ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2026Справа № 910/15971/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРТ-МЕДІА"
про стягнення 897 412,88 грн
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач, Укрзалізниця) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРТ-МЕДІА" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 897 412,88 грн неустойки (814 584,33 грн штрафу та 82 828,55 грн пені).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-02-05524-01 від 06.11.2024 (далі - Договір).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
16.01.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство просило зменшити розмір штрафу та пені на 90%.
22.01.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.11.2024 Укрзалізницею в особі філії «Центр забезпечення виробництва» AT «Укрзалізниця» (Покупець) і Товариством (Постачальник) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (оголошення № UA-2024-08-30-008426-а) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування Товару: Спеціальний робочий одяг (Лот 1 - 18130000-9 спеціальний робочий одяг (Костюм теплозахисний Зима) [далі - Товар].
Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP (Поставка з оплатою мита) відповідно ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей умовами Договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року умови Договору матимуть перевагу (пункт 4.1 Договору).
Згідно з пунктом 4.2 Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Партією Товару вважається обсяг одиниць Товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем. Місце поставки Товару: м. Фастів (Київська обл.) або на адресу іншого підрозділу вказаного в рознарядці Покупця.
Відповідно до пункту 4.5 Договору Сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу Постачальника, зазначену в Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в Договорі) сканкопій відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі Товару або видаткової накладної (пункт 4.6 Договору).
Відповідно до пункту 16.1 Договору строк його дії встановлюється з моменту підписання Сторонами до 31.12.2024.
Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за Договором зобов'язань щодо поставки та оплати Товару, а також гарантійних зобов'язань на Товар, на умовах, визначених Договором (пункт 16.2 Договору).
Відповідно до частин першої - другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
На виконання умов Договору позивачем 30.12.2024 на електронну адресу відповідача направлено рознарядку (дозвіл) від 26.12.2024 № ЦЗВ-20/6798 на відвантаження Товару на суму 5 430 562,00 грн (далі - Рознарядка).
Слід зазначити, що кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою було визначено 29.01.2025 включно.
Позивач вказує, що протягом строку дії Рознарядки відповідачем Товар не було поставлено.
Разом з тим, Товар на загальну суму 5 430 562,20 грн поставлено Товариством з простроченням строку, обумовленого Договором, у тому числі Товар на суму 4 111 872,00 грн поставлено з простроченням понад 15 календарних днів, що підтверджується такими видатковими накладними:
- від 31.01.2025 № 10 (сума поставленого Товару за Рознарядкою складає 155 801,40 грн);
- від 11.02.2025 № 11, від 18.02.2025 № 12, від 28.02.2025 № 13, від 28.02.2025 № 14, від 28.02.2025 № 17 (Товар на суму 2 929 708,80 грн поставлено 03.03.2025, що підтверджується підписом товарознавця 1-ї категорії комори № 1 ОСОБА_1 );
- від 03.03.2025 №18, від 03.03.2025 № 19 (Товар на суму 764 551,20 грн поставлено 06.03.2025, що підтверджується підписом товарознавця 1-ї категорії комори № 1 ОСОБА_1 );
- від 07.03.2025 № 22 (Товар на суму 473 829,00 грн поставлено 10.03.2025, що підтверджується підписом товарознавця 1-ї категорії комори № 1 ОСОБА_1 ),
- від 13.03.2025 № 24 (Товар на суму 655 329,60 грн поставлено 14.03.2025, що підтверджується підписом товарознавця 1-ї категорії комори № 1 ОСОБА_1 ),
- від 19.03.2025 № 26 (Товар на суму 451 342,20 грн поставлено 20.03.2025, що підтверджується підписом товарознавця 1-ї категорії комори № 1 ОСОБА_1 ).
З огляду на викладене, Товариство порушив умови пункту 4.2 Договору та поставив Товар із простроченням.
Разом з тим, Товариство у відзиві на позовну заяву вказувало, що строк поставки має визначатися датою оформлення видаткових накладних.
Суд відхиляє вказане покликання відповідача, оскільки з кожної видаткової накладної, копії яких містяться у матеріалах справи, вбачається, що у графі «Отримав (ла)» представником позивача зазначено фактичну дату поставки Товару, з якою Товариство у момент підписання вказаних видаткових накладних погодилося та щодо дати приймання Товару, яка була визначена Укрзалізницею, не заперечувало.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань в частині поставки Товару в строк, обумовлений Договором, позивачем відповідачу було нараховано неустойку (штраф і пеню) у сумі 897 412,90 грн та на електронну адресу Товариства направлено претензію від 27.11.2025 № ЦЗВ-20/4323 з вимогами сплатити зазначену неустойку на поточний рахунок позивача.
Разом з тим, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
З огляду на викладене, Укрзалізниця звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 897 412,88 грн неустойки (814 584,33 грн штрафу та 82 828,55 грн пені).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Відповідно до підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк Товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки Товару або до останнього дня строку дії Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії Договору).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні та відповідають обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Разом з тим, Товариство заявило клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 90 відсотків, яке мотивовано, зокрема, таким:
- відповідач вже поніс міру відповідальності у значній сумі, а саме оплатив вартість банківської гарантії у розмірі 419 346,69 грн, яка була забезпеченням виконання зобов'язань за Договором;
- після виникнення прострочення за Договором на адресу відповідача надійшло повідомлення AT «СЕНС БАНК» вих. № 5978-81.10/2025 від 04.02.2025 про здійснення платежу 419 346,69 грн у зв'язку з надходженням від позивача вимоги про настання гарантійного випадку по банківській гарантії № IG27/20240259/DKBO від 24.10.2024;
- AT «СЕНС БАНК» платіжною інструкцією № 741448 від 04.02.2025 перерахувало на користь позивача за банківською гарантією № IG27/20240259/DKBO від 24.10.2024 гарантійну суму в розмірі 419 346,69 грн;
- позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку з простроченням поставки за Договором;
- порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси;
- за 2024 рік чистий прибуток за звітний період (рядок 2350 Звіту про фінансові результати, копія додається) за вирахуванням податку на прибуток (рядок 2300) склав 864,3 тис. грн;
- фінансовий стан відповідача свідчить про те, що заявлені до стягнення суми штрафних санкцій перевищують суму всього прибутку відповідача за цілий рік, стягнення цих штрафних санкцій матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності Товариства;
- у разі задоволення позовних вимог, сума отриманих позивачем коштів (неустойка і забезпечення Договору) сягне майже 13% вартості поставленого в рамках Договору товару.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 90% та часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Частиною першою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі № 761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити [постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)].
Верховний Суд також неодноразово вказував, що застосування статті 551 ЦК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Переоцінка обставин, що є предметом доказування, та стали підставою для висновку щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду, не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі "Висновки щодо застосування норм матеріального права", зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:
« 213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».
Суд дійшов висновку, що, ураховуючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, та те, що таке порушення не завдало збитків позивачу та/або іншим учасникам господарських відносин, фінансовий стан відповідача, отримання позивачем банківської гарантії, наявні обставини, які в силу приписів частини третьої статті 551 ЦК України є достатніми підставами для зменшення розміру пені та штрафу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача на 90 %.
Суд відзначає, що при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення штрафних санкцій суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме 8 282,86 грн пені та 81 458,43 грн штрафу.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню, ураховуючи зменшення штрафу та пені на 90%.
Суд зазначає, що висновки стосовно застосування ст. 129 ГПК України (про розподіл судового збору) у справах, за результатами розгляду яких суд зменшив розмір неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.
Так, у вказаних постановах Верховним Судом наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, суд зазначає, що судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повній сумі, оскільки, позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення пені та штрафу, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРТ-МЕДІА" (02094, місто Київ, вул. Сергієнка Івана, будинок 18, офіс 18, код 39837891) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, код 40075815) 8 282 (вісім тисяч двісті вісімдесят дві) грн 86 коп. пені, 81 458 (вісімдесят одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім) грн 43 коп. штрафу, 10 768 (десть тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.04.2026.
Суддя О.Г. Удалова