повідомлене Покупцем відразу після отримання повідомлення від Продавця про готовність до здійснення поставки Товару.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення умов зобов'язань за Договором з Виконавця стягується штраф у розмірі 20 відсотків від ціни Договору, при цьому сплата штрафу не звільняє Виконавця від обов'язку належного виконання зобов'язання.
Крім того, пунктом 7.4 Договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від ціни Договору за кожен день прострочення, а у разі прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 20 відсотків від ціни Договору.
Договір був підписаний сторонами 19.09.2025 поставка Товару мала відбутися до 09.10.2025 включно.
09.10.2025 між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 19.09.2025 №190, якою Сторони домовилися внести зміни до умов Договору в частині порядку постачання товару, а саме погодили здійснення поставки Товару частинами і партіями). У зв'язку з цим, пункт 5.3 було викладено в новій, редакції: «Поставка Товару може здійснюватися партіями в повній комплектності». Крім того, зазначеною Додатковою угодою строк постачання Товару було продовжено до 20.11.2025 включно.
18.11.2025 між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 19.09.2025 №190, якою Сторони домовилися про покращення предмета Договору без зміни ціни Договору та внесли відповідні зміни до Додатку № 1 до Договору, виклавши його в новій редакції.
Однак, Відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання з порушення визначених договором строків, а саме фактичне постачання товару відбулося 09.10.2025, 19.11.2025 та 09.12.2025, що підтверджується видатковою накладною №ПГ00050000011 від 09.10.2025 згідно якої Відповідач поставив Позивачу Товар на загальну суму 39680,00 грн, видатковою накладною №ПГ00050000014 від 19.11.2025 згідно якої Відповідач поставив Позивачу Товар на загальну суму 99200,00 грн та видатковою накладною №ПГ00050000015 від 09.12.2025 згідно якої Відповідач поставив Позивачу Товар на загальну суму 19840,00 грн.
Таким чином, враховуючи що Товар у відповідності до Додаткової угоди №1 мав бути поставлений до 20.11.2025, Відповідачем порушено строки поставки Товару по видатковій накладній №ПГ00050000015 від 09.12.2025 на суму 19840,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов'язань 21.11.2025 Позивач направив на адресу Відповідача претензію за №26/13-945/2025 з вимогою усунути допущені порушення та виконати умови Договору. Однак зазначена претензія була залишена Відповідачем без відповіді та без належного реагування.
У зв'язку із відмовою Відповідача добровільно сплатити пеню та штраф за порушення строків поставки товару, Позивач скористався своїм правом на звернення до суду.
Відповідач позовних вимог не спростував, доказів самостійної сплати нарахованих санкцій не надав.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.6 ст.627 ЦК України).
Як визначено ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч.1 ст.664 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, за укладеним між сторонами Договором від 19.09.2025 №190 Відповідача мав поставити Товар у строк до 20.11.2025. Однак, Відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання з порушення визначених договором строків. Товар на суму 19840,00 грн був поставлений тільки 09.12.2025, що підтверджується видатковою накладною №ПГ00050000015, що стало підставою для нарахування позивачем пені та штрафу.
Щодо нарахування позивачем пені в сумі 3015,68 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України конкретизовано визначення штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №216/3521/16-ц суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що: пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання; до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Таким чином, пеня у договорі мала безпосередню мету стимулювати відповідача до виконання зобов'язання; за її допомогою забезпечуються права позивача шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання відповідачем, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Пунктом 7.4 Договору Сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від ціни Договору за кожен день прострочення, а у разі прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 20 відсотків від ціни Договору.
Так, як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, Позивачем, у відповідності до п.7.4. договору, здійснено нарахування пені у розмірі 0,1% від ціни Договору (158720,00 грн) на 19 днів прострочення поставки (з 21.11.2025 по 09.12.2025 включно).
Однак, суд звертає увагу, що обчислення пені від ціни Договору порушує вимоги ст. 549 ЦК України, яка чітко встановлює право для обчислення пені у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, яка в даному випадку становить 19840,00 грн.
Закон не наділяє правом сторін визначати інший порядок ніж той який визначений у ньому.
Крім того, суд зазначає, що дійсно частинами першою - третьою статті 231 Господарського кодексу України передбачалось, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
-за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Однак, Господарського кодексу України втратив чинність на підставі Закону №4196-IX від 09.01.2025.
У той же час, Договір №190 про закупівлю товару за державні кошти між Головним управлінням урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Фізичною особою-підприємцем Плютою Галиною Василівною укладений 19.09.2025, тобто, після втрати чинності Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 910/4629/21, від 23.10.2025 у справі № 910/16298/24.
За таких обставин, здійснивши перерахунок пені за період прострочення з 21.11.2025 по 09.12.2025 включно, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню - на суму 320,16 грн.
Сума боргуПеріод простроченняКількість днів прострочення /Кількість днів у роціРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ x 2Сума пені за період прострочення
1984021.11.2025- 09.12.202519 / 36515.5%31%320.16
Загальна сума320.16
В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 2695,52 грн слід відмовити за необґрунтованістю.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 31744,00грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення умов зобов'язань за Договором з Виконавця стягується штраф у розмірі 20 відсотків від ціни Договору, при цьому сплата штрафу не звільняє Виконавця від обов'язку належного виконання зобов'язання.
Так, судом встановлено, що відповідач мав поставити весь товар в строк до 20.11.2025, проте поставку здійснив з порушенням строків, а відтак позивач скористався своїм правом на нарахування штрафу в розмірі 20% від ціни Договору.
Перевіривши розрахунок нарахування штрафу в розмірі 31744,00 грн, суд вважає його арифметично вірним, підтверджений договором, а відтак є таким, що підлягає задоволенню.
Також суд звертає увагу, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява №18390/91. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За позовні вимоги сплачено 3028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №2361 від 23.12.2025.
З огляду на те, що позов визнано обґрунтованим в частині стягнення 32064,16 грн із заявлених до стягнення 34759,68 грн, судові збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 2793,33 грн покладається на відповідача. Решта судового збору у розмірі 234,67 грн залишається за позивачем.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Плюти Галини Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 13, код ЄДРПОУ 34794089) штраф у сумі 31744,00 грн, 320,16 грн пені та 2793,33 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.