8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
17 квітня 2026 року Справа № 922/372/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» (вх. № 8218 від 07.04.2026) про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» (адреса: 49089, м. Дніпро, вул. Шепарда Алана, буд. 14, секція 3, кв. 96; код ЄДРПОУ 41795971)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (адреса: 64107, Харківська обл., Лозівський р-н., м. Первомайський, вул. Бугайченка, буд. 38 кім. 31а; код ЄДРПОУ 37706791)
про стягнення 349228,77 грн
без виклику учасників справи
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 у справі №922/372/26, позовні вимоги задоволено частково, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» (далі - позивач) 269947,36 грн - основного боргу; 21586,91 грн - пені; 2089,06 грн - 3% річних; 1621,85 грн - інфляційних втрат; 3542,93 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» звернулось до суду з заявою (вх. № 8218 від 07.04.2026) про ухвалення додаткового рішення в якій просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» (вх. № 8218 від 07.04.2026) про ухвалення додаткового рішення прийняти до розгляду та постановлено здійснювати її розгляд в письмовому провадженні; надано відповідачу можливість протягом 5 днів з момент вручення даної ухвали, надати письмові пояснення на заяву позивача.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового направлено копії ухвал від 07.04.2026.
Зокрема, копії ухвал доставлено до електронного кабінету позивача та відповідача в підсистемі “Електронний суд», що підтверджується довідками про надсилання від 08.04.2026
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін розгляд справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, 232 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом на подання письмових пояснень в порядку встановленому ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2026 у даній справі.
Розглянувши заяву позивача (вх. № 8218 від 07.04.2026), суд зазначає таке.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з п. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» було зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34000,00 грн.
В даному випадку, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а заяву про розподіл витрати на професійну правничу допомогу позивачем подано в строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
З огляду на викладене, в даному випадку наявні підстави для винесення додаткового рішення за наслідками розгляду заяви позивача .
Як свідчать подані матеріали, у зв'язку з необхідністю судового захисту власних прав та інтересів позивач (далі - замовник/клієнт), уклав з адвокатом Потаповою Оленою Олегівною (далі - виконавець) договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 05/01/26 від 05.01.2026 (далі за текстом - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Виконавець приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послуги Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги Виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору.
Згідно до з п. 1.2 договору конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються Сторонами в спільно підписаних Замовленнях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що здача-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим Договором оформлюється Актом здачі-прийняття наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1 договору, вартість правових послуг, що надаються на умовах цього Договору, визначаються Сторонами в Замовленні відповідно до підпункту 1.2 цього Договору.
Оплата правових послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в національній валюті - гривня, у відповідності з порядком, визначеним у спільно підписаних Сторонами Замовленнях, та відповідно до виставленого Виконавцем рахунку (пункт 4.2 договору).
Пунктом 8.1 договору, сторони погодили, що даний Договір набирає законної сили з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2027 року включно. Продовження терміну дії Договору оформлюється відповідною додатковою угодою, що є невід'ємною частиною Договору.
Як свідчать матеріали справи, в подальшому сторони підписали замовлення № 1 від 05.01.2026 до договору (далі - замовлення).
Відповідно до п. 1.1 замовлення, послуга, що надається замовнику складається з досудового та/або судового врегулювання спору між замовником та ТОВ "С-Транс Авто" (боржник код ЄДРПОУ 37706791) щодо стягнення суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором № ІЛГ-389 від 03.10.2024.
Згідно з п. 2.1 замовлення, загальна вартість послуг, вказаних у п. 1.1 Замовлення № 1 є фіксованою та складає 34000,00 грн.
Пунктом 2.2 замовлення сторони погодили, що вартість послуг, визначених у п. 1.1 замовлення, включає:
- Правовий аналіз документів;
- Підготовка позовної заяви та подання її до суду через ЄСІТС;
- Супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості;
- Отримання наказів та рішень з відміткою про НЗС.
Відповідно до п. 2.3 замовлення, загальна вартість послуг, вказаних в п.2.1-2.2 замовлення, сплачується замовником у безготівковій формі на рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання законної сили рішення суду.
Згідно з п. 2.4 замовлення, акт здачі-прийняття наданих послуг сторони складають після подання всіх заяв по суті справи протягом 30 календарних днів.
На виконання умов договору, сторони підписали акт здачі-прийняття наданих послуг № 05032026/1/Акт від 05.03.2026 відповідно до якого сторони підтвердили, що виконавцем були виконанні наступні роботи(надані такі послуги):
- надання правової допомоги згідно п.1.1-.1.2 замовлення № 1 від 05.01.2026 до договору № 05/01/26 від 05.01.2026.
Вартість наданих послуг відповідно до акту складає 34000,00 грн.
З огляду на викладене, виконавець виставив замовнику рахунок на оплату № 0501/2026 від 05.01.2026 на суму 34000,00 грн.
З посиланням на зазначені документи, позивач просить стягнути відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34000,00 грн.
Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.
Разом з тим, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Розглянувши питання про розподіл відповідних витрат судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому, суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Однак, розглядаючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Разом з тим, згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1-2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому, ч. 3 названої статті також передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268).
Суд констатує, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 № 640/19536/18.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, дослідивши надані суду договір, замовлення та акт до договору, суд констатує, що розмір фактично не понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним щодо критеріїв, визначених в ч. 4 ст. 126 ГПК України.
З цього приводу судом враховується, що дана справа є справою незначної складності (сума заявленого позову складає 349228,77 грн.) та була визнана судом малозначною згідно з ухвалою від 06.02.2026. В процесі розгляду цієї справи відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.
Таким чином, виконана адвокатом робота, що безпосередньо пов'язана з супроводом справи в суді, складалася зі складання позовної заяви та її подання до суду. При цьому, на погляд суду, підготовка позовної заяви та її юридичний супровід в суді не вимагали від адвоката докладання значних зусиль, та відповідно витрати значного обсягу часу, оскільки адвокат є фахівцем в галузі права з відповідним стажем роботи і кваліфікації.
Враховуючи викладені обставини та надані позивачем докази, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд при розподілі судових витрат приходить до висновку про необхідність зменшення суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 40% від заявленої до стягнення суми (34000 - 40% (13 600) = 20 400).
Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 у справі №922/372/26, позовні вимоги задоволено частково.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, та з урахуванням вимог ст. 126, 129 ГПК України заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 8218 від 07.04.2026) підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 17 246,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини заяви слід відмовити з наведених вище підстав та мотивів.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» (вх. № 8218 від 07.04.2026) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Прийняти додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (адреса: 64107, Харківська обл., Лозівський р-н., м. Первомайський, вул. Бугайченка, буд. 38 кім. 31а; код ЄДРПОУ 37706791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістик Групп» (адреса: 49089, м. Дніпро, вул. Шепарда Алана, буд. 14, секція 3, кв. 96; код ЄДРПОУ 41795971) 17 246,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак