справа № 399/133/26
провадження № 2-з/399/33/2026
15 квітня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Шуліки О.О.,
при секретарі судового засідання Бобрик І.О.,розглянувши у підготовчому судовому в режимі відеоконференції засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Мельничик Марина Григорівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС» про витребування з незаконного володіння (користування) земельної ділянки
15.04.2026 року ОСОБА_1 через представника адвоката Мельничик Марину Григорівну звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити ТОВ “ВЕРЕС» вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3524685800:02:000:0293, загальною площею 11,0737 га, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, Омельницька сільська рада до набрання рішенням у даній справі законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначила, ОСОБА_1 є власницею земельної частки (паю), кадастровий номер 3524685800:02:000:0293, загальною площею 11,0737 га, який розташований на території Омельницької сільської ради. Договір оренди укладений з ТОВ «Верес» закінчив свою дію 17.03.2026р. 04.02.2026р. ОСОБА_1 дізналася від інших власників паїв, що ТОВ «ВЕРЕС» подає до державного реєстратора підроблені додаткові угоди за якими подовжується строк дії договору оренди на 30 років. Вона одразу звернулася до державного реєстратора з метою перевірити, чи не подано по її земельній ділянці такий договір. Державний реєстратор в усній формі повідомив, що на реєстрацію така угода ТОВ «Верес» вже подана. Будь-які додаткові угоди про подовження дії договорів оренди з ТОВ «Верес» ОСОБА_1 не підписувала. Навпаки неодноразово повідомляла про відсутність наміру подовжувати строк дії договорів оренди, які закінчуються березні 2026р. Представник відповідача у відзиві наполягає на тому факті, що Додаткова угода від 07 січня 2026 року до Договору оренди землі від 01.01.2008 р., підписано позивачкою ОСОБА_1 і відповідно підстав для витребування земельних ділянок не має. До відзиву долучено копію Додаткової угоди до Договору оренди землі від 01.01.2008 р., яка датована 07 січня 2026 року. У позовній заяві позивачка заперечує факт підписання нею Додаткової угод від 7 січня 2026 року до Договору оренди землі від 01.01.2008 р. На час подання даного позову земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ “ВЕРЕС». Договоір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524685800:02:000:0293 закінчив свою дію, але ділянка не передана відповідачем позивачці. Оскільки власниця не має можливості користуватися і розпоряджатися своїм майном, вказані земельні ділянки засіюються ТОВ “ВЕРЕС». У разі задоволення позову, набранням рішенням законної сили, виконання такого рішення буде ускладнене тим, що на земельних ділянках, які поза волею позивачки перебувають у користванні відповідача, будуть посіви відповідача. Фактично власниця не матиме можливість користуватися і розпоряджатися своїм майном до зібрання врожаю відповідачем. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони користування земельною ділянкою позивача, може призвести до порушення прав позивача, а також істотно ускладнити чи унеможливити його ефективний захист.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мельничик М.Г. - заяву про забезпечення позову підтримали в повному обсязі та прохали її задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Верес» Стеценко О.О. - прохав відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами першою та другою статті149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до статті 150ЦПКУкраїни позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею150 ЦПК України, обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову, обґрунтувати заяву та підтвердити її доказами, а також довести наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Обов'язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
У цій справі, обґрунтовуючи підстави для застосування забезпечення позову представник заявника посилається на те, що власниця не має можливості користуватися і розпоряджатися своїм майном, вказані земельні ділянки засіюються ТОВ “ВЕРЕС». У разі задоволення позову, набранням рішенням законної сили, виконання такого рішення буде ускладнене тим, що на земельних ділянках, які поза волею позивачки перебувають у користванні відповідача, будуть посіви відповідача. Фактично власниця не матиме можливість користуватися своїм майном до зібрання врожаю відповідачем. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони користування земельною ділянкою позивача, може призвести до порушення прав позивача, а також істотно ускладнити чи унеможливити його ефективний захист..
ОСОБА_1 власності не позбулася, користувачем іі земельної частки (паїв), кадастровий номер 3524685800:02:000:0293, загальною площею 11,0737 га, яка розташована на території Омельницької сільської ради є ТОВ «ВЕРЕС».
Позивачем ставиться заходом забезпечення позову, що унеможливлює господарську діяльність відповідача на відповідній земельній ділянці, що є неприпустимим, оскільки суд повинен враховувати не тільки інтереси позивача, але й і враховувати інтереси відповідача та не допустити втручання за допомогою судового інструменту в діяльність юридичної особи.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець/юридична особа.
Заявляючи про заборону вчиняти щодо спірної земельної ділянки дії щодо користування, фактично є втручанням у господарську діяльність відповідача, який до вирішення справи в суді, правомірно вважає себе користувачем землі.
В постанові від 02 листопада 2022 р в справі № 290/1310/21 провадження № 61-7712св22 касаційний суд звернув увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд мав урахувати відсутність доказів на підтвердження вимог заяви та пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, суд повинен був співставити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також встановити, які непоправні наслідки очікують позивачів від проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках.
На думку суду, позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, тому, припущення позивача щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Відповідно абзацу 3 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 р. у справі № 211/129/18-ц (провадження № 61-45969 св18). Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зважаючи на те, що позивачем не доведено розумності та доцільності такого забезпечення, не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не встановлено відповідність вказаних у заяві видів забезпечення позову позовним вимогам, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу на те, що заявника не позбавлений можливості в подальшому повторно ініціювати перед судом питання про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України, суд -
постановив:
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Мельничик Марини Григорівни про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 16.04.2026 року.
Суддя Онуфріївського районного
суду Кіровоградської області О.О. Шуліка