ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/835/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Тучкова Ю. В.
від відповідача - Деревянко Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025, ухвалене суддею Ільєвою Л.М. м. Миколаїв, повний текст якого складено та підписано 02.01.2026
по справі №915/835/25
за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект»
про стягнення 957233,79 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:
Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі по тексту постанови - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» (надалі по тексту постанови -відповідач) про стягнення заборгованості в загальній сумі 743263,88 грн, у т.ч. пені за порушення строків постачання товару в сумі 480493,82 грн та штрафу 7% за прострочення постачання товару понад 30 календарних днів в сумі 262770,06 грн.
Позовні вимоги обгунтовані порушенням відповідачем умов договору №53-123-01-24-09213 на постачання магістралей, арматури трубопровідної, згідно специфікації №1, а саме прострочення поставлення товару по позиції 20 специфікації №1 на суму 3 753 858 грн з ПДВ.
29.08.2025 від позивача до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач збільшив розмір пені на 213969,91 грн, внаслідок чого загальна сума пені, що заявлена до стягнення, склала 694463,73 грн, а загальна сума позовних вимог - 957233,79 грн.
Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 05.09.2025 серед іншого, постановив прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 у справі №915/835/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» про стягнення 957233,79 грн - задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» пеню в розмірі 208339,12 грн, штраф 7% в розмірі 78831,02 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11486,81 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем строку поставки товару, що визначений у п. 20 специфікації № 1 до договору, відповідачем не спростовано, а доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків постачання товару (форс-мажорні обставини) суд визнав необгрунтованими.
Окрім того, Господарський суд Миколаївської області виснував, що відповідачем не дотримано приписи п. 8.3. договору щодо строків повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин (протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа).
Поряд з цим, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначив, що вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені та штрафу на 70% від розрахованих позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги:
Щодо апеляційної скарги ТОВ «Гарант Буд Проект».
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
- рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 по справі №915/835/25 в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;
- стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, понесені апелянтом у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та в сумі 10 000,00 грн, понесені апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В обгунтування підстав апеляційної скарги відповідач вказав, що судом першої інстанції не враховано, що незважаючи на наявність форс - мажорних обставин у відповідача, саме позивач відмовився переносити строки поставки за договором, а потім і розірвати договір, як це передбачено п. 8.3 Договору, мотивуючи свої відмови, що вказане обладнання є життєвоважливим для функціонування АЕС і він його буде очікувати стільки скільки буде потрібно.
За твердженнями відповідача, судом першої інстанції безпідставно не було враховано ту обставину, що відповідно до п.8.2. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин.
Відповідач наголошує, що невиконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань по відповідним договорам відбулося не через протиправну винну дію або бездіяльність з їх боку, а також через наявність для них форс-мажорних обставин, що прямо зазначено в наданих відповідачем сертифікатах ТПП.
Щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
- скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 у справі №915/835/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальності «Гарант Буд Проект» про стягнення пені в розмірі 480 493,82 грн., та штрафу 7% в розмірі 262 770,06 грн. задовольнити в повному обсязі.
- судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 375,82 грн. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Гарант Буд Проект».
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що апелянт являється підприємством критичної інфраструктури, яке в умовах воєнного стану працює над виробництвом електричної енергії та не може втрачати свої як енергетичні, так і фінансові потужності через порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним договором.
За твердженнями позивача, зменшуючи розмір нарахованих пені та штрафу на 70%, судом першої інстанції повністю порушено інтереси АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та фактично звільнено відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» вважає, що зменшення розміру пені та штрафу на 70 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призводить до порушення балансу інтересів сторін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Гарант Буд Проект» :
26.02.2026 за вх.№253/26Д2 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не погоджується з вимогами апеляційної скарги відповідача та просить апеляційний суд залишити їх без задоволення.
Позивач у відзиві вказує, що за змістом, наданих ТОВ «Гарант Буд Проект», сертифікатів Дніпропетровської Торгово- Промислової палати № 1200-24-2498 від 30.12.2025 та № 1200-25-0786 від 14.05.2025, та за змістом апеляційної скарги вбачається, що форс-мажорні обставини виникли саме на території, де знаходиться підприємство - виробник продукції, яку відповідач мав поставити позивачу відповідно до умов укладеного договору. Під форс - мажорними обставинами, ТОВ «Гарант Буд Проект» вбачає вихід з ладу обладнання виробника продукції ТОВ «НВО «СОЮЗЕНЕРГОМАШ», ракетні обстріли та тривалі відключення світла на території того ж підприємства. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НВО «СОЮЗЕНЕРГОМАШ» не є стороною договору, а вихід з ладу його обладнання не може свідчити про наявність форс - мажорних обставин, яких зазнав сам апелянт.
Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:
20.01.2026 безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 по справі №915/835/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 по справі №915/835/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/835/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
30.01.2026 матеріали справи №915/835/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №915/835/25 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 залишено без руху; встановлено апелянту 10 денний строк для усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 126,00 грн з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та відповідні докази надати до суду.
10.02.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» надійшла заява (зареєстрована за вх. №253/26 ПЗАГС) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 126,00 грн.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.02.2026 відкрив апеляційне провадження по справі №915/835/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025, запропонував учасникам провадження у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзиви/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; попередив учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
22.01.2026 (вх. №286/26 від 23.01.2026 ПЗАГС) безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 по справі №915/835/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2026, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 по справі №915/835/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
30.01.2026 матеріали справи №915/835/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №915/835/25 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 залишено без руху; встановлено апелянту 10 денний строк для усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 6685,33 грн з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та відповідні докази надати до суду та запропоновано апелянту уточнити вимоги апеляційної скарги з урахуванням заявленого клопотання про збільшення позовних вимог, зокрема пені у розмірі 213969,91 грн, згідно з якими Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення у справі №915/835/25.
12.02.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява (зареєстрована за вх. №286/26 від 12.02.2026 ПЗАГС) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 6685,33 грн, а також надано уточнення прохальної частини апеляційної скарги з урахуванням заявленого клопотання про збільшення позовних вимог у справі №915/835/25 згідно з якими Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.02.2026 відкрив апеляційне провадження по справі №915/835/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025, запропонував учасникам провадження у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзиви/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; попередив учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.3026 серед іншого було постановлено об'єднати апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 по справі №915/835/25 в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду; призначено справу №915/835/25 в судовому засіданні на 14.04.2026.
В судовому засіданні 14.04.2026 брали участь представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції (за ухвалами суду).
Представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимого своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення.
Представник відповідача також надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача, просив відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:
22.07.2024 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі заступника генерального директора з забезпечення виробництва та інфраструктури філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Петрука А.Ф. (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» (постачальник) було укладено договір про постачання товару №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024 (а.с.19-20), відповідно до п. 1.1. якого відповідач як постачальник зобов'язується передати покупцю, а позивач як покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код СРV код СРV 42130000-9 Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Арматура трубопровідна) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2023 року.
Місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ (п.1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом без ПДВ: 6687070,40 грн.; крім того ПДВ 20 % : 1337414,08 грн.; всього з ПДВ: 8024484,48 грн.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 01.10.2024 за позиціями № 5-13, 15-19, 21-24, за позиціями № 1-4, 14, 20 не пізніше 01.12.2024, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, відповідно до правил INCOTERMS в редакції 2010 року, з обов'язковою присутністю представника Постачальника. Вантажоодержувач - Південноукраїнське відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом».
Згідно з п. 3.5 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар, що підтверджує надходження товару на склад вантажоодержувача для подальшого приймання товару згідно п.п. 6.1, 6.2.
Уразі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п.4.1 договору).
Пунктом 6.2 передбачено, що належне виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки товару відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту (актів) приймання- передачі товару.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п.8.2 договору).
Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду (п.8.3 договору).
Відповідно до п. 8.4 договору наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за договором.
Пунктом 12.3.1 договору перебачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 13.1. договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань та в частині виконання покупцем зобов'язань по оплаті - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.
Додатком до договору є специфікація №1 на загальну суму 8024484,48 грн. з ПДВ, якою передбачено постачання 24 найменувань товару, зокрема п. 20 специфікації - засувка СЕ.ЗК.1.3.3.300.25.9 300080.00.000-01ВО виробництва ТОВ «НВО «Союзенергомаш» (надалі- ТОВ «НВО «СЕМ»), Україна у кількості 1 шт. вартістю 3128215,00 грн без ПДВ.
