17 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1419/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Зварич О.В., Міліціанов Р.В.
розглянув в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Гула У.І.) від 20.01.2026 у справі №909/1419/25
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області
про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства в сумі 121 548 грн
Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства, у сумі 121 548,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання Івано-Франківською міською радою Івано-Франківської області обов'язку щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища та об'єктів рослинного світу, здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на підконтрольній її території, знищено (незаконна рубка) дерева у кількості 129 сироростучих та сухостійних дерев в межах населених пунктів с. Березівка, с. Тисменичани, с. Драгомирчани Івано-Франківської територіальної громади, у зв'язку з чим навколишньому природному середовищу заподіяна шкода на суму 121 548, 00 грн, яку необхідно перерахувати в фонд охорони навколишнього природного середовища відповідної Івано-Франківської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 1166 ЦК України, статтями 25, 26, 40 Закону України "Про рослинний світ", статтями 5, 15, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 13, 16, 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 20.01.2026 у справі №909/1419/25 позов задовольнив. Стягнув з Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на користь держави 121 548,00 грн шкоди з перерахуванням коштів до фонду охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської міської ради та 2 422, 40 грн судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідачем допущено порушення вимог природоохоронного законодавства, зокрема статей 13, 66 Конституції України, статей 5, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 10, 25 Закону України «Про рослинний світ», а також статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку видалення зелених насаджень, затвердженого постановою КМУ №1045, що полягало у незаконному видаленні зелених насаджень без отримання передбачених законодавством дозвільних документів.
Суд встановив, що згідно зі статтями 11, 1166 Цивільного кодексу України та статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, при цьому у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема протиправна бездіяльність, шкода, причинний зв'язок та вина, яка не була спростована.
Крім того, розмір шкоди визначено відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №559, та підтверджено належними доказами, зокрема актом перевірки, який відповідно до вимог законодавства є належним доказом порушення. За таких обставин, з урахуванням положень статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2026 у справі №909/1419/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства, у розмірі 121 548, 00 грн.
В апеляційній скарзі покликається на такі обставини: відповідно до ч.ч. 1- 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка як об'єкт цивільних прав вважається сформованою лише після визначення її меж, площі та присвоєння кадастрового номера; не сформована ділянка без кадастрових даних не може бути об'єктом цивільних прав та належно ідентифікованим предметом спору; спірні земельні ділянки не сформовані, їх межі, площа та кадастрові номери відсутні, як і відомості в Державному реєстрі речових прав, що унеможливлює їх ідентифікацію; позов обґрунтований лише Актом №5/02.2 від 21.02.2025, складеним без належного процесуального оформлення перевірки, зокрема без протоколу огляду, експертизи та належного обґрунтування методики визначення шкоди; в акті не наведено детального опису порушень, не встановлено винних осіб, причинно-наслідкового зв'язку, а також часу і способу вчинення порубки; межі ділянок у натурі не встановлювалися із застосуванням геодезичних та кадастрових даних, що ставить під сумнів ідентифікацію місця порушення; фотоматеріали не містять дати, часу, технічних параметрів та не дозволяють встановити походження, кількість і характеристики пнів, що унеможливлює перевірку розрахунку шкоди; відсутні дані щодо давності утворення пнів і періоду правопорушення; не доведено віднесення спірних територій до лісового фонду, тому безпідставне застосування Лісового кодексу України; відповідальність за шкоду довкіллю неможлива за відсутності всіх елементів складу правопорушення, зокрема вини та причинного зв'язку (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України); позивач не довів факту шкоди, її розміру та винних дій відповідача.
Таким чином, на думку скаржника, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності вини та шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу Івано-Франківською міською радою.
Позивач 25.02.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Покликається на такі обставини: Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Інспекцію здійснено державний контроль за дотриманням Івано-Франківською міською радою та її виконавчим комітетом делегованих повноважень у сфері охорони довкілля; за результатами контролю встановлено факт незаконного знищення 129 дерев різних порід у межах с. Березівка, с. Драгомирчани та с. Тисменичани, чим порушено ст. 25, 26, 40 Закону України «Про рослинний світ» та постанову КМУ №1045 від 01.08.2006 і завдано шкоди довкіллю; розрахунок шкоди здійснено за таксами постанови КМУ №559 від 08.04.1999 на підставі акта №5/02.2 від 21.02.2025, відомостей обліку пнів від 30.01.2025 та 04.02.2025, фототаблиць та вимірювань діаметрів пнів із застосуванням повірених засобів, а також листів Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, при цьому загальний розмір шкоди становить 121 548,00 грн; незаконне видалення дерев здійснено без акта обстеження, рішення виконавчого органу та ордера, що є порушенням постанови КМУ №1045; акт №5/02.2 від 21.02.2025, фототаблиці, відомості обліку пнів та розрахунки шкоди є належними, допустимими та достатніми доказами відповідно до ст. 73, 76, 77, 79 ГПК України та підтверджуються практикою Верховного Суду щодо доказової сили акта перевірки; доводи відповідача про застосування земельного, лісового законодавства та відсутність сформованих земельних ділянок є безпідставними, оскільки спір стосується порушення природоохоронного законодавства та незаконної рубки зелених насаджень у межах населених пунктів; Інспекція не здійснює контроль за земельними кадастрами чи межами ділянок, а діє виключно у сфері охорони довкілля; відповідач не надав жодних дозвільних документів на видалення 129 дерев і не спростував розрахунку шкоди; відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про рослинний світ» саме орган місцевого самоврядування зобов'язаний забезпечувати охорону та контроль за зеленими насадженнями, чого у даному випадку не забезпечено, що призвело до незаконної рубки та завдання шкоди довкіллю; таким чином наявні всі елементи цивільного правопорушення та підстави для відшкодування шкоди у сумі 121 548,00 грн.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи зазначене та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення в сумі 121 548 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане, ухвалою від 16.02.2026 Західний апеляційний господарський суд призначив справу №909/1419/25 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи Державною екологічною інспекцією Карпатського округу відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 року №38 (зі змінами), наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 27.01.2025 №50/04.2-03 та від 04.02.2025 №50/1/04.2-03 здійснено державний контроль за додержанням Івано-Франківською міською радою Івано-Франківської області та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради в частині здійснення делегованих органами виконавчої влади повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами державного контролю в частині здійснення делегованих органами виконавчої влади повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на території Івано-Франківської міської територіальної громади, виявлено факт знищення 129 сироростучих та сухостійних дерев породи липа, алича, береза, граб, клен, вільха, верба, черемха, осика в межах населених пунктів с.Березівка, с.Драгомирчани, с.Тисменичани Івано-Франківської міської територіальної громади.
Згідно із додатком № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 проведено розрахунок розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за знищення зелених насаджень:
- с. Тисменичани - в межах населеного пункту, географічні координати 48.7837154, 24.6612995 (вул. Січових Стрільців, прибережна захисна смуга річки Селянка) Івано-Франківської міської ради виявлено знищення 12 сироростучих дерев породи верба та вільха діаметрами пнів: 52, 43, 31, 25, 20, 26, 30, 19, 31, 24, 20, 44 см (відомість обліку пнів незаконно зрубаних дерев від 30.01.2025, та фототаблиця місця знищення (незаконної рубки) дерев від 30.01.2025 додаються) сума шкоди 15 000, 00 грн.
- с. Драгомирчани - в межах населеного пункту, географічні координати 48.8859237, 24.6425573 (вул. Миру, навпроти буд. 38а) виявлено знищення 15 сироростучих дерев породи липа, алича, береза, верба, граб, та 1 сухостійного дерева породи клен діаметрами пнів: 18, 24, 28, 51, 35, 43, 68, 51, 51, 62, 52, 45, 25, 38, 66, 63 см (відомість обліку пнів незаконно зрубаних дерев від 30.01.2025 та фототаблиця місця знищення (незаконної рубки) дерев від 30.01.2025 додаються), сума шкоди 36 588,00 грн.
- с. Березівка, Березівський старостинський округ Івано-Франківської міської ради в межах населеного пункту, географічні координати 48.8325974, 24.6825041, (земельна ділянка не сформована, категорія земель не визначена, довідка додається) виявлено незаконну рубку 101 (сто одного) сироростучого дерева породи верба, черемха та осика діаметрами пнів: 19, 16, 23, 18, 19, 19, 24, 24, 20, 17, 16, 19, 11, 22, 22, 22, 12, 29, 24, 21, 28, 17, 11, 18, 17, 14, 29, 25, 23, 29, 19, 18, 16, 15, 27, 23, 19, 24, 19, 30, 23, 16, 26, 31, 22, 16, 13, 21, 40, 27, 20, 19, 28, 31, 32, 25, 21, 33, 18, 13, 30, 14, 24, 17, 21, 26, 14, 23, 20, 30, 29, 19, 20, 32, 22, 23, 17, 15, 34, 16, 19, 14, 37, 21, 28, 35, 33, 30, 25, 24, 18, 19, 20, 13, 21, 15, 26, 21, 22, 17, 19 см (відомість обліку пнів незаконно зрубаних дерев від 04.02.2025 та фототаблиця місця знищення (незаконної рубки) дерев від 04.02.2025 додаються) сума шкоди 69 960, 00 грн.
Заміри пнів знищених (зрубних) дерев проводилися вимірювальною металевою рулеткою Р-20 виробництва « STANLEY» №0122 (свідоцтво про повірку № ЧФ-734-М).
Дане правопорушення зафіксовано актом №5/02.2 від 21.02.2025, складеним за результатами державного контролю в частині здійснення делегованих органами виконавчої влади повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Івано-Франківською міською радою та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. В додатку до акту (фототаблиця місця знищення (незаконної рубки) дерев) значиться, що фотофіксація здійснена на цифровий фотоапарат Canon IXUS 180 Black, зазначено географічні координати місця знищення дерев на території Івано-Франківської міської ради та зазначено дату огляду (обстеження): 30.01.2025, 30.01.2025 та 04.02.2025.
Примірник акту №5/02.2 від 21.02.2025, вручено 25.02.2025 під підпис працівнику Управління документального забезпечення Івано-Франківської міської ради, про що було поставлено відмітку про отримання акта на супровідному листі із зазначенням дати.
Загальний розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу знищенням зелених насаджень на землях комунальної власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади становить 121 548, 00 грн відповідно до розрахунку позивача, долученого до справи
Згідно інформації Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради №79/34.1-03/17в від 07.02.2025, №80/34.1-03/17в від 07.02.2025, №103/34.1-03/17в від 21.02.2025, земельні ділянки в с.Драгомирчанах, с.Тисменичанах, с.Березівка Івано-Франківської міської територіальної громади розміщені в межах населених пунктів.
Відповідно до листа Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради №11.1-07/393 від 18.12.2025 згідно даних Державного земельного кадастру та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки в с.Драгомирчанах, с.Тисменичанах, с.Березівка Івано-Франківської міської ради не сформовані, кадастровий номер не присвоєно, категорія земель та цільове призначення не визначено, відомості про земельні ділянки не внесено до Державного земельного кадастру, рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування (оренду) Івано-Франківською міською радою не приймались, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація відсутня.
Листом від 25.02.2025 №01-03/748 Інспекцією надіслано матеріали перевірки до Івано-Франківського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області для внесення відомостей в ЄРДР та проведення досудового розслідування.
Івано-Франківським РВП ГУНП в Івано-Франківській області листом від 19.03.2025 №32062-2025 повідомлено, що дані матеріали перевірки направлені начальнику відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області для долучення до матеріалів кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за №120250910010000301 від 14.02.2025 передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Державною екологічною інспекцією Карпатського округу з метою досудового врегулювання спору було надіслано до Івано-Франківської міської ради претензію від 12.09.2025 №54/25 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев в розмірі 121 548. 00 грн, яку згідно трекінгу поштового відправлення №7601400120829, вручено 17.09.2025. Відповіді на претензію Івано-Франківська міська ради не надала, завдану довкіллю шкоду не відшкодувала.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2026 у справі №909/1419/25 відсутні з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є правова вимога про відшкодування Івано-Франківською міською радою 121 548,00 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної рубки дерев в межах населених пунктів, що є порушення норм Закону України «Про рослинний світ», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанови КМУ від 01.08.2006 року №1045 «Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» та іншого природоохоронного законодавства.
Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно зі ч. 1 ст. 25 Закону України «Про рослинний світ» охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.
Згідно зі ч. 1 ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.
Статтями 26 та 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування забезпечувати охорону, облік та контроль за використанням об'єктів рослинного світу, а також відповідальність за їх знищення без належних дозвільних документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території та здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства.
Отже, Івано-Франківська міська рада як орган місцевого самоврядування є суб'єктом, на який покладено обов'язок забезпечення охорони об'єктів рослинного світу та недопущення їх незаконного знищення на території відповідної громади.
Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об'єктах благоустрою забороняється самовільно знищувати дерева, кущі та інші зелені насадження, а згідно з ч. 1 ст. 21 цього Закону такі насадження є складовими об'єктів благоустрою, що підлягають охороні та відновленню.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Видалення зелених насаджень здійснюється на підставі дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень (далі - дозвіл (ордер) у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Дозвіл (ордер) видається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради населеного пункту на підставі заяви суб'єкта господарювання із зазначенням причини (необхідності) видалення зелених насаджень.
Процедуру вирубки зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені у встановленому порядку до лісів врегульовано Законом України "Про благоустрій населених пунктів", постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1045 "Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах", наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 "Про затвердження правил утримання зелених насаджень населених пунктах України".
Відповідно до пункту 3 Порядку №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень (далі - ордер).
Підставою для прийняття рішення компетентним органом та видачі ордеру є заява про видалення зелених насаджень суб'єкта господарювання (далі - заявник), подана у паперовій або електронній формі із зазначенням причини (необхідності) видалення зелених насаджень відповідно до пункту 2 цього Порядку.
Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень. Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу Держекоінспекції, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном. Відновна вартість зелених насаджень визначається згідно з методикою, затвердженою Мінрегіоном. У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кожному члену комісії надається один примірник акта. У разі відсутності представника територіального органу Держекоінспекції у складі комісії один примірник акта у триденний строк надсилається до територіального органу Держекоінспекції. Голова комісії готує в п'ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. (п.4 Порядку №1045). Видача ордера здійснюється безоплатно. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Методику визначення відновної вартості зелених насаджень і зразок ордера затверджує Мінрегіон. Відновна вартість зелених насаджень, що належать до комунальної власності, сплачується до відповідного місцевого бюджету.
До об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, прибудинкові території, території будівель та споруд інженерного захисту територій, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору (ст.13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях є елементами (частинами) об'єктів благоустрою (п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Згідно з п.2 ч.1 ст.16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється, зокрема, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.
Відповідно до п.2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 (далі Правила) пошкодження зелених насаджень - надання шкоди кореневій системі, стовбуру, кроні, гілкам деревно-чагарникових порід, а також газонам, квітникам, але яка не припинила їх росту.
Згідно зі ст.28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Видалення зелених насаджень здійснюється на підставі дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень (далі - дозвіл (ордер) у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
Організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (п.п.7 п."а" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до п.5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства.
Таким чином, особою, відповідальною за охорону, збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на землях комунальної власності, в т.ч. загального користування в межах населених пунктів, є орган місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції встановлено, що знищення 129 сироростучих та сухостійних дерев породи липа, алича, береза, граб, клен, вільха, верба, черемха, осика в межах населених пунктів с.Березівка, с.Драгомирчани, с.Тисменичани Івано-Франківської міської територіальної громади здійснено без складання акта обстеження, без рішення виконавчого органу та без отримання дозволу (ордера), що за висновком суду порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні дозвільні документи: акт обстеження зелених насаджень, рішення виконавчого комітету міської ради, ордер на видалення зелених насаджень.
Відтак висновок суду про те, що знищення (незаконна рубка) виявлених дерев зелених насаджень у кількості 129 шт., як зазначено в Акті №5/02.2 від 21.02.2025 року, без дозвільних документів (акту обстеження зелених насаджень, ордера на їх видалення, рішення виконавчого комітету міської ради) та без погодження акту обстеження зелених насаджень з Державною екологічною інспекцією Карпатського округу перед початком відповідних робіт, є порушенням ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006 є таким, що відповідає обставинам справи.
Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, які передбачають, серед іншого, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про рослинний світ" відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу; порушенні вимог охорони умов місцезростання об'єктів рослинного світу. Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону (п.8 ч.1 ст.42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (ч.1 ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Застосовуючи наведені правові підходи до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
Протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні обов'язку щодо забезпечення охорони зелених насаджень та контролю за додержанням природоохоронного законодавства на підконтрольній території, що призвело до їх незаконного знищення.
Факт заподіяння шкоди підтверджується матеріалами перевірки, актом №5/02.2 від 21.02.2025, відомостями обліку пнів та фотоматеріалами, а її розмір визначений відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №559, і становить 121 548,00 грн.
Причинний зв'язок між протиправною бездіяльністю відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що саме неналежне здійснення функцій контролю та охорони зелених насаджень створило умови для їх незаконного знищення, внаслідок чого довкіллю заподіяно шкоду.
Щодо вини, то відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про вжиття всіх необхідних заходів для запобігання правопорушенню або підтверджували відсутність його вини у заподіянні шкоди, що відповідно до частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України покладає на нього обов'язок відшкодування шкоди.
Таким чином, у діях (бездіяльності) відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.
Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища включають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 4 статті 68 цього Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, при цьому застосування інших видів юридичної відповідальності не звільняє від обов'язку відшкодування такої шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» протиправне знищення об'єктів рослинного світу є підставою для притягнення до відповідальності, а згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед державою та іншими суб'єктами.
Доводи апелянта про відсутність доказів шкоди, причинного зв'язку та вини спростовуються сукупністю досліджених доказів та фактично зводяться до їх переоцінки, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги в частині обставин пов'язаних із тим, що земельні ділянки згідно топографічних координат, зафіксованих Актом №5/02.2 від 21.02.2025 не є об'єктами цивільних прав, не сформовані та не внесені до Державного земельного кадастру тощо, суд апеляційної інстанції не бере до уваги оскільки наведені обставини, в тому числі, відсутність відповідних відомостей про земельні ділянки відомостей у Державному земельному кадастрі є наслідком не вчинення самим відповідачем, як органом, який здійснює розпорядження такими земельними ділянками, дій, передбачених статтею 57-1 Земельного кодексу України, направлених на внесення до Державного земельного кадастру таких відомостей. Відсутність у Державному земельному кадастрі таких відомостей не спростовує встановлений в акті обстеження від 21.02.2025 факт порушення.
Подібний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 вересня 2024 року у cправі №918/1356/23.
Надаючи оцінку твердженням, викладеним апелянтом в скарзі в частині неналежності Акту №5/02.2 від 21.02.2025 судова колегія звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 26.07.2022 у справі №924/883/21, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, відповідно до яких для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Щодо розміру завданої шкоди, то висновок суду першої інстанції ґрунтується на дослідженні судом доказів, які містять вихідні дані про кількість пнів, їх ознаку та діаметри, зафіксовані внаслідок незаконної рубки, з урахуванням того, що відповідні обміри здійснювалися із застосуванням вимірювальних інструментів.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону, утримання і використання зелених насаджень, обумовлених видаленням 129 сироростучих та сухостійних дерев породи липа, алича, береза, верба, граб, клен, вільха, черемха та осика в с.Драгомирчанах, с.Тисменичанах, с.Березівка на території Івано-Франківської міської територіальної громади, стягнення яких є предметом спору в цій справі, здійснено позивачем на підставі Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 №559 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1789 (далі - Такса), згідно якої розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені цією постановою, посадовими особами інспекторського складу Державної екологічної інспекції та її територіальних органів та інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Згідно Такси за кожне дерево, знищене або пошкоджене до ступеня припинення росту, з огляду на діаметр дерева (у корі) біля шийки кореня в сантиметрах, нараховується: 375 грн. за 10,1-14 см, 463 грн. за 14,1-18 см, 550 грн за 18,1-22 см, 750 грн. за 22,1-26 см, 1000 грн. за 26,1-30 см, 1250 грн. за 30,1-34 см, 1650 грн. за 34,1-38 см, 1900 грн. за 38,1-42 см, 2300 грн. за 42,1-46 см, 2800 грн. за 46,1-50 см, 100 грн. - за кожний сантиметр діаметра понад 50 сантиметрів. У разі самовільної рубки сухостійних дерев шкода обчислюється у розмірі як за кожне дерево, пошкоджене до ступеня неприпинення росту, передбаченому цією таксою, зменшеною у 2 рази.
Розрахунок розміру збитків здійснено виходячи із діаметра кожного дерева (у корі) біля шийки кореня всього на суму 121 548 грн 00 коп.
Судом наведені розрахунки перевірено та визначено, що вони відповідають як вхідним даним так і методиці їх здійснення, є арифметично правильними.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності.
Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання визначення розміру шкоди, дослідив та надає оцінку, зокрема, таким доказам, як належним для підтвердження розміру шкоди: Акту №5/02.2 від 21.02.2025, Відомостям №1 обліку пнів незаконно зрубаних (знищених) дерев.
Колегія суддів зазначає, що Акт №5/02.2 від 21.02.2025 містить недвозначні відомості про кожен пень, його діаметр, ознаку (сироростучий), породу. Колегія суддів також зазначає, що обміри проводилися за допомогою вимірювального інструменту, про повірку якого надано Свідоцтво №ЧФ-734-М від 27.06.2024.
За таких обставин висновок місцевого господарського суду в частині визначення розміру заподіяної шкоди є таким, що відповідає матеріалам справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги окремо та у сукупності не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій справі.
Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 , 276, 281- 284 ГПК України, суд
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2026 у справі №909/1419/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення.
Повний текст постанови складено 17.04.2026 року.
Головуючий суддя В.О. Ржепецький
Суддя О.В. Зварич
Суддя Р.В. Міліціанов