ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4828/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С.
за участю представників учасників справи:
від ДП «Моноліт-Сервіс» - Бікяшев Д.Р.
від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один»- Гліщинський Я.В.; Щербатих Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026, постановлену суддею Демешиним О.А., м. Одеса
по справі №916/4828/25
за заявою Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс»
до боржника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один»
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
Короткий зміст вимог заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку:
Дочірнє підприємство «Моноліт-Сервіс» звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один» у зв'язку із наявною заборгованістю за договором про відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий) №21/3А від 30.12.2021 та договору з постачання теплової енергії №22 від 30.12.2021.
Заявник зазначає, що станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство загальна сума заборгованості ОСББ «Радісна двадцять один» перед ДП «Моноліт-Сервіс» становить в загальній сумі 3 780 700,95 грн (сума вказана у прохальній частині заяви кредитора).
Так, 30.12.2021 між ДП «Моноліт-Сервіс» та ОСББ «Радісна двадцять один» було укладено договір № 21/3А відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий), за яким ДП «Моноліт-Сервіс» надає згоду на приєднання до своїх електричних мереж ОСББ «Радісна двадцять один» для забезпечення потреб ОСББ «Радісна двадцять один» в електричній енергії, а ОСББ «Радісна двадцять один» відшкодовує ДП «Моноліт-Сервіс» вартість використаної активної електричної енергії, реактивної електричної енергії, втрат електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, у боржника склалась заборгованість перед ДП «Моноліт-Сервіс» за період з 01.11.2022 (або 01.10.2022, з урахуванням різних дат початку періоду, вказаних кредитором у заяві про відкриття провадження у справі) по 01.03.2024 в сумі 1 373 894, 18 грн.
Також, 30.12.2021 між ДП «Моноліт-Сервіс» та ОСББ «Радісна двадцять один» було укладено договір № 22 з постачання теплової енергії, за яким ДП «Моноліт-Сервіс» зобов'язується надавати та ОСББ «Радісна двадцять один» послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення / на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, у боржника склалась заборгованість перед ДП «Моноліт-Сервіс» в сумі 387 427,19 грн, з яких за період з 01.06.2023 по 01.10.2024 - 87828,48грн, та борг за рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 по справі №916/983/23 за період з 01.01.2022 по 31.05.2023 у сумі 299598,71 грн.
До заяви додано копії відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за обома договорами, більшість з яких підписано лише ДП «Моноліт-Сервіс».
Також, заявник посилається на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 по справі №916/938/23, відповідно до якого позовну заяву ДП «Моноліт-Сервіс» до ОСББ «Радісна двадцять один» задоволено частково; стягнуто з ОСББ «Радісна двадцять один» на користь ДП «Моноліт-Сервіс» заборгованість у розмірі 299 598, 71 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 497, 99 грн.
Втім, ДП «Моноліт-Сервіс» зазначає, що суму - 299 598,71 грн, що визначена у рішенні Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 було зараховано кредитором саме як заборгованість боржника за договором № 22 від 30.12.2021.
За наданим до заяви розрахунком (а.с.102-125), заборгованість боржника за договором №21/3А від 30.12.2021 становить: 1 373 894,18 грн - основний борг, 351 349, 42 грн - інфляційні, 114 564,69 грн - 3% річних, 1 290 993,85 грн - штраф; заборгованість боржника за договором №22 від 30.12.2021 становить: 387 427, 19 грн - основний борг, 92 540,61 грн - інфляційні, 30 501,82 грн - 3% річних, 37 149, 29 грн - штраф.
В прохальній частині заяви ДП «Моноліт-Сервіс» просить визнати вимоги до ОСББ «Радісна двадцять один» в сумі 2 707 203, 28 грн - основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних, 1 328 143, 14 грн - штрафу, а також 72 000 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому та 30 280 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один» та залишено без розгляду заяву Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» про призначення розпорядником майна Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один» арбітражного керуючого Аверіної Вікторії Валеріївни.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, господарський суд вказав, що з врахуванням наданих доказів та змісту заявлених вимог та заперечень, суд вбачає ознаки спору про право між сторонами, що унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство.
В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали господарський суд першої інстанції зазначив, що наявна неоднозначна позиція щодо суми зобов'язання, структури заборгованості, строку виконання зобов'язання, в тому числі щодо суми основного боргу за договором №21/3А від 30.12.2021, з врахуванням наявного судового рішення з визначенням суми заборгованості, а також підстав нарахувань за договорами після припинення їх дії або законодавчо встановленої заборони такого нарахування.
Суд першої інстанції виснував, що наявні суперечності щодо сторін зобов'язання, оскільки за змістом як заяви, так і відзиву до неї, сторони зазначають що, зокрема, за договором №21/3А від 30.12.2021, починаючи 01.02.2024 ОСББ «Радісна двадцять один» не пов'язане будь-якими правовідносинами у цій сфері з ДП «Моноліт-Сервіс», оскільки постачання електричної енергії для ОСББ «Радісна двадцять один» здійснюється на підставі прямих договорів, укладених останнім з постачальником електричної енергії - ТОВ «ООЕК» та оператором системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Дочірнє підприємство «Моноліт-Сервіс» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 у справі №916/4828/25 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один» та ухвалити нове рішення, яким:
- відкрити провадження у справі про банкрутство Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один»;
- визнати грошові вимоги ініціюючого кредитора Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Радісна двадцять один» у розмірі 3 780 701,05, а саме:
30 280,00 грн судового збору - 1 черга задоволення;
72 000,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання повноважень - 1 черга задоволення;
2 350 277,91 грн (сума основного боргу, інфляційні витрати та 3% річних) - 4 черга задоволення;
1 328 143,14 грн сума штрафу - 6 черга задоволення.
- призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Аверіну Вікторію Валеріївну.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги ДП «Моноліт-Сервіс» вказує, що безспірність грошової вимоги ДП «Моноліт-Сервіс» до боржника підтверджується чинним рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/983/23, яким встановлено борг ОСББ «Радісна двадцять один» перед ДП «Моноліт-Сервіс» у сумі 299 598,71 грн.
За твердженнями апелянта суд першої інстанції не надав належної оцінки чинному судовому рішенню у справі № 916/983/23, яким підтверджено наявність грошового зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором у безспірній частині.
ДП «Моноліт-Сервіс» вказує, суд першої інстанції не врахував, що обов'язок доведення відсутності спору про право виконано ДП «Моноліт-Сервіс» належним чином, а висновок суду про «неоднозначність» щодо суми та структури боргу базується виключно на запереченнях боржника.
На думку апелянта, у матеріалах справи були наявні очевидні ознаки неплатоспроможності боржника. Водночас суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам. В оскаржуваній ухвалі суду, відсутні мотиви щодо фінансового стану боржника, суд не проаналізував питання, чи спроможне ОСББ «Радісна двадцять один» взагалі виконати свій обов'язок сплатити встановлений борг.
Окрім того, ДП «Моноліт-Сервіс» в апеляційній скарзі зазначає, що під час додавання нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних у заяві ініціюючого кредитора було допущено арифметичну помилку, внаслідок чого в тексті заяви та ухвалі Господарського суду Одеської області у справі №916/4828/25 від 09.01.2026 зазначено некоректну загальну суму грошових вимог, яка відрізняється від фактичної. Водночас правильні суми кожної складової заборгованості відображено в таблиці розрахунку вище за текстом та на стр. 9 - 10 заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Моноліт-Сервіс» подано через «Електронний суд».
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:
23.02.2026 (за. вх.№226/26/Д2) від ОСББ «Радісна двадцять один» надійшов відзив на апеляційну скарги ДП «Моноліт-Сервіс», за яким ОСББ просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Так, за твердженнями ОСББ рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 по справі №916/938/23, відповідно до якого позовну заяву ДП «Моноліт-Сервіс» до ОСББ «Радісна двадцять один» задоволено частково; стягнуто з ОСББ «Радісна двадцять один» на користь ДП «Моноліт-Сервіс» заборгованість у розмірі 299 598, 71 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 497, 99 грн. Однак заявник у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначив суму боргу у розмірі 4 035 346,42 грн, а у суду не має повноважень самостійно визначати безспірну суму боргу.
ОСББ «Радісна двадцять один» зазначає, що головною передумовою відкриття процедури банкрутства боржника є наявність безспірної заборгованості, яка судом в даній справі не встановлена. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 по справі №916/938/23 відмовлено ДП «Моноліт-Сервіс» у стягненні з ОСББ «Радісна двадцять один» боргу за договором від 30.12.2021 №21/3А про відшкодування вартості електричної енергії за необгрунтованістю, більш того рішенням суду встановлена переплата з боку ОСББ «Радісна двадцять один» на користь ДП «Моноліт-Сервіс». Отже неоднозначність суми боргу підтверджується не тільки твердженням ОСББ «Радісна двадцять один», а ще і рішенням суду, яке, як заявляє сам апелянт, має преюдиційне значення в даній справі.
Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:
17.01.2026 в електронного вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС (зареєстрована 19.01.2026 вх. №226/26 ПЗАГС) безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 у справі №916/4828/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 у справі №916/4828/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4828/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
23.01.2026 матеріали справи №916/4828/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №916/4828/245 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 у справі №916/4828/25 залишено без руху; встановлено апелянту 10-ти денний строк для усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 33008,00 грн з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та відповідні докази надати до суду.
05.02.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 33008,00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження по справі №916/4828/25 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026; призначено справу №916/4828/25 до розгляду на 24.03.2026 о 14:00.
23.03.2026 за вх.№226/26/Д3 від ОСББ «Радісна двадцять один» надійшло клопотання про долучення доказів, за яким ОСББ просить залучити до матеріалів справи Постанову від 17.03.2026 про закінчення виконавчого провадження №75395090.
Означене клопотання ОСББ «Радісна двадцять один» в судовому засіданні 24.03.2026 Південно-західним апеляційний господарський суд ухвалою, зазначеною у протоколі судового засідання, постановив залишити без задоволення з наступних підстав.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 3 ст.80 ГПК).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК).
Статтею 269 ГПК визначені межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання учасниками справи таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі №552/7368/21).
Доказ, який просить залучити до матеріалів справи ОСББ датований - 17.03.2026, а оскаржувана ухвала суду постановлена 09.01.2026, тобто доказ (Постанова від 17.03.2026 про закінчення виконавчого №75395090) не існував на момент розгляду справи судом першої інстанції.
В свою чергу, суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Тобто з огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, у даному випадку, саме ОСББ «Радісна двадцять один» повинно було надати докази та доводити суду ті обставини, на які воно посилається як на підставу своїх заперечень проти відкриття провадження у справі про банкрутство.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для прийняття до розгляду нового доказу та задоволення клопотання ОСББ «Радісна двадцять один» про долучення доказів.
Представник апелянта в судовому засіданні 24.03.2026 надаючи пояснення, підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.
Представник ОСББ «Радісна двадцять один» в судовому засіданні 24.03.2026 надаючи пояснення заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 24.03.2026 була оголошена перерва до 14.04.2026.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 14.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної:
30.12.2021 між ДП «Моноліт-Сервіс» та ОСББ «Радісна двадцять один» було укладено договір № 21/3А відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий) (а.с.24), за яким ДП «Моноліт-Сервіс» надає згоду на приєднання до своїх електричних мереж ОСББ «Радісна двадцять один» для забезпечення потреб ОСББ «Радісна двадцять один» в електричній енергії, а ОСББ «Радісна двадцять один» відшкодовує ДП «Моноліт-Сервіс» вартість використаної активної електричної енергії, реактивної електричної енергії, втрат електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
За умовами вказаного договору, оплата ОСББ «Радісна двадцять один» послуг здійснюється платіжним дорученням на розрахунковий рахунок ДП «Моноліт-Сервіс». Вартість активної, реактивної електричної енергії та об'єм втрат визначається на підставі рахунків, які виставляє на адресу ДП «Моноліт-Сервіс» від ТОВ «ООЕК» та АТ «ДТЕК Одеські Електромережі». Всі кошти, які надходять згідно даного договору перераховуються в повному обсязі ТОВ «ООЕК» та АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за твердженнями кредитора, у боржника склалась заборгованість перед ДП «Моноліт-Сервіс» в сумі 1 373 894, 18 грн.
Також, 30.12.2021 між ДП «Моноліт-Сервіс» та ОСББ «Радісна двадцять один» було укладено договір № 22 з постачання теплової енергії, за яким ДП «Моноліт-Сервіс» зобов'язується надавати та ОСББ «Радісна двадцять один» послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення / на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
За умовами цього договору ДП «Моноліт-Сервіс» формує та не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги, а ОСББ «Радісна двадцять один» здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу та абонентську плату.
Поряд з цим, договір передбачає, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за твердженнями кредитора, у боржника склалась заборгованість перед ДП «Моноліт-Сервіс» в сумі 387 427,19 грн.
До заяви додано копії відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за обома договорами, більшість з яких підписано лише ДП «Моноліт-Сервіс».
Також, заявник посилається на Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 по справі №916/938/23, відповідно до якого позовну заяву ДП «Моноліт-Сервіс» до ОСББ «Радісна двадцять один» задоволено частково; стягнуто з ОСББ «Радісна двадцять один» на користь ДП «Моноліт-Сервіс» заборгованість у розмірі 299 598, 71 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 497, 99 грн.
Втім, ДП «Моноліт-Сервіс» зазначає, що суму - 299 598,71 грн, що визначена у Рішенні Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 було зараховано кредитором саме як заборгованість боржника за договором № 22 від 30.12.2021.
За наданим до заяви розрахунком (а.с. 107-125), заборгованість боржника за договором №21/3А від 30.12.2021 становить: 1 373 894,18 грн - основний борг, 351 349, 42 грн - інфляційні, 114 564,69 грн - 3% річних, 1 290 993,85 грн - штраф; заборгованість боржника за договором №22 від 30.12.2021 становить: 387 427, 19 грн - основний борг, 92 540,61 грн - інфляційні, 30 501,82 грн - 3% річних, 37 149, 29 грн - штраф.
В прохальній частині заяви ДП «Моноліт-Сервіс» просить визнати вимоги до ОСББ «Радісна двадцять один» в сумі 2 707 203, 28 грн - основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних, 1 328 143, 14 грн - штрафу, а також 72 000 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому та 30 280 грн судового збору.
ОСББ «Радісна двадцять один» заперечує щодо відкриття провадження у справі про банкрутство з наступних підстав.
Так, щодо заборгованості за договором №21/3А від 30.12.2021 про відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий) ОСББ «Радісна двадцять один» посилається на те, що правовідносини сторін за цим договором вже були предметом розгляду у справі №916/983/23, що також зазначає й заявник у своїй заяві.
Втім, звертає увагу, що у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 по справі №916/983/23 зазначено, про відсутність у ОСББ «Радісна двадцять один» заборгованості перед ДП «Моноліт-Сервіс» за спожиту електричну енергію за Договором про відшкодування вартості електричної енергії N21/3А від 30.12.2021, а навпаки наявна переплата у розмірі 184 497,03 грн.
Поряд з цим, вказує про те, що з огляду на розірвання договору №21/3А з 24.05.2023, що також зазначається у заяві про відкриття провадження у справі, заявник включає до вимог в тому числі й інфляційні нарахування, 3% річних, штрафних санкцій, які нараховані включно до 20.11.2025.
Щодо заборгованості за договором № 22 від 30.12.2021 з постачання теплової енергії, у відзиві зазначено неправомірність нарахування заборгованості в загальній сумі 87 828, 48 грн, а саме в період з 01.06.2023 по 01.10.2024, з врахуванням того, що правовідносини між сторонами за цим договором було припинено 31.11.2023 з ініціативи ДП «Моноліт-Сервіс», що також відмічається заявником у заяві.
Зокрема, у відзиві зазначено про здійснення заявником таких нарахувань всупереч законодавчо встановлених приписів, а саме п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (N 530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни, за яким забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житловокомунальні послуги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ОСББ «Радісна двадцять один» за заявою кредитора -ДП «Моноліт -Сервіс».
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
- грошовим зобов'язанням (боргом) є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
- боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- кредитором, серед іншого, є фізична чи юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до частин другої та третьої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Підставою для застосування до боржника встановлених КУзПБ процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі, є неплатоспроможність боржника.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Тобто, законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов'язання.
Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання (тобто грошові обов'язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов'язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21.
Порядок подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також перелік документів, які мають бути додані до вказаної заяви, визначені ст.34 КУзПБ.
За змістом ч.1 ст.35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.09.2021р. у справі №911/2043/20, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Судова палата також зауважила, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абз.5 ч.1 ст.1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Поряд з цим, у силу ч.8 ст.39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч.3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство (висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2022р. у справі №910/13242/21).
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч.6 ст.39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія «спір про право», яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.
Суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд не може формально підходити до визначення наявності «спору про право», який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Відповідно до вимог ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, а також постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі та у порядку, передбаченому статтями 74, 76 - 77 ГПК України, виходячи із правової природи правовідносин, які виникли між боржником та його кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, кредитор серед іншого, вказує про наявність заборгованості у боржника за договором про відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий) №21/3А від 30.12.2021 у розмірі 1373894,18 грн. за період з 01.10.2022 по 01.03.2024 згідно умов укладеного між сторонами договору.
Поряд з цим, відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 по справі №916/983/23 за вимогами ДП «Моноліт-Сервіс» до ОСББ «Радісна двадцять один» зокрема про стягнення заборгованості за договором про відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий) №21/3А від 30.12.2021 за період з 2022 року по 24 травня 2023 року судом апеляційної інстанції було вказано, що у наявних матеріалах справи містяться відповідні докази (платіжні доручення про оплату), які свідчать про те, що у заявлений позивачем період ОСББ «Радісна двадцять один» було сплачено на корить ДП «Моноліт-Сервіс» 505 551,75 грн за спожиту електричну енергію. Суд апеляційної інстанції в означеній постанові вказав, що наведене, відповідно, свідчить про відсутність у відповідача заборгованості перед ДП «Моноліт-Сервіс» за спожиту електричну енергію, а навпаки, про наявність переплати (505 551,75 - 321 054,72 = 184 497,03), та спростовує доводи позивача про те, що відповідач безпідставно ухиляється від сплати спожитої електричної енергії.
З наведеного вбачається, що ДП «Моноліт-Сервіс» до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство було включені вимоги, за якими суд апеляційної інстанції вказав про наявність передплати зі сторони боржника, що в свою чергу свідчить про недоведеність заявлення такої суми заборгованості до стягнення з боржника.
Окрім того, в означеній постанові суд апеляційної інстанції також вказав, що укладений між сторонами договір, не містять доказів того, що сторонами було узгоджено тарифи, які були застосовані позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості, а відповідні тарифи, які застосовані позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію не узгоджується з положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки перевищують законодавчо визначені тарифи (фіксовані ціни) на електричну енергію, для колективних побутових споживачів, яким є ОСББ «Радісна двадцять один».
Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що ДП «Моноліт-Сервіс» до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство на підтвердження заборгованості за період з 01.102022 по 01.03.2024 ОСББ «Радісна двадцять один» за договором про відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий) №21/3А від 30.12.2021 надано лише акти здачі -прийняття робіт (які не підписувались з серпня 2022 року боржником), акти зняття показників лічильника обліку використаної електричної енергії ( у яких марка лічильника вказана не та, що в договорі №21/3А від 30.12.2021, так згідно п.5.9 Договору №21/3А лічильниками, які використовуються для зняття показників є: марка NP-06TDME.3F.TxPD-U, номер - 01423846, тоді як за Актами зняття показників лічильника обліку проводилося зняття показників лічильника електричної енергії марки NP-06NMT/3F.TxP-U/) та рахунки-фактури.
Як вказано вище, більшість наявних в матеріалах справи актів здачі -прийняття робіт (надання послуг) (всі акти починаючи з серпня 2022 року) не містять підпису боржника та не дозволяють однозначно прийти до висновку про наявність суми боргу без арифметичних розрахунків, що притаманно позовному провадженню, а не на стадії порушення провадження у справі про банкрутство.
Поряд з цим, за умовами укладеного між сторонами договору, вартість активної, реактивної електричної енергії та об'єм втрат визначається на підставі рахунків, які виставляє на адресу ДП від ТОВ «ООЕК» та АТ «ДТЕК Одеські Електромережі». Всі кошти, які надходять згідно даного договору перераховуються в повному обсязі ТОВ «ООЕК» та АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».
В той же час, у наявних матеріалах справи відсутні та кредитором не надано до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, докази на підтвердження того, що ТОВ «ООЕК» та/або АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» під час здійснення розрахунку за спожиту відповідачем електричну енергію було застосовано тарифи, які позивач застосував у наданих відповідачеві на підписання Актах наданих послуг.
Також існують суперечності, щодо сторін зобов'язання, оскільки за змістом як заяви, так і відзиву до неї, сторони зазначають що, зокрема, за договором №21/3А від 30.12.2021, починаючи 01.02.2024 ОСББ «Радісна двадцять один» не пов'язане будь-якими правовідносинами у цій сфері з ДП «Моноліт-Сервіс», оскільки постачання електричної енергії для ОСББ «Радісна двадцять один» здійснюється на підставі прямих договорів, укладених останнім з постачальником електричної енергії - ТОВ «ООЕК» та оператором системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Моноліт-Сервіс» вказує, що 15.11.2023 направило на адресу боржника повідомлення про припинення дії договору з постачання теплової енергії №22 від 30.12.2021, але поряд з цим у цій же заяві вказує борг ОСББ «Радісна двадцять один» за постачання теплової енергії за договором №22 від 30.12.2021 за період з 01.06.2023 по 01.10.2024 у розмірі 87828,48 грн.
Таким чином, наявна неоднозначна позиція щодо суми зобов'язання, структури заборгованості, строку виконання зобов'язання, в тому числі щодо суми основного боргу за договором №21/3А від 30.12.2021, з врахуванням наявного судового рішення з визначенням відсутності заборгованості, а навпаки наявність передплати боржника за названим договором, а також підстав нарахувань за договорами №21/3А від 30.12.2021 та №22 від 30.12.2021 після припинення їх дії або законодавчо встановленої заборони такого нарахування.
При цьому колегія суддів підкреслює, що фактом невиконання боржником зобов'язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Колегія суддів враховує, що у відзиві наданому в суді першої інстанції, боржником не визнано суму боргу не повністю і не в частині. Матеріали справи не містять актів звірки, в яких боржник визнавав би суму заборгованості.
З означених обставин, апеляційний суд висновує, що наведені обставини у своїй сукупності, через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою суду під час вирішення питання відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Отже, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в цій заяві спору про право, що є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Тому, враховуючи наявність спору про право між заявником та боржником, місцевий суд законно і обгрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ОСББ «Радісна двадцять один».
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого судового рішення.
Мотиви відхилення аргументів викладених в апеляційній скарзі:
Щодо тверджень апелянта стосовно того, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав належної оцінки рішенню суду по справі №916/983/23, яким на користь ДП «Моноліт-Сервіс» з ОСББ «Радісна двадцять один» стягнуто 29998,77 грн заборгованості за період з 21.02.2022 по 20.07.2023 по оплаті вартості послуг з теплопостачання за договором №22 від 30.12.2021, що за твердженнями кредитора, підтверджує відсутність спору про право в цій частині зобов'язань.
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Кредитор у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ОСББ «Радісна двадцять один», окрім 299598,77 грн заборгованості за період з 21.02.2022 по 20.07.2023 по оплаті вартості послуг з теплопостачання за договором №22 від 30.12.2021 ухваленої до стягнення за рішенням суду по справі №916/983/23, заявив грошові вимоги у загальній сумі 3 780 700,95 грн, з яких: 2700203,28 грн основного боргу, інфліяційних витрат та 3% річних; 1 328 143, 14 грн - штрафу, а також 72 000 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому та 30 280 грн судового збору Тобто, згідно з'ясовних апеляційним судом обставин, окрім підтвердженої рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/983/23 заборгованості у загальній сумі 299 598,71 грн, кредитор заявив до визнання грошові вимоги у виді інфляційних втрат, 3% річних та штрафу у загальному розмірі -2 700 203,28грн, при цьому з прохальної частини заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство поданої ДП «Моноліт-Сервіс» не можливо виокремити з чого складається вказана сума 2 707 203,28грн.
Більш того, по тексту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (а.с. 6) ДП «Моноліт-Сервіс» також вказує -2 707 203,28 грн, як загальну суму основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних.
Поряд з цим по тексту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (а.с.5) кредитором вказано окремо по кожному з договорів (договорами №21/3А від 30.12.2021 та №22 від 30.12.2021) розрахунок суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, який сукупно складає 2 350 277,91 грн, в свою чергу що не відповідає розміру основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних, а саме 2707203,28 грн вказаному у прохальній частині заяви.
Судова колегія також звертає увагу, що на шостій сторінці заяви (зворот а.с.3) кредитор вказує, що за договором №21/3А основний борг наявний за період з 01.11.2022 по 01.03.2024, а на дев'ятій сторінці заяви (а.с.5) кредитор зазначає заборгованість (основний борг) за період з 01.10.2022 по 01.03.2024.
Суд повторно зауважує, що правова категорія «спору про право» яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство може бути виражена, як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника (наведене узгоджується з постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).
Однак, як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, боржник у відзиві на заяву кредитора не визнав заборгованість щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.
З наведених неоднозначностей/різностей сум, періодів, вказаних кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, встановити куди саме (до якої суми заявленої в якості кредиторських вимог) віднесена ДП «Моноліт -Сервіс» сума заборгованості постановлена до стягнення за рішенням суду по справі №916/983/23, не можливо.
Колегія суддів повторно підкреслює, що ДП «Моноліт-Сервіс» у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство окрім 299598,77 грн заборгованості за період з 21.02.2022 по 20.07.2023 по оплаті вартості послуг з теплопостачання за договором №22 від 30.12.2021 ухваленої до стягнення за рішенням суду по справі №916/983/23, заявив грошові вимоги у загальній сумі 3 780 700,95 грн.
Враховуючи положення статей 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування простроченого непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже саме заявник визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
Тобто, нормами КУзПБ та ГПК України саме на ініціюючого кредитора покладений обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає зокрема подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21), а відповідно і у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи, що наведені кредитором обставини не спростовують наявності спору про право, наявності безспірності кредиторських вимог, саме у тому розмірі, який заявлений у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, відсутні підстави стверджувати про наявність підстав відкрити провадження у справі про банкрутство.
Окрім того, Південно-західний апеляційний господарський суд акцентує увагу, що відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. За змістом статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Означене норма ГПК України позбавляє суд апеляційної інстанції можливості розглядати інші вимоги (інші суми грошових вимог) ніж ті, що були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Наведене свідчить про невмотивованість тверджень апелянта, щодо можливості подання до суду апеляційної інстанції «уточненого розрахунку» грошових вимог, оскільки під час додавання нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних у заяві ініціюючого кредитора, як стверджує ДП «Моноліт-Сервіс», було допущено арифметичну помилку, внаслідок чого в тексті заяви та ухвалі Господарського суду Одеської області у справі №916/4828/25 від 09.01.2026 зазначено некоректну загальну суму грошових вимог, яка відрізняється від фактичної.
Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ГПК України).
Так, заява кредитора, серед іншого, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (ч.3 ст.34 КУзПБ).
Тобто саме на кредитора покладено обов'язок визначення розміру вимог, які заявляються до боржника і які є предметом розгляду господарським судом на підготовчому засіданні.
ДП «Моноліт -Сервіс» у суді першої інстанції не заявляло про помилковість грошових вимог зазначених у резолютивній частині заяви про відкриття провадження у справ про банкрутство.
Враховуючи вказане, Південно-західний апеляційний господарський суд розглядає розмір вимог ДП «Моноліт-Серві» до ОСББ «Радісна двадцять один» саме в тій редакції, яка міститься в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство (прохальна частина заяви) і які були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг:
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Ухвала Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 у справі №916/4828/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 у справі №916/4828/25 задоволенню не підлягає.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Оцінюючи ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією Господарського суду Одеської області та висновує про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції:
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Південно -західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 у справі №916/4828/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 16 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман