8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4743/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Департаменту міського господарства Одеської міської ради, м.Одеса 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Південний офіс Держаудитслужби, м.Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-МОНТАЖ", м.Харків
про стягнення 1551339,25 грн
за участю представників:
позивача - Даниленко І.Д. (самопредставництво);
3-ої особи - Харламбова В.О. (самопредставництво);
відповідача - не з'явився.
31.12.2025 року позивач - Департамент міського господарства Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-МОНТАЖ" про стягнення завданих збитків, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору підряду № 210 від 15.04.2020, договору підряду № 206 від 06.07.2021, договору підряду № 208 від 06.07.2021, договору підряду № 212 від 15.04.2020, договору підряду № 205 від 15.04.2020, договору про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 64 від 22.04.2021, договору про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 673 від 23.11.2021, договору про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 142 від 03.06.2021, договору про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 200 від 05.07.2021, договору про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 328 від 02.09.2021, договору про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 502 від 13.10.2021, договору про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 664 від 23.11.2021 у сумі 1 551 339,25 грн.
Крім того, позивач просить залучити до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача - Південний офіс Держаудитслужби.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2026 року позовну заяву залишено без руху.
07.01.2026 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№385).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі №922/4743/25 та призначено підготовче засідання на 10.02.2026 року. Також відповідною ухвалою залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Південний офіс Держаудитслужби.
13.01.2026 року представник 3-ої особи надав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№974).
14.01.2026 року представник позивача надав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№1088).
Також, 14.01.2026 року представник позивача надав до суду докази на підтвердження повноважень представника (вх.№1123).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2026 року задоволено заяви представників 3-ої особи та позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити.
14.01.2026 року представник третьої особи надав до суду письмові пояснення щодо позову (вх.№1056), в яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі, та зазначає, що за результатами проведеного заходу державного фінансового контролю складено Акт від 21.02.2023 № 20-11/02 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022. За результатами проведених 12 вибіркових обстежень обсягів виконаних ТОВ «ПРОФІ-МОНТАЖ» робіт встановлена як відповідність обсягів фактично виконаних робіт порівняно з обсягами, які включені до актів ф. № КБ-2в, так і окремі завищення. Під час проведення ревізії встановлено, що на порушення вимог ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013 та умов договорів підряду підрядна організація ТОВ «ПРОФІ-МОНТАЖ» безпідставно завищила вартість та обсяги виконаних робіт на загальну суму 1 551 339,25 грн, що призвело до втрат на зазначену суму.
Протокольною ухвалою суду від 10.02.2026 року відкладено підготовче засідання на 24.02.2026 року.
23.02.2026 року представник третьої особи надав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх.№4490).
Протокольною ухвалою суду від 24.02.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.03.2026 року.
Протокольною ухвалою суду від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні 07.04.2026 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні 07.04.2026 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 07.04.2026 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.
Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61052, м.Харків, пров.Сімферопольський, буд.6.
Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв'язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Департаментом міського господарства Одеської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі-Монтаж" (відповідач) було укладено ряд договорів підряду, зокрема: договір підряду № 210 від 15.04.2020; договір підряду № 206 від 06.07.2021; договір підряду № 208 від 06.07.2021; договір підряду № 212 від 15.04.2020; договір підряду № 205 від 15.04.2020; договір про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 64 від 22.04.2021; договір про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 673 від 23.11.2021; договір про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 142 від 03.06.2021; договір про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 200 від 05.07.2021; договір про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 328 від 02.09.2021; договір про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 502 від 13.10.2021; договір про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 664 від 23.11.2021.
Договори фактично виконані та сплачені, між сторонами були складені акти наданих послуг за договорами, які додані позивачем до позовної заяви.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.2.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2022 року, у період часу з 02.12.2022 по 14.02.2023 ревізійною групою Південного офісу Держаудитслужби була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2022 року.
За результатами контрольного заходу був складений акт від 21.02.2023 № 20-11/02. Так, вибірковою перевіркою фактичних обсягів виконаних робіт, правильності розрахунків, застосування одиничних розцінок, проведенням контрольних обмірів та обстежень по актах форми № КБ-2в було встановлено безпідставне завищення підрядними організаціями вартості та обсягів виконаних робіт з урахуванням технагляду, що призвело до втрат замовника в особі Департаменту міського господарства Одеської міської ради.
Зокрема, завищення вартості та обсягів робіт встановлені за підрядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-МОНТАЖ».
За результатами проведених 12 вибіркових обстежень обсягів виконаних ТОВ «ПРОФІ-МОНТАЖ» робіт встановлена як відповідність обсягів фактично виконаних робіт порівняно з обсягами, які включені до актів ф. № КБ-2в, так і окремі завищення.
Ревізією проведено контрольні обміри за такими договорами підряду:
Договір підряду від 15.04.2020 № 210 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 62/2». Договірна ціна визначена як тверда. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 589 487,03 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт при виконанні робіт з ремонту раніше загерметезованих стиків зовнішніх стін крупнопанельних будівель мастиками, що тужавіють, нанесеними поверх пружної прокладки, встановлена відсутність герміту (шнура) діаметром 40 мм;
Договір підряду від 06.07.2021 № 206 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ф. Пішеніна, 32». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 283 580,78 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 06.07.2021 № 208 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 80». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 556 544,00 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 15.04.2020 № 212 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 11». Договірна ціна визначена як тверда. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 751 798,38 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 15.04.2020 № 205 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, Контр-Адмірала Луніна, 7». Договірна ціна визначена як тверда. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 687 246,76 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 22.04.2021 № 64 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 20». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 869 982,25 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 23.11.2021 № 673 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, пров. Садовий, 6». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 396 416,04 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 03.06.2021 № 142 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 8». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 283 095,36 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 05.07.2021 № 200 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 54». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 810 154,88 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 02.09.2021 № 328 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, Балтська дор., 32». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 286 506,48 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 13.10.2021 № 502 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, Балтська дор., 32А». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 290 701,98 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів;
Договір підряду від 23.11.2021 № 664 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 93». Договірна ціна визначена як динамічна. Технічний нагляд здійснювався інженером технічного нагляду на договірних засадах Наумовим М.С. (реєстраційний № 752). За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 321 388,75 гривні. Проведеним обстеженням обсягів виконаних робіт встановлена відсутність антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів, відсутність планок снігових.
Позивач стверджує, що ревізією встановлено, що в порушення вимог Договорів підряду та закону, підрядна організація ТОВ «ПРОФІ-МОНТАЖ» безпідставно завищила вартість та обсяги виконаних робіт на загальну суму 1 551 339,25 грн, що призвело до втрат Замовника в особі Департаменту міського господарства Одеської міської ради на зазначену суму.
Позивач зауважував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ- МОНТАЖ» на даний час не подав до Департаменту міського господарства Одеської міської ради жодних доказів на спростування позовних вимог, з цих підстав до позовної заяви не додається клопотання про призначення експертизи щодо визначення вартості будівельних робіт.
Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія (вимога) згідно з якою Департамент міського господарства Одеської міської ради просив усунути фінансове порушення, внаслідок якого Департаменту міського господарства Одеської міської ради, як Замовнику за Договорами, завдано збитків на суму 1551339,25 грн шляхом перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок позивача.
Проте, відповідачем не було виконано претензію позивача по договорам підряду на загальну суму 1551339,25 грн, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906 ЦК України).
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, на виконання умов Договорів відповідач виконав, а позивач прийняв без зауважень послуги за Договорами, про що свідчать підписані між сторонами акти, які додані позивачем до позовної заяви.
З вищевикладеного та наявних у матеріалах справи документів слідує, що послуги за Договорами були виконані у повному обсязі відповідачем та прийняті без зауважень та оплачені позивачем, що свідчить про те, що позивач погодився із якістю таких послуг, їх вартістю та обсягом. При цьому доказів мотивованої відмови від прийняття послуг матеріали справи не містять.
Тобто, зобов'язання за укладеними Договорами були припинені виконанням у відповідності до статті 599 ЦК України.
В свою чергу, звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 551 339,25 грн, позивач посилається на Акт від 21.02.2023 № 20-11/02 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради, яким було встановлено завищення вартості виконаних робіт підрядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-МОНТАЖ», що в свою чергу призвело до завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 1 551 339,25 грн.
В силу приписів статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, згідно з частиною першою якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вже було зазначено, збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (пункт 2 частини першої статті 22 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Як було зазначено вище, розмір збитків позивачем розрахований на підставі складеного Південним офісом Держаудитслужби Актом про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022 від 21.02.2023 № 20-11/02.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто, укладання сторонами у справі договору, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата - є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, який було виконано сторонами і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже, не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, від 26.12.2019 у справі №908/2711/18.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
При цьому суд звертає увагу на те, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
Водночас Акт Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби від 21.02.2023 № 20-11/02 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022 не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Суд також приймає до уваги, що акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами, які підтверджені відповідним актами наданих послуг.
Акт Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби від 21.02.2023 № 20-11/02 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022 є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, суд, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/10637/17, від 13.02.2018 року у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 року у справі № 922/2310/17, від 22.10.2019 року у справі № 922/59/19, від 16.10.2018 року у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 року у справі № 910/17984/16 та від 07.12.2021 року у справі № 922/3816/19.
З аналізу вищевикладеного слідує, що за наявності укладеного між сторонами у справі договору, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі, виконання відповідних робіт та їх оплата позивачем є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах. Відтак, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних робіт та договором.
Отже Акт Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби від 21.02.2023 № 20-11/02 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022 не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Водночас, позивач не був позбавлений права провести експертизу та у інший не заборонений законом спосіб доводити обґрунтованість заявлених вимог, однак, позовні вимоги обґрунтовані виключно документами, наданими Державною аудиторською службою України Південного офісу Держаудитслужби.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що результати перевірки можуть бути підставою для вжиття цим органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, у тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання юридичної особи приватного права відповідача щодо сплати відповідних коштів. Сам лише Акт ревізії не може бути підставою для стягнення із відповідача визначених у вказаному Акті сум, не звільняє позивача від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами, та не позбавляє відповідача права спростовувати викладені в акті ревізії висновки шляхом подання відповідних доказів, а отже, відповідний акт не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України у підтвердження встановлення контролюючим органом факту незаконного одержання відповідачем коштів, і відповідно не є доказом виникнення у відповідача грошового зобов'язання.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 та підтриманому у постанові від 07.12.2021 року у справі № 922/3816/19, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що доводи позивача, зазначені в обґрунтування заявлених позовних вимог, не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, є недоведеними та необґрунтованими.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати з оплати судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "17" квітня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт