вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2026 р. м. Київ Справа № Б13/016-10 (911/1081/26)
за заявою Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (Київська обл., Бучанський р-н, сел. Коцюбинське, вул. Меблева, буд. 11А; код ЄДРПОУ 23579209)
про забезпечення позову до подання позовної заяви
у відокремленому провадженні в межах справи № Б13/016-10
за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріна Груп» (04053, м. Київ, вул. В.Винниченка, буд. 7, оф. 10; код ЄДРПОУ 37268927)
до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Меблева, 1; код ЄДРПОУ 05509300)
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
Без виклику представників сторін.
Заявник - УЖКГ «Біличі» звернувся до Господарського суду Київської області із заявою від 15.04.2026 б/№ про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В поданій заяві Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, здійснювати будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів 1,2,3,4: - нежитлові будівлі загальною площею 10806,10 кв. м (Реєстраційні номера об'єктів нерухомого майна: 3052627232080, 3052633732080, 3052677532080, 3052675932080), розташовані за адресою: Київська область, Бучанський район, сел Коцюбинське, вул Меблева 1, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- заборонити відповідачу по справі вчиняти дії щодо самого нерухомого майна чи прав на дане нерухоме майно, включаючи його продаж або відчуження іншим чином, продаж/відступлення права вимоги, вчиняти інші дії на підставі оскаржуваного Іпотечного договору, серія та номер: 109, посвідченого 18.03.2026 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. який було укладено між ВАТ «Білицька меблева фабрика» та «Нордіка-Бізнес».
В обґрунтування заяви Заявник зазначає, що ВАТ «Білицька меблева фабрика» було укладено з ТОВ «Нордіка-Бізнес» Договір іпотеки від 18.03.2026, відповідно до якого ВАТ «Білицька меблева фабрика» було передано в іпотеку визначене нерухоме майно.
Заявник стверджує, що укладення Договору іпотеки від 18.03.2026 відбулось з порушенням КУзПБ та порушує права УЖКГ «Біличі» як кредитора, оскільки ліквідаційна процедура спрямована на продаж майна боржника і погашення заборгованості перед кредиторами, а не на створення нових обтяжень.
У зв'язку з цим Заявник має намір звернутись з позовом про визнання недійсним іпотечного договору.
Водночас Заявник стверджує, що на даний час існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідач буде вчиняти дії щодо незаконного розпорядження майном, яке входить до ліквідаційної маси.
Згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, предмету спору, з обраним заявником способом забезпечення, майновими наслідками заборони відповідачеві або іншим особам вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду
Суд вважає за необхідне зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, або припущення обставин відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З поданої Заявником заяви про забезпечення позову суд не вбачає достатніх підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, оскільки доводи Позивача зводяться до обставин укладення між ВАТ «Білицька меблева фабрика» та ТОВ «Нордіка-Бізнес» Договору іпотеки від 18.03.2026, з яким не згоден Заявник та який він має намір оскаржити.
Проте, подана заява не містить жодного документального підтвердження обставин, ймовірність настання яких припускає Заявник, зокрема вчинення підготовчих дій щодо відчуження нерухомого майна.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви УЖКГ «Біличі» від 15.04.2026 б/№ (вх. № 9786) про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись ст. 138-140, 232-235, 255 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви УЖКГ «Біличі» від 15.04.2026 б/№ (вх. № 9786) про забезпечення позову до подання позовної заяви.
2. Копію ухвали надіслати УЖКГ «Біличі».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати підписання ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Дата підписання ухвали 17.04.2026.
Суддя С.Ю. Наріжний