вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3578/25
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
доМедведчук Ірини Миколаївни
простягнення 65908,81 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 65908,81 грн., з яких 51714,95 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14193,86 грн. заборгованість за процентами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 30.10.2019 № 011/80453/00700538, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Медведчук Іриною Миколаївною (позичальник) щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі заявлених до стягнення сум, право вимоги яких (зобов'язань) перейшло до позивача відповідно до умов договору відступлення права вимоги від 13.12.2022 № 114/2-56, укладеного між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову упродовж двадцяти п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання відзиву та встановлено відповідачу строк для подачі заперечення на відповідь на відзив упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду, у строк встановлений для подання відзиву, докази належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Позивач повідомлений про відкриття провадження у справі в порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до його електронного кабінету копії ухвали в електронній формі.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 26.11.2025 № 2048673 ОСОБА_1 з 27.12.2006 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та 22.02.2024 була знята з реєстрації.
У порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі шляхом направлення на адресу його останнього місця реєстрації, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також судом було направлення відповідачу належним чином завірену копію ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана у кредитному договорі від 30.10.2019 № 011/80453/00700538 як фактична адреса/адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З метою належного повідомлення учасника справи та направлення йому процесуальних документів, Господарський суд Київської області звернувся листом від 11.02.2026 до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (Відділ реєстрації місця проживання) з проханням у найкоротший строк надати інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про: зареєстроване місце проживання (перебування) - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 ).
У відповідь на запит суду від 11.02.2026, відділом реєстрації місця проживання управління адміністративних послуг виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області листом від 23.02.2026 № 2.4.3-09/335 повідомлено, що відповідач, Медведчук Ірина Миколаївна, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , знята з реєстрації місця проживання 22.02.2024 за заявою власника.
Господарський суд Київської області звернувся листом від 06.03.2026 до Головного управління ДМС у м. Києві та Київській області з проханням надати відомості з Єдиного державного демографічного реєстру щодо актуального зареєстрованого місця проживання (перебування) особи: ОСОБА_1 , а також листом від 06.03.2026 до Державної податкової служби України з проханням надати наявну в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформацію про податкову адресу (місце проживання/реєстрації) ОСОБА_1 .
Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом від 13.03.2026 № 8010.15.2-13110/80.3-26 надало відповідь на запит суду, повідомивши, що ОСОБА_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , знята з реєстрації місця проживання 22.02.2024 за заявою власника. Станом на 13.03.2026 ОСОБА_1 зареєстрованою по м. Києву та Київській області не значиться.
Господарським судом Київської області 16.03.2026 здійснено опублікування на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення про виклик особи зареєрестроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, відповідно до якого суд повідомив ОСОБА_1 що ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2025 відкрито провадження у справі № 911/3578/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 65908,81 грн., з яких 51714,95 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14193,86 грн. заборгованість за процентами. Також повідомлено що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. З моменту опублікування цього оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у даній справі та встановлені судом процесуальні строки.
Державна податкова служба України надала відповідь від 09.04.2026 № 4820/5/99-00-12-04-02-05 на запит суду, в якій податкова служба пропонує отримувати інформацію з Державного реєстру за процедурами, визначеними Порядком електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України, який затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України від 24.06.2024 № 304/262, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2024 за № 1020/42365 та договору.
Судом здійснено запити до Державного реєстру фізичних осіб відносно ОСОБА_1 та отримано відповіді від 16.04.2026 № 2611750 та від 17.04.2026 № 2616150, відповідно до яких зазначено РНОКПП Медведчук І.М.
Актуальне місцезнаходженням чи місце реєстрації ОСОБА_1 у зазначених вище документах не значиться.
Враховуючи вищевикладене, суд вжив всіх можливих заходів, які є в нього в наявності, з метою належного повідомлення учасника справи та направлення йому процесуальних документів.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - кредитор/банк) та Фізичною особою-підприємцем Медведчук Іриною Миколаївною (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір від 30.10.2019 № 011/80453/00700538 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 105000,00 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (далі - Графік) та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені Договором. Графік складається за формою згідно з Додатком 1 до Договору. Під «Невідновлювальною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі Кредиту частинами (траншами), при якій після отримання Позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів Позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за Кредитом протягом строку дії Договору (п. 1.1 кредитного договору).
Згідно з п. 1.2 кредитного договору кінцевий термін надання Кредиту - 30.12.2019 (останній день, коли Позичальник може звернутися до Кредитора з заявою про отримання траншу Кредиту). Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кінцевий термін погашення Кредиту Позичальником - 30.10.2022, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, в який Позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за Договором).
Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що кредит надається Позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, які будуть використані у виробництві продукції, внесків до статутного фонду Позичальника, благодійні внески, виплату дивідендів, надання/ повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (до відносин Сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування»). Кредитор у будь-який час протягом строку дії Договору має право здійснювати перевірку цільового використання Кредиту, вимагати від Позичальника надання доступу до приміщень або матеріальних цінностей та будь-яких документів, необхідних для здійснення такої перевірки, а Позичальник зобов'язаний на першу вимогу Кредитора забезпечити представникам Кредитора доступ до відповідних приміщень або матеріальних цінностей та надати документи, що підтверджують цільове використання Кредиту.
Згідно з п. 2.1 кредитного договору протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24% річних, в т.ч. за користуванням Кредитом після настання кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного пунктом 1.3. Договору. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором.
За надання Кредиту за Договором комісія не передбачена (п. 2.1 кредитного договору).
Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за Кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом протягом всього строку користування Кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі.
Обов'язковими умовами надання Позичальнику Кредиту або його частини (траншу) є, зокрема, наявність поточного рахунку, надання Кредитору письмової заяви Позичальника про надання Кредиту із зазначенням цільового використання (пп. 3.1.3, 3.1.4 п. 3.1 кредитного договору).
Згідно пункту 3.2 кредитного договору на умовах Договору, після виконання Позичальником обов'язкових умов, зазначених в пункті 3.1 Договору, Кредитор на підставі письмової заяви Позичальника зобов'язується надати в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок Позичальника в АТ «Райффайзен Банк Аваль», для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.
Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити Погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором. Під поняттям «Погашення заборгованості» Сторони розуміють повернення Позичальником Кредитору суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісій, пені, штрафу та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням Позичальником умов Договору.
Згідно п. 5.2 кредитного договору позичальник здійснює повернення Кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми Кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою наведено у вказаному пункті кредитного договору.
У відповідності до п. 5.3 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення Кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті Кредиту кожного місяця 30 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за Кредитом в повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у Графіку, не є Банківським днем, Позичальник зобов'язаний здійснити платіж не пізніше останнього Банківського дня платежу, визначеній у Графіку.
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до Договору (п. 12.1 кредитного договору).
В додатку № 1 до кредитного договору банк та позичальник встановили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником згідно встановленого наведеного в зазначеному додатку графіку погашення заборгованості за кредитом та сплата процентів. Вказано, що графік є орієнтованим примірником в частині нарахувань процентів.
Додатковою угодою від 29.11.2019 № 1 до кредитного договору банк та позичальник домовились викласти графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, викладений в додатку № 1 до кредитного договору в новій редакції, що додається до додаткової угоди. Згідно наведеного графіку, останній платіж з погашення кредиту, мав бути здійснений позичальником 31.10.2022.
В матеріалах справи міститься анкета-заява на отримання кредиту від 29.10.2019 № Д1-В2/61-443 підписана позичальником за кредитним договором та лист позичальника на ім'я банку від 30.10.2019, в якому позичальник - ФОП Медведчук І.М. просить банк перерахувати кредитні кошти в розмірі 105000,00 грн. на вказаний в листі поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль».
На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 105000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи.
У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного кредитного договору, позичальник своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 51714,95 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 14193,86 грн. Доказів протилежного суду не надано.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» (новий - кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги від 13.12.2022 № 114/2-56 (далі - договір про відступлення права вимоги), згідно якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.3 договору про відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення. Загальний розмір Прав Вимоги, що відступається, згідно Попереднього реєстру боржників становить: 160198604,01 грн., пеня 265445,17 грн. Остаточний Розмір Прав Вимоги, що відступається згідно умов даного Договору визначається на Дату відступлення Прав Вимоги та зазначається в Реєстрі Боржників.
Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п. 7.1 договору про відступлення права вимоги).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.10.2019 № 011/80453/00700538 зі сплати тіла кредиту становить 51714,95 грн., заборгованість за процентами становить 14193,86 грн.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за вищевказаним правочином АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило позивачу належні йому права вимоги за кредитним договором від 30.10.2019 № 011/80453/00700538 до боржника, в т.ч. право вимагати від боржника належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитним договором зі сплати тіла кредиту в розмірі 51714,95 грн. та процентів в розмірі 14193,86 грн.
Позивач надіслав боржнику досудову вимогу від 13.11.2025 вих. № 22168763 про погашення наявної заборгованості за кредитом та відсотками в загальному розмірі 65908,81 грн., що підтверджується описом вкладення до № 0505501353552 від 14.11.2025, списком згрупованих відправлень від 14.11.2025, фіскальним чеком «Укрпошта» від 14.11.2025.
Боржник вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, право вимоги яких (зобов'язань) перейшло до позивача відповідно до умов вищезазначеного договору відступлення права вимоги, належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь 51714,95 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14193,86 грн. заборгованості за процентами. Доказів сплати вказаних сум відповідач суду не надав.
Звертаючись до суду з даним позовом у листопаді 2025 року, позивач просив суд стягнути вказані суми заборгованості з Фізичної особи Медведчук Ірини Миколаївни, позаяк Фізична особа-підприємець Медведчук Ірини Миколаївни припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець 26.03.2021.
Як вбачається з відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2025 № 2048611, яка залучена до матеріалів справи, фізична особа-підприємець Медведчук Ірини Миколаївни припинена 26.03.2021 на підставі власного рішення.
Відповідно до ст. 124 Конституції Країни правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 ГПУ України, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПУ України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка як на дату подання позову так і в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Аналіз змісту та підстав позову у даній справі свідчить про те, що даний спір пов'язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відповідно до ст. 3 ГК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України(в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У відповідності до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач в листопаді 2025 року правомірно звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи Медведчук Ірини Миколаївни, яка припинила 26.03.2021 підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець на підставі власного рішення, щодо стягнення заявлених до стягнення сум, позаяк вказаний спір, пов'язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, з врахуванням фактичних обставин справи віднесено до господарської юрисдикції.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що фізична особа-підприємець Медведчук Ірини Миколаївни припинена 26.03.2021 на підставі власного рішення, а в силу положень ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якими визначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою, то суд в даному випадку вирішує спір у даній справі щодо стягнення з фізичної особи Медведчук Ірини Миколаївни 65908,81 грн.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 51714,95 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14193,86 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 51714,95 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14193,86 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - клієнт) та адвокатським об'єднанням «Апологет» (далі - виконавець) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107 (далі - договір надання правової допомоги), відповідно до умов якого позивач - клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає Послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші Послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта (п. 1.1 договору надання правової допомоги).
Відповідно до п. 2.1 договору надання правової допомоги порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком № 1 до Договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між Сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію.
Згідно п. 2.3 договору надання правової допомоги вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає: 8000,00 грн. без ПДВ.
Пунктами 2.4, 2.5 договору надання правової допомоги визначено, що детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг. Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.
Строк дії даного Договору становить 3 роки. Строк може бути змінено шляхом укладення додаткової угоди (п. 1.4 договору надання правової допомоги).
На виконання умов договору надання правової допомоги адвокатське об'єднання надало позивачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції на суму 80000,00 грн. щодо стягнення кредитної заборгованості з Медведчук Ірини Миколаївни за кредитним договором від 30.10.2019 № 011/80453/00700538, що підтверджується актом наданих послуг правової допомоги від 10.11.2025 на суму 8000,00 грн., який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками адвокатського об'єднання та позивача, підписи яких скріплені печатками об'єднання та товариства.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у справі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у справі № 910/6310/21).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, беручи до уваги те, що результат вирішення спору не впливав на репутацію сторін, справа не викликала публічний інтерес, виконані адвокатом роботи не пов'язані зі значною складністю справи, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. є необґрунтованими та нерозумними.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. на відповідача.
Решта суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу покладаються судом на відповідача.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 65908,81 грн., з яких 51714,95 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14193,86 грн. заборгованість за процентами задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська обл., 79018, ідентифікаційний код 35234236) 51714 (п'ятдесят одну тисячу сімсот чотирнадцять) грн. 95 коп. заборгованості за тілом кредиту, 14193 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто три) грн. 86 коп. заборгованість за процентами, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, 6000 (шість тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 17.04.2026.
Суддя Ю.В. Подоляк