ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 квітня 2026 року Справа № 906/1314/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Дехтярук І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Стоцький О.Л. (самопредставництво),
від відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2025 (суддя Кравець С.Г., повний текст складено 22.12.25)
у справі № 906/1314/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"
про стягнення 807 000,00 грн та розірвання договору
На розгляді Господарського суду Житомирської області перебувала позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" з вимогою про стягнення 807 000,00 грн, з яких 597 000,00 грн пені, 210 000,00 грн штрафу, а також про розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025.
Підставою звернення позивача до суду стало порушення відповідачем істотних умов договору про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь Військової частини НОМЕР_1 579 000,00 грн пені та 210 000,00 грн штрафу. Розірвано договір про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025, який укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс". Стягнуто з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь позивача 11 890,40 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог в частині порушення сторонами умов укладеного договору та наявністю підстав для його розірвання. Водночас, після проведеного судом перерахунку штрафних санкцій, у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 18 000,00 грн відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2025 скасувати в частині стягнення 579 000,00 грн пені, 210 000,00 грн штрафу, а також 11 890,40 грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині судове рішення просить залишити без змін. Також просить здійснити розподіл судових витрат.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує про те, що суд помилково визначив наявність в діях відповідача порушення декількох різних зобов'язань перед позивачем та в результаті задоволення позовних вимог він був притягнений двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2025 у справі № 906/1314/25; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2025 у справі № 906/1314/25 - без змін.
В судовому засіданні присутній представник позивача підтримав доводи, викладені у поданих ним процесуальних документах та надав усні пояснення.
Апелянт явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи № 906/1314/25 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.
Із матеріалів справи встановлено, що між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" (постачальник) укладено договір № 23 від 24.03.2025 про закупівлю товару за державні кошти.
Згідно з пунктом 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а замовник сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент) перелік, кількість, ціна за одиницю товару зазначено у додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною (специфікація). Строк поставки товару - 10 діб з дати підписання договору.
Загальна вартість договору визначена на підставі додатку № 1 до цього договору та складає: 6 000 000,00 грн без ПДВ (п.2.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору, постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов'язується здійснити поставку товару протягом строку дії даного договору, але в жодному разі не пізніше 10 (десяти) діб з дати підписання договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP, згідно INCOTERMS-2010: Київська область, за адресою: м. Київ у додатково визначеному замовником місці. Поставка, завантаження та розвантаження здійснюється силами та за рахунок постачальника.
За умовами пункту 4.3 договору, постачальник (уповноважена особа постачальника) повідомляє замовника (уповноважену особу замовника) у письмовому вигляді засобами електронного зв'язку (e-mail, чи за месенджером телефонного номеру (через WhatsApp, Signal)) не менше ніж за 3 робочих дні про дату та орієнтовний час поставки товару.
Згідно пункту 4.6. договору, факт приймання товару, а також відсутність зауважень до товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином (відповідно до вимог чинного законодавства) оформленої накладної на товар (на кожну поставлену партію/частину товару) та акту приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 4.10 договору, право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар, акту приймання-передачі товару та списання коштів за товар з відповідних рахунків замовника.
Згідно пункту 4.11 договору, зобов'язання по складанню усіх необхідних накладних та актів покладається на Постачальника.
Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 договору передбачений обов'язок постачальника поставляти замовнику товар в строк та на умовах, передбачених даним договором.
У відповідності до підпункту 8.3.5 пункту 8.3 договору, постачальники зобов'язаний забезпечити вчасну поставку товару, якість і кількість якого відповідає вимогам даного договору.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що усі спори, які можуть виникнути між ними за даним договором або у зв'язку із ним, вирішуватимуться у порядку досудового врегулювання спорів, відповідно до чинного законодавства України.
У разі неможливості вирішення спору у відповідності з п.13.1 даного договору, спір підлягає вирішенню судом відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 13.2 договору).
За умовами п.14.1 договору, договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Датою укладення договору є дата його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності).
Додатком № 1 до договору є специфікація, у якій сторони погодили найменування товару, його кількість - 30 одиниць, гарантійний строк та загальну ціну, яка становить 6 000 000,00 грн.
Договір № 23 від 24.03.2025 та специфікація (додаток № 1) підписані представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками.
На підставі видаткової накладної № 75 від 22.04.2025 ПП "БудКапітал Плюс" поставило Військовій частині НОМЕР_1 обумовлений товар - у кількості 15 одиниць на загальну суму 3 000 000,00 грн.
Згідно акту прийому - передачі товару від 22.04.2025 ПП "БудКапітал Плюс" передало у власність Військовій частині НОМЕР_1 товар - у кількості 15 одиниць, на загальну суму 3 000 000,00 грн.
У цей же день - 22.04.2025 замовник у повному обсязі оплатив поставлений йому товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 329 від 22.04.2025 на суму 3 000 000,00 грн.
Іншу частину товару у кількості 15 одиниць на суму 3 000 000,00 грн відповідач позивачу не поставив. У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1837/60/39/1590 від 16.08.2025, у якій пропонував останньому належним чином виконати свої зобов'язання за договором та поставити товар на суму 3 000 000,00грн, а також перерахувати пеню та штраф у розмірі 684 000,00 грн за прострочку поставки товару.
Неотримання відповіді на претензію позивача та несплата штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань стали підставою для звернення позивачем з даним позовом про стягнення з відповідача: 597 000,00 грн пені, 210 000,00 грн штрафу на підставі п.9.2 договору, а також керуючись статтею 651 ЦК України, позивач просить розірвати договір про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025 у зв'язку з істотним порушенням ПП "БудКапітал Плюс" умов договору.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Згідно пункту 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу обумовлений у специфікації товар, у загальній кількості 30 одиниць.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".
Пунктом 25 частини 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 ЦК України).
За приписами статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 ст.662 ЦК України).
Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4.1 договору, постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов'язується здійснити поставку товару протягом строку дії даного договору, але в жодному разі - не пізніше 10 (десяти) діб з дати підписання договору.
Згідно статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно, обумовлений у договорі № 23 від 24.03.2025 про закупівлю товару за державні кошти, товар на загальну суму 6 000 000,00 грн відповідач зобов'язаний був поставити у строк до 04.04.2025, а не до 02.04.2025, як помилково вважає позивач, оскільки датою підписання договору є 24.03.2025.
Відповідачем, у визначений договором строк, товар поставлено не було.
На виконання умов договору № 23 від 24.03.2025, відповідачем 22.04.2025 було поставлено на користь позивача частину товару - у кількості 15 одиниць, на загальну суму 3 000 000,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 22.04.2025 та видатковою накладною № 75 від 22.04.2025.
За отриманий товар позивачем проведено оплату на суму 3 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 329 від 22.04.2025.
Решту обумовленого товару у кількості 15 одиниць на суму 3 000 000,00 грн відповідачем не поставлено.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 1837/60/39/1590 від 16.08.2025, у якій пропонував виконати належним чином свої зобов'язання за договором та поставити товар на загальну суму 3 000 000,00 грн, а також перерахувати пеню та штраф у розмірі 684 000,00 грн за прострочення поставки товару. Однак, вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Договором про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025 передбачено відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором.
Відповідач стверджує, що місцевим господарським судом помилково визначено, що в його діях мало місце порушення декількох різних зобов'язань перед позивачем, а також двічі застосовано відповідальність одного й того ж самого виду, тому в результаті задоволення позовних вимог він був притягнений неодноразово до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Варто зазначити, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Керуючись положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Цивільно - правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України. Така відповідальність спрямована задля забезпечення правопорядку у сфері цивільно- та господарсько-правових відносин.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак, беручи до уваги викладені вище положення статей 549, 551, 611 ЦК України суд виснує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Зокрема, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки. Тому, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
З огляду на встановлений факт порушення виконання взятих зобов'язань за укладеним між сторонами договором, у позивача виникло право на застосування передбачених заходів відповідальності.
Так, згідно пункту 9.2 договору, за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару з якої допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
За результатами здійсненого судом перерахунку пені, з урахуванням вірних періодів, обґрунтованим та арифметично вірним є загальний розмір пені у сумі 579 000,00 грн пені, яка нарахована:
- з 04.04.2025 по 21.04.2025 на суму невчасно поставленого товару у розмірі 6 000 000,00 грн - 108 000,00 грн пені;
- з 23.04.2025 по 26.09.2025 на суму недопоставленого товару у розмірі 3 000 000,00 грн - 471 000,00 грн пені.
В частині стягнення пені у розмірі 18 000,00 грн вимоги є безпідставними, тому у їх задоволенні судом обґрунтовано відмовлено.
За прострочення відповідачем постачання товару понад 30 днів позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 210 000,00 грн (вартість недопоставленого товару 3 000 0000,00 грн x 7%), розмір якого є арифметично правильним.
За обставинами справи, що переглядається, укладаючи договір, сторони діяли на власний розсуд. Водночас з моменту, коли всі істотні умови договору були досягнуті, він вважається укладеним та є обов'язковим для виконання.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені строки здійснення поставки товару.
При цьому доводи апелянта про подвійне притягнення до відповідальності одного виду є безпідставними, оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень щодо можливості передбачення у договорі одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.
Щодо позовної вимоги про розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025, то за умовами п.14.1, даний договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Датою укладення договору є дата його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності).
Відповідно до частини 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Для застосування частини 2 ст. 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18).
Враховуючи те, що укладаючи даний договір Військова частина НОМЕР_1 мала правомірні очікування на виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань та отримання відповідного товару, втім ПП "БудКапітал Плюс", проігноровано взяті на себе зобов'язання в частині поставки 15 одиниць товару (що складає 50% від загальної кількості товару), тобто відповідачем було допущено істотне порушення договору, котре не дозволяє позивачу отримати те, на що він очікував.
З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав для розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти № 23 від 24.03.2025 на підставі частини 2 ст. 651 ЦК України.
В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2025 у справі № 906/1314/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.
За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 906/1314/25 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 19 грудня 2025 року у справі № 906/1314/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 906/1314/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "17" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Коломис В.В.