18.12.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією №23-0030.06/28091-вих від 18.12.2024 (зворот а.с. 21, а.с.22), у якій просив відповідача перерахувати на його рахунок пеню у сумі 63815,58 грн. (за період з 02.12.2024 по 18.12.2024) за порушення договірних зобов'язань з поставки товару по позиції 20 специфікації №1 до договору на суму 3753858,00 грн. з ПДВ.
Факт направлення претензії підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у поштове відправлення №5500100023130, поштовою накладною №5500100023130 та фіскальним чеком (зворот а.с. 22).
Також з матеріалів справи вбачається, що 24.07.2025 (під час розгляду справи в суді першої інстанції) відповідачем було здійснено постачання товару за позицією 20 специфікації № 1, що є обов'язковим додатком до договору № 53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, про що свідчить службова записка № 07/1440 від 30.07.2025 та копія видаткової накладної № 54 від 24.07.2025.
З огляду на вказане, позивач стверджує, що строк прострочення постачання товару за вищевказаною накладною становить з 02.12.2024 по 23.07.2025 - 234 дні.
28.11.2024 відповідач звернувся до позивача з листом №7/11 від 28.11.2024 (а.с.98) з проханням розглянути можливість перенесення строку виконання договору, зокрема договору №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, а саме до 01.08.2025 та укласти додаткову угоду. Вказаний лист обґрунтовано обставинами збройної агресії російської федерації проти України, аварійними та стабілізаційними відключеннями електричної енергії.
Відповідач листом від 02.12.2024 вих.№7 (а.с.36), який названий позивачем «Повідомлення про настання форс-мажорних обставин» зокрема, за договором поставки №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, проінформував позивача про те, що ТОВ «Гарант Буд Проект» було 28.11.2024 отримано повідомлення від виробника продукції ТОВ «НВО «Союзенергомаш» про настання форс -мажорни обставин за договором поставки, зокрема у зв'язку з виходом з ладу устаткування виробника (СШО 15-25/11-И-4Пр, інв. №18377), які відбулися 22.11.2024. Як зазначено у вказаних повідомленнях, у зв'язку з вказаною подією буде затримано виготовлення та поставка продукції, оскільки необхідні комплектуючі не виробляються в Україні, а переведення печі на інший пристрій регулювання з урахуванням терміну його постачання займає від 45 до 60 календарних днів. Окрім того, зазначено, що виробник ТОВ «НВО «Союзенергомаш» повідомляє, що перешкодою для здійснення виробничих процесів є постійні ракетні обстріли та повітряні тривоги, стабілізаційні та аварійні відключення енергії, знищення перевірених логістичних схем.
Відповідач у названому листі також вказав, що сертифікат ТПП буде наданий у встановлений договором строк.
Як вбачається зі штампу Укрпошти на описі вкладення (а.с.38) означений лист був відповідачем направлений на адресу позивача 11.12.2024.
Відповідач в листі до позивача №20/12-7 від 20.12.2024 (а.с. 100) просив останнього розглянути можливість розірвати договір №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024 у межах непоставлених станом на 20.12.2024 пунктів згідно специфікації №1.
Відповідно до листа позивача №23-2100/18907-вих від 24.12.2024 (а.с. 101) останній не погодився на розірвання договору на поставку товару №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, оскільки засувка СЕ.ЗК.1.3.3.300.25.9 300080.00.000-01ВО вкрай необхідна для забезпечення працездатності систем трубопроводів, та просив виконати постачання в найкоротші терміни.
25.04.2025 вих.№5 (а.с.42) відповідачем вдруге направлено позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, зокрема, за договором поставки №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, з якого вбачається, що підставою виникнення форс-мажорних обставин є повідомлення від 24.04.2025 від виробника продукції ТОВ «НВО «Союзенергомаш» про настання форс-мажорних обставин за договором поставки.
Факти направлення відповідачем повідомлень від 02.12.2024 та від 25.04.2025 з доданими до них відповідних сертифікатів Дніпропетровської ТПП підтверджуються наявними в матеріалах справи описами вкладення до поштових відправлень з печатками відділення поштового зв'язку, що датовані 11.12.2024, 07.01.2025, 19.05.2025, поштовою накладною №6900500283702, №6900500238855, №6900500470251 та відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень та фіскальними чеками.
