ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2025Справа № 910/4692/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" вул. Петлюри Симона, 25, м. Київ,01032
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Південь" вул. Жилянська, 14Б, м. Київ, 01033
про стягнення 36 220 845,64 грн.
Представники сторін:
від позивача: Салівон В.І.
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь» про стягнення 167 772 684,79 грн., а саме 16 719 704,18 грн. основного боргу, 38 834,67 грн. процентів річних та 14 145,94 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 2513-01024 від 21.06.2023 року в частині здійснення своєчасної оплати електричної енергії для врегулювання небалансів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4692/25 та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.06.2025 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" 27.05.2025 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 27.05.2025 року про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2025 року доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача. Документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 11.06.2025 року у зв'язку з нез'явленням представника відповідача, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 16.07.2025 року.
Судом доведено до відома, що через систему "Електронний суд" 24.06.2025 року представником позивача подано заяву про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог б/н від 24.06.2025 року, в якій позивач зазначає про збільшення позовних вимог шляхом збільшення періоду, за який стягується основна заборгованість за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 2513-01024 від 21.06.2023 року, а саме окрім первісно заявленого до стягнення боргу за період жовтень 2023 року - січень 2024 року, додатково просить суд стягнути заборгованість за період лютий 2024 року - червень 2024 року, а також відповідний період нарахування процентів річних та втрат від інфляції, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 35 453 700,06 грн. основного боргу за спірним Договором про врегулювання небалансів, 177 376,93 грн. процентів річних за період 11.03.2025 року - 21.05.2025 року та 589 768,65 грн. втрат від інфляції за період березень - травень 2025 року. Заява разом з доданими документами судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 судом прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 24.06.2025 про зміну предмету позову шляхом збільшення періоду основної заборгованості та збільшення розміру позовних вимог відповідно, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням нової ціни позову 36 220 845,64 грн. та предмету спору, а також враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/4692/25 та справа призначена до судового розгляду по суті на 13.08.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 року за ініціативою суду виправлено описку, допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 року у справі № 910/4692/25 шляхом заміни дати і часу призначення судового засідання з "16.07.2025 о 15:30" на 13.08.25 о 15:00 год.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.08.2025 року за усним клопотанням представника позивача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 04.09.2025 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання представником позивача через систему «Електронний суд» 13.08.2025 року подана заява б/н від 13.08.2025 року про надання доказів виставлення рахунків - фактур за листопад - грудень 2023 року, а саме інформації з системи управління ринком (ММS), яка з технічних причин не була завантажена разом з позовною заявою. Також вказана заява містить клопотання про поновлення строку подання доказів та визнання поважними причин пропуску такого строку.
Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши клопотання представника позивача суд зазначає, що заявником пропущено передбачений законом строк для звернення з даною заявою, однак наведені позивачем причини пропущення строку звернення з заявою про долучення доказів суд вважає поважними, в зв'язку з чим клопотання представника позивача про поновлення строку для подання доказів у справі № 910/4692/25 підлягає задоволенню та подані докази - долученню до матеріалів справи.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача на час проведення засідання з розгляду справи по суті 04.09.2025 року до суду не надходило.
У судові засідання з розгляду справи по суті 13.08.2025 року та 04.09.2025 року з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача - не з'явився.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Тобто, відповідач як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
При цьому, судом згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено відсутність у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь» як на час відкриття провадження у справі № 910/4692/25, так і на час розгляду даної справи по суті зареєстрованого електронного кабінету, отже з метою повідомлення останнього про розгляд судом справі № 910/4692/25 та про його право подати відзив на позовну заяву, а також про призначення розгляду справи по суті, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду від 13.05.2025 року про відкриття провадження у справі, від 11.06.2025 року про оголошення перерви та від 16.07.2025 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: вул. Жилянська, 14Б, м. Київ, 01033, а також додатково на електронну адресу відповідача: ek_p@ukr.net, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронної скриньки відповідача.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Наразі, направлені на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованими повідомленнями про вручення №№ 0610254230769, 0610261574376 копії ухвал суду від 13.05.2025 року та 11.06.2025 року повернуті до суду 05.06.2025 року та 03.07.2025 року неврученими адресату за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.
В свою чергу, докази отримання відповідачем копії ухвали суду від 16.07.2025 року станом на час проведення судового засідання 13.08.2025 року до суду не повернуті.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ “Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0610270766300 Товариству з обмеженою відповідальністю "Південь", в якому зазначено, що станом на 12.08.2025 року поштове відправлення «Повертається за закінченням терміну зберігання. Виїхало з Відділення».
В той же час судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача зазначеній на конверті, що повернувся.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/4692/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час суд звертає увагу, що за змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуте поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалах від 13.05.2025 року та 11.06.2025 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи по суті до суду також не надходило.
Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та не реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наразі, від відповідача станом на час розгляду справи по суті 04.09.2025 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача на час розгляду справи по суті 04.09.2025 року до суду не надходило.
Про поважні причини неявки в судові засідання з розгляду справи по суті 13.08.2025 року та 04.09.2025 року представника відповідача суд не повідомлено.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь» не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а також не забезпечено участь представника в судових засіданнях, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представника відповідача виключно за наявними матеріалами.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.09.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.09.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, чинний на час спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Частиною 3 статті 3 Закону встановлено, що обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про врегулювання небалансів.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач у справі) утворене 29.07.2019 року відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у Приватне акціонерне товариство, та є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, п.3.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого Наказом Міністерства енергетики України № 218 від 21.09.2021 року.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач) виконує функції оператора системи передачі (ОСП) на підставі ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 17.07.2014 року № 1012 та ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП від 17.12.2021 року № 2624; п.2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 №218.
Частинами 1, 2 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що Адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Згідно з частиною 3 статті 52 Закону, серед іншого, Адміністратор розрахунків розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
За приписами ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів.
Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку.
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.
Для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії").
Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується регулятором.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за № 307 (зі змінами і доповненнями) (далі - Правила ринку).
Згідно п. 1.1.4 гл. 1 Правил ринку терміни вживаються в такому значенні: АР - адміністратор розрахунків (позивач у справі), ОСП - оператор системи передачі (позивач у справі), СВБ - сторона, відповідальна за баланс (відповідач у справі).
Відповідно до п. 1.1.2. Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.
Для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору (п. 1.3.2. Правил ринку).
Кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил (п. 1.3.5. Правил ринку).
Після отримання відповідної заяви-приєднання ОСП перевіряє повноту та правильність її заповнення та у разі відсутності підстав для її відхилення впродовж 2 робочих днів після отримання вносить кандидата до реєстру учасників ринку та присвоює йому відповідний ідентифікатор договору учасника ринку та дату акцептування заяви-приєднання, про що повідомляє учасника ринку (п. 1.3.7. Правил ринку).
Так, Наказом НЕК «Укренерго» від 03.04.2019 року № 204 затверджено умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів НЕК «Укренерго» від 08.07.2019 року №366, від 07.08.2019 року №423, від 16.08.2019 року №441, від №85, від 26.11.2020 року №634, від 21.12.2020 року №709, від 05.01.2021 року №6, від №111, від 16.03.2021 року №141, від 01.06.2021 року №303, від 31.01.2022 року №58, від №161, від 16.05.2022 року №176, від 09.06.2022 року №236, від 27.01.2023 року №58 та від 01.03.2024 №117 (діє з 04.03.2024) (посилання на сторінку сайту НЕК «Укренерго» - https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykivrynku/dogovory/#1594303518945-6f4b41ba-c92d).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком № 1 до Правил ринку, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь» (відповідач у справі, СВБ - сторона, відповідальна за баланс за договором) звернулося до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач у справі, ОСП - оператор системи передачі за договором) 20.06.2023 року із заявою-приєднанням до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з пунктами 1.3, 1.4 якого СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року.
В подальшому листом від 21.06.2023 року №01/30137 позивач повідомив відповідача про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь» до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору - №2513-01024 з датою акцептування - 21.06.2023 року (далі - Договір).
Відповідно до повідомлення про приєднання до Договору останній є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті ДП «НЕК «Укренерго» https://ua.energy/.
Розділами 1-10 Договору сторони узгодили предмет договору, обсяг, ціну та вартість, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок розрахунків, форс-мажор, порядок врегулювання спорів, строк дії договору, інші умови тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 9.1 Договору останній набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
За умовами пункту 9.2 Договору якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Наразі, доказів звернення сторін з заявами про розірвання останнього відповідно до умов п. 9.2 Договору матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України, § 3 глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до пунктів 7, 12, 46, 55, 89 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»:
- балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;
- відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;
- небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
- оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;
- сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Відповідно до пункту 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Главою 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з пунктом 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1., пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку система управління ринком (СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Згідно з пунктом 5.28.1. глави 5.28. розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктами 1.11.5.-1.11.6 Правил ринку ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, яка міститься в СУР та стосується їх безпосередньо.
Як встановлено судом за матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній, як учасник ринку, використовує у своїй діяльності СУР (програмний комплекс Market management system, MMS).
Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.
Так, відповідно до п. 7.3.1. Правил ринку АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Окрім того, згідно з пунктом 1.1. Правил врегулювання Додатку 10 до Правил ринку якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.
За умовами пункту 1.2. Правил врегулювання Додатку 10 до Правил ринку розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.
Відповідно до пункту 5.3.1 Правил ринку рахунок A-В використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів.
Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Пунктами 5.6., 5.7. Договору встановлено, що подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку.
Якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у первинному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП протягом двох робочих днів з дня його виставлення. Наявність заперечень СВБ не є підставою для несвоєчасного забезпечення СВБ наявності коштів на рахунку ескроу та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
Відповідно до п. 1.1.2 Правил ринку рахунок ескроу ППБ/СВБ - рахунок умовного зберігання, відкритий учасником ринку, що є ППБ/СВБ (крім ОСП), у будь-якому з визначених ОСП банків, для акумулювання коштів, що АР використовує для контролю достатності коштів для оплати поточної заборгованості ППБ/СВБ та погашення простроченої заборгованості ППБ/СВБ, розрахунків за балансуючу електричну енергію з ППБ/за небаланси з СВБ та для повернення коштів учаснику ринку, згідно з цими Правилами; рахунок ескроу для фінансових гарантій - рахунок умовного зберігання, відкритий учасником ринку в будь-якому з визначених ОСП банків, для забезпечення фінансової гарантії за договором про врегулювання небалансів, відповідно до цих Правил.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставляло відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури), які СВБ (Державне підприємство "Регіональні електричні мережі") зобов'язаний був сплатити АР на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії №UA583004650000026032300813715.
Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору та пунктів 7.3.1, 7.7.3 Правил ринку позивач сформував та виставив відповідачу наступні рахунки - фактури на загальну суму 35 453 700,26 грн. з ПДВ, а саме:
- № 2702202400627 від 05.02.2025 року за період 01.10.2023-31.10.2023 на загальну суму 1 768 242,26 грн.;
- № 2902201400631 від 05.03.2025 року за період 01.11.2023-30.11.2023 на загальну суму 3 326 021,10 грн.;
- № 0103202401173 від 05.03.2025 року за період 01.12.2023-31.12.2023 на загальну суму 2 783 496,05 грн.;
- № 1705202400386 від 12.03.2025 року за період 01.01.2024-31.01.2024 на загальну суму 8 841 944,77 грн.;
- № 3105202400368 від 19.03.2025 року за період 01.02.2024-29.02.2024 на загальну суму 5 609 401,84 грн.;
- № 1106202400397 від 19.03.2025 року за період 01.03.2024-31.03.2024 на загальну суму 4 901 440,98 грн.;
- № 2506202400404 від 26.03.2025 року за період 01.04.2024-30.04.2024 на загальну суму 3 096 847,50 грн.;
- № 2806202400397 від 26.03.2025 року за період 01.05.2024-31.05.2024 на загальну суму 3 344 596,86 грн.;
- № 1007202400401 від 30.04.2025 року за період 01.06.2024-30.06.2024 на загальну суму 1 781 708,70 грн.
Факт виставлення позивачем рахунків підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою скрін-шотів з СУР (MMS).
Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
У частині 2 статті 96 ГПК передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Наразі, процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Згідно постанови Верховного Суду від 15.07.2022 року у справі №914/1003/21 роздруківки знімків екранів комп'ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.
Таким чином, з урахуванням змісту укладеного Договору у розумінні положень Правил ринку направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через СУР, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
Так, згідно п.1.11.1 Правил СУР забезпечує, в тому числі, п. 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; п. 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; п. 16) формування даних для актів купівлі-продажу.
Відповідно до п. 1.11.6. Привал учасники ринку мають право на доступ до інформації, яка міститься в СУР та стосується їх безпосередньо.
АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.11.8. Правил).
При цьому, оскільки іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, за відсутності будь - яких заперечень з боку відповідача щодо факту отримання рахунків, суд дійшов висновку щодо належності їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.
Відтак, надані позивачем на підтвердження надсилання рахунків відповідні роздруківки скрін-шотів з СУР (MMS) належним чином підтверджують факт направлення перелічених вище документів на відповідачеві та їх отримання останнім.
Суд зазначає, що в розумінні Правил ринку платіжний документ - це рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
Відповідно до пунктів 5.7, 5.8. Договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку.
В свою чергу, відповідно до п. 7.8.1 Правил якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Згідно пункту 5.9 Договору ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (далі - Акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається у в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП(за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу.
Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.
Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб.
У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначаються за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.
Згідно п.5.10 Договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі - продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП)).
Так, позивачем відповідно до пункту 5.9 Договору було направлено на адресу відповідача через систему електронного документообігу акти:
- Акт №ВН/23/10-2513 від 31.10.2023 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/23/11-2513 від 30.11.2023 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/23/12-2513 від 31.12.2023 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/24/01-2513 від 31.01.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/24/02-2513 від 29.02.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/24/03-2513 від 31.03.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/24/04-2513 від 30.04.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/24/05-2513 від 31.05.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт №ВН/24/06-2513 від 30.06.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/23/10-2513 від 01.03.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.10.2023 №ВН/23/10-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/23/11-2513 від 05.03.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2023 №ВН/23/11-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/23/12-2513 від 07.03.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2023 №ВН/23/12-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/24/01-2513 від 21.05.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2024 №ВН/24/01-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/24/02-2513 від 05.06.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 №ВН/24/02-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/24/03-2513 від 14.06.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2024 №ВН/24/03-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/24/04-2513 від 27.06.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2024 №ВН/24/04-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) № ВН/24/05-2513 від 28.06.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.05.2024 №ВН/24/01-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024;
- Акт-корегування (врегулювання) №СВБ_ВР_02-2024_06_22513 від 26.07.2024 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2024 №ВН/24/06-2513 згідно з Договором від 21.06.2023 №2513-01024,докази надсилання яких наявні в матеріалах справи, та які були підписані ТОВ «ЕК «Південь» за допомогою КЕП.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до пункту 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Згідно п. 5.3 Договору СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на рахунок ескроу СВБ. Кошти з рахунку ескроу СВБ в подальшому перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ОСП, зазначені у реквізитах цього Договору.
Так, за визначенням ст. 63 Закону України «Про платіжні послуги» рахунок умовного зберігання (ескроу) - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх особі (особам), зазначеній (зазначеним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), а в разі надання бенефіціаром письмової вказівки банку - особі (особам), зазначеній (зазначеним) бенефіціаром, якщо це передбачено договором, або повернення таких коштів клієнту в разі настання підстав, передбачених договором.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та доданому розрахунку, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 7.7.3. Правил ринку, відповідач повинен був здійснити оплату за виставленими рахунками у строк:
- до 10.02.2025 року за рахунком № 2702202400627 від 05.02.2025 року;
- до 10.03.2025 року за рахунком №2902201400631 від 05.03.2025 року;
- до 10.03.2025 року за рахунком №0103202401173 від 05.03.2025 року;
- до 17.03.2025 року за рахунком №1705202400386 від 12.03.2025 року;
- до 24.03.2025 року за рахунком №3105202400368 від 19.03.2025 року;
- до 24.03.2025 року за рахунком №1106202400397 від 19.03.2025 року;
- до 12.05.2024 року за рахунком №606202400349 від 06.06.2024 року;
- до 31.03.2025 року за рахунком №2506202400404 від 26.03.2025 року;
- до 31.03.2025 року за рахунком №2806202400397 від 26.03.2025 року;
- до 05.05.2025 року за рахунком №1007202400401 від 30.04.2025 року.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч умовам Договору та Правил відповідач не здійснив своєчасну оплату за виставленими рахунками за спірним Договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати за небаланс електричної енергії становить 35 453 700,06 грн.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо сплати Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" як оператору системи розподілу, що здійснює врегулювання небалансу електричної енергії, грошових коштів в сумі 35 453 700,06 грн. у встановлений строк, всупереч умовам Договору та Правил ринку не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Південь" як сторони, відповідальної за баланс (СВБ), утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним або розірвання укладеного між сторонами Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 2513-01024 від 21.06.2023 року та/або його окремих положень та/або додатків до нього суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного договору на час його укладання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Поряд із цим суд зазначає, що умовами спірного Договору, а саме п.п. 3.3, 5.7, 5.9 передбачений обов'язок ОСП (позивача) виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії, а також з формування та направлення Акту купівлі-продажу до СВБ (відповідача), який, в свою чергу, у разі наявності заперечень щодо інформації, яка міститься у платіжному документі зобов'язаний повідомити про це ОСП, та у разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір. При цьому згідно Договору наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП (позивачем) та до здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті.
Наразі, з урахуванням умов Договору, згідно яких у разі якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано доказів наявності відповідних заперечень відповідача або інших доказів, які б вказували на реалізацію ним зазначеного права в частині заперечень рахунків.
Таким чином, виходячи з того, що розмір заборгованості за Договором відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 453 700,06 грн. боргу з оплати за небаланс електричної енергії підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати виставлених рахунків на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за Договором, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 177 376,93 грн. процентів річних за період 11.03.2025 року - 21.05.2025 року та 589 7683,65 грн. втрат від інфляції за період березень - травень 2025 року, які позивач просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку в частині процентів річних та втрат від інфляції.
Суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються інфляційні втрати та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних витрат та процентів річних судом встановлено, що їх розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства умовам Договору і Правил ринку та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 177 376,93 грн. процентів річних та втрат від інфляції в сумі 589 768,65 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Енергетична компанія "Південь" (вул. Жилянська, 14Б, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 44930685) на користь Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (вул. Петлюри Симона, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 35 453 700,06 грн. (тридцять п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят три тисячі сімсот грн. 06 коп.) основного боргу, 177 376,93 грн. (сто сімдесят сім тисяч триста сімдесят шість грн. 93 коп.) процентів річних, 589 768,65 грн. (п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 65 коп.) втрат від інфляції та 434 650,15 грн. (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят грн. 15 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 16 квітня 2026 року.
Суддя А.М. Селівон