Справа № 127/1401/26
Провадження № 33/801/347/2026
Категорія: 331
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.
Доповідач: Шемета Т. М.
16 квітня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Самородової Олени Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173, ст. 185 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, -
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень в дохід держави, стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено:
- 14 січня 2026 року о 00 год 38 хв в м. Вінниця, вул. Соборна, 51 а ОСОБА_1 висловлювалась нецензурною лексикою в громадському місці та у бік поліцейських, чим порушувала громадський спокій та порядок, чим вчинила правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 081467);
- 14 січня 2026 року о 00 год 38 хв в м. Вінниця, вул. Соборна, 51а ОСОБА_1 вчинила злісну непокору законній вимозі працівника поліції при виконанні службових обов'язків про припинення правопорушення, а саме виражалась нецензурною лайкою у бік працівників поліції, чим вчинила правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 081468).
Не погоджуючись із ухваленою судом першої інстанції постановою, адвокат Самородова О. П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 18 березня 2026 року, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейським було висловлено відносно ОСОБА_1 вимогу «..припинення правопорушення…», однак не вказано, яке саме правопорушення вимагав поліцейський припинити, відносно кого і де. Жодних об'єктивних даних та доказів щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушень матеріали справи не містять, відсутні пояснення поліцейських, пояснення свідків, медичне освідування на стан сп'яніння ОСОБА_1 .
З матеріалів справи не відомо: чи правопорушення вчинені в громадському місці, чи було ОСОБА_1 порушено громадський порядок, чи був у неї умисел, чи сказане нею є нецензурною лайкою, чи виконували працівники поліції службові обов'язки.
Сторона захисту зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівників поліції не може бути доказом у справі.
В судовому засідання представник ОСОБА_1 адвокат Самородова О. П. підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.
Так, відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Що стосується адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 081467).
Відповідно до положень статті 173 КУпАП дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, котрі порушують громадський порядок і спокій громадян за своїм характером не тягнуть застосування заходів кримінального покарання. Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 081467, 14 січня 2026 року о 00 год 38 хв в м. Вінниця, вул. Соборна, 51 а ОСОБА_1 висловлювалась нецензурною лексикою в громадському місці та у бік поліцейських, чим порушувала громадський спокій та порядок, чим вчинила правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП.
Згідно протоколу АЗ № 108414 про адміністративне затримання (а.с. 2) від 14 січня 2026 року о 00 годині 38 хвилин ОСОБА_1 було затримано та доставлено у приміщення Вінницького районного управління поліції м. Вінниця, вул. Пирогова, 4, у зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП для припинення адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 в категоричній формі відмовилася надавати буд-яку інформацію для повідомлення родичів, від надання правничої допомоги відмовилася.
Згідно рапорту лейтенанта поліції М. Тронця інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (а.с. 2), 14 січня 2026 року о 00 годині 30 хвилин під час несення служби в складі наряду Юнкер 102 за порушення комендантської години було зупинено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилася в п'яному вигляді в громадському місці. Під час перевірки документів почала поводити себе зухвало, а саме виражалася нецензурною лайкою в громадському місці, ходила по проїзній частині у невстановленому місці та шарпала працівників поліції за формений одяг, відмовлялась пред'являти для перевірки документи, що засвідчують особу. На законну вимогу працівників поліції припинити адміністративне правопорушення не реагувала в подальшому ОСОБА_1 було затримано о 00 годині 38 хвилин для встановлення особи, припинення правопорушення та складення адміністративних матеріалів та доставлено до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. Згідно ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» до ОСОБА_1 застосовано спеціальний засіб кайданки. О 00 годині 51 хвилину було повідомлено безоплатну правову допомогу, від якої ОСОБА_1 відмовилася та повідомила, що буде захищати себе самостійно, від повідомлення родичів, близьких осіб або роботодавця відмовилася в категоричній формі.
Згідно постанови ЕГА № 1955917, 14 січня 2026 року ОСОБА_1 перебувала в п'яному вигляді у громадському місці чим ображала людську гідність та громадську мораль, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено адмінстративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 гривень (а.с. 7).
Згідно постанови серія ЕНА № 6507720, 14 січня 2026 року ОСОБА_1 о 01 годині 35 хвилин у м. Вінниці, по вул. Соборна, 51 А здійснила перехід проїзної частини поза пішохідним переходом, чим порушила п. 4.14. «г» ПДР України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адмінстративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень (а. с. 4).
Постанова ЕГА № 1955917, 14 січня 2026 року та постанова ЕНА № 6507720, 14 січня 2026 року є чинними, доказів їх скасування чи оскарження ОСОБА_1 не надала, а тому вони підтверджують як перебування ОСОБА_1 в громадському місці: вул. Соборна, 51 А, м. Вінниці, та і перебування її в стані алкогольного сп'яніння.
У сукупності вказані вище докази підтверджують викладене у протоколі серії ВАД № 081467, є належними та допустимими відповідно до вимог статті 251 КУпАП та підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 дій, що підпадають під ознаки дрібного хуліганства, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.
Відсутність дослівної фіксації нецензурних висловлювань чи показань свідків не спростовує встановлених обставин, оскільки вони підтверджуються належними та допустимими доказами у їх сукупності. Поведінка особи, зафіксована у службових документах, свідчить про явну неповагу до суспільства, про те, що ОСОБА_1 діяла умисно, а подія мала місце в громадському місці: м. Вінниця, вул. Соборна, 51 а.
Таким чином, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції повно й всебічно з'ясував усі обставини справи та вірно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Що стосується адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 081468).
Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків. Сам факт конфліктної поведінки чи вчинення інших дій не свідчить автоматично про наявність саме злісної непокори.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі, тобто у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 081468 14 січня 2026 року о 00 год 38 хв в м. Вінниця, вул. Соборна, 51а ОСОБА_1 вчинила злісну непокору законній вимозі працівника поліції при виконанні службових обов'язків про припинення правопорушення, а саме виражалась нецензурною лайкою у бік працівників поліції, чим вчинила правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейським було висловлено відносно ОСОБА_1 вимогу «..припинення правопорушення…», однак не вказано, яке саме правопорушення вимагав поліцейський припинити, відносно кого і де, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Згідно рапорту поліцейського (а.с. 2) вбачається, що вимога була спрямована на припинення конкретних протиправних дій ОСОБА_1 , а саме припинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, однак вона не припинила свою протиправну поведінку, вела себе агресивно, в результаті чого були до неї застосовані кайданки та вона була затримана. Таким чином, зміст вимоги є зрозумілим, а її законність обумовлена виконанням працівниками поліції своїх службових обов'язків.
Злісна непокора законній вимозі працівника поліції полягає у відкритій відмові виконати законну вимогу або в іншому умисному її ігноруванні. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не реагувала на неодноразові законні вимоги працівників поліції, продовжувала протиправну поведінку та демонструвала явну зневагу до правоохоронних органів, що свідчить про наявність у її діях умислу на невиконання таких вимог. Отже, у її діях наявні всі об'єктивні та суб'єктивні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції перебували при виконанні службових обов'язків у складі наряду та діяли в межах наданих їм повноважень. Законність їх вимог обумовлена необхідністю припинити правопорушення та забезпечити публічний порядок, що повністю відповідає завданням поліції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивної оцінки доказів та не містять об'єктивних тверджень, які б спростовували встановлені судом першої інстанції факти або свідчили про неправильне застосування норм права.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Таким чином, подана апеляційна скарга не може бути задоволена, постанова суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення, є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2026 року залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Самородової Олени Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Т. М. Шемета