14.07.2025 вже під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач повторно звернувся до позивача з проханням (лист №14/7-1 від 14.07.2025, а.с.102) розглянути можливість розірвати договір №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, за яким не поставлено п. 20 специфікації №1 до договору виробництва ТОВ «НВО «Союзенергомаш».
У свою чергу позивач листом №23-2100/17659-вих від 22.07.2025 (а.с.103) повідомив, що не погоджує розірвання договору на поставку товару №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, оскільки засувка СЕ.ЗК.1.3.3.300.25.9 300080.00.000-01ВО вкрай необхідна для забезпечення працездатності систем трубопроводів, та просить виконати постачання в найкоротші терміни.
В обґрунтування підстав для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, які зокрема, підтверджуються:
- сертифікатом №1200-24-2498 від 30.12.2024 №780/08-15 про форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили) щодо обов'язку ТОВ «Гарант Буд Проект» передати товар виробництва ТОВ «НВО «Союзенергомаш» у кількості, асортименті і цінам, зазначеним в специфікації №1, яка є додатком №1 до договору на постачання товару №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024 у термін до 01.12.2024 ; період дії форс-мажорних обставин з 28 листопада 2024 року та тривають на 30 грудня 2024 року;
- сертифікатом №1200-25-0786 від 14.05.2025 №347/08-15 про форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили) щодо обов'язку ТОВ «Гарант Буд Проект» передати товар виробництва ТОВ «НВО «Союзенергомаш» у кількості, асортименті і цінам, зазначеним в специфікації №1, яка є додатком №1 до договору на постачання товару №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024 у термін до 01.12.2024 ; період дії форс-мажорних обставин з 28 листопада 2024 року та тривають на 14 травня 2024 року;
- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- довідка ТОВ «НВО «Союзенергомаш» №17/07/25 від 17.07.2025.
Крім того, відповідачем подано до суду наступні документи ТОВ «НВО «Союзенергомаш»: розпорядження №0103-2022 від 01.03.2022 «Про призупинення робіт про вжиття заходів безпеки працівниками Товариства під час сигналу повітряної тривоги», розпорядження №0103/1-2022 від 01.03.2022 «Про призупинення робіт», наказ №003-2024 від 01.01.2024 «Про оголошення простою через відсутність електроенергії», звіт зупинки виробництва внаслідок оголошених повітряних тривог від 22.11.2024, від 18.04.2025, від 29.04.2025, доповідна записка від 27.09.2024, довідка №18-03/25 від 25.03.2025 щодо тривалості робочого часу, доповідні записки від 25.03.2024, від 19.04.2025, від 22.11.2024, від 24.03.2025, від 09.04.2025, від 18.04.2025, від 24.04.2025, акти про несправність обладнання №27-09-2024 від 27.09.2024, №24-03-2025 від 24.03.2025.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Як зазначалося вище та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами був укладений договір поставки, умови якого відповідач порушив, не дотримавшись строків поставки позивачу продукції. Договір передбачав штрафні санкції за порушення. Водночас відповідач стверджує, що форс-мажорні обставини, зокрема форс-мажорні обставини, які виникли у виробника продукції, а також військова агресія рф, унеможливили виконання договору.
Згідно з частинами 1, 6 ст. 265 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, п.3.1. укладеного між сторонами договору, серед іншого було передбачено, що постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 01.12.2024 за позиціями № 1-4, 14, 20.
Позивач вказує, що з 02.12.2024 відповідач вважається таким, що прострочив постачання товару за позицією 20 специфікації до договору, а строк прострочення постачання товару становить з 02.12.2024 по 23.07.2025 - 234 дні (з урахуванням того, що 24.07.2025 відповідачем було здійснено постачання товару за позицією 20 специфікації № 1).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до п.4.1 договору, уразі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п.4.1 договору).
Наявність порушення відповідачем зобов'язань за договором та встановлення договором штрафних санкцій підтверджуються матеріалами справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи розрахунки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення за період з 02.12.2024 по 04.06.2025 та штрафу 7% за порушення строків поставки товару, нарахованих на підставі пункту 4.1 договору.
Південно-західний апеляційний господарський суд враховує положення ст.269 ГПК України, за яким суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідачем саме розмір пені та штрафу заявлений до стягнення позивачем, не оспорюється.
В свою чергу, відповідач не зазначав про невірність здійсненого позивачем розрахунку розміру пені та штрафу та не скористався своїм правом на надання контррозрахунку.
Разом з тим, відповідач стверджує про наявність форс-мажорних обставин як причини неналежного виконання ТОВ «Гарант Буд Проект» зобов'язань за договором та підстави для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки.
Так, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другою статті 218 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 ).
У постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Схожі за змістом правові висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
«Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу».
Аналогічні за змістом висновки щодо оцінки судом сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, містяться також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №904/4103/23.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.
Укладаючи договір, сторони передбачають, які саме обставини будуть вважатися ними форс-мажорними, а також що вони вважатимуть належним та достатнім доказом настання таких обставин. Як правило, таким доказом за погодженням сторін договору є сертифікат відповідної торгово-промислової палати.
Означена конструкція набуває декількох ключових функцій. Передусім вона виконує компенсаційно-захисну функцію, спрямовану на відновлення рівноваги прав і обов'язків сторін, коли одна з них об'єктивно позбавлена можливості виконати договір. Форс-мажор також відіграє превентивну роль, оскільки стимулює сторони передбачати ризики в договорах і належно врегульовувати порядок дій у разі настання надзвичайних подій.
Так, у п.8.1 договору сторони узгодили, що звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлено позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, зокрема, за договором поставки №53-123-01-24-09213 від 22.07.2024, а саме листи №07 від 02.12.2024 та №5 від 25.04.2025, з яких вбачається, що підставою виникнення форс-мажорних обставин є повідомлення від 28.11.2024 та від 24.04.2025 відповідно від виробника продукції ТОВ «НВО «Союзенергомаш» про настання форс-мажорних обставин за договором поставки, зокрема у зв'язку з виходом з ладу устаткування виробника (СШО 15-25/11-И-4Пр, інв. №18377), які відбулися 22.11.2024 та 24.03.2025 відповідно. Як зазначено у вказаних повідомленнях, у зв'язку з вказаною подією буде затримано виготовлення та поставка продукції, оскільки необхідні комплектуючі не виробляються в Україні, а переведення печі на інший пристрій регулювання з урахуванням терміну його постачання займає від 45 до 60 календарних днів. Окрім того, зазначено, що виробник ТОВ «НВО «Союзенергомаш» повідомляє, що перешкодою для здійснення виробничих процесів є постійні ракетні обстріли та повітряні тривоги, стабілізаційні та аварійні відключення енергії, знищення перевірених логістичних схем.
Крім того, суд зазначає, що надані відповідачем сертифікати про форс-мажорні обставини №1200-25-0786 від 14.05.2025 №347/08-15 та №1200-24-2498 від 30.12.2024 №780/08-15 підтверджують неможливості виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором з підстав, зокрема, того, що його контрагент - виробник товару, у зв'язку з виходом з ладу обладнання, не може поставити товар.
Поряд з цим, сторона має надати не лише формальне підтвердження настання форс-мажорних обставин сертифікатом торгово-промислової палати, але й ретельно довести причинно-наслідковий зв'язок між подією та неможливістю виконання конкретного договірного зобов'язання.
Сторонами у специфікація №1 до договору на загальну суму 8024484,48 грн. з ПДВ, узгоджено постачання 24 найменувань товару, зокрема п. 20 специфікації - засувка СЕ.ЗК.1.3.3.300.25.9 300080.00.000-01ВО виробництва ТОВ «НВО «СЕМ», Україна у кількості 1 шт. вартістю 3128215,00 грн без ПДВ. Тобто сторони узгодили, що товар визначений специфікацією виробляється саме ТОВ «НВО «СЕМ».
Порушення ланцюжка виробництва товару між ТОВ «НВО «СЕМ» і ТОВ «Гарант Буд Проект» є першопричиною не поставлення вчасно товару позивачу.
Разом з тим, постачання товарів відповідачем є його підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку, а отже належна обачність у виборі контрагентів є його власною відповідальністю.
Окрім того зі змісту сертифікатів про форс-мажорні обставини №1200-25-0786 від 14.05.2025 №347/08-15 та №1200-24-2498 від 30.12.2024 №780/08-15, вбачається, що вони засвідчують військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили тривалі повітряні тривоги, аварійні та стабілізаційні відключення електропостачання.
В свою чергу, договір про постачання товару №53-123-01-24-09213 був укладений між позивачем та відповідачем 22.07.2024, тобто після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як постачальник, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення продукції, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов'язань зі свого боку.
Відповідач укладаючи договір був обізнаний з об'ємами та строками виконання взятих на себе зобов'язань з поставки обладнання.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Колегія суддів підкреслює, що сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.7.6.2 постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 910/5550/23).
Окрім того, відповідач в апеляційній скарзі та у своїх поясненнях в судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, наголошував на тому, що невиконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань по відповідним договорам відбулося не через протиправну винну дію або бездіяльність з їх боку, а також через наявність для них форс-мажорних обставин.
Тобто, форс-мажорні обставини, які на думку відповідача звільняють його від відповідальності за порушення строків поставки продукції, є саме форс-мажорні обставини, які виникли у контрагентів відповідача.
Щодо посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на підтвердження настання форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне
Так, ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону «Про торговопромислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
Варто також зазначити, що важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні, як підставу для форс-мажорних обставин, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідна обставина негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду Миколаївської області, що причинно-наслідковий зв'язок між обставинами непереборної сили (вихід з ладу обладнання контрагента відповідача) та неможливістю належного виконання відповідачем зобов'язання за договором відсутній. Неможливість виконання цього зобов'язання викликана не обставинами непереборної сили, а обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин, в даному випадку сам відповідач.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором відсутні.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями суду першої інстанції стосовно того, що не дотримання відповідачем приписів п. 8.3. договору щодо строків повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин, впливає на визнання/ не визнання наведених відповідачем обставин, як таких, що звільняють ТОВ «Гарант Буд Проект» від відповідальності за порушення строків поставки товару.
Так, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постанові від 10.03.2026 по cправі № 908/1965/24.
В укладеному між позивачем і відповідачем договорі, сторонами не була передбачена відповідальність/наслідки для однієї із сторін договору за порушення строків повідомлення про настання форс-мажорних обставин.
З урахуванням наведеного, повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин не у строки передбачені п.8.3 договору, не впливає у даному випадку на можливість відповідача посилатись на такі форс-мажорні обставини.
Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів зазначає таке:
Верховний Суд у складі об'єднаної палати у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказав на те, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Відповідно до 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
Водночас ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Крім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-от: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідно до наведених вище норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.
Колегія суддів також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та ін.).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тобто до 1%, зазначив про те, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру неустойки (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99 % залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.
Південно - західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги майновий стан сторін.
У даній справі суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, мотивував зменшення розміру пені та штрафу, наступним:
- відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;
- в діях відповідача відсутній прямий умисел, спрямований на порушення зобов'язання;
- відповідачем виконано в повному обсязі зобов'язання з поставки товару.
Крім того, судом першої інстанції враховано загальні засади, встановлені у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та фінансовий стан відповідача, інтереси обох сторін, поведінку відповідача, який виконав договірні зобов'язання та дискреційний характер визначення судом розміру неустойки, до якого суд її зменшує.
Посилаючись на дискреційний характер повноважень суду та відсутність єдиних жорстких алгоритмів щодо відсотка зменшення неустойки (відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення пені та штрафу на 70%.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги частково: пеню зменшено з 694463,73 грн до 208339,12 грн, і аналогічно 7% штрафу за прострочення поставки товару зменшено з 262770,06 грн до 78831,02грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 551 ЦК України, позаяк інститут зменшення розміру неустойки судом, передбачений ч. 3 ст. 551 ЦК України, є універсальним інструментом забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення використання штрафних санкцій як засобу збагачення.
В свою чергу, право суду на зменшення неустойки є проявом судової дискреції, яка дозволяє суду запобігти стягненню надмірних сум, що є очевидно неспівмірними із наслідками порушення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг:
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Апелянтами не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційних скарг на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 у справі №915/835/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на апелянтів (позивача та відповідача).
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Південно -західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 по справі №915/835/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст Постанови складено та підписано 16 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман