Справа № 636/2252/26
Провадження 2-а/636/53/26
Іменем України
15.04.2026 м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Грошова Н.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Лихачова Маргарити Борисівна, до Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6675978 від 16.02.2026,
ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області про скасування постанови серії ЕНА № 6675978 від 16.02.2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, ухваленої інспектором поліції Бойновим Сергієм Володимировичем та закриття провадження у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чугуївського міського суду Харківської області зазначену справу передано в провадження судді Грошової Н.М.
Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст.ст.160, 161КАС України та іншим вимогам, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи подано позов у строк , установлений законом; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позову, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 160, ч. 3 та ч. 7 ст. 161 КАС України, що унеможливлює відкриття провадження у справі та обумовлює необхідність залишення позовної заяви без руху.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування(для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанову серії ЕНА № 6675978 від 16.02.2026, яка ухвалена інспектором поліції Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
В позовній заяві позивачем зазначено відповідача Чугуївське районне управління поліції ГУНП в Харківській області.
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: як зокрема ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
Відповідно до частин 1-3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.
У складі поліції функціонують:1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ..
Згідно з ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, до якого належить, зокрема, Головне управління Національної поліції у Харківській області.
Чугуївське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області є територіальним (відокремленим) підрозділом ГУНП в Харківській області та входить до структури Головного управління Національної поліції у Харківській області без створення окремої юридичної особи.
Натомість, при розгляді справ про адміністративні правопорушення поліцейські чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а в даному випадку від імені - Головного управління Національної поліції у Харківській області.
Відповідно до ч. 3 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Слід зазначити, що оскільки Чугуївське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області є територіальним (відокремленим) підрозділом Головного управління Національної поліції у Харківській області та не є окремою юридичної особою, тому відповідно до ст. 43 КАС України воно не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності та не може виступати самостійним відповідачем по справі.
Натомість, відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Отже, позивачу необхідно уточнити коло осіб, що беруть участь у справі, вирішити питання щодо участі у справі належного відповідача - юридичної особи; вказавши її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти.
Відповідно до ч. 7 ст. 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Однак позивачем не надано доказів, на підтвердження того, шо його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови від ЕНА № 6675978 від 16.02.2026, так як копію постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка оскаржується позивачем, не надано до суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить звільнити його від сплати судового збору як учасника бойових дій, на підставі п. 12 та п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, що відображено у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 805/3982/17, яку суд враховує в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Крім цього, вказаний підхід щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20 та ін.
Суд зауважує, що серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначеного статтею 12 Закону № 3551-XII, немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Як вбачається з матеріалів позову, спірні відносини не пов'язані з порушенням прав позивача на соціальний захист саме як учасника бойових дій. Скасування постанови про накладення адміністративного стягнення безпосередньо не пов'язано з наявністю у позивача вказаного статусу. А тому, судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Відповідний висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстави для відступу від неї відсутні.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11.09.2024 по справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) зазначила що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання, яка полягає в тому, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору в справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, тому відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не пов'язаний з порушенням прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій.
Згідно п. 12 ч. 5 ЗУ «Про судовий збір» військовослужбовці звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також виконанням службових обов'язків.
Позивачем оскаржується постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 4 ст. 126 КУпАП, що не пов'язано з виконанням військового обов'язку, а також виконанням службових обов'язків, тому військовослужбовець ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати судового збору.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів позову вбачається, що до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору чи документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року по справі №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частино 1 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відповідному співвідношенні до ціни позову у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн.
Таким чином, за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення позивачу необхідно було б сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн та надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному розмірі.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивачем позовну заяву (адміністративний позов) подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 532,48 грн. (665,60 грн * 0,8).
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданої позовної заяви вимогамстатті 160 КАС України, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя,
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Лихачова Маргарити Борисівна, до Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6675978 від 16.02.2026 - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали.
Запропонувати позивачу, відповідно до вказівок судді, у наданий строк усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки, інакше позовна заява буде вважатися неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити позивачу та представнику позивача.
Суддя Н.М. Грошова