вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2026 р. Справа № 918/182/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення коштів.
За участю представників сторін:
від позивача: Півторак Ірина Вікторівна;
від відповідача: не з'явився.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (Відповідач) про стягнення 17 819,52 грн. майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті ДТП державі, в особі Служби автомобільних доріг у Рівненській області, заподіяно майнову шкоду (збитки) в розмірі 17 819,52 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2023 року №19/15 від 13.04.2023 та платіжною інструкцією від 13.04.2023 №62.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 18.03.2026.
До суду 13.03.2026 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з Відповідача на користь Позивача 12 810,66 грн. страхового відшкодування.
До суду 17.03.2026 від представника Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить зменшити суму позовних вимог та вважати ціною позову 16 319,52 грн., посилаючись на те, що завдана майнова шкода, що дорівнює сумі франшизи в
розмірі 1 500, грн., втановленої при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не підлягає стягненню з Відповідача.
До суду 18.03.2026 від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги у розмірі 16 319,52 грн. задовольнити.
У судовому засіданні 18.03.2026, заслухавши позицію представників Позивача та Відповідача щодо поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням.
Таким чином предметом позову є стягнення 16 319,52 грн. шкоди.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.03.2026 відкладено судове засідання на 16.04.2026.
До суду 23.03.2026 від представника Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 12 810,66 грн.
До суду 16.04.2026 від представника Відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій присить розгляд справи проводити без участі представника Відповідача та зазначає, що позовні вимоги визнає частково в розмірі вказаному у відзиві на позовну заяву (12 810,66 грн.).
Представник Позивача в судовому засіданні 16.04.2026 підтримала позицію викладену у позовній заяві, відповіді на відзив та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник Відповідача у судове засідання 16.04.2026 не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (ухвала суду від 18.03.2026) надіслано одержувачу Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 18.03.2026.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини третьої статті 202 ГПК України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи належне повідомлення Відповідача про розгляд справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності Відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (далі - Положення), затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 № 253, Служба автомобільних доріг у Рівненській області (далі - Служба), заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 456/2011 "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.
Служба утворена відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 420 "Про структуру управління дорожнім комплексом", від 28.12.2001 № 1809 "Деякі питання Державної служби автомобільних доріг", від 06.08.2003 № 1221 "Деякі питання управління дорожнім комплексом", розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1221-р "Питання управління Державною службою автомобільних доріг об'єктами державної власності".
Відповідно до 2.1 Положення метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Рівненській області (далі - автомобільні дороги) шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Пунктами 5.1-5.2 Положення передбачено, що майно Служби є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Майно Служби становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Служби.
Відповідно до пункту 5.3 Положення на балансі Служби обліковуються автомобільні дороги, та їх складові передані Службі в оперативне управління, що є складовою єдиної транспортної системи України та належить до сфери управління Уповноваженого органу управління.
Згідно з пунктом 5.4 Положення автомобільні дороги та їх складові, знаходяться у державній власності та не підлягають приватизації.
Автомобільні дороги та їх складові, що закріплені за Службою, обліковуються на її балансі, враховуються і відображаються окремо в аналітичному обліку.
До складових автомобільної дороги включається проїзна частина, узбіччя, земляне полотно, декоративні озеленення, снігозахисні насадження, резерви, кювети, мости, штучні споруди, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, шумові екрани, очисні споруди і розташовані в межах смуг відведення інші дорожні споруди та обладнання, відеокамери, а також інші споруди, що знаходяться за межами смуг відведення, що забезпечують функціонування автомобільних доріг.
Як встановлено судом, 13.02.2023 близько 21 год. 15 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, на ділянці дороги км 267 (згідно пікетажного положення км 266+840 м) відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки "Maserati" номерний знак НОМЕР_1 , забезпеченого полісом ПАТ НАСК "Оранта" серії АТ №2727939.
Внаслідок скоєння ДТП пошкоджено металеве огородження з комплектуючими матеріалами.
Позивач 23.02.2023 звернувся до Відповідача з повідомленням про ДТП від 22.02.2023.
У результаті ДТП державі, в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області, заподіяно майнову шкоду (збитки) в розмірі 17 819,52 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2023 від 13.04.2023 №19/15 та платіжною інструкцією від 13.04.2023 №62 .
Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 20.10.2023 у справі №563/392/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач зазначає, що в результаті ДТП державі, в особі Позивача, заподіяно майнову шкоду (збитки) у розмірі 17 819,52 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2023 року №19/15 від 13.04.2023.
Позивачем 13.04.2023, на підставі договору від 15.12.2022 № 27, укладеного ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ" (Товариство), здійснено оплату Товариству за виконані ремонтні роботи металевого огородження на автомобільній дорозі (а/д) М-06 Київ-Чоп, на ділянці дороги км 266+840 м згідно з актом від 13.04.2023 №19/15 у розмірі 17 819,52 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.04.2023 № 62.
Таким чином, Позивачем понесено витрати за виконані ремонтні роботи металевого огородження після ДТП 13.02.2023 на а/д М-06 Київ-Чоп на ділянці дороги км 266+840 м у розмірі 17 819,52 грн. з ПДВ .
Відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-131 Службу автомобільних доріг у Рівненській області перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області. Про що 05.04.2023 внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 05.05.2023 у розмірі 17 819,52 грн. з ПДВ.
Відповідачем не виплачено Позивачу страхове відшкодування, по страховому випадку, який мав місце 13.02.2023 за участі автомобіля "Maserati" номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Таким чином Позивачем понесено фактичні витрати (реальні збитки) в розмірі 17 819,52 грн. з ПДВ, оскільки ним оплачено ремонтні роботи металевого огородження на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, км 266+840 м, виконані Товариством згідно з договором від 15.12.2022 № 27, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2023 року від 13.04.2023 №19/15, відповідно до якого ремонтні роботи металевого огородження проводились на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп після ДТП км 266+840, та платіжною інструкцією від 13.04.2023 №62.
Тобто на підтвердження понесених реальних збитків за проведення ремонтних робіт Позивачем надані документи, що підтверджують розмір заявленої шкоди, а саме Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2023 року від 13.04.2023 № 19/15 та платіжну інструкцію від 13.04.2023 № 62 про оплату таких робіт.
У свою чергу Відповідач частково заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву посилається на те, що заявлені Позивачем вимоги грунтуються на акті приймання виконання будівельних робіт, платіжній інструкції від 13.04.2023 № 62, що не відповідає статтям 22, 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-IV), а тому є неналежними засобами доказування. Окрім того, кошторис на проведення ремонтних робіт попередньо не узгоджувався із страховою компанією. Відповідно, враховуючи звіт від 05.03.2026 № 06/0326, складений незалежним оцінювачем, розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті Позивачу за даним страховим випадком становить 14 310,66 грн. - 1 500,00 грн. (франшиза) = 12 810,66 грн.
Тобто Відповідач визнає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме не в заявленому Позивачем розмірі фактично понесених збитків, а в розмірі майнового збитку визначеному звітом від 05.03.2026 № 06/0326, складеним незалежним оцінювачем.
Водночас суд не може погодитись з такими доводами Відповідча з огляду на таке.
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому 05.05.2023 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 04.05.2023, тобто заяву подано в межах річного строку.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору; дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно з абзатцом першим пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з статтею 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Абзатцами першим та другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до статтей 22, 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, що користується транспортним засобом "Maserati" номерний знак НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у Відповідача відповідно до договору (поліс) від 01.08.2022 № АТ-2727939 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є Відповідач.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (надалі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з частиною першою та абзатцом десятим частини другої статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту майна визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення майна, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому суд враховує, що відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до абзатцу другого частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є можливим за умови, що за цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (згідно з статтею 1194 ЦК України). В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів? (Закон) у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону). Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески.
Судом у даній справі встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 №109 ?Про розміри страхових сум за договорами страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів? опублікованої в публічному доступі на вебсайті Національного Банку України за веб-адресоюhttps://bank.gov.ua, затверджено розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою (дата набрання чинності 01.07.2022), зокрема, за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000,00 грн на одного потерпілого.
Як встановлено судом договір № АТ-2727939 укладений 01.08.2022. Відтак, оскільки договір № АТ-2727939, укладений після набрання чинності постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 №109, то страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, за вказаним договором становить 160 000,00 грн.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статтями 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що що зібраними у справі доказами підтверджується факт заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля "Maserati" номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем відповідно до договору від 01.08.2022 № АТ-2727939, у звязку з чим у останнього виникло зобов'язання нести відповідальність за шкоду майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу в межах встановленого договором ліміту, а понесені Позивачем фактичні витрати (реальні збитки) на проведення ремонту металевого огородження в розмірі 16 319,52 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (на 1 500,00 грн. розміру франшизи) документально підтверджені належними доказами.
Також суд враховує, що Відповідач частково визнав позовні вимоги, а саме в розмірі 12 810,66 грн.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Також у позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача судовий збір. Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на викладене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим, з урахуванням часткового визнання Відповідачем позовних вимог в частині 12 810,66 грн. до початку розгляду справи по суті, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі зі сплати судового збору у сумі 2 021,76 грн. покладаються на Відповідача. Разом з тим, суд дійшов висновку, відповідно до частини першої статті 130 ГПК України повернути Позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору (1 306,24 грн.) від суми заборгованості, яку визнано Відповідачем.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Героїв поліції, 19, код ЄДРПОУ 25894919) 16 319,52 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'ятнадцятьгривень 52 копійки) майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 021,76 грн. (дві тисячі двадцять одна гривня 76 копійок) судового збору.
3. Повернути Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Героїв поліції, 19, код ЄДРПОУ 25894919) з Державного бюджету України 50 % судового збору в розмірі 1 306,24 грн. (одна тисяча триста шість гривень 24 копійки), сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією від 13.02.2026 № 2436.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Героїв поліції, 19, код ЄДРПОУ 25894919).
Відповідач (боржник): Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ 00034186).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 17 квітня 2